Постанова № 13684516, 31.01.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2011 року Справа № 2а-4674/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагуна А.В.;

при секретарі Джебко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Одеської залізниці до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

ВСТАНОВИВ:

Одеська залізниця звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту Долинська МДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000392310/0, №0014471700/0 та №0000402310/0.

Одеська залізниця, вказуючи на незаконність податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000392310/0, посилаючись на положення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, вважає, що її відокремлений структурний підрозділ Долинська дистанція колії, не є платником податку на прибуток, а тому не зобовязаний був сплачувати податок з отриманого доходу від надання автотранспортних послуг, реалізації шпал та надання майданчика для виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0014471700/0, то позивач вважає, що органом податкової служби неправильно застосовано пп. 6.1.2. п. 6.1. та пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” щодо визначення граничного розміру доходу при якому податкова соціальна пільга не застосовується для працівників, які утримують трьох дітей або дітей-інвалідів. Позивач вважає, що Долинська дистанція колії правильно визначила розмір податкової соціальної пільги для працівників які мають на утриманні трьох дітей або дітей-інвалідів та правомірно відрахувала з їх доходу суми податку в меншому розмірі.

Податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000402310/0, як вважаю позивач, в свою чергу, прийнято з порушенням ст. 250 ГК України щодо річного, з дня вчинення правопорушення строку застосування відповідних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень зазначивши, що Долинською дистанцією колії отримано дохід з операцій, не повязаних із діяльністю залізничного транспорту, а тому згідно пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вона є окремим платником податку на прибуток як структурний підрозділ Одеської залізниці.

Також, Долинською дистанцією колії при відрахуванні з працівників, які мають на утриманні дітей-інвалідів, податку з доходів фізичних осіб, до них застосована податкова соціальна пільга за умови, коли розмір доходу перевищував граничний розмір доходу, визначеного пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закона України „Про оподаткування доходів фізичних осіб”.

Щодо посилань позивача на порушення ст. 250 ГК України при винесенні податкового повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000402310/0, то зазначена норма до податкових правовідносин не застосовується.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Судом встановлено, що у період з 29 вересня по 29 жовтня 2010 року, на підставі направлень №218 від 28.09.2010 року, №247 від 25.10.2010 року та наказу про продовження терміну перевірки №416 від 25.10.2010 року проведена планова виїзна перевірка Долинської дистанції колії відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці, на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, про що складено акт №813-2310-01073366 від 03.11.2010 року (а.с. 9 41, 71).

Як вбачається з вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення п. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2, п.16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час виникнення правовідносин), яке виявилось у заниженні валового доходу через відсутність включення до валового доходу прибутку отриманого не від основної господарської діяльності (операції з надання автотранспортних послуг, реалізації шпал та надання майданчика для виконання вантажно-розвантажувальних робіт), в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток всього на суму 6706,29 грн., в тому числі за 1 кв.2009 року на суму 1917,77 грн., за 2 кв. 2009 року 1146,93 грн., за 3 кв. 2009 року 1738,29 грн., 4 кв. 2009 року 704,04 грн., 1 кв. 2010 року 683,67 грн., 2 кв. 2010 року 515,59 грн.

На підставі акту перевірки Долинської МДПІ та заперечень до нього Долинської дистанції колії прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392310/0 року від 12.11.2010 року, яким за порушення пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2, п.16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно пп. 17.1.1, пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачу визначено зобовязання з податку на прибуток у сумі 14381,03 грн., в тому числі за основним платежем 6706,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7674,74 (а.с. 44-53).

Як слідує з акту перевірки та пояснень представника відповідача у судовому засіданні, позиція податкового органу про порушення позивачем пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2, п.16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час виникнення правовідносин) ґрунтується на тому, що відокремленим структурним підрозділом Долинською дистанцію колії не включено до валового доходу отриманні від надання автотранспортних послуг, реалізації шпал та надання майданчика для виконання вантажно-розвантажувальних робіт доходів. При цьому податковий орган стверджує, що оскільки зазначені операції здійсненні не в межах основної господарської діяльності залізничного транспорту, то згідно чинного законодавства, Долинська дистанція колії є платником податку на прибуток від зазначених господарських операцій.

