Рішення № 136834017, 25.05.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/528/26

Провадження № 2/493/637/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторінв залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

19.03.2026 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 24.03.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін

06.04.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 15.04.2026 року було задоволено.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.10.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено договір № 70974143 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 4200,00 грн, шляхом перерахування коштів кредиту на картковий рахунок, із зобов`язанням повернення та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до умов договору, ТОВ «ФК «ІРБІС» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 4200,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему iPay.ua, на підставі договору про переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

В порушення договору відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем склала: 14826 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 4200 грн., заборгованості по відсоткам 10626 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» на підставі договору факторингу № 01092025/01 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 70974143 від 09.10.2021 року в загальній сумі 14826 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 14826 грн. та понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн.

Представник позивача ТОВ «ФК «ПОЗИКА» в судове засідання не з`явилася, однак просила розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує, про що зазначила у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 15.04.2026 року не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта відправлення повертається відправнику з причин закінчення терміну зберігання. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду повернувся на адресу суду 17.04.2026 року.

В судове засідання, яке було призначено на 04.05.2026 року відповідач не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта відправлення прибуло до відділення м. Балта. Конверт з судовою повісткою про його виклик до суду повернувся на адресу суду 13.05.2026 року з довідкою «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній».

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 25.05.2026 року не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта відправлення прибуло до відділення м. Балта.

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи призначеної на 04.05.2026 року та на 25.05.2026 року шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

У зв`язку з неявкою відповідача в судові засідання та не повідомленням про поважні причини такої неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано, відповідно до ст. 280 ЦПК України, заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено договір № 70974143 про надання фінансового кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 683426, про що свідчить довідка про ідентифікацію клієнта.

Відповідно до п. 1.1. договору Товариство надає кредит клієнту у розмірі 4200 грн., з оплатою по процентній ставці (пільговий період: 10 календарних днів з 09.10.2021 року по 19.10.2021 року, пільгова процентна ставка (знижка) 2,5%; стандартний період: 80 календарних днів з 20.10.2021 року по 07.01.2022 року, стандартна процентна ставка 3%, згідно п. 3.2 цього Договору), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Згідно п. 4.1. договору видача (надання) Товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 07.01.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. (п. 4.2 договору). Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) кредиту (п. 4.3 договору).

Згідно з п.11.1. договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 07.01.2022 року, але у будь-якому випадку до повного погашення виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

Сторони договору передбачили, що у разі закінчення строку кредитування клієнт може подати до Товариства заявку про продовження строку кредитування. Товариство у разі наявності вільних коштів та інших факторів може розглянути дану заявку клієнта та надати згоду шляхом укладення додаткового договору (п. 11.4. Договору).

24.10.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до договір № 70974143 від 09.10.2021 року про надання фінансового кредиту, в якому п. 4.2. договору викладено в такій редакції: клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 22.01.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав йому кредит в сумі 4200 грн шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему iPay.ua, на підставі договору про переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», що підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

За даними розрахунку заборгованості за договором № 70974143 від 09.10.2021 року ТОВ «ФК «ІРБІС» було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 10626 грн.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та позивачем був укладений договір факторингу № 01092025/01. Згідно з умовами договору позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 14826 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 70974143 від 09.10.2021 року загальною сумою 14826 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом 4200 грн., заборгованості за відсотками 10626 грн.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору про надання фінансового кредиту між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем. Крім того, факт перерахування коштів первісним кредитором підтверджено копією довідки платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданої на ухвалу суду про витребування доказів вих. № 20.1.0.0.0/7-260421/134608-БТ від 24.04.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 хх-хххх-3615, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_4 за період з 09.10.2021 року до 16.10.2021 року, відповідно до якої вбачається рух коштів, зокрема 09.10.2021 року на рахунок відповідача одним платежем зараховано суму 4200 грн.

П. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

На підставі ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання - (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Оскільки відповідач умови кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не виконав, кредит не сплатив в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 14826 грн., тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 70974143 від 03.03.2026 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, стороною позивача подано до суду: Договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду від 16.02.2026 року до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 16.02.2026 року, згідно яких надано послуги на 5500 грн.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5500,00 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача в позові було заявлено клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА», оскільки позовні вимоги останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст. 4 ЦПК України.

Тому з відповідача належить стягнути на користь позивача, понесені ним судові витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 610-612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280-282ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN НОМЕР_5 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО 380634), заборгованість за договором № 70974143 від 09.10.2021 року в сумі 14826 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн., в т.ч. 4200 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10626 грн. - заборгованість за відсотками, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн., а всього:20488 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 25.05.2026 року.

СУДДЯ