Рішення № 136840001, 25.05.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3108/26

Провадження № 2/0203/2046/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участю секретаря Шовкопляса М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, м. Бровари), з підстав прострочення зобов`язання за договором пред`явив через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості на загальну суму 50 302 грн., а також сплаченого судового збору за пред`явлення цього позову у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 24 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5257576. Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно п.1.1 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2 кредитного договору, за реквізитами зазначеними у п.2.14 кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що ознайомилась з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилась з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому їй кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Кредитний договір укладався в електронній формі, який відповідач підписала шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Однак, відповідач зі свого боку не виконала умови кредитного договору.

24 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24122025/1, у зв`язку з чим відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 5257576 від 24 червня 2025 року.

Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти та комісію за користування коштами не сплачує, а тому, посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальному розмірі 50 302 грн., що складається із заборгованості по кредиту в розмірі 16 982 грн., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 24 820 грн., та заборгованості за неустойкою в розмірі 8 500 грн., а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 03 квітня 2026 року, після усунення недоліків визначених в ухвалі суду від 31 березня 2026 року, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, в позові клопотала про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула. 25 травня 2026 року через канцелярію суду подала заяву в якій вказала, що позов визнає частково, а саме в частині основного боргу. Борг по комісії та неустойці не визнає, просила відмовити у задоволенні позову в цій частині, так як комісійних послуг не отримувала, а електронний кабінет позичальника у неї закритий з часу винесення прострочення по платежам. Також клопотала про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 24 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) №5257576, відповідно до умов якого відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в сумі 17 000 грн. загальним строком на 360 днів з 24 червня 2025 року (дата надання кредиту), який завершується 19 червня 2026 року. (п.п.1.2, 1.3, 2.1Договору). Відповідач повинен сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 4 590 грн., яка нараховується за ставкою 27,00% від суми кредиту одноразово. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) 9за весь строк кредитування) 54 604 грн., які нараховуються за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначені графіком платежів, які нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду. (п.п.1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору). Договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису відповідача, а саме остання підписала договір споживчого кредиту електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 655955 24 червня 2025 року о 12:45 годині, після чого відповідач виявила бажання отримати кредит, заповнивши відповідну анкету-заявку №5257576 від 24 червня 2025 року із зазначенням своїх персональних даних. Також сторонами узгоджено графік платежів за договором про споживчий кредит №5257576 від 24 червня 2025 року (додаток №1 до договору) (а.с. 9-14 зворот, 16, 16 зворот, 20-20 зворот).

Паспорт споживчого кредиту № 5257576 містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки та вказаний документ підписаний електронним цифровим підписом відповідача (а.с. 17-18 зворот, 19).

Перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням № 156386850 від 24 червня 2025 року (а.с. 21).

Надання кредитних коштів відповідачці визнано відповідачкою та узгоджується з наданими ТОВ «Мілоан» відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 525757 за період з 24 червня 2025 року по 24 грудня 2025 року, з якої видно, що відповідачка отримала кредитні кошти на суму 17000,00 грн., проте прострочила щомісячні платежі, у зв`язку з чим позивачем нарахована заборгованість станом на 24 грудня 2025 року на загальну суму 50 302 грн., з яких основного боргу нараховано 16 982 грн., а також нарахована заборгованість по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 24 820 грн. та неустойка (штраф, пеня) на суму 8500 грн. (а.с.22).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).

Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що 24 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/1, відповідно до умов якого право грошової вимоги перейшло до відповідача за кредитним договором №5257576 від 24 червня 2025 року на загальну суму 50 302 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників від 24 грудня 2025 року, платіжною інструкціє №220 від 26 грудня 2025 року про перерахування грошових коштів ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Мілоан» (а.с.23-26 зворот, 27, 28, 29).

