Рішення № 136844650, 25.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/995/26

Провадження 2/521/3000/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі :

судді Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Сироти О.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідач : ДП «ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ»

предмет позову : стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що 14.06.2021 наказом Одеської регіональної філії ДП «ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ» №51-к вона звільнена з посади інженера землевпорядних робіт та підготовки планово картографічної основи за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач стверджувала, що в день звільнення відповідач не здійснив виплату їй заробітної плати в розмірі 49 098 грн. 43 коп., вихідної допомоги при звільнені 4 840 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки 15 064 грн. 15 коп.

Окрім того, позивач вважала, що при виниклих обставинах має право також на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати 99 256 грн. 50 коп. та компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати і грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 46 252 грн. 79 коп.

Позивач в процесі розгляду справи позов підтримала.

Відповідач позов не визнав, скористався процесуальним правом надання відзиву.

Підприємство стверджувало, що ОСОБА_1 працювала провідним інженером-землевпорядником відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи Філії ДП «ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ» на відрядній системі оплати праці, що передбачає нарахування заробітку пропорційно обсягу виконаної роботи.

Так, у разі невиконання працівником-відрядником у повному розмірі норми виробітку в місяць чи несвоєчасне виконання або виконання низької якості (брак) робіт (надання послуг), які мали місце не з його вини, місячна заробітна плата розраховується пропорційно до фактично виконаного обсягу робіт (наданих послуг) й виплачується із здійсненням доплати до рівня законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Положення про відрядну систему оплати праці Колективного договору Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на 2017 -2019 роки та Положення про оплату праці працівників Колективного договору Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на 2021 -2026 роки.

Розмір невиплаченого залишку по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідній допомозі при звільненні, що підлягає оплаті з урахуванням утримання податків і зборів за найманого працівника згідно з п. 18.1 ст. 18.1. ПК України та п. 168.1.1 ст. 168 ПК України, п. п. «а» 176.2, ст. 176 ПК України (18% ПДФО + 1,5 % військовий збір) складає 43 400,89 грн, з них: заробітна плата відповідно до розрахункової відомості 34 745,86 грн, компенсація за невикористану відпустку складає 6 069,67 грн (7 539,96 грн - 18% ПДФО - 1,5% військовий збір), вихідна допомога при звільненні 2 485,20 грн. (3087,20 грн - 18% ПДФО - 1,5% військовий збір).

Відповідач стверджував, що за практикою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 306/2708/23 Велика Палата Верховного Суду за Законом України № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» середній заробіток за затримку виплати заробітної плати обмежується строком в шість місяців.

Так, нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку повинно здійснюватися з 15.06.2021 до 14.12.2021.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 середньоденна заробітна плата для визначення розміру середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за фактично відпрацьовані робочі дні протягом розрахункового періоду на кількість відпрацьованих робочих днів у цьому ж періоді.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяця роботи перед звільненням, а саме квітень 2021 року та травень 2021 року складає 154,36 грн.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки, але не більш як за шість місяців, з урахуванням утримання податків і зборів за період з 15.06.2021 складає 15 780,99 грн (19 603,72 грн - 18% ПДФО - 1,5% військовий збір).

В період 15.04.2021 по 30.04.2021 та з 01.05.2021 по 11.05.2021 позивач знаходилась у відпустці.

Відповідач просив суд також зменшити такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки філія підприємства не здійснювала діяльності з другої половини 2021 року.

Окрім того, в зв`язку зі збройною агресію російської федерації проти України і введенням воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 року № 2102-IX та з метою збереження життя та здоров`я співробітників ДП «Центр ДЗК» 25.02.2022 виданий наказ про простій, а 29.03.2022 - наказ про призупинення трудових договорів з працівниками з 01.04.2022.

У воєнний стан в Україні забороно виконання частини землевпорядних робіт та проведення земельних торгів, зменшений ринковий попит на роботи із землеустрою, топографо-геодезичні, картографічні та землеоціночні роботи.

