Рішення № 136839268, 21.05.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/392/26

Провадження № 2/177/680/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 травня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

09.02.2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 31335,69 грн та просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що 07.03.2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103655871, що оформлений в електронній формі, через особистий кабінет позичальника, що інтегрований в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору.

За умовами договору, кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі, шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору, з метою отримання кредиту.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» умови договору виконав, надавши відповідачу кредитні кошти. Натомість відповідач свої зобов`язання за договором порушила, кошти отримані в кредит не повернула, відсотки та інші узгоджені в договорі платежі не сплатила.

28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ЄПАБ» укладено договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 103655871 від 07.03.2025 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 перейшло до ТОВ ФК «ЄАПБ» та відповідно до реєстру боржників ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 31335,69 грн., з яких 10000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8035,69 грн. сума заборгованості за процентами, 2000 грн. сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 6300 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 5000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредитів та сплаті відсотків, інших платежів за договором кредиту не виконує, у неї виникла заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі, що порушує права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, як новий кредитор.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явилася, надала суду відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 103, 143).

В обґрунтування заперечень проти позову вказала про відсутність договірних відносин між сторонами. Зазначила, що приблизно о 05:40 год 05.03.2025 року вона прокинулася вдома, увімкнула мобільний телефон та побачила, що її телефон скинутий до заводських налаштувань, крім стандартних програм нічого не було, історія мобільних викликів видалена. Крім цього, їй почали надходити повідомлення від кредитних компаній, з пропозиціями оформлення кредитів. Після цього, приблизно о 11:30 год їй зателефонував представник Ощадбанку та повідомив про рух коштів на її картці № НОМЕР_1 у вигляді надходжень та перерахувань грошових коштів, після чого вона заблокувала картку.

20.03.2025 року вона звернулася до поліції та повідомила про те, що невстановлена особа 05.03.2025 року, під приводом надання кредиту, шахрайським шляхом, заволоділа грошовими коштами на загальну суму 23000 грн. На підставі її заяви внесено відомості до ЄРДР, за правовою кваліфікацією ст. 190 КК України. Дане досудове розслідування триває.

У зв`язку з чим, вказуючи про відсутність кредитного договору з ТОВ «Мілоан», відповідач просила відмовити в позові (а.с. 103).

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив (а.с. 111). Заперечуючи доводи відповідача, вказав, що з прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2025 року, що набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Електронний договір, це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, що укладений в паперовій формі. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора № 790917. Електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам законодавства. Без здійснення всіх дій, в тому числі верифікації через систему БанкID НБУ, договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» не був би укладений.

Відкриття кримінального провадження за заявою відповідача, про нібито вчиненні відносно неї шахрайських дій, не дає підстав для визнання укладеного кредитного договору недійсним, оскільки для отримання грошових коштів через систему онлайн-кредитування, недостатньо зазначити лише номер мобільного телефону, контактні дані позичальника, а потрібно вчинити певну сукупність дій. Факт того, що договір укладено іншими особами, що незаконно заволоділи персональними даними позичальника, ОСОБА_1 не доведено, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (правова позиція № 638/161/22). У зв`язку з викладеним, представник позивача просив суд позов задовольнити (а.с. 111-114).

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив, не скористалася.

Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 3-4).

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористалася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 145).

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

При розгляді даної справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед інших є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638-640ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

При цьому, згідно ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, в даній справі судом встановлено, що 07.03.2025 року між «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний Договір про споживчий кредит № 103655871 від 07.03.2025 року, що підписаний сторонами, в тому числі відповідачем ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора 790917, о 04:52 год 07.03.2025 року (а.с. 6 - 17).

За умовами договору, ТОВ «Мілоан» надає ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 10000 грн, на умовах платності, зворотності, а вона зобов`язалася на умовах визначених договором, повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. В п. 1.3 договору визначено, що кредит надається загальним строком на 345 днів за умов виконання Позичальником графіку платежів, з 07.03.2025.

В п. 1.5.1 договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 2000 грн, комісія за обслуговування кредиту 15400 грн 7 % від суми кредиту. Згідно п. 1.5 договору, сторони погодили денну процентну ставку 0,99 % річних.

В п. 2.1 сторони погодили, що кредит надається позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_2 .

Згідно п. 3.3. договору, позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом та інші платежі визначенні договором у порядку, строки та терміни передбачені п. 1.1-1.6 договору.

У разі прострочення позичальником зобов`язань визначених договором, сторони погодили в договорі штраф у розмірі 1000 грн за кожен випадок порушення та інші стягнення, передбачені п. 4 договору (а.с. 6-17, 18-19).

Як слідує з матеріалів наданих суду стороною позивача, саме ОСОБА_1 ініціювала укладення даного договору, подавши заявку на отримання кредиту, в якій вказала свої анкетні дані, персональні дані, такі як паспортні дані, ідентифікаційний номер, місце роботи та проживання, а також дані щодо бажаного розміру кредиту 10000 грн, вказала картку для перерахування коштів НОМЕР_3 (а.с. 20). Анкета-заява містить детальну, хронологічну інформацію щодо дій позичальника в ІТС товариства кредитора, зокрема заповнення заяви, перевірка у БКІ, підписання паспорту кредиту та договору, а також дані щодо погодженого кредиту 10000 грн (а.с. 22).

Факт перерахування коштів на картку відповідача ОСОБА_1 , в АТ «УніверсалБанк», підтверджується платіжним дорученням 101162598 від 07.03.2025 року, щодо перерахування 10000 грн у рахунок кредиту № 103655871 (а.с. 24).

