Ухвала суду № 136833961, 20.05.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 521/18829/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Голубович А.М.,

за участю сторін у справі:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, позивач ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Ананьївської міської ради, Савранський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, позивач ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Ананьївської міської ради, Савранський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області.

В своїй заяві заявник зазначає, що 04 грудня 2024 року Ананьївським районним судом Одеської області ухвалено рішення по справі №521/18829/23, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, орган опіки та піклування Ананьївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні було задоволено частково. Зазначеним рішенням було: «зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити ОСОБА_5 спосіб та порядок участі у вихованні його доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних побачень за наступним графіком: кожні друга та четверта середа та четвер місяця з 16 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин за місцем проживання/перебування дитини без присутності матері дитини ОСОБА_1 ; кожний перший та третій тиждень місяця з 18 години 30 хвилин п`ятниці до 19 години 00 хвилин неділі, без присутності матері дитини ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання; спільний відпочинок двічі на рік по два тижні зимою та літом без присутності матері дитини ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання; кожний наступний день після дня народження дитини без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання; кожний день народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання; кожен парний рік світкові дні: 8 березня, Новий рік, Католицьке Різдво, Різдво Христове, Великдень або наступний день після нього, без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання; особисте безперешкодне спілкування за допомогою телефонного, електронного та інших засобів зв`язку у зручний час з урахуванням розпорядку дня дитини. 04 листопада 2025 року державним виконавцем Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження та №79489699 щодо примусового виконання Виконавчого листа №521/18829/23 від 29 січня 2025 року, виданого на підставі вище вказаного рішення Ананьївського районного суду Одеської області. Після відкриття виконавчого провадження №79489699 від 04 листопада 2025 року боржником ОСОБА_1 з метою належної реалізації своїх процесуальних прав та запобігання безпідставному застосуванню заходів примусового характеру було вжито заходів правового реагування. Зокрема, 10 листопада 2025 року та повторно 20 листопада 2025 року адвокатом боржника (заявника), до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було подано дві письмові заяви, у яких повідомлено державного виконавця про обставини, що об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду у первісно визначений спосіб. У зазначених заявах державного виконавця було повідомлено про зміну фактичного місця проживання боржника, тимчасове перебування боржника разом із малолітньою дитиною за межами України у Турецькій Республіці, м. Аланья у зв`язку з реальною загрозою життю та здоров`ю дитини внаслідок активізації бойових дій на території м. Одеса та Одеської області, відсутність з боку боржника умисного ухилення від виконання судового рішення, забезпечення регулярного спілкування батька з дитиною за допомогою засобів дистанційного відеозв`язку, наявність підстав, передбачених ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», для ініціювання питання щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду. Також, було направлено прохання щодо звернення до Ананьївського районного суду Одеської області з заявою про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа Ананьївського районного суду Одеської області 521/18829/23, виданого 29 січня 2025 року у частині систематичних побачень. Заявник зазначає, що з моменту набрання рішенням суду законної сили нею добросовісно та в повному обсязі виконувався встановлений судом порядок участі батька у спілкуванні з дитиною. Малолітня ОСОБА_6 перебувала з батьком відповідно до визначеного графіка. Будь-яких перешкод у спілкуванні батька з дитиною з боку матері не чинилося, що підтверджує належне та добровільне виконання судового рішення. Лише після виникненням об`єктивних, незалежних від волі заявника обставин безпекового характеру, пов`язаних із збройною агресією РФ проти України, активізацією бойових дій, системними ракетними обстрілами м. Одеси та Одеської області, а також тривалими відключеннями електропостачання, виконання рішення суду в частині фізичних побачень у спосіб, визначений судом, стало фактично неможливим без створення ризиків для життя та здоров`я малолітньої дитини. Таким чином, боржник завчасно, добросовісно та у повному обсязі повідомила орган державної виконавчої служби про всі істотні обставини, що унеможливлюють виконання рішення суду у визначеному графіком порядку, та не вчиняла дій, спрямованих на перешкоджання реалізації батьківських прав стягувача. За результатами розгляду заяви від 20 листопада 2025 року, Савранським відділом державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано письмову відповідь №21.20-74714 від 18 грудня 2025 року, у якій державним виконавцем підтверджено наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення у первісно визначений спосіб. Зі змісту вказаної відповіді вбачається, що державний виконавець володіє інформацією про перебування боржника та дитини за межами України, що зазначені обставини прямо пов`язані з безпековою ситуацією в Україні та державним виконавцем роз`яснено право сторонам виконавчого провадження щодо звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Заявник зазначає, що вона та її дочка ОСОБА_6 мають оформлені дозволи на тимчасове (короткострокове) проживання у Турецькій Республіці строком з 02 грудня 2025 року по 02 грудня 2026 року. На період такого тимчасового перебування ОСОБА_6 , відвідує дошкільний навчальний заклад за місцем фактичного перебування, що є вимушеним та тимчасовим заходом і спрямоване виключно на забезпечення стабільного режиму дня, соціальної адаптації та психоемоційного благополуччя дитини. З урахуванням того, що малолітня дитина разом із матір`ю тимчасово перебуває за межами України з об`єктивних безпекових причин, виконання зазначених пунктів рішення суду у первісно визначений спосіб є фактично неможливим, оскільки дитина фізично не перебуває на території України з об`єктивних обставин, задля гарантування її безпеки та захисту життя і здоров`я, виключно в інтересах дитини та для недопущення загрози її здоров`ю і безпеці. Заявник також зазначає, що ОСОБА_7 не перебуває на території України, зокрема на підставі паспорту громадянина Румунії № НОМЕР_1 , виданого 29 жовтня 2019 року, код країни видачі ROU. Відповідно до відповіді Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №21.14-63826 від 27 листопада 2025 року, до ОСОБА_4 застосовані вимоги ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», а саме винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Також ОСОБА_7 включений до Єдиного реєстру боржників.

