Рішення № 136844306, 25.05.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1609/25

Провадження № 2/675/160/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

У С Т А Н О В И В:

25 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором у сумі 23502,00 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 11 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 був укладений Договір № 3487821, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. За умовами п. 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 792,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; згідно п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; за вимогами п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок; у п. 2.3.1.2 договору передбачені можливості збільшення строку кредитування.

Позивач зазначає, що 16 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений договір № 16/12-2021-43, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3487821 від 11 червня 2021 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений договір № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3487821 від 11 червня 2021 року.

Позивач посилається на те, що кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору, тоді як відповідачка умов договору не виконувала, кредиту не повернула, процентів за користування кредитом не сплатила, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 23502,00 грн, що складається із заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в сумі 3000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в сумі 20292,00 грн, заборгованості за комісіями в сумі 210,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 3487821 від 11 червня 2021 року та судові витрати, які складаються з суми сплаченого при подачі позовної заяви судового збору та суми витрат на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю, не заперечував про винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання за повторними викликами не з`явилася.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно наданого на запит суду Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00057385195 від 27 березня 2026 року після реєстрації шлюбу 06 вересня 2022 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 .

Як вбачається з відповіді старости Радошівського старостинського округу Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області № 237/10.9-11 від 09 жовтня 2025 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у АДРЕСА_1 .

Судові повістки відповідачці ОСОБА_1 направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання. Надіслані ОСОБА_1 судові повістки повернулися до суду без вручення з довідкою Укрпошти про причини повернення: за зазначеною адресою адресат відсутній. Такі дані вказані у поштових повідомленнях, які повернулися до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 20 листопада 2025 року, на 11 грудня 2025 року. Надіслані ОСОБА_1 судові повістки повернулися до суду без вручення з довідкою Укрпошти про причини повернення: відмова адресата від отримання листа. Такі дані вказані у поштових повідомленнях, які повернулися до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 16 лютого 2026 року, на 16 березня 2026 року, на 16 квітня 2026 року та на 25 травня 2026 року. Судова повістка на 14 січня 2026 року була отримана відповідачкою особисто, про що наявний підпис в бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 25 травня 2026 року.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що 11 червня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 був укладений Договір № 3487821, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. За умовами п. 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом 792,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; згідно п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; за вимогами п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок; у п. 2.3.1.2 договору передбачені можливості збільшення строку кредитування. Вказані обставини підтверджуються доданими до матеріалів справи копіями договору про споживчий кредит, графіку платежів за договором про споживчий кредит № 3487821 від 11 червня 2021 року, паспорту споживчого кредиту № 3487821, підписані ОСОБА_2 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідачці був наданий одноразовий ідентифікатор V78764 для підписання договору про споживчий кредит № 3487821 від 11 червня 2021 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Факт надання коштів відповідачеві підтверджується копією квитанції АТ КБ «ПриватБанк» про підтвердження того, що платежі успішно проведені в системі від 11 червня 2021 року про перерахування суми кредиту 3000 грн на банківську карту, доданою до матеріалів справи.

ОСОБА_1 жодних заперечень проти факту отримання суми кредиту суду не подала.

Відповідачка порушила визначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання за кредитним договором.

16 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений договір № 16/12-2021-43, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3487821 від 11 червня 2021 року, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями договору факторингу № 16/12-2021-43, акту приймання-передавання реєстру боржників, витягу з реєстру боржників, платіжного доручення № 313550010 від 20 грудня 2021 року на підтвердження оплати відступлення боргу.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3487821 від 11 червня 2021 року, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, акту прийому-передачі реєстру боржників, витягу з реєстру боржників, акту зарахування зустрічних однорідних вимог на підтвердження оплати відступлення боргу.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що передбачено ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, суд констатує, що відповідачка була ознайомлена і погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання договору про надання банківських послуг № 3487821 від 11 червня 2021 року.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку кредитній установі не повернуті в строк, визначений договором, та не сплачені передбачені умовами договору проценти, що свідчить про порушення прав кредитодавця, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати визначених сторонами у договорі процентів.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, загальний розмір заборгованості відповідачки перед ТОВ «МІЛОАН» станом на момент відступлення права вимоги, яка виникла на підставі кредитного договору № 3487821 від 08 вересня 2021 року становила 13002,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в сумі 979200 грн, заборгованості за комісією в сумі 210,00 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, доданим до матеріалів справи.

ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» після укладення договору факторингу № 16/12-2021-43 та отримання права вимоги за договором про споживчий кредит № 3487821 від 11 червня 2021 року нараховувало проценти за користування кредитом протягом 31 дня на підставі п. 4.2 договору про споживчий кредит № 3487821від 11 червня 2021 року, за умовами якого у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15.

ВП ВС уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду відзначає, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Суд зауважує, що відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшли права ТОВ «МІЛОАН» у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. В умовах договору про споживчий кредит № 3487821 від 11 червня 2021 року не обумовлена можливість нового кредитора нараховувати будь-які проценти, а п. 4.2 містить пряму вимогу про те, що обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Як встановлено в ході судового розгляду ТОВ «МІЛОАН» не нараховував проценти відповідно до п. 4.2 договору.

Жодних доказів того, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» з моменту отримання права вимоги до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит № 3487821 від 11 червня 2021 року, тобто з 11 липня 2021 року, та до моменту відступлення права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», тобто до 10 січня 2023 року, звертався до ОСОБА_2 з вимогою про сплату відсотків відповідно до вимог п. 4.2 договору про споживчий кредит № 3487821 від 11 червня 2021 року, суду надано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення відсотків, нарахованих ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» по договору про споживчий кредит № 3487821 від 11 червня 2021 року в сумі 10500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачка порушила умови кредитного договору, добровільно заборгованість не сплатила, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість в сумі 13002,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в сумі 9792,00 грн, заборгованості за комісією в сумі 210,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження наявності та суми витрат на правничу допомогу суду надані копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС, за умовами якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, тарифів на послуги, заявки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на надання юридичної допомоги № 679 від 01 серпня 2025 року, витягу з Акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлений з ціною 23502,00 грн і задоволений на суму 13002,00 грн, тобто на 55,32% (13002,00х100:23502). Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»слід стягнути 1340,07 грн (2422,40х55,32%) судового збору та 7191,60 (13000,00х55,32%) витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місце знаходження 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місце знаходження 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Кредитним договором № 3487821 від 11 червня 2021 року в сумі 13002,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в сумі 9792,00 грн, заборгованості за комісією в сумі 210,00 грн; судові витрати у сумі 1340 (одна тисяча триста сорок) грн 07 коп сплаченого при подачі позову судового збору та 7191 (сім тисяч сто дев`яносто одна) грн 60 коп витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. С. Янішевська