Однак суд, вважає зазначені висновки помилковими, оскільки він суперечать чинному, на час виникнення правовідносин, законодавству України.

Відповідно до п.2.2 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час виникнення правовідносин), платниками податку на прибуток, одержаного від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.2.2 тієї ж статті передбачено, що платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” залізничний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Частиною п'ятою ст. 4 Закону України „Про залізничний транспорт” передбачено, що крім залізниць складовою ланкою залізничного транспорту є також підприємства залізничного транспорту, що разом із залізницями належать до загальнодержавної власності і управління яких здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), підпорядкованим Міністерству транспорту та зв'язку України.

Отже, поняття „підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи” і „структурні підрозділи залізниці” не можна ототожнювати, оскільки вони є різними.

У статті 5 цього ж Закону визначено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю і управління ним здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності приймаються Укрзалізницею. Крім того, передача в оренду, обмін та надання в тимчасове користування, а також виведення з експлуатації рухомого складу і контейнерів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюються залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування за погодженням з Укрзалізницею.

Пунктом 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. № 262, визначено, що до сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансом.

Згідно з п. 1 ст.62 ГК України, підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до пп. 3, 4 цієї ж статті підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

З матеріалів справи вбачається, що Долинська дистанція колії не відповідає ознакам встановленим законодавством для підприємства, оскільки не являється юридичною особою, діє на підставі Положення, а не Статуту ( а.с. 72 -78).

Державне територіально-галузеве об'єднання Одеська залізниця у відповідності до вищевказаних вимог ГК України діє на підставі Статуту, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.12.1997 р. №456 та зареєстрованому державним реєстратором 18.02.1998 за №207 (а.с. 121-131).

Отже, згідно наведеного, структурний підрозділ залізниці - Долинська дистанція колії не може відноситись до категорії підприємств залізничного транспорту або їх структурних підрозділів у розумінні пп. 2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно не може бути самостійним платником податку на прибуток. У зв'язку з чим, суд вважає, що Долинська дистанція колії №23 не зобов'язана була визначати у податковій декларації до Долинської МДПІ та самостійно сплачувати податкове зобовязання з податку на прибуток з отриманого доходу від надання автотранспортних послуг, реалізації шпал та надання майданчика для виконання вантажно-розвантажувальних робіт за перевіряємий період.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час виникнення правовідносин), згідно якого визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд, також, відмічає те, що як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірних правовідносинах керувався наданим ДПА України податковим роз'ясненням від 10.07.2002 р. № 11315/6/15-1116, згідно з яким платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають виключно статус юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року №0000392310/0 прийнято Долинською МДПІ з порушенням принципу законності, визначеного п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині задоволенню.

Крім того, за порушення пп. 6.1.2. п. 6.1. та пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” (чинного на час виникнення правовідносин) податковим повідомленням-рішенням №0014471700/0 від 12.11.2010 року, згідно пп. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення правовідносин) позивачу визначено зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 9558,42 грн., в тому числі за основним платежем 3186,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6372,28 (а.с. 54).

Як слідує з акту порушення пп. 6.1.2 п. 6.1, пп. 6.5.1 п. 6.5 ст.6 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” (чинного на час виникнення правовідносин) виявилось: у надання у лютому березні 2010 року 150% соціальної пільги працівнику - інваліду з дитинства 3 групи; у квітні та червні 2010 року надано податкові соціальні пільги працівникам, які мають на утриманні 3-х дітей при перевищені у них граничного розміру доходу; у травні-жовтні 2009 року та січні вересні 2010 року надано податкову соціальну пільгу працівнику, який утримує дитину інваліда при перевищенні граничного розміру доходу. В результаті порушень позивача як податкового агента, на думку органу податкової служби, з найманих працівників не було утримання податку з доходів фізичних осіб всього на суму 3186,14 грн.

У відповідності до пп. 17.1 ст. 17 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” (чинного на час виникнення правовідносин) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника (так само зайнятої особи), зокрема особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Пунктом 20.2 ст. 20 того ж Закону визначено, що при порушенні нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податків, що здійснюються особами, визначеними податковими агентами, відповідальність несуть такі особи.