Факт належності вказаної картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , підтверджується даними АТ «УніверсалБанк» (Монобанк), наданими в порядку витребування доказів. Надана інформація свідчить, що на ім`я ОСОБА_1 імітовано картку НОМЕР_4 , на яку здійснено успішну транзакцію в сумі 10000 грн 07.03.2025 року. До вказаного банку, ОСОБА_1 також зверталася з питань блокування рахунку, у зв`язку нібито шахрайськими діями.

Разом з тим, з виписки по рахунку слідує, що кошти в сумі 10000 грн, що надійшли на картку ОСОБА_1 07.03.2025 року, знаходили на її картці до 09.03.2025 року, коли були перераховані на іншу картку, тобто мало місце розпорядження отриманими кредитними коштами, з використанням картки належної саме ОСОБА_1 .

Показовими є дані виписки по рахунку, що свідчать про те, що ще починаючи з 04.03.2025 року, тобто до того дня, в який як стверджує відповідач мали місце шахрайські дії щодо неї, вона почала активно витрачати кошти на рахунку, зокрема перераховуючи їх онлайн-казино «Слот Сіті». 04.03.2025 року вона отримала кредитні кошти на картку в розмірі 20000 грн та почала їх активно витрачати, зокрема 6000 грн перевела на власну картку в Ощадбанку (про яку вказувала у відзиві), в решті витрачала на онлайн-казино, а о 04:52 07.03.2025 отримала зарахування кредитних коштів в сумі 10000 грн, що є предметом даного спору, якими також в подальшому розпорядилася. При цьому, дані виписки по рахунку свідчать про те, що картка не була заблокованою, з неї продовжувалися списання, в тому числі на онлайн-казино, до дати 21.03.2025 (а.с. 136-137).

Як слідує зі змісту відзиву, наданих до нього документів, ОСОБА_1 лише 20.03.2025 року звернулася до поліції з приводу нібито шахрайських дій вчинених відносно неї 05.03.2025 року, що підтверджується даними про внесення відомостей в ЄРДР від 21.03.2025 року (а.с. 104-107). Досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, жодній особі не повідомлено про підозру (а.с. 132-134).

Зі змісту прояснень ОСОБА_1 поліції слідує, що вона заявляла про факт шахрайський дій відносно неї саме 05.03.2025 року (а.с. 106-107), в той час як даний кредитний договір було укладено 07.03.2025 року, а розпорядження отриманими грошима відбулося 09.03.2025 року.

Отримавши кредитні кошти в сумі 10000 грн на власний рахунок в АТ «УніверсалБанк», вона впродовж двох днів не реалізувала можливість їх повернення, якщо вважала їх безпідставно отриманими, а 09.03.2025 року відбулося розпорядження даними грошима, з рахунку відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про не укладення нею договору кредиту та неотримання кредитних коштів.

Без введення позичальником відповідних даних, здійснення верифікації, передання відповідачем та отримання товариством персональних даних від ОСОБА_1 з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

Встановивши, що вказаний кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено від імені Острої іншою особою, або фінансовий номер телефону відповідача використовувався іншою особою проти волі самої ОСОБА_1 , при тому, що грошові кошти за кредитом зараховано саме на банківську картку належну їй, з неї ж відбулося і розпорядження даними коштами, суд приходить до висновку, що договір був укладений та має бути виконаний. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 01.07.2024 року по справі № 638/161/22, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.

Наявність відкритого кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство), не спростовують вищевказаних висновків суду, оскільки відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами позивача не доводить того, що саме ця невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору й уклали його від імені ОСОБА_1 без її волі. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 01.07.2024 року по справі № 638/161/22.

Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 мала заборгованість перед первісним кредитором на суму 31355,69 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 10000 грн, заборгованість за процентами 8035,69 грн, а також 2000 грн. сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 6300 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 5000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Комісія є чітко та недвозначно визначена в договір, тобто є умовою, на яку погодився відповідач підписуючи договір кредитування. Нарахування такої комісії, з урахуванням змісту її поняття в договорі, не суперечить умовам Закону «Про споживче кредитування».

Нарахування заборгованості за штрафом (пенею) суд вважає необґрунтованою.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу прямої норми закону, банк (фінансова установа) зобов`язаний був списати боржнику заборгованість за штрафом у сумі 5000 грн, адже вона нарахована за кредитним договором укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає штраф.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу є такими, що не підлягають задоволенню. В цій частині вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Обґрунтованою, виходячи з принципів змагальності та диспозитивної, суд вважає суму заборгованості в розмірі 26355,69 грн (10000 + 8035,69 + 6300 + 2000).

29.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК « ЄАПБ» укладено договір факторингу №29072025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Договором кредиту № 103655871 від 07.03.2025 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ ФК «ЄАПБ» та відповідно до реєстру боржників ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за відповідача на загальну суму 31355,69 грн., з яких суд вважає обґрунтованими наступні складові: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн, заборгованість за процентами 8035,69 грн, а також 2000 грн. сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 6300 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1 і 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

За змістом частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, на підставі наведеного, виходячи із принципів змагальності, диспозитивності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 26355,69 грн, що складає суму заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, комісіями.

Відповідач не довів належного виконання нею зобов`язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала.

Доводи відповідача щодо не укладення договору, неотримання коштів є неспроможними, спростованими сукупністю доказів по справі.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2236,42 грн (26355,69 грн х100 % / 31355,69 грн = 84 % задоволених позовних вимог; 2662,40 грн х 84% /100 % = 2236,42 грн).

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованість за кредитним договором № 103655871 у загальному розмірі 26355 (двадцять шість тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 69 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014) у рахунок відшкодування судових витрат 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 42 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.05.2026.

Суддя М.В. Березюк