Рішення № 136841112, 26.05.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1050/2026

130/482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторінг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача звертається до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь «ТОВ «Факторинг Партнерс», до якого перейшло право вимоги за договором факторингу, 20 075,67 грн заборгованості по кредитному договору, укладеного відповідачем з ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс».

Позов аргументує невиконанням відповідачем умов договору, право вимоги по яким перейшло до позивача.

На підтвердження позовних вимог надає копії договорів кредиту, факторингу, розрахунок заборгованості (а.с.1-72).

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява надходить до суду 19 лютого 2026 року (а.с.1).

Суддя 26 лютого 2026 року приймає позовну заяву до розгляду та відкриває спрощене позовне провадження у справі (а.с.76).

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачеві 27 лютого 2026 року рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с. 75, 77).

9 березня 2026 року на адресу суду повернулася розписка про отримання відповідачем позовної заявим з копіями доданих до неї документів (а.с.78).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.

Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи видно, що 21 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»" та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями був укладений договір про споживчий кредит № 86426, тип кредиту кредитна лінія, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким банк безготівково шляхом встановлення кредитної лінії на поточний (картковий рахунок) надав відповідачеві двома траншами кредит у сумі 69 674 грн на строк 1182 дні (а.с.24-25).

Згідно з договором факторингу № 28012025 від 28 січня 2026 року, ТОВ "Фінансова компанія «Кредіплюс»" відступило право грошової вимоги по боржниках ТОВу "Факторинг Партнерс" (а.с.10-14).

Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору факторингу, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 86426 в розмірі 20 075,67 грн, з яких: 12 783,23 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 889,44 грн сума заборгованості за відсотками, 403 грн залишок заборгованості по комісії (а.с.22).

Суд вважає, що вказані договори, а також інші документи, копії яких долучено до позовної заяви, у відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України є правомірними та чинними, оскільки докази про протилежне у матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Правова природа відносин, що виникли між сторонами

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, укладення кредитного договору здійснювалося із застосуванням електронного підпису та одноразового ідентифікатора. У постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі.

Надані позивачем докази суд визнає належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту надання (перерахування) грошових коштів позичальнику та для обґрунтування розміру заборгованості відповідача за кредитними договорами.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Матеріали справи містять надані позивачем копії договору факторингу, актів прийому-передачі Реєстрів Боржників та витягів з реєстру боржників, а також докази оплати за договором факторингу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги за кредитним договором № 86426 від 21 жовтня 2021 року. А тому вимоги товариства до відповідача є правомірними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду

Відповідач отримав у ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» кредит, по якому повністю не виконував умови договору щодо його повернення.

Вказана фінансова установа відступила право вимоги по "своїм" боржникам ТОВ "Факторинг Партнерс", яке набуло право вимоги до відповідача щодо повернення суми непогашеного кредиту з нарахованими відповідно до кредитного договору процентами.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання відповідач заборгував позивачеві грошові кошти, згідно з розрахунками, які зобов`язаний повернути:

- за договором позики № 86426 в розмірі 20 075,67 грн, з яких: 12 783,23 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 889,44 грн сума заборгованості за відсотками, 403 грн залишок заборгованості по комісії.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с.5).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 13 000 грн стороною позивача надано: договір про надання правової допомоги (а.с.33-35), тарифи на послуги (а.с.37-38), заявку від 1 січня 2026 року на надання юридичної допомоги (а.с.39), витяг з акту № 27 від 30 січня 2026 року про надання юридичної допомоги (а.с.40).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Однак у матеріалах, доданих до позовної заяви, відсутні відомості про безпосередню передачу заявлених на відшкодування грошових коштів товариством адвокату, і отримання їх останнім.

Водночас суд приймає до уваги, що така робота адвокатом була проведена і оцінена позивачем. Тому з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодування у розмірі 5000 грн.

Керуючись статтями 259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 204, 205, 207, 526, 610, 611, 626, 628, 638, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статей 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 20 075 (двадцять тисяч сімдесят п`ять) грн 67 коп. заборгованості по кредиту, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору, а також 3 000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасники справи

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", вул. Гедройця Єжи, буд 6, офіс 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