Відповідач наполягав на тому, що позивач звільнена 14.06.2021, обізнана із такими обставинами, однак, звернулася до суду із даним позовом лише на 23.01.2026 року, тобто понад 42 місяці після звільнення, штучно збільшивши суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Окрім того, відповідачем наданий суду розрахунок компенсації позивачу за порушення терміну виплати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати з урахуванням утримання податків і зборів за найманого працівника згідно з п. 18.1 ст. 18.1. ПК України та п. 168.1.1 ст. 168 ПК України, п. п. «а» 176.2 ст. 176 ПК України як 21 023,05 грн. (26 115, 59грн 18% ПДФО - 1,5 % військовий збір)

Розмір втрат частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати компенсації невикористаних днів відпустки складає 3 244, 35 грн (4 030,25 грн 18% ПДФО - 1,5 % військовий збір).

Дослідивши матеріали справи, докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав : Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принципами судового доказування є обов`язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню; належність, допустимість, достовірність, достатність, доказів (Глава 5 Розділу І ЦПК України).

Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони в цивільному процесі мають широкий спектр засобів доказування, що включає подання документів, свідчень, речових доказів, експертних висновків, електронних доказів, тощо.

Суд не входить до складу суб`єктів доказування.

При цьому сторони користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Здійснюючи правосуддя, суд ухвалює судове рішення у справі лише на підставі юридичних фактів.

Кінцевою метою судового доказування сторін є переконання суду в правильності своєї правової позиції, а функція суду в доказуванні полягає у створені умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Суб`єкти доказування наділяються певними правами та обов`язками, що дозволяють їм брати активну участь у процесі доказування.

Обов`язок доказування це необхідність здійснення комплексу дій з доказування, що визначається не вільним розсудом суб`єкта доказування, а загрозою настання несприятливих наслідків у разі їх невиконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За нормами КЗпП при звільненні працівника на роботодавця покладаються всі обов`язки з виплати сум, що належать працівнику.

До основних виплат відносяться :

-заробітна плата за фактично відпрацьований період;

-грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Статтею 116 виплата всіх сум, що належать працівнику при звільнені провадиться підприємством в день звільнення.

Тобто, в останній робочий день, якщо працівник на місці.

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум

Працівник не позбавлений права не погодитись із нарахованими сумами.

Згідно зі статтею 117 КЗпП у випадку невиплати з вини роботодавця належних працівнику сум при звільненні у відповідні строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що наказом №41/К від 26.07.2004 року позивач була прийнята на роботу в Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на посаду техніка ІІ категорії за сумісництвом в виробничий відділ №1.

Наказом №51-к від 14.06.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади інженера землевпорядних робіт та підготовки планово картографічної основи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з припиненням підприємства шляхом ліквідації.

Зазначене підтверджується трудовою книжкою позивача.

В день звільнення позивача Філія не повідомила позивача про нараховані суми належні при звільненні, не надала розрахунок про розмір нарахованих сум та не здійснила виплату належних коштів.

За відомостями АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» 19.01.2026 згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, останнє нарахування заробітної плати Одеською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» було здійснено позивачу 12.05.2021.

Розмір заробітної плати з 01.01.2020 року по 14.06.2021 становить 49 089.43 грн.

Обчислюючи період нарахування середнього нарахування, суд критично оцінює твердження відповідача щодо трактування постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №306/2708/23, враховуючи наступне :

За п. 51 практики Велика Палата Верховного Суду у справі №306/2708/23 була врахована правова позиція Конституційного Суду України щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ та продовжилися після цього. З 19 липня 2022 застосуванню підлягають положення статті 117 КЗпП України у новій редакції, нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку обмежується шістьма місяцями.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом №2352-ІХ, середній заробіток має рахуватись з дати звільнення позивача 14.06.2021 по дату набрання чинності Законом №2352-ІХ без обмеження строку, та після набрання цим Законом чинності (з 19 липня 2022 року) з обмеженням строку на 6 місяців (до 19 січня 2023 року).

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки; виплати вихідної допомоги; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно цього Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 розділу ІV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведене, суд виходить з розрахунку суми середньоденної заробітної плати, зазначеної позивачем, розмір якого складає 241,50 грн., де сума заробітної плати за квітень та травень 2021 року була поділена на кількість робочих днів за цей період (9660 грн./40 днів).