Згідно розрахунку заборгованості, а також даних виписки ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення, видно, позивач прострочила сплату основного боргу, оскільки оплачувала узгоджений ануїтетний платіж тіла кредиту по 17,00 грн. з серпня по листопад 2025 року, а також з неї в безспірному порядку здійснено списання комісії 24 липня 2025 року на суму 4590,00 грн., 05 серпня 2025 року на суму 2482,00 грн., внаслідок чого ТОВ «Мілоан» позивачу відступлено право вимоги станом на 24 грудня 2025 року на суму нарахованого боргу по основні сумі боргу (тілу кредиту) 16 982 грн., а також відступлено нарахований борг по комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 24 820 грн., простроченої заборгованості по комісії за обслуговування (кредитної заборгованості) у розмірі 22 338 грн. та нараховану неустойку у розмірі 8 500 грн. (а.с.29).

За вказаних вище обставин та наведених положень законодавства, суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості основної суми боргу за кредитним договором, яка фактично залишилась не сплаченою та прострочена.

Разом з тим, в частині заявлених вимог про стягнення заборгованості по комісії, суд виходить з наступного наступне.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в ст.4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга ст.11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за управління кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пунктів 1.5.1-1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно 1.5.1-1.5.2 кредитного договору №5257576 від 24 червня 2025 року було встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 27% від суми кредиту в момент видачі кредиту та щомісячну комісію в розмірі 14,60% від суми кредиту.

В п. 1.5.2 кредитного договору, яким встановлено Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за цим договором, визначена щомісячна комісія в розмірі 2 482 грн. 00 коп. в графі: «платежі за додаткові та супутні послуги, грн., за обслуговування кредитної заборгованості».

При цьому в договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані зокрема з обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Натомість відповідач взагалі не визнала надання їй комісійних послуг, з огляду на ту обставину, що доступу до кабінету споживача після виникнення прострочення та уступки права вимоги позивачу вона не має і про нарахування і складові нарахованої заборгованості вона безпосередньо у цьому електронному кабінеті не може.

Ураховуючи, що в кредитному договорі позичальник не зазначив та до позову позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то зазначені вище положення кредитного договору та додатків до нього, є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За даними довідки-відомості про щоденні нарахування та погашення видно, що ТОВ «Мілоан» в рахунок сплати комісії у безспірному порядку списано з позичальника в період з 24 червня 2025 року по 05 серпня 2025 року нараховану комісію в загальній сумі 7 090 грн. (24 липня 2025 року 4 590 грн. сплата комісії за надання кредиту; 05 серпня 2025 року 2 482 грн. сплата комісії за обслуговування кредиту; 05 серпня 2025 року 17 грн. сплата тіла кредиту та 05 серпня 2025 року 1 грн. сплата тіла кредиту) (а.с.22).

В кредитному договорі черговість погашення вимог не визначена, тому суд керуючись положеннями ст.534 ЦК України, враховує сплачені відповідачем кошти, з урахуванням відсутності заборгованості за процентами, в першу чергу в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом.

Оскільки умови договору в частині нарахування комісії є нікчемними, то фактично сплачена відповідачкою сума 7 090 грн. підлягає зарахуванню в рахунок нарахованих процентів, заборгованості за якими у відповідачки немає, а також в рахунок сплати основного боргу (тіла кредиту).

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №5257576 від 24 червня 2025 року, яка виникла станом на 24 грудня 2025 року, тобто на дату відступлення права вимоги, в сумі 9 910 грн., що складається із основної заборгованості по кредиту.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) в розмірі 8 500 грн., то такі вимоги позивача задоволенню не підлягають, як такі що суперечать вимогам закону.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу прямої норми закону, фінансова установа (банк) зобов`язаний був списати боржнику неустойку в сумі 8 500 грн., адже він нарахований за кредитним договором укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання неустойки не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає неустойку.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки є такими, що не підлягають задоволенню. В цій частині в задоволені позову суд вважає за необхідне відмовити.

Таким чином, на підставі наведеного, виходячи із принципів законності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 9 910 грн. В іншій частині позову відмовити.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 524,52 грн. (9 910*2 662,40/50 302 = 524,52 грн.).

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором № 5257576 від 24 червня 2025 року станом на 24 грудня 2025 року в загальному розмірі 9 910 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот десять гривень), що складається із заборгованості по кредиту.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 524,52 грн. (п`ятсот двадцять чотири гривні 52 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене і проголошене 25.05.2026

Суддя О.В. Колесніченко