У зв`язку з наведеним заявник звернулась до суду та просить задовольнити заяву, змінити спосіб і порядок виконання рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року у справі №521/18829/23 в частині встановлених систематичних побачень батька та визначити спосіб участі батька ОСОБА_4 шляхом встановлення спілкування із донькою ОСОБА_6 засобами відеозв`язку (за допомогою Viber, Telegram, WhatsApp тощо) у дні та години, встановлені рішенням Ананьївського районного суду районного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року з урахуванням розпорядку дня дитини, на період перебування дитини, ОСОБА_6 за межами України.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року справу було прийнято до свого провадження та призначено проведення судового засідання.

13 березня 2026 року до суду від представника ОСОБА_4 адвоката Галаганової М.В. надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду з додатками до неї, в якій вона просить відмовити у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на те, що стягувач ОСОБА_7 є громадянином Республіки Румунія та на нього не поширюються обмеження щодо перетину кордону, встановлені у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, отже останній має можливість вільно перетинати державний кордон України та має повне право на виконання рішення суду за кордоном, також боржником не доведено та не обґрунтовано належним чином в чому саме порушене її право в межах відкритого виконавчого провадження. В листі Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області від 18 лютого 2026 року, наданому у відповідь на адвокатський запит представника стягувача, зазначено, що виїзд боржника за межі України на тимчасове проживання з дитиною спричинений об`єктивними обставинами та не є умисним ухиленням від виконання судового рішення, а має на меті захист дитини відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини, яка має найвищу юридичну силу у справах, що стосуються малолітніх, а тому відсутні підстави для накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду. З наведеного вбачається, що орган державної виконавчої служби не встановив факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду та не вбачає підстав для застосування до неї штрафних санкцій. Відтак, відсутні ознаки порушення прав боржника у зв`язку з самим фактом існування виконавчого провадження. Крім того, у межах виконавчого провадження жодного разу не було накладено на боржника стягнення, що свідчить про те, що державний виконавець прийняв факт перебування боржника за кордоном як поважну причину та не вчиняє жодних дій примусового характеру. Таким чином, боржник не довела, яким чином зміна способу та порядку виконання судового рішення може відновити її порушене право. За відсутності належних та допустимих доказів такого порушення немає правових підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Твердження боржника у заяві про те, що вона добросовісно виконувала рішення суду, не відповідає дійсності. У випадку добросовісного виконання рішення стягувач не був би змушений звертатися до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження. В межах виконавчого провадження стороною стягувача було надано скріншоти листування між сторонами, з яких вбачається, що спочатку боржник взагалі ігнорувала повідомлення стягувача щодо онлайн спілкування з дитиною, а згодом у категоричній формі, із використанням нецензурної лексики, відмовилася надати можливість поспілкуватись з дитиною. При цьому, боржник надала до суду лише декілька скріншотів розмови батька з дитиною, які самі по собі не можуть вважатися належним та допустимим доказом