Оскільки кількість робочих днів між днем звільнення позивача 14 червня 2021 та 19 січня 2023 складає 411 робочих днів, заборгованість по середньому заробітку перед позивачем була розрахована як добуток середньоденньої заробітної плати на кількість робочих днів між 14.06.2021 та 19.01.2023 (241,50 грн.*411 днів) і складає 99 256,50 грн.

Розмір вихідної допомоги складає добуток середньоденної заробітної плати позивача та кількості робочих днів у квітні та травні 2021 року поділеного на 2 (241,50 грн. *40 днів /2), що дорівнює 4 830,00 грн.

Частинами 1, 2 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до п.7 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду.

Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Докази перебування позивача у відпустці у квітні та травні 2021 року відповідачем суду не надані, тому суд погоджується з твердженням позивача щодо загальної кількості невикористаних днів щорічної відпустки у розмірі 52 днів (36 к.д., зазначені відповідачем та 16 к.д. відпустки, які не були використані позивачем у квітні та травні 2021 року).

Так, грошова компенсація за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки складає 15 064,15 грн. (заробітна плата за період з 14.06.20 по 14.06.21 у розмірі 72 713,50 грн. була поділена на кількість робочих днів за цей період у розмірі 251 день та помножена на 52 дні невикористаної відпустки).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим законом.

Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» компенсаційні виплати входять до структури заробітної плати.

Згідно з ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції №95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 з наступними змінами.

Відповідно до п. 4 Постанови сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Наданий позивачем розрахунок компенсації закону не суперечить, відповідачем не спростований.

Загальний розмір компенсації позивачеві втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 36 204, 43 грн. (компенсація втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати) + 10 048, 36 грн. (компенсації позивачеві втрати частини компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки, у зв`язку з порушенням термінів її виплати) = 46 252,79 грн.

Так, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 214 492,87 грн.

Відповідно до п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України; таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Згідно п.п. 105, 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 Кодексу законів про працю України Законом №2352-IX установлює максимальну межу відповідальності роботодавця.

Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022 судами враховується співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи.

При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців".

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, суд зазначає, що спираючись на критерії, наведені у згаданій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності.

Цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку з урахуванням наведених позицій Верховного Суду підлягає встановленню:

-розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; -

-загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

-частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

-частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по 19.01.2023 є виправданим.

Так, заробітна плата позивачу з січня 2020 року виплачувалась періодично та частинами.

Позивач зазнала значних майнових втрат при звільненні у червні 2021 року.

За період до звернення позивача за судовим захистом відповідачем не було здійснено навіть часткової виплати заборгованості.

Сума заборгованості становить 115 236,37 грн. (без урахування суми середнього заробітку), нарахована сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку становить 99 256,50 грн.

Так, сума відшкодування є меншою за розмір основної заборгованості (становить приблизно 86% від неї), що саме по собі свідчить про дотримання балансу інтересів.

Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту права відповідає змісту відповідного права позивача, характеру його порушення, цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права.

Судовий збір підлягає присудженню з відповідача в порядку ст. 141 ЦПК України в дохід держави.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ" (Код ЄДРПОУ: 21616582) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 214 492,87 грн. (двісті чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 87 копійок), яка складається із заборгованості по заробітній платі - 49 089.43 грн. (сорок дев`ять тисяч вісімдесят дев`ять гривень 43 копійки), по середньому заробітку за весь час затримки - 99 256,50 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч двісті шістдесят шість гривень, 50 копійок), по вихідній допомозі при звільненні 4 830 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять гривень), по грошовій компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки - 15 064,15 гривень (п`ятнадцять тисяч шістдесят чотири гривні 15 копійок), по компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів її виплати 46 252,79 грн. (сорок шість тисяч двісті п`ятдесят дві гривні, 79 копійок).

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ" (Код ЄДРПОУ: 21616582) в дохід держави судовий збір в розмірі 3 328 грн.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 25.05.2026