Ухвала суду № 136844278, 22.05.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 Справа №607/11389/26 Провадження №1-кс/607/3868/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відео конференції, клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні№12026211040000651 від 01.05.2026,стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Грузія, грузина, громадянина Грузії, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2026 року старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026211040000651 від 01.05.2026,за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, спрямований на придбання, носіння, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , діючи всупереч «Положенню про дозвільну систему», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 з наступними змінами, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 з наступними змінами, тобто без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи значення своїх протиправних дій, умисно, у невстановлений період часу та невстановленому слідством місці, придбав 1 (один) корпус ручної наступальної гранати РГН із перехідником, 1 (один) запал УЗРГМ, які в сукупності являються саморобним вибуховим пристроєм, 1 (один) корпус ручної осколкової гранати М-67, 1 (один) запал М213, які в сукупності являються ручною осколковою гранатою М-67, яка є бойовим припасом, та які в подальшому переніс та зберігав у власному транспортному засобі марки «Chery Jaggi» із р.н. НОМЕР_1 до 20.05.2026.

В подальшому, 20.05.2026 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/11008/26 від 18.05.2026 в транспортному засобі марки «Chery Jaggi» із р.н. НОМЕР_1 , що знаходився по вул. Дорошенка, поблизу буд. 8А, у м. Тернополі, 20.05.2026 було виявлено та вилучено 1 (один) корпус ручної наступальної гранати РГН із перехідником, 1 (один) запал УЗРГМ, які в сукупності являються саморобним вибуховим пристроєм, 1 (один) корпус ручної осколкової гранати М-67, 1 (один) запал М213, які в сукупності являються ручною осколковою гранатою М-67, яка є бойовим припасом.

20 травня 2026 року, ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК Україн.

21 травня 2026 року, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026211040000651 від 01 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у придбанні, зберіганні бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Обґрунтованість підозри інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вчиненого ОСОБА_8 , повністю підтверджується матеріалами, зібраними під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 05.05.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.05.2026; протоколом обшуку від 20.05.2026; протоколом огляду від 20.05.2026; висновком експерта за результатами проведення вибохово-технічної експертизи від 21.05.2026; висновком експерта за результатами проведення вибухово-технічної експертизи від 21.05.2026.

Так, мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування щодо його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши на недоведеність ризиків, а також зазначив про те, що дії працівників поліції під час затримання ОСОБА_4 були не законними, оскільки не був залучений перекладач.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника та повідомив, що правопорушення яке йому інкримінують він не вчиняв, його оговорюють, та сама підозра на його думку є незаконною.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211040000651 від 01.05.2026,за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

У даному провадженні 21 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик незаконного впливу на свідків, з огляду на те, що ОСОБА_4 відомі місця проживання свідків, так як інформація про них міститься в матеріалах кримінального провадження, з якими підозрюваний ознайомлений, та усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним діяння, може навмисно схиляти, як самостійно так і через третіх осіб свідків до зміни наданих раніше показань, чи до відмови давати показання, що негативно вплине на судовий розгляд кримінального провадження.

Також залишаючись на волі підозрюваний ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, зважаючи на те, що він раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, востаннє відповідно до вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/7903/17 від 16.01.2024, де за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України йому було призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, при цьому на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік. Також, слід зазначити, що відносно ОСОБА_4 27.03.2026 скеровано обвинувальний акт за ч. 1 ст. 263 КК України, однак останній на шлях виправлення не встав, а знову вчинив новий злочин. Також підозрюваний не має постійного джерела доходу, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки та він офіційно не працевлаштований. Вищенаведене свідчить про стійку протиправну поведінку підозрюваного, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.

Так, кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. Крім того, вчинення нового злочину за наявності іншого нерозглянутого обвинувального акта в суді доводить стійкість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не можуть бути забезпечені більш м`яким запобіжним заходом.

Разом з тим слідчий суддя не бере до уваги твердження сторони захисту щодо незаконних дій поліції під час затримання ОСОБА_4 , що полягають у незалученні перекладача, оскільки факт володіння останнім українською мовою на рівні, достатньому для розуміння своїх прав, підтверджується копією раніше ухваленого щодо нього вироку від 16.01.2024 який постановлений без участі перекладача та не оскаржувався з мовних підстав. Відтак, на думку слідчого судді уповноважені службові особи під час затримання ОСОБА_4 рівень володіння мовою заздалегідь був відомий, а тому об`єктивно не мали підстав для залучення перекладача.

Водночас, із самого протоколу про затримання особи від 20.05.2026 під час його складання було роз`яснено процесуальні права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК України, у тому числі й право на перекладача. Як вбачається із матеріалів протоколу, затриманий своїм правом на залучення перекладача не скористався, жодних зауважень, скарг чи клопотань щодо нерозуміння мови до протоколу затримання не вніс, підтвердивши своїм підписом, що йому все зрозуміло. Це свідчить про повну відсутність мовного бар`єру на момент затримання, а теперішні заяви захисту оцінюються судом як спроба штучно створити підстави для затягування процес.

Слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити, що кримінальним процесуальним законодавством передбачено чіткий механізм захисту від можливих порушень з боку правоохоронних органів. Зокрема, скарги на дії чи бездіяльність працівників поліції під час затримання особи подаються на розгляд слідчому судді в порядку та строки, визначені ст. 303 КПК України. Натомість, ані підозрюваний ОСОБА_4 , ані його захисник не скористалися цим процесуальним правом, жодних скарг на незаконність дій поліції щодо незалучення перекладача на етапі затримання до суду не подавали. Відсутність таких скарг у сукупності з підписом підозрюваного в протоколі затримання без жодних зауважень свідчить про повну безпідставність теперішніх заперечень захисту та підтверджує, що процедура затримання відбулася без порушень прав особи.

Водночас, як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, участь перекладача була забезпечена органом досудового розслідування невдовзі після затримання особи. Про це свідчить переклад пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного грузинською мовою, що була вручена підозрюваному в пристуності захисника. Надалі ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, текст якої також перекладено грузинською мовою «Центром мовних перекладів». Таким чином, на переконання слідчого судді, будь-яких порушень прав затриманого з боку працівників поліції допущено не було.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до норм кримінально-процесуального закону, слідчий суддя не вбачає підстав для відступу від загальних правил, з огляду на те, що стороною обвинувачення не наведено жодних виключних обставин та не подано належних доказів, які б свідчили про необхідність визначення застави у розмірі, що перевищує межі, передбачені законом, що також суперечитиме усталеній практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та ст. 178 КПК України, якою визначено, що розмір застави повинен бути обґрунтованим, реалістичним та таким, що не має карального характеру, а її визначення не може бути формальним чи декларативним. Встановлення надмірної застави без належного мотивування розцінюється як порушення принципу пропорційності втручання у право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючи даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , те що він раніше судимий, а також те, що відносно нього в суді вже перебуває на розгляді обвинувальний акт за злочин, аналогічний тому, який інкримінується йому на даний час, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_11 .

За таких обставин, клопотання слідчого погодженого прокурором слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 17 липня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за «Сісвадзе Таріела» у справі №607/11389/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.05.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із м. Тернопіль, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ;

- здати на зберігання до УДМСУ в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 17 липня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1