регулярного і необмеженого спілкування, як це передбачено рішенням суду. Твердження боржника про те, що стягувач відсутній на території України, є лише припущенням. Щодо наданих постанов про застосування обмежень до ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів та розрахунку заборгованості слід зазначити наступне. Батько дитини сплачував та продовжує сплачувати аліменти на її утримання. Наявність заборгованості у виконавчому провадженні виникла виключно через те, що він не був повідомлений про відкриття провадження та не знав про необхідність надання квитанцій до органу державної виконавчої служби. Про існування виконавчого провадження він дізнався лише після отримання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду з доданими матеріалами. Одразу після цього він звернувся до державного виконавця та надав усі наявні квитанції. Крім того, батько самостійно здійснював оплату за відвідування дитиною дошкільного навчального закладу. Коли він звернувся до боржника з проханням підтвердити зазначені витрати, остання відповіла, що це не її проблеми і він має самостійно підтверджувати відповідну інформацію державному виконавцю, однак, питання сплати аліментів та наявності чи відсутності заборгованості у виконавчому провадженні не відноситься до предмету заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Під час розгляду справи судом дитина разом із матір`ю також перебувала за кордоном. Тобто виїзд дитини за межі України не є новою обставиною, а мав місце й раніше. З відповіді Державної прикордонної служби України, наданої на адвокатський запит, вбачається, що дитина регулярно переміщається разом із матір`ю як за межі України, так і назад, і не має постійного місця проживання ані в Україні, ані за кордоном. Таким чином, дитина у будь-який час може повернутися до України, оскільки мати систематично здійснює такі поїздки. Більш того, заява про зміну способу виконання рішення була подана представником боржника 05 лютого 2026 року, тоді як 30 січня 2026 року боржниця на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» опублікувала допис про намір повернутися до України у березні та розпочати трудову діяльність. Вказане свідчить про відсутність реальної потреби у зміні способу виконання рішення суду, адже повернення матері до України не виключає можливість повернення і малолітньої дитини, яка за віком (5 років) не може залишатися самостійно в іншій державі. Отже, рішення суду може виконуватися у встановлений спосіб без будь-яких змін. Таким чином, поведінка боржника є непослідовною: спочатку вона заявляє про намір повернутися до України, а вже після цього звертається до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, що ставить під сумнів добросовісність її процесуальних дій та реальну мету поданої заяви. Фактично наразі боржник намагається змінити зміст судового рішення, виключивши особисті зустрічі батька з дитиною та залишивши лише спілкування онлайн, яке вже передбачене рішенням суду. Спілкування онлайн було визначене саме тому, що під час розгляду справи судом позивачем зазначалось про часті виїзди дитини та матері за кордон, і позивач заявив відповідну вимогу, передбачаючи можливість такої ситуації. Рішення суду не було оскаржене в апеляційному порядку, що свідчить про згоду відповідача з його змістом. Наразі вона фактично намагається змінити рішення суду, з яким погодилася раніше, у спосіб, не передбачений чинним законодавством, оскільки відповідно до положень ст.435 ЦПК України право звернення із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення належить лише стягувачу або державному виконавцю, але не боржнику (а.с.89-99).

