Рішення № 136838921, 26.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/19729/25

Провадження № 2/175/4157/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" травня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №300007132 в розмірі 141 241, 56 грн., а також стягнути на їх користь сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу без участі сторони позивача.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи у змішаному форматі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви №300007132 про акцепт Публічної пропозиції AT «Банк Форвард», відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 97 944 грн на строк 1462 днів, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на Рахунок споживчих кредитів позичальника, що підтверджується виписками за кредитними договорами.

Таким чином, відповідачу на підставі кредитного договору від 20 жовтня 2021 року АТ «Банк Форвард», як кредитодавець, надав суму кредиту в розмірі 97 944,00 грн із встановленим строком кредитування 1462 день на період з 20 жовтня 2021 року до 20 жовтня 2025 року та процентною ставкою 0,01 % річних. Сторонами було узгоджено всі умови укладеного кредитного договору, що підтверджується підписами у самому договорі.

З матеріалів справи вбачається, що ставка по кредиту (на прострочену частину основного боргу) становить 0,00001 % річних, плата за пропущення платежів: першого пропуску 350,00 грн, другого (підряд) пропуску 350,00 грн, третього (підряд) пропуску 400,00 грн, четвертого (підряд) та кожного наступного (підряд) 400,00 грн. Згідно з графіком платежів за продуктом «КОКО-КЕШ» щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості без ПДВ становить 3 907,97 грн. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Договору.

Також судом встановлено, що 20.10.2021 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було підписано заяву-приєднання (акцепт) № ALDSG0300007132 від 20.10.2021 року до оферти щодо укладення договору добровільного страхування життя.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором кредиту та виписок по особовим рахункам вбачається, що 20.10.2021 року відповідач отримала кошти за договором від 20.10.2021 року № 300007132 та здійснювала часткове погашення кредиту і комісії.

Суд також встановлено, що АТ «Банк Форвард» виконало свої зобов`язання перед відповідачем у повному обсязі, оскільки останній отримав грошові кошти у порядку та на умовах, визначених укладеним між сторонами кредитним договором. У зазначеному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду правочинів, зокрема: суму кредиту, дату його видачі, строк користування кредитними коштами та умови кредитування.

Водночас, суд встановив, що 25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «Банк Форвард» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до платіжної інструкції (безготівкового переказу в національній валюті) від 23 липня 2024 року № 4170, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь АТ «Банк Форвард» кошти згідно з договором про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року № GL1N426202.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору від 25 липня 2024 року № GL1N426202/1 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 20.10.2021 року № 300007132 в розмірі 141 241, 56 грн з яких: 89 779, 77 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 8, 18 грн. сума заборгованості за відсотками; 51 453, 61 грн. сума заборгованості по комісіям.

У матеріалах справи відсутні докази повного погашення ОСОБА_1 заборгованості за спірним кредитним договором.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В частині першій статті 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Приписами частини першої статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У рішенні від 11 липня 2013 року у справі №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим статтю 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в новій редакції, відповідно до якої до відносин споживчого кредитування цей Закон застосовується у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відтак, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, за обслуговування кредитної заборгованості може включатися плата за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

Суд, також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 вказано: «…у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, суд відхиляє доводи позивача про те, що підписавши кредитний договір ОСОБА_1 погодилась на його умови, в тому числі щодо нарахування щомісячної комісії.

Проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що банк не довів наявності та фактичного надання позичальнику додаткових банківських послуг (пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), за які встановлено щомісячну комісію. У зв`язку з цим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними, а включення відповідних сум до розрахунку заборгованості безпідставним.

Щодо застосування наслідків нікчемності правочину

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У пункті 34 постанови від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з огляду на нікчемність окремих положень кредитного договору, які стосуються сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, необхідно застосовувати наслідки недійсності правочину, шляхом зобов`язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності.

З огляду на встановлені судом обставини у справі, а також сформульований висновок у пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування наслідків недійсності правочину, суд приходить до висновку, що сплачені відповідачем кошти за умовами кредитного договору, які визнані судом нікчемними, не можуть вважатися окремою платою за комісію і тому підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором.

Суд звертає увагу, що банком згідно виписок було нараховано в загальному 70 343, 46 грн. комісії за РО з яких було сплачено відповідачем платежі 22.11.2021 року, 20.12.2021 року, 20.01.2022 року, 21.02.2021 року, по 3 097, 97 грн. у загальній сумі 12 391, 88 грн., залишок заборгованості по комісії за РО у сумі 54 711, 58 грн. було перенесено на інший рахунок та відповідачем було здійснено платіж у сумі 3 097, 97 грн., таким чином залишок заборгованості по комісії за РО склав 50 803, 61 грн. а сума сплачених коштів комісії за РО відповідачем склала 15 489, 85 грн.

Також з виписок вбачається, що банком було нараховано в загальному 900, 00 грн. комісії плати за СМС, з яких було сплачено відповідачем платежі 22.11.2021 року, 20.12.2021 року, 20.01.2022 року, 21.02.2021 року, по 50, 00 грн. у загальній сумі 200, 00 грн., залишок заборгованості по комісії плати за СМС у сумі 700, 00 грн. було перенесено на інший рахунок та відповідачем було здійснено платіж у сумі 50, 00 грн., таким чином залишок заборгованості по комісії плати за СМС склав 650, 00 грн. а сума сплачених коштів комісії плати за СМС відповідачем склала 200, 00 грн.

Таким чином вбачається, що сума заборгованості по комісіям - 51 453, 61 грн., яку просив стягнути позивач складається з комісії плати за СМС - 650, 00 грн. та комісії за РО - 50 803, 61 грн., проте як вже було зазначено судом, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними, а включення відповідних сум до розрахунку заборгованості безпідставним, а з вищевикладеного вбачається, що відповідачем було здійснено платежі у загальній сумі 15 689, 85 грн., які позивачем обліковувались як сплата заборгованості за комісією. За таких обставин зазначена сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми заборгованості за тілом кредиту.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» по кредитному договору за тілом кредиту становить 74 089, 92 грн (89 779, 77 грн. 15 689, 85 грн.), а загальний розмір заборгованості 74 098, 10 грн (74 089, 92 грн + 8, 18 грн).

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором №300007132 від 20.10.2021 року, приймаючи до уваги, що АТ " Банк Форвард" відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань за вказаним кредитним договором, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №300007132 від 20.10.2021 року в розмірі 74 098, 10 грн, з яких: 74 089, 92 грн заборгованість за тілом кредиту, 8, 18 грн заборгованість за відсотками.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2ст. 137 ЦПК).

При цьому суд зобов`язаний врахувати:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

-поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

-дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141ЦПК).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу представником позивача суду надані наступні документи:

- копія детального опису наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 року;

- копія договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 року;

- копія витягу із замовлення №31 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 року;

- копію рахунку на оплату №39 від 04.03.2025 року.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 5 000, 00 грн.

Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні частково, тобто задоволено стягнення заборгованості у сумі 74 098, 10 грн. замість 141 241, 56 грн., тож судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 270, 84 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 623, 10 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236) заборгованості за кредитним договором №300007132 від 20.10.2021 року в розмірі 74 098, 10 грн, з яких: 74 089, 92 грн заборгованість за тілом кредиту, 8, 18 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236) судовий збір у розмірі 1 270, 84 грн.та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 623, 10грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова