Ухвала суду № 136833561, 22.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/11122/25

н/п2/490/1649/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в особі свого представника, звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Договором №1532-9718 від 29.03.2025 року в сумі 29910,83 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 29.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1532-9718. Зазначений кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - А1330, для підписання Кредитного договору №1532-9718 від 29.03.2025 р., підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачці кредит у сумі 6300,00 грн, строком на 365 днів,базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,00 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день. Також Додатковими угодами №1 від 09.04.2025 року, №2 від 19.04.2025 року та №3 від 06.05.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1532-9718 від 29.03.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовилися про надання додаткових коштів на загальну суму 4400,00 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідачка не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів. В подальшому відповідачка порушила умови кредитного договору і не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.

Станом на 22.10.2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки за Кредитним договором становить: 29910,83 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 8838,80 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 15557,03 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 5350,00 грн; заборгованість по комісії - 165,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 06.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали на подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачці за місцем реєстрації.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Від відповідачки будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подала.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідачка не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

29.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений Договір про відкриття кредитної лінії №1532-9718 продукту «MiniKasa», відповідно до п.п.2.2, якого сторони погодили, що кредитодавець відкрив для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

За п.п 4.1, 4.2 Договору розмір кредитного ліміту становить 6300,00 грн. Дата надання/видачі Кредиту 29.03.2025 р.

Відповідно до п.п. 4.6 Договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Згідно з п. 4.10 Договору, нарахування нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: - 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою.

- 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. (п.4.11. Договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 28.03.2026 року (п.4.14. Договору).

Відповідно до п.п. 4.15-4.17 Договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3181,68 (три тисячі сто вісімдесят одна ціла, шістдесят вісім сотих ) процентів.

Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 27400,17 грн та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), проценти за користування Кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет.

Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0.918% (нуль цілих, дев`ятсот вісімнадцять тисячних процентів).

09.04.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1532-9718 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», згідно якої Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 700,00 грн. Після надання Кредитодавцем Позичальнику у Кредит додаткових грошових коштів Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 6206,20 грн., яка складається з суми Заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих Позичальнику у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

19.04.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1532-9718 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», згідно якої Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2600,00 грн. Після надання Кредитодавцем Позичальнику у Кредит додаткових грошових коштів Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 8806,20 грн., яка складається з суми Заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих Позичальнику у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

06.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1532-9718 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», згідно якої Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: - сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить: 7738,80 грн; - сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить: 696,51 грн. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1100,00 грн. Після надання Кредитодавцем Позичальнику у Кредит додаткових грошових коштів Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 8838,80 грн, яка складається з суми Заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих Позичальнику у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 30.10.2025 року Вих.№7/17300 про надання інформації про успішність фінансової операції згідно якого, на картку відповідачки № НОМЕР_1 за Договором про відкриття кредитної лінії №1532-9718 від 29.03.2025 року та Додатковими угодами від 09.04.2025 р., 19.04.2025 р., 06.05.2025 р. успішно перераховано грошові кошти, а саме: 29.03.2025 року у сумі 6300,00 грн, 09.04.2025 р. у сумі 700,00 грн, 19.04.2025 р. у сумі 2600,00 грн та 06.05.2025 року у сумі 1100,00 грн.

Судом встановлено, що основним напрямком діяльності ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» є надання населенню фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, що здійснюються за допомогою: програмно-технічних комплексів самообслуговування; платіжних терміналів; вебсайта: https://easypay.ua; мобільного застосунку: easypay та easywallet; систем дистанційного банківського обслуговування рахунків клієнтів.

При цьому, ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» співпрацює з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», як клієнтом, на підставі договору № 02/06/2020 від 01.06.2020 р. про надання послуг в системі «EasyРау» (небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів в Україні), укладення якого передбачено ч. 1,2 ст. 29 Розділу 4 «Умови надання платіжних послуг» Закону України «Про платіжні послуги».

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачка частково вносила платежі на погашення кредитної заборгованості на загальну суму 4555,44 грн, з яких: 06.04.2025 року нею сплачено 2079,00 грн, а 27.04.2025 р. - 2476,44 грн.

Однак, в подальшому ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредитному договору та додатковими угодами до нього не виконувалися, платежі на погашення кредитної заборгованості не вносилися, в зв`язку з чим, станом на 22.10.2025 року загальна заборгованість за Кредитним договором №1532-9718 від 29.03.2025 року та Додатковими угодами від 09.04.2025 р., 19.04.2025 р., 06.05.2025 р. становить 29910,83 грн, з яких: основний борг - 8838,80 грн, залишок відсотків - 15557,03 грн; залишок відсотків за ст. 625 ЦК України - 5350,00 грн, залишок комісій - 165,00 грн.

Вказаний розрахунок складений відповідно вимог до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної фінансової установи.

За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою фінансовою установою, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Щодо укладення договору та додаткових угод в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України " Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №1532-9718 продукту «MiniKasa» від 29.03.2025 року та Додаткові угоді до вказаного договору від 09.04.2025 р., 19.04.2025 р., 06.05.2025 р., які підписані електронними підписами, відтвореними шляхом використання відповідачкою одноразових ідентифікаторів «А6363», «А1330», «А4171», «А8875» відповідно.

Згідно п.п. 3.1.,3.2. Договору №1532-9718, цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надав Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту Кредитодавця/Мобільним додатком та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

Відповідно до п.п. 3.10. Договору №1532-9718, укладаючи цей Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі цей Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил. Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання Договору є використання Позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис у формі кваліфікованого електронного підпису створюється кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, у відповідності до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Одноразові ідентифікатори у вигляді алфавітно-цифрової послідовності генеруються Кредитодавцем у ІКС Кредитодавця.

