Рішення № 136836317, 20.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/779/26

Номер провадження 2/950/675/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Стеценка В. А.,

за участю секретаря Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.07.2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 16.07.2025-100000457, згідно якого їй було надано кредит в сумі 15 000 грн. 00 коп. строком до 15.01.2026 року зі сплатою процентів.

Відповідачка не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їй кредит у строки, передбачені договором, тому представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 16.07.2025-100000457 від 16.07.2025 року в сумі 50 400 грн. 00 коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в наданій суду заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка у судове засідання теж не з`явилася, її представник у наданому суду відзиві позовні вимоги визнав частково, мотивуючи це їх необґрунтованістю, оскільки вважає відсотки за користування кредитом, крім суми розміром 14 300 грн. непропорційно високими.

Також представник заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення комісії, нарахованої відповідно до кредитного договору в сумі 3 000 грн. і послався на те, що нарахування позивачем штрафних санкцій є незаконним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З витягу (а.с. 8), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ТОВ «Споживчий Центр» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є інші види кредитування.

З довідки-розрахунку, листа, паспорта споживчого кредиту, квитанції, договору, оферти (а.с. 14-15, 18-32), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 16.07.2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 16.07.2025-100000457, згідно якого їй було надано кредит в сумі 15 000 грн. 00 коп. строком до 15.01.2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом.

За період з 16.07.2025 року по 15.01.2026 року розмір заборгованості відповідачки по кредитному договору № 16.07.2025-100000457 від 16.07.2025 року нараховано в сумі 50 400 грн. 00 коп., з яких: 13 000 грн. 00 коп. основний борг, 26 900 грн. 00 коп. проценти, 3 000 грн. 00 коп. комісія за надання, 7 500 грн. 00 коп. - неустойка.

З платіжної інструкції (а.с. 33), дослідженої в судовому засіданні, вбачається, що при поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований, між сторонами склалися цивільні правовідносини, позовні вимоги пов`язані з спорами, що виникають із кредитних договорів і підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні було встановлено, що 16.07.2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 16.07.2025-100000457, згідно якого їй було надано кредит в сумі 15 000 грн. 00 коп. строком до 15.01.2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом.

Відповідачка не виконує свої обов`язки належним чином і станом на 25.03.2026 року позивачем нараховано суму поточної заборгованості відповідачки по кредитному договору № 16.07.2025-100000457 від 16.07.2025 року в розмірі 50 400 грн. 00 коп., з яких: 13 000 грн. 00 коп. основний борг, 26 900 грн. 00 коп. проценти, 3 000 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту, 7 500 грн. 00 коп. - неустойка.

Вказані обставини були встановлені з матеріалів справи і не були оспорені в судовому засіданні.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ст. 207 ЦК України, - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні представником позивача було доведено, що16.07.2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 16.07.2025-100000457, згідно якого їй було надано кредит в сумі 15 000 грн. 00 коп. строком до 15.01.2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом.

Відповідачка не виконує свої обов`язки належним чином і станом на 25.03.2026 року позивачем нараховано суму поточної заборгованості відповідачки по кредитному договору № 16.07.2025-100000457 від 16.07.2025 року в розмірі 50 400 грн. 00 коп., з яких: 13 000 грн. 00 коп. основний борг, 26 900 грн. 00 коп. проценти, 3 000 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту.

Вказані обставини були встановлені з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні (а.с. 8, 14-15, 18-32).

Суд бере до уваги, що 10 червня 2017р. набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Згідно з ч. 2. ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017рр. №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі ч.6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019р. у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Ч.1 та ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022р. у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4.4 Пропозиції про укладення кредитного договору та п. 7 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору № 16.07.2025-100000457 комісія за надання кредиту складає 3000 грн.

З наданих позивачем документів не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариства, пов`язані з наданням кредиту, розрахунково-касовим обслуговуванням, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу.

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Тому суд вважає, що за таких обставин положення пункту кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 3 000 грн. є необґрунтованою.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022р., яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду даної справи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

А відповідно і заявлені позовні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 7 500 грн. суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті кредиту частково і стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 16.07.2025-100000457 у розмірі 39 900 грн. станом на 25.03.2026 року, яка складається з наступного:

-13 000 грн. - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту);

-26 900 грн. - заборгованість за процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним відшкодувати позивачці сплачений нею судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 549-552, 1050, 1054 ЦК України;

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 16.07.2025-100000457 від 16.07.2025 у розмірі 39 900 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 086 грн. 21 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повне рішення складене 25.05.2026 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Володимир СТЕЦЕНКО