Рішення № 136838343, 25.05.2026, Семенівський районний суд Чернігівської області

25.05.26

Справа № 744/1127/25

Провадження № 2/744/19/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року в місті Семенівка Чернігівської області Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Гнипа О. І.,

при секретарі судового засідання Кекух А. А.,

розглянувши цивільну справу № 744/1127/25 за позовом

позивача: ОСОБА_1

до

відповідача: Семенівської міської ради Чернігівської області

про

вимоги позивача: визнання права власності на квартиру з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами,

у відкритому судовому засіданні, проведеному за участі представника відповідача ОСОБА_2 , а також за неприсутності позивача, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , пред`явила до відповідача, Семенівської міської ради Чернігівської області, позов, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, яка розташована по АДРЕСА_1 . В обґрунтування таких позовних вимог у позові, зазначено про те, що по АДРЕСА_1 розташована квартира з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами. Відповідно до виписки з погосподарської книги № 306 від 30.10.2025 згідно погосподарського обліку № 0164-1 в погосподарській книзі № 5, квартира 1990 року побудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за позивачем. Дана квартира була збудована далекими родичами позивача. Коли позивач вирішила зареєструвати своє право власності на вказану вище квартиру, то це виявилося неможливим через відсутність будь-яких документів щодо будівництва даного будинку. Враховуючи ту обставину, що на даний час позивач не має можливості оформити право власності на квартиру, яка фактично є її власністю, яким вона володіє багато років, та розташований по АДРЕСА_1 , позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав. Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Не погоджуючись з позовними вимогами, Семенівською міською радою Чернігівської області, поданий відзив, я якому повністю заперечується проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Згідно рішення 1 сесії Семенівської міської ради 8 скликання від 23.11.2017 року №5 «Про припинення сільських рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Семенівської міської ради», Тимоновицьку сільську раду, як юридичну особу, було припинено-реорганізовано шляхом приєднання до Семенівської міської ради. Цим же рішенням було утворено комісії з припинення сільських рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Семенівської міської ради. Даним комісіям доручено здійснення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, запасів, грошових коштів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 31.12.2017. Відповідно до передавального акта від 05.02.2018 року, міська рада стала правонаступником всього майна Тимоновицької сільської ради. Згідно цього ж передавального акта, Семенівській міській раді було передано на баланс та у власність житловий двоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Перебування на балансі міської ради даного будинку також підтверджується заведеною інвентарною карткою, згідно вимог бухгалтерського обліку. Позивачем не надано підтверджуючих документів, щодо того що будинок будувався її родичами (дозволи, витяги тощо). Проживання ОСОБА_1 у будинку комунальної форми власності не є підставою для визнання її власником будинку/квартири. Згідно частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Порядок реорганізації шляхом приєднання визначений нормами Цивільного кодексу України. Статтею 107 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем ОСОБА_1 на відзив відповідь не подана, а поданий до суду документ, озаглавлений як письмові пояснення, згідно яких позивачем пояснено наступне. Відомості про те, яким чином квартира у житловому будинку АДРЕСА_2 , яка і є предметом спору та даного позову їй не відомі. Оскільки вона постійно проживає у цій квартирі, дану житлову квартиру вона отримала під час трудових відносин зі СТОВ «Сновське», тобто на підставі наказу від 08.02.2001 ця квартира була куплена нею у вказаному вище підприємстві, кошти за який відраховувалися за рахунок заробітної плати, але договір купівлі-продажу не оформлювався з відсутності необхідності та її юридичної необізнаності. Про факт того, що квартира була придбана нею добросовісно, за рахунок її заробітної плати, на думку позивача, підтверджує виписка. У позивача немає більше жодної будівлі, в якій вона проживає та за яку сплатила кошти. Тому позивач вважає, що спірна квартира придбана нею добросовісно та має підстави на визнання права власності.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, за змістом якої позов підтримала (а. с. 31).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала повністю та пояснила про те, що спірне житло перебуває на балансі Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області як таке, що передане від Тимоновицької сільської ради, правонаступником якої є відповідач. Позивач не має прав на спірне житло через це її позовні вимоги не обґрунтованими.

Суд, вислухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі й досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є квартира АДРЕСА_3 . Згідно з випискою з погосподарської книги № 306 від 30.10.2026 (погосподарський облік № 0164-1, погосподарська книга № 5) за позивачем ОСОБА_1 значиться зазначена ця квартира 1990 року побудови. Рішенням 1 сесії Семенівської міської ради 8 скликання від 23.11.2017 № 5 «Про припинення сільських рад в результаті реорганізації шляхом приєднання до Семенівської міської ради» Тимоновицьку сільську раду як юридичну особу припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до Семенівської міської ради. Відповідно до передавального акта від 05.02.2018 Семенівська міська рада стала правонаступником майна, прав та обов`язків Тимоновицької сільської ради, і цим же актом міській раді передано на баланс та у власність житловий двоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 24 26), що додатково підтверджується інвентарною карткою, заведеною згідно з вимогами бухгалтерського обліку (а. с. 23).