19 березня 2026 року від представника заявника ОСОБА_1 адвоката Литвиненко А.М. до суду надійшли додаткові пояснення у справі з додатками до них, в яких вона зазначає, що заперечення позивача та його представника зводяться до тверджень про відсутність підстав для зміни способу виконання рішення, порушення посилань на неможливість звернення боржника з відповідною заявою, робить акцент на окремих процесуальних зауваженнях та обставинах, які, на його думку, свідчать про недобросовісність поведінки заявника, а також до аргументу про те, що заявлені вимоги фактично змінюють зміст судового рішення. Заявником не ставилось питання зміни рішення суду. Заява стосується виключно зміни способу виконання рішення по справі №521/18829/23, що прямо передбачено ч.3 ст.435 ЦПК України, у зв`язку з обставинами, які об`єктивно ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення у частині особистих зустрічей, забирання та відвезення дитини, у первісно визначений спосіб рішенням суду. Посилання на те, що рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року по справі №521/18829/23 може виконуватися в повному обсязі на території Республіки Туреччини, де наразі перебуває дитина, не підтверджує його автоматичного виконання на території іноземної держави, у тому числі за наявності міжнародного договору. Рішення суду України може виконуватися на території іншої держави за наявності міжнародного договору лише після проходження спеціальної процедури його визнання та допущення до виконання компетентним судом цієї держави. Проходцевим Д. не доведено і не надано жодних доказів звернення із заявою про визнання та виконання рішення суду України за її межами. Лист Савранського відділу державної виконавчої служби, що наданий представником Проходцева Д. разом із запереченнями від 18 лютого 2026 року №1920-11578, як підстава для відмови у задоволенні заяви є безпідставним. Вказаний лист містить висновки щодо відсутності підстав для накладення штрафу на боржника (заявника) за невиконання рішення саме з об`єктивних обставин, які визнані державним виконавцем поважними (перебування дитини за межами України). Наявність відкритого виконавчого провадження не ставить питання про порушення прав заявника, а лише підтверджує, що фактичне виконання рішення суду у визначений судом спосіб на теперішній момент не є можливим, що і є підставою для звернення з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Оскільки у рішенні суду по справі №521/18829/23 суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), порядок забирання та повернення дитини, виконавець самостійно не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання судом видано виконавчий лист, а державним виконавцем відкрито виконавче провадження. В умовах воєнного стану та при вирішенні питань, що стосуються малолітньої дитини, пріоритет має надаватися її безпеці та найкращим інтересам. Надані представником ОСОБА_4 скріншоти листування не можуть вважатися належним та обґрунтованими доказами системного невиконання рішення суду, оскільки не містять повного контексту спілкування сторін, не дозволяють встановити конкретні обставини, за яких відбувалося чи не відбувалося спілкування між батьками та можуть відображати лише окремі епізоди, вирвані з загального контексту. Надані заявником докази системного спілкування батька з дитиною, підтверджують саме факт комунікації і виконання заявником рішення суду, що спростовує твердження про повне ігнорування або відмову у спілкуванні. Це свідчить і про відсутність підстав вважати поведінку боржника недобросовісною. Відомості щодо виконавчого провадження про стягнення аліментів були наведені не як окрема підстава для задоволення заяви, а виключно для підтвердження ідентифікаційних даних ОСОБА_4 , який у різних виконавчих провадженнях фігурує за одним і тим самим паспортним документом громадянина Румунії, що має значення для належного виконання рішення суду у цій справі. Питання стягнення аліментів не є предметом розгляду цієї заяви і не ставилось заявником. Також значення має та обставина, що суд, визначаючи порядок спілкування батька з дитиною, не надав права на виїзд дитини за межі України без присутності матері та пов`язав реалізацію відповідних побачень із перебуванням дитини з батьком саме на території України. Інформація від ДПСУ свідчить, що за паспортним документом громадянина Румунії № НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вибув з України, зокрема 15 січня 2025 року і в`їхав 23 квітня 2025 року. Також, вибував 13 вересня 2025 року та в`їхав 28 грудня 2025 року. Водночас, у заявника наявні докази фактичного перебування ОСОБА_4 разом з дитиною в Україні 25 січня 2025 року, 15 вересня 2025 року, 26 вересня 2025 року, 03 жовтня 2025 року, тобто в період, коли згідно визначеного у рішенні суду паспортного документу, ОСОБА_7 не перебував на території України. Зазначене також підтверджує фактичне спілкування батька з дитиною і до відкриття виконавчого провадження. Згідно до наданої інформації від ДПСУ, Проходцев Д. не перебував на території України і в момент відкриття виконавчого провадження 04 листопада 2025 року. Подана заява спрямована не за зміну рішення по суті, а зміну способу виконання окремої його частини, а саме порядку виконання особистих зустрічей батька з дитиною. Так, вище вказане рішення суду вже передбачає можливість дистанційного спілкування батька з дитиною за допомогою електронних засобів зв`язку, що свідчить про допустимість такої форми реалізації батьківських прав (а.с.113-120).

