Ухвала суду № 136846030, 27.05.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2103/25

Номер провадження 1-кп/194/57/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: прокурора ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2025 № 62025170030025250 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області, Старокостянтинівського району, с. Волиця-Керекешина, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період в посаді стрільця-вогнеметника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Тернівського міського суду знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч.4 ст.402 КК України відносно ОСОБА_3 .

Поряд із цим прокурором до суду було подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 27.05.2026 року.

Клопотання мотивоване наступним.

12 листопада 2025 року, приблизно о 09 год. 30 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Тернівка, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно- і характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та х настання, відкрито відмовився виконати наказ командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 , доведений заступником командира НОМЕР_2 механізованого батальйону з морально психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 механізованого батальйону № 682 дск від 11.11.2025, про необхідність з 20 год. 00 хв., 12.11.2025 приступити до виконанні завдання в межах ротного опорного пункту першого ешелону «АРТРИБУТ» на вогневій позиції «ФРЕЙМУТ», зосередити зусилля на відбитті атак противника та недопущенні його просування в глибину оборони наших військ з напрямку в напрямках: ПРЕОБРАЖЕНКА, НОВОПАВЛВКА, ГОРІХОВЕ НОВОПАВЛІВКА стійкому утриманні ротного опорного пункту, нанесення максимального вогневого ураження наявними вогневими засобами, створення умов щодо покращенні тактичного положення (переходу в атаку), постійному веденні розвідки, шляхом спостереження, підслуховування, своєчасне виявлення та недопущенні безперешкодного просування штурмових груп, дрг противника, на зайнятих позиціях створити системи, що забезпечують ефективне ведення оборонного бою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника вчинена в умовах воєнного стану.

12 листопада 2025 року, солдата ОСОБА_3 повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та останнього на підставі ст. 208 КПК України, затримано.

Викладені обставини дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, що підтверджуються: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, допитами військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_8 щодо виконання бойового розпорядження, довідкою ВЛК згідно якої останні придатний до військової служби та є суб`єктом вчинення вказаного кримінальної правопорушення, протоколами допитів свідків, та іншими матеріалами досудової розслідування.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, і даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні запобіжної заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого: покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України), що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що солдат ОСОБА_3 , будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, на себе зобов`язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов`язання. Вказане також має стати підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання таким, що не може бути застосований до особи яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 03.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує солдату ОСОБА_3 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що обвинувачений має мотив та можливість вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому, етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що обвинуваченому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження останні злочину, передбаченого ст. 402 КК України.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистої зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім тог «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочин передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Звертаючись з відповідним клопотанням, слід взяти до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 не має захворювань, що включені до додатку N13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою.

Підсумовуючи викладене, прокурор клопотав перед судом про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, та просив суд альтернативний вид заходу у виді застави розміром 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Суд, заслухавши учасників процесу дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 14.11.2025 відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, терміном до 10 січня 2026 року включно.

Надалі вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався ухвалами суду.

Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя констатував про наявність існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України(переховування від органів слідства та суду; незаконного впливу на потерпілого чи свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення). При цьому вказаною ухвалою суду підозрюваному не було визначено розмір застави.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.178 КПК України при обранні запобіжного заходу суддя має врахувати ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Зважаючи на вищевикладені приписи суд враховує ризик можливої подальшої відмови обвинуваченого від виконання наказів командирів, у разі незастосування щодо нього відповідного запобіжного заходу і направлення для подальшого проходження військової служби, що може поставити під загрозу виконання бойових завдань та життя інших військовослужбовців.

Суд також враховує, що обвинувачений офіційно одружений, має вищу освіту та є особою раніше не судимою.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що на даний час залишаються наявними ризики, передбаченіп.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України(переховування від органів слідства та суду; незаконного впливу на потерпілого чи свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення), адже по справі ще не допитані свідки, які є військовослужбовцями та тяжкість покарання залишається досі значним фактором впливу на поведінку обвинуваченого, окрім того ч. 8 ст. 176 КПК України забороняє обрання іншого запобіжного заходу відносно особи, обвинуваченої за ст.402 КК України.

Таким чином, на час розгляду клопотання прокурора суд не знаходить підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

Будь-яких фактичних даних, які б свідчили про повну відсутність ризиків або можливості застосування судом більш м`якого запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено, і відповідних доказів сторонами не надано.

Поряд із цим суд враховує, що з початку судового розгляду та встановлення порядку дослідження доказів сторона обвинувачення не змогла забезпечити явку свідків в судове засідання для їх допиту.

На підставі ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за доцільне не визначати розмір застави відносно обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314-316, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти на 60 днів, тобто до 25 липня 2026 року (включно), без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до гауптвахти Білоцерківського ЗВ ВСП м.Біла Церква(09100, Україна, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Комендантська, будинок 10, Код ЄДРПОУ 24289710) та негайно вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена протягом 5(п`яти) днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1