Як вбачається з акту перевірки, що не заперечувалось позивачем у позовній заяві та представником у судовому засіданні, Долинською дистанцією колії у лютому-березні 2010 року при нарахуванні, утриманні та сплаті до бюджету податку з доходів із заробітної плати працівника ОСОБА_1, який є інвалідом з дитинства 3 групи, йому надано 150% податкову соціальну пільгу, що не передбачено положеннями Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб”. В результаті вказаного порушення позивачем не нарахувано, не утримано та не сплачено податку із вказаного працівника у сумі 65,18 грн.

Також, як слідує з матеріалів справи у травні жовтні 2009 року та січні вересні 2010 року працівнику ОСОБА_2, який має на утриманні дитину інваліда, що потребує постійного догляду, та у квітні та червні 2010 року працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, які мали на утриманні 3-х дітей, позивачем було надано податкові соціальні пільги згідно абз „а” пп. 6.1.2, абз. „е” пп. 6.1.3 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” (а.с. 100-113).

Однак, у відповідності до абз. 2 п. 6.5 ст. 6 того ж Закону податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами "а", "б" підпункту 6.1.2 та підпунктом "е" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 цієї статті, застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його граничний розмір доходу не перевищує, суму, розмір якої визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Згідно з абз. 1 того ж підпункту зазначена суми, дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (для 2010 року 1220 грн.).

Суд не погоджується з позицією позивача, що сума граничного розміру доходу, яка дає право на отримання податкової соціальної пільги, передбачена підпунктами "а", підпункту 6.1.2 та підпунктом "е" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 ст. 6 України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” (чинного на час виникнення правовідносин) має вираховуватись як добуток суми визначеної в абзаці першому п. 6.5 ст. 6 того ж Закону на кожну дитину та з додаванням граничного розміру доходу самого платника податку, оскільки вона суперечить вище вказаним положенням законодавства.

З матеріалів справи слідує, що доход ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перевищував граничний розмір доходу, а тому вони не мали права на отримання вище вказаних податкових соціальних пільг (а.с. 42).

Тому суд перевіривши податкове повідомлення-рішення Долинської МДПІ від 12.11.2010 року №0014471700/0 згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України дійшов висновку про його правомірність, а тому в задоволенні адміністративного позов в цій частині належить відмовити.

Крім того, на підставі акту перевірки за порушення ст. 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” (чинного на час виникнення правовідносин), податковим повідомленням-рішенням №0014471700/0 від 12.11.2010 року, згідно пп. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення правовідносин) позивачу визначено зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн. (а.с. 55).

Як слідує з акту перевірки порушення ст. 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” (чинного на час виникнення правовідносин) виявилось у порушенні 10-тиденного строку подання розрахунку з податку з власників транспортних засобів при придбані у квітні 2009 року автомобіля марки ГАЗ-5201, реєстраційний №ВА5812АО.

У відповідності до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Сам факт порушення ні позивачем у позовній заяві, ні його представник у судовому засіданні не заперечується, а тому суд вважає його встановленим.

При цьому, позивач та його представник вважаючи оспорювань податкове повідомлення-рішення незаконним, при цьому послались на положення ст. 250 ГК України щодо пропущення річного з дня вчинення строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Проте суд не може погодитись з позицією позивача, оскільки вона суперечить чинному на час виникнення правовідносин законодавству.

Згідно ст. 250 ГК України ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення правовідносин) передбачено 1095 денний строк давності застосовування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування.

Таким чином, суд вважає податкове повідомлення-рішення Долинської МДПІ від 12.11.2010 року №0000402310/0 правомірним, а тому в цій частині у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, у звязку із частковим задоволення позовних вимог позивача на його користь належить стягнути судові витрати, які складаються із сплаченого в сумі 3,40 грн. судового збору, пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2 грн. Судових витрат, які б підлягали пропорційному відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції від 12 листопаду 2010 року №0000392310/0 яким Долинській дистанції колії №23 Одеській залізниці нараховано податкове зобовязання із податку на прибуток підприємств в сумі 6706,29 гривень та штрафні санкції в сумі 7674,74 гривень, а всього на суму 14 381,03 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства Одеській залізниці судові витрати в розмірі 2 гривні 00 копійок з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі -07.02.2011.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А. В. Сагун