19 травня 2026 року до суду від представника ОСОБА_4 адвоката Галаганової М.В. надійшли заперечення на додаткові пояснення представника заявника ОСОБА_1 адвоката Литвиненко А.М., в яких вона з відповідними посиланнями просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Представник позивача зазначає, що фактично подана заява спрямована саме на зміну суті рішення суду. Заявник намагається виключити особисте спілкування батька з донькою, замінивши його на онлайн спілкування. Така зміна не є лише «способом виконання», а по суті змінює визначений судом порядок реалізації батьківських прав. За рішенням суду батькові надано право на особисте спілкування з дитиною без присутності матері. Це право включає можливість забирати дитину, проводити з нею час, брати участь у вихованні та розвитку. Натомість онлайн спілкування, відбувається виключно у присутності матері, що позбавляє батька можливості реально брати участь у житті дитини та не може бути прирівняне до особистого контакту, що є ключовим для формування емоційного зв`язку й виховання. Таким чином, залишення лише онлайн спілкування фактично змінює зміст судового рішення. Слід також наголосити, що боржниця зобов`язана виконувати рішення суду у добровільному порядку як на території України, так і на території Республіки Туреччина, де наразі перебуває дитина. Тлумачення представника відповідача, що виконання можливе лише після звернення із заявою про визнання та виконання рішення суду України за її межами, суперечить принципу обов`язковості судових рішень. Таким чином, позиція боржника спрямована на ухилення від виконання рішення суду та не ґрунтується на вимогах закону. Також зазначила, що ніхто не змушує дитину повертатися до України, а тому посилання на воєнний стан у цьому контексті є недоречним і не має жодного впливу на обставини справи. Незрозуміло, яким чином зміна способу виконання рішення суду може відповідати безпеці чи найкращим інтересам дитини, адже наразі ці інтереси не порушуються. Батько має право на особисте спілкування з донькою, і це право може бути реалізоване без будь-якої загрози для її безпеки. Перебування дитини за межами України не унеможливлює виконання рішення суду, оскільки батько має реальну можливість виїхати до країни, де перебуває дитина, і здійснювати особисті зустрічі.

В судовому засіданні заявник, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду підтримала та пояснила, що на даний час вона з дочкою знаходиться в Туреччині. ОСОБА_7 декілька днів тому приїжджав до них в Туреччину та бачився з дочкою і вона їх зустрічі не перешкоджала, однак вважає, що подана нею заява все ж є актуальною, оскільки батько дитини в розмовах з дитиною постійно тисне щодо повернення їх до України. Також додала, що у зв`язку з виїздом до Туреччини вона не може виконувати належним чином рішення суду. Крім того, коли вона з дочкою у жовтні виїхала до Туреччини, ОСОБА_7 написав на неї заяву до виконавчої служби про те, що вона не виконує рішення суду. ОСОБА_4 не влаштовує той факт, що вона з дочкою знаходиться в Туреччині, він хоче, щоб вони повернулися до України, оскільки в розмовах з дитиною він завжди каже, що вона скоро повернеться в Одесу.

Представник заявника в судовому засіданні підтримала заяву та пояснила, що вони не просять змінити участь батька у вихованні дитини, вони бажають змінити частину встановленого графіку побачень батька з дитиною, а саме, в частині особистих зустрічей змінити на відео-зв`язок коли мати з дитиною знаходяться за межами України, оскільки в рішенні суду визначено зустрічі батька з дитиною саме на території України. Також додала, що ОСОБА_7 нещодавно повідомив, що бажає переїхати до Туреччини, до м. Стамбул, що також буде ускладнювати виконання рішення суду, зважаючи на велику відстань від м. Аланья до м. Стамбул.

ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, представник ОСОБА_4 адвоката Галаганова М.В., в судове засідання також не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.177).

Представник третьої особи органу опіки та піклування Ананьївської міської ради, в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання, в якому просить справу розглянути без участі представника третьої особи органу опіки та піклування Ананьївської міської ради (а.с.87).

Представник третьої особи Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.179).

Представник третьої особи органу опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, в судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.180).

При цьому, заявник та її представник в судовому засіданні зазначили, що вважають за можливе провести розгляд справи без участі позивача, його представника та представників третіх осіб.

Враховуючи наведене, заслухавши думку заявника та представника заявника, беручи до уваги неявку в судове засідання належним чином повідомлених ОСОБА_4 , його представника, представника третьої особи Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), представника третьої особи органу опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, взявши до уваги клопотання представника третьої особи органу опіки та піклування Ананьївської міської ради, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представників третіх осіб та ОСОБА_4 , його представника, та за участю заявника та її представника.

Заслухавши заявника та її представника, взявши до уваги заперечення представника Проходцева Д. на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, додаткові письмові пояснення у справі представника заявника, заперечення на додаткові письмові пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, додані до заяви, надані сторонами справи під час розгляду справи, а також надані на виконання ухвали суду про витребування доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду та таке рішення суду ґрунтується на наступному.