При цьому суд враховує, що в позовній заяві позивач посилалася на будівництво спірної квартири її далекими родичами, тоді як у поданих до суду письмових поясненнях навела інші обставини отримання квартири під час трудових відносин зі СТОВ «Сновське» та її придбання у цього підприємства на підставі наказу від 08.02.2001 (незавірена позивачем копія виписки з книги наказів на а. с. 55) за рахунок коштів, які відраховувалися із заробітної плати, без укладення договору купівлі-продажу.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, і є непорушним. Способи захисту цивільних прав визначені статтею 16 Цивільного кодексу України, одним з яких є визнання права, проте застосування цього способу захисту можливе лише за наявності в особи самого права, яке оспорюється або не визнається. За змістом статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може пред`явити власник майна, тобто особа, яка вже набула таке право. Звідси випливає, що позов про визнання права власності в контексті правових вимог за своєю правовою природою є вимогою про підтвердження судом уже наявного, раніше виниклого права, а не самостійною підставою його набуття: ухвалюючи рішення, суд лише констатує наявність права, що виникло внаслідок певного юридичного факту, і не створює його. Відтак такий позов може бути задоволений виключно за умови, що позивач довів факт набуття ним права власності на спірне майно на підставі, не забороненій законом, як це передбачено статтею 328 цього Кодексу.

Із наведеного також слідує, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність у неї права власності на спірну квартиру та підставу його виникнення, оскільки за змістом статей 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак, позивач цього обов`язку не виконала. Більш того, як на підстави для позовних вимог вона послалася на дві взаємовиключні обставини: будівництво квартири родичами та її придбання у СТОВ «Сновське», що вже саме по собі унеможливлює встановлення дійсної підстави виникнення права. Належних і допустимих доказів будівництва спірної квартири родичами позивача (рішень про відведення земельної ділянки, дозволів на будівництво, проєктної чи технічної документації, актів уведення в експлуатацію тощо) суду не надано, а тому твердження сторони позивача про набуття права власності у зв`язку зі створенням нерухомого майна в розумінні статті 331 Цивільного кодексу України не може вважатися доведеним.

Не знайшла підтвердження і друга з наведених позивачем обставин. Сама позивач визнала, що письмовий договір купівлі-продажу спірної квартири не укладався, тоді як наказ підприємства від 08.02.2001 (доказів відрахування коштів із заробітної плати працівника-позивача не надано) для підтвердження обставин купівлі-продажу нерухомого майна не є належним документом (тим більш позивачем дані про цей наказ надано суду в незавіреній копії вказаної вище виписки) і перехід права власності на квартиру не породжує.

Оскільки договір у встановленій законом формі не укладався, правових підстав вважати, що позивач набула право власності на квартиру внаслідок правочину немає. Не може слугувати таким підтвердженням і виписка з погосподарської книги, на яку посилається позивач, позаяк погосподарський облік ведеться органами місцевого самоврядування з метою обліку домогосподарств та осіб, які в них проживають, а запис у погосподарській книзі засвідчує лише реєстрацію (облік) особи за відповідною адресою і сам по собі не є правовстановлюючим документом та не підтверджує наявності права власності особи на житло.

Не змінюють наведених висновків і доводи позивача про тривале та добросовісне користування спірною квартирою, адже сам по собі факт проживання особи у житлі, що належить до комунальної форми власності, не може бути підставою для визнання за нею права власності на це житло. Володіння майном на правовій підставі не є володінням ним «як власним» і не може розглядатися як підстава набуття права власності за набувальною давністю в розумінні статті 344 Цивільного кодексу України; до того ж позивач підстав позову за набувальною давністю не заявляла, обставин, необхідних для застосування цієї норми, не довела.

Натомість відповідач належними доказами передавальним актом від 05.02.2018 та інвентарною карткою підтвердив, що спірний житловий двоквартирний будинок є об`єктом комунальної власності територіальної громади та перебуває на балансі Семенівської міської ради Чернігівської області, і ці докази позивачем не спростовані.

Отже, суд переконаний, що позивач не довела наявності у неї права власності на спірну квартиру на будь-якій передбаченій законом підставі, а отже, відсутні підстави для застосування такого способу захисту, як визнання права власності. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на квартиру з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на неї та відшкодуванню не підлягають. Відповідач вимог про відшкодування понесених ним судових витрат не заявляв і доказів їх понесення не подав, у зв`язку з чим питання про розподіл таких витрат судом не вирішується.

Воднораз суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України суд, проголосивши вступну та резолютивну частини рішення, визначив строк для складання повного тексту даного рішення до 24 травня 2026 року. Втім, зазначена дата припала на неділю вихідний день. Згідно з ч. 3 ст. 124 Цивільного процесуального кодексу України, якщо закінчення процесуального строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. З огляду на наведене, повний текст рішення складено 25 травня 2026 року у перший робочий день після закінчення встановленого судом строку, що відповідає вимогам процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на квартиру з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами відмовити повністю з усіх заявлених вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , адреса для листування: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Семенівська міська рада Чернігівської області, місцезнаходження: вулиця Героїв України, будинок 6, місто Семенівка Чернігівської області, 15400, код ЄДРПОУ 04062009.

Дата складання повного заочного рішення, враховуючи умови праці суду на території зони активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, а також положення ч. 3 ст. 124 Цивільного процесуального кодексу України 25.05.2026.

Суддя: О. І. Гнип