Ухвала суду № 136839324, 26.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/19129/25

Номер провадження2-ві/205/8/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Данчула К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Костомітіної Оксани Олександрівни у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними дії щодо перерахування коштів, стягнення безпідставно набутих грошей,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 травня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Костомітіної О.О. визнано необґрунтованою та передано справу до канцелярії суду для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід судді в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року заяву про відвід судді передано для розгляду судді Терещенко Т.П.

Представник позивача Довженко В.І. сформував у системі «Електронний суд» заяву про про відвід судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Костромітіної О.О. у справі № 205/19129/25. В обґрунтування зазначивши, що вона не може розглядати справу і підлягає відводу за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Текст ухвали від 19 березня 2016 року про відмову у забезпеченні позову підтверджує наявність таких обставин. Суддя Костромітіна О.О., відмовляючи у накладенні арешту на кошти, фактично легалізувала дії виконавця Мануїлової Н.В., яка 12 березня 2026 року о 19:56 вивела 148 128,46 грн. з депозиту ДВС на рахунок Полтавської І.В. Суддя проігнорувала цей «часовий парадокс», який має ознаки кримінального злочину, та вказала в ухвалі, що «реальної загрози невиконання рішення немає». Це твердження є абсурдним, оскільки кошти вже вибули з - під контролю держави на рахунок особи, яка зареєстрована в окупованому Маріуполі. Суддя проігнорувала імперативну норму пункту 10-2 розділу Х111 Закону «Про виконавче провадження», яка забороняє будь-які стягнення в Маріуполі. Систематичне ігнорування судом цієї заборони в тексті ухвали свідчить про сформовану обвинувальну позицію щодо позивача, що згідно з Бангалорськими принципами є прямою підставою для відводу. Таким чином, підставою для відводу є не «незгода з рішенням», а те, що зміст рішення підтверджує особисту зацікавленість суду у сприянні відповідачу та третій особі у виведенні коштів. Це є порушення принципу рівності сторін та права на справедливий суд, що виключає дію обмежень, передбачених ч. 4 ст. 36 ЦПК. Окремою та самостійною підставою, що свідчить про упередженість судді Костромітіної О.О. та її «процесуальну сліпоту» в інтересах відповідача, є ігнорування судом факту прихованого отримання дублікату виконавчого листа під час розгляду справи. Державний виконавець лише 18 лютого 2026 року отримав ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа № 265/8389/18, ці відомості були відомі на момент винесення ухвали від 19 березня 2026 року. Цей юридичний факт є прямими доказом, що протягом 2024-2025 років відповідач здійснювала примусове стягнення коштів з ОСОБА_2 за повної відсутності виконавчого документу. Суддя Костромітіна О.О. проігнорувала той засадничий факт, що видача дубліката за відсутності відновлення втраченого судового провадження є юридично нікчемною. Суддя, будучи обізнаною про ці обставини з тексту позову та заяви про забезпечення позову, не дала їм жодної оцінки, чим фактично підтвердила свою участь у легітимізації дій виконавця. За таких обставин об`єктивність судді повністю знищена. На підставі викладеного просив суд задовольнити заяву про відвід судді Костромітіної О.О. у справі № 205/19129/25.

Частинами 7, 8 статті 40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву про відвід, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно із ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

На підставі ч. 2 ст. 40 ЦПК України суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Крім того, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

За загальним правилом тягар спростування презумпції покладається на сторону, яка має намір її заперечити.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюються особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»).

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки головуючого у справі судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справах «Ветштайн проти Швейцарії» та Сантанжело проти Італії»).

За умовами ч. ч. 3, 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо презюмування неупередженості судді за відсутності доказів зворотного (у справах Киприану проти Кипру, Хаушальс проти Данії). Крім того, зазначав, що неупередженість повинна оцінюватися як за допомогою суб`єктивного критерію, який полягає у визначенні існування особистої упередженості у конкретного судді в справі, що ним розглядається, так і об`єктивного критерію, коли намагаються з`ясувати, чи забезпечив суддя достатні гарантії що виключають будь-які законні сумніви (Пескадор Валеро проти Іспанії).

Вказані у заяві про відвід судді Костомітіної О.О. обґрунтування жодним чином не підтверджені та є лише припущеннями з боку представника позивача Довженка В.І.

Представник позивача Довженко В.І. у заяві про відвід судді зазначає про наявність обставин, що викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, однак, упередженості судді при розгляді справи з матеріалів справи не встановлено, доказів на підтвердження обґрунтованості заявленого відводу заявником суду не було надано.

Суд вважає, що наведені заявником у заяві про відвід судді Костомітіної О.О. доводи не можуть слугувати законною підставою для відводу судді.

З вищезазначеної заяви вбачається, що відвід судді Костомітіної О.О. ґрунтується на припущеннях щодо упередженості та необ`єктивності судді, однак будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду вказаної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості чи об`єктивності при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви представника позивача Довженка В.І. про відвід судді не встановлено, а заявник фактично не погоджується з процесуальними діями судді у справі.

Суд зазначає, що незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, оскільки передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України підстави для відводу судді відсутні, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, тому заява представника позивача Довженка В.І. про відвід судді Костомітіної О.О. не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36-40, 260-261 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача Довженка Валерія Івановича про відвід судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Костомітіної Оксани Олександрівни у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними дії щодо перерахування коштів, стягнення безпідставно набутих грошей - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.П. Терещенко

.