Судом встановлено, що рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року задоволено частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, орган опіки та піклування Ананьївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні, зобов`язано ОСОБА_1 , зареєстровану та мешканку АДРЕСА_1 , не чинити перешкоди ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_2 , у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено ОСОБА_5 спосіб та порядок участі у вихованні його доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних побачень за наступним графіком:

- кожні друга та четверта середа та четвер місяця з 16 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин за місцем проживання/перебування дитини без присутності матері дитини ОСОБА_1 ;

- кожний перший та третій тиждень місяця з 18 години 30 хвилин п`ятниці до 19 години 00 хвилин неділі, без присутності матері дитини ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання;

- спільний відпочинок двічі на рік по два тижні зимою та літом без присутності матері дитини ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання;

- кожний наступний день після Дня народження дитини без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання;

- кожний День народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання;

- кожен парний рік світкові дні: 8 березня, Новий рік, Католицьке Різдво, Різдво Христове, Великдень або наступний день після нього, без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька ОСОБА_4 на території України, з покладенням на ОСОБА_4 обов`язку щодо забирання та повернення дитини за місцем її проживання;

- особисте безперешкодне спілкування за допомогою телефонного, електронного та інших засобів зв`язку у зручний час з урахуванням розпорядку дня дитини. Вказане рішення суду набуло законної сили 16 січня 2025 року (а.с.9). Тобто, окрім побачень, визначених за місцем проживання батька дитини на території України, рішенням суду встановлені систематичні побачення за графіком за місцем проживання/перебування дитини.

Постановою державного виконавця Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 листопада 2025 року було відкрито виконавче провадження №79489699 щодо примусового виконання виконавчого листа №521/18829/23, виданого Ананьївським районним судом Одеської області 29 січня 2025 року щодо виконання рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року (а.с.10).

Представник заявника 10 листопада 2025 року звернулася до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою, в якій просила врахувати перебування ОСОБА_1 з малолітньою дитиною за межами України у м. Аланья, Турецька Республіка, викликане загрозою воєнного характеру, як поважну причину, що тимчасово унеможливлює виконання судового рішення у визначеному порядку, та утриматися від вжиття заходів примусового характеру до з`ясування всіх обставин справи (а.с.11-12).

Також представник заявника 20 листопада 2025 року звернулася до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою, в якій просила вказаний відділ, враховуючи перебування ОСОБА_1 з малолітньою дитиною за межами України у м. Аланья, Турецька Республіка, викликане загрозою воєнного характеру, зважаючи на поважність причини, що тимчасово унеможливлює виконання судового рішення у визначеному порядку, звернутися до Ананьївського районного суду Одеської області з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, а саме, змінити порядок виконання виконавчого листа, виданого Ананьївським районним судом Одеської області 29 січня 2025 року, в частині систематичних побачень батька з дитиною шляхом зміни на спілкування батька з дитиною засобами Viber, Telegram, WhatsApp, тощо, у дні та години, встановлені рішенням Ананьївського суду Одеської області від 04 грудня 2024 року на період перебування дитини за межами України (а.с.16-18), та на вказану заяву Савранським відділом державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано відповідь, в якій зазначено, що у разі якщо рішення неможливо виконати у зв`язку з виїздом за межі України боржника та/або дитини, стягувача, державний виконавець письмово роз`яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про відстрочку виконання рішення, про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Враховуючи наведене, сторони виконавчого провадження, зокрема виконавчого провадження №79489699 щодо примусового виконання виконавчого листа Ананьївського районного суду Одеської області №521/18829/23 від 29 січня 2025 року, не позбавлені права звернення до суду з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення самостійно (а.с.19).

В підтвердження виїзду заявника з дочкою за межі України до заяви додано листи Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, надані у відповідь на адвокатські запити представника заявника, відповідно до яких 08 жовтня 2025 року заявник та її дочка ОСОБА_6 перетнули державний кордон України у напрямку «виїзд» (а.с.21-24).

Відповідно до листа Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 листопада 2025 року у вказаному відділі на виконанні перебуває виконавче провадження №77952776 з примусового виконання виконавчого листа №491/1043/23, виданого 21 березня 2025 року Ананьївським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 гривень щомісяця, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто, з 13 вересня 2023 року, і до повноліття дитини. 05 травня 2025 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження. 05 серпня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Станом на 05 серпня 2025 року у ОСОБА_7 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 05 серпня 2025 року за період з 13 вересня 2023 року п 01 серпня 2025 року становить 98677 гривень 42 копійки, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, а тому відомості про ОСОБА_4 було внесено до Єдиного реєстру боржників. Згідно розрахунку заборгованості від 25 листопада 2025 року заборгованість зі сплати аліментів складає 101677 гривень 42 копійки. Також згідно вказаного листа до ОСОБА_4 було застосовано відповідні обмеження у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів (а.с.25).