Сторони узгодили, що Кредитодавець надсилає (повторно надсилає) Позичальнику підписаний Договір у Особистий кабінет Позичальника та на його електронну адресу alenazema824@gmail.com.

Таким чином, встановлено, що договір та додаткові угоди до нього між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладені в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору та додаткових угод до нього.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою Договір про відкриття кредитної лінії №1532-9718 продукту «MiniKasa» від 29.03.2025 року та Додаткові угоди до даного договору від 09.04.2025 р., 19.04.2025 р., 06.05.2025 р. не були б укладеними сторонами, отже ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладеними в письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір про відкриття кредитної лінії №1532-9718 продукту «MiniKasa» від 29.03.2025 року та Додаткові угоди до даного договору від 09.04.2025 р., 19.04.2025 р., 06.05.2025 р., укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих правочинів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору та додаткових угод до нього.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії за надання кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1532-9718 продукту «MiniKasa» від 29.03.2025 року, позивачем, в зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, нараховано ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту - 8838,80 грн та заборгованість по процентам - 15557,03 грн.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що в Договорі №1532-9718 від 29.03.2025 року та в додаткових угодах до даного договору від 09.04.2025 р., 19.04.2025 р., 06.05.2025 р., сторони правочину погодили сплату комісій за надання кредиту та додаткових кредитів.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що відповідачці позивачем нараховувалася комісія за надання основного кредиту, а саме: 29.03.2025 року у сумі 945,00 грн та додаткових кредитів, а саме: 09.04.2025 року за видачу додаткового кредиту у сумі 700,00 грн нараховано комісію у розмірі 105,00 грн, 19.04.2025 року за видачу додаткового кредиту у сумі 2600,00 грн нараховано комісію у розмірі 390,00 грн та 06.05.2025 року за видачу додаткового кредиту у сумі 1100,00 грн нараховано комісію у розмірі 165,00 грн. Загальний розмір нарахованих комісій за надання кредиту складає 1605,00 грн.

Разом з тим, вбачається, що позивачем з внесених відповідачкою платежів у розмірі 2079,00 грн та 2476,44 грн на погашення комісій вирахувано 945,00 грн, 105,00 грн та 390,00 грн, загальною сумою 1440,00 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04. 2022 у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку про неправомірне стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту в загальній сумі 1605,00 грн, з яких 1440,00 грн було вирахувано з внесених ОСОБА_1 платежів, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором та додатковими угодами до нього, відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, є обов`язком банку.

Частиною 1 ст. 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, а саме:

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За такого, враховуючи приписи ст. 534 ЦК України, беручи до уваги неправомірність стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту у загальній сумі 1440,00 грн, яка була вирахувана з внесених відповідачкою платежів, суд вважає, що вказану суму (1440,00 грн) слід перенести на погашення суми нарахованих процентів, а саме 15557,03 грн - 1440,00 грн=14117,03 грн.

За такого, враховуючи вищевказане, суд вважає, що право позивача, щодо отримання від відповідачки неповернуту нею суму отриманого кредиту та процентів за користування кредитними коштами підлягає частковому захисту, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути неповернуту нею суму тіла кредиту у розмірі 8838,80 грн та проценти за користування кредитом у сумі 14117,03 грн.

Щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості, позивачем за період з 28.05.2025 року по 27.06.2025 року нараховані відсотки за ст. 625 ЦК України за Договором №1532-9718 від 29.03.2025 рокуу сумі 5350,00 грн.

Разом з тим, суд не може погодитись із правомірністю заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 5350 грн. 00 коп., виходячи з такого.

Суд констатує, що за своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Виконання зобов`язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею). Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За змістом ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату ухвалення судового рішення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п.6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч.2 ст.3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п.18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Так, у постановах від 12.02.2025 у справі №758/5318/23, від 06.05.2025 у справі №464/2647/22 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Разом з тим, Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24.12.2023, пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» викладено у новій редакції, із виключенням п.6.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 у справі №477/874/19). Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15), що свідчить про сталість судової практики з цього питання.

Відтак, викладення Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» у новій редакції, із виключенням п.6, не змінює визначене п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану та не виключає його.

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачкою грошових зобов`язань, що випливають із Кредитного договору №1532-9718 від 29.03.2025 року, підлягають застосуванню саме вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в силу дії прямої норми.

Зважаючи на те, що заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України за Кредитним договором №1532-9718 від 29.03.2025 року нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь кредитора, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором та додатковими угодами до нього у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Відтак, оскільки відповідачкою прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами Договору 1532-9718 від 29.03.2025року, беручи до уваги часткову сплату відповідачкою кредитної заборгованості та неправомірність нарахування комісії за надання кредиту, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним вище Договором кредиту у загальному розмірі 22955,83 грн, з яких: 8838,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14117,03 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

В частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК та комісії за надання кредиту слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10224 від 09.12.2025 року.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 1859,13 грн(22955,83 х 2422,40/ 29910,83).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1532-9718 продукту «MiniKasa» від 29.03.2025 року у розмірі 22 955,83 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 83 копійки), з яких: 8838,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14117,03 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати на судовий збір у сумі 1 859,13 грн (одна тисяча вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 13 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф.407;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Гуденко