Наявність у ОСОБА_4 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, зазначеному у вище вказаному лист відділу ДВС підтверджується копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 25 листопада 2025 року (а.с.26).

У зв`язку з наведеним відомості про ОСОБА_4 було внесено до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується копією повідомлення про внесення відомостей про божника до Єдиного реєстру боржників від 05 серпня 2025 року, сформованого Овідіопольським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.27).

Згідно з копіями форм заяв на отримання дозволу на проживання від 02 травня 2025 року та її офіційного перекладу з турецької мови на українську мову, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на короткострокове проживання з 02 грудня 2025 року по 02 грудня 2026 року на території Республіки Туреччина (а.с.29-34).

З метою підтвердження відвідування дочкою сторін у справі українського дошкільного закладу за місцем фактичного перебування у м. Аланья, Республіка Туреччина до заяви додано фототаблицю (а.с.35-36), а також додано скріншот з фіксацією спілкування по відеозв`язку ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_6 (а.с.37-38).

На виконання ухвали суду від 09 лютого 2026 року до суду від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 11 лютого 2026 року надійшов лист, з якого вбачається, ОСОБА_7 неодноразово здійснював перетин держаного кордону України (в`їзд-виїзд). З вказаного листа вбачається, що ОСОБА_7 станом на 11 лютого 2026 року здійснив в`їзд 28 грудня 2025 року на територію України (а.с.60).

ОСОБА_7 03 листопада 2025 року звернувся до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про примусове виконання виконавчого листа №521/18829/23, виданого Ананьївським районним судом Одеської області 29 січня 2025 року, яким ОСОБА_1 зобов`язано не чинити перешкоди ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , та яким встановлено порядок його участі у вихованні дитини. З вказаного листа вбачається, що 04 листопада 2025 року державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79489699. 11 листопада 2025 року до відділу надано заяву боржника ОСОБА_1 щодо зміни місця її проживання та тимчасового перебування з малолітньою ОСОБА_6 за межами України в м. Аланья Турецької Республіки, що викликане загрозами воєнного характеру. 21 листопада 2025 року відділу надійшла відповідь на запит від ДПС України, відповідно до якої відомості щодо перетину божником державного кордону відсутні. 26 грудня 2025 року до відділу від ДМС України надійшла відповідь на запит про те, що питання пропуску осіб через державний кордон не належить до компетенції ДМС України. Також згідно казаного листа, на адресу відділу надійшов лист від представника боржника, адвоката Литвиненко А.М., в якому зазначено, що боржник ОСОБА_1 разом з дитиною перебувають на території Туреччини. Також в листі зазначено, що боржник ОСОБА_1 змушена була виїхати за межі України через активізацію бойових дій на території м. Одеса та Одеської області, викликаних збройною агресією РВ проти України та через постійні обстріли на території постійного місця проживання боржника виключно в інтересах дитини та для недопущення загрози її здоров`ю та безпеці. У зв`язку з наведеним державним виконавцем зроблено висновок про те, що виїзд божника за межі України та тимчасове проживання з дитиною за межами України спричинене об`єктивними обставинами, та не є умисним ухиленням від виконання судового рішення та має на меті захист дитини відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини, яка має найвищу юридичну силу у справах, що стосуються малолітніх, а тому наразі відсутні підстави для накладення штрафу на божника за невиконання рішення суду (а.с.94-95).

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, наданого на адвокатський запит представника ОСОБА_4 , останній перетин державного кордону України ОСОБА_6 на виїзд з території України здійснено 08 жовтня 2025 року. Зазначена інформація надана за період з 01 січня 2022 року по 05 березня 2026 року (а.с.96).

Суд критично ставиться до наданих представником ОСОБА_4 адвокатом Галагановою М.В. скріншотів переписки з метою підтвердження спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 щодо можливості побачень з дитиною, оскільки вказані скріншоти переписки не містять повних даних щодо осіб, між якими здійснювалось спілкування у вигляді переписки, а тому відсутня можливість остаточно ідентифікувати осіб, між якими здійснювалась переписка, а також те, що вказане спілкування стосувалось дитини сторін у справі (а.с.97-98), аналогічно суд ставиться до скріншотів переписки, наданих представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с.119-120).

Згідно зі ст.1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.1, 2 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч.2 ст.435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.7 ст.435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Частиною 3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати, зокрема, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Положення ст.435 ЦПК України не містить вичерпного переліку підстав для зміни способу або поряду виконання рішення суду, а тому суду надана можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжено.

Звертаючись до суду із вимогами про зміну способу і порядку виконання рішення суду, заявник посилається на неможливість його виконання у зв`язку із перебуванням заявника та дитини за межами країни через введення воєнного стану в Україні та небезпеку для життя та здоров`я дитини.

В ході розгляду справи судом встановлено, що заявник разом з малолітньою дочкою перебувають на території Республіки Туреччина та виїзд до вказаної країни заявник обґрунтовує бойовими діями, які відбуваються в Україні через збройну агресію РФ проти України, а тому вона виїхала за межі України задля забезпечення безпеки дочки, зокрема, її життя та здоров`я. На думку заявника, оскільки виконання рішення Ананьївського районного суду Одеської області про встановлення способу участі ОСОБА_4 у вихованні їхньої дочки, в тому числі, шляхом систематичних побачень, передбачає виконання вказаного рішення на території України, то вона, перебуваючи за межами України на території Республіки Туреччина, не має можливості належним чином виконувати вказане рішення суду, що матиме для неї наслідки невиконання рішення суду. У зв`язку з цим заявник просить змінити порядок і спосіб виконання рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року у справі №521/18829/23 в частині встановлених систематичних побачень батька та визначити спосіб участі батька ОСОБА_4 шляхом встановлення спілкування із донькою ОСОБА_6 засобами відеозв`язку (за допомогою Viber, Telegram, WhatsApp тощо) у дні та години, встановлені рішенням Ананьївського районного суду районного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року з урахуванням розпорядку дня дитини, на період перебування дитини, ОСОБА_6 , за межами України.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 не має обмежень щодо виїзду за межі України, встановлених в Україні в зв`язку з встановленим воєнним станом в країні щодо громадян України, оскільки є громадянином Румунії, що підтверджується копією паспорта громадянина Румунії № НОМЕР_1 , виданого 29 вересня 2019 року, та систематично здійснює виїзд за межи території України та в`їзд на її територію (а.с.56). При цьому, під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду заявник в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_7 напередодні приїздив до Республіки Туреччина, де бачився, спілкувався та проводив час з дочкою, а також висловив намір переїхати на проживання до Республіки Туреччина, де зможе бачитись з дитиною та приймати участь у її вихованні.

Слід звернути увагу, що з боку ОСОБА_4 та його представника не висловлювалось будь-яких заперечень щодо проживання його дочки за межами України з огляду на ситуацію в Україні. Факт того, що відсутні підстави вважати, що заявником не виконується рішення суду, також підтверджується листом відділу ДВС, який наявний в матеріалах справи, та згідно якого державним виконавцем прийнято рішення не притягувати заявника до відповідальності за невиконання рішення суду, оскільки зазначені заявником причини такого невиконання визнані державним виконавцем поважними та направленими на захист найкращих інтересів малолітньої дитини.

Крім того, той порядок і спосіб виконання рішення, який просить встановити заявник, передбачає позбавлення ОСОБА_4 можливості і права на побачення з дочкою на час перебування дитини за межами України при наявній можливості у батька на побачення з дитиною згідно встановленого графіку за місцем перебування дитини, що може вплинути на відносини між батьком та дочкою, викликати у дитини відчуття обмеженості у контакті з батьком та згасання почуттів як дитини до батька, може призвести до відстороненості їх один від одного та втрати зв`язку між ними, та буде суперечити інтересам дитини.

При цьому, з наданих заявником письмових доказів вбачається, що заявнику та її дочці надано право на тимчасове проживання на території Республіки Туреччина, що не виключає можливості повернення заявника з дочкою на територію України після закінчення строку дозволу на тимчасове проживання, а також в будь-який час за бажанням заявника до його закінчення, що в подальшому зумовить обов`язок виконання рішення суду на території України.

Аналізуючи вище наведене, суд вважає, що вістуні обґрунтовані підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Ананьївського районного суду районного суду Одеської області від 04 грудня 2024 року, оскільки в даному випадку зазначені заявником обставини, за яких була подана вказана заява, а також позиція ОСОБА_4 та його представника, дають підстави вважати, що виконання вказаного рішення суду можливе за межами України за місцем проживання заявника та її дочки та відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Таким чином, правом на звернення до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду наділений стягувач чи виконавець, в даній справі заява була подана божником, що не передбачено цивільно-процесуальним законодавством.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 260, 264, 352-353, 435 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, позивач ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Ананьївської міської ради, Савранський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Повний текст ухвали виготовлено 25 травня 2026 року.

Суддя Надєр Л.М.