Ухвала суду № 136832482, 26.05.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3340/26

Провадження №2-о/463/144/26

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

26 травня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

представника заінтересованої особи Гонсьор Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

адвокат Маленевський А.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ВС №1451600 від 7 квітня 2026 року, звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити факт, що належна на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 травня 1995 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-1560, посвідченим завідувачкою Дружківської державної нотаріальної контори, державним нотаріусом Гуринович Л.І., квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована Дружківським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу під № 9816 кн. 49.

Матеріали заяви надійшли до Личаківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» 7 квітня 2026 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 9 квітня 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами окремого провадження, формування та зберігання справи здійснювати в змішаній (паперовій та електронній) формі, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження в судовому засіданні на 26 травня 2026 року.

14 квітня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення представника заінтересованої особи УДР ЮД ЛМР Паращича В.П., який діє на підставі довіреності №4-2902-24858 від 9 червня 2023 року, в яких просить в задоволенні заяви про встановлення факту відмовити.

Звертає увагу зокрема на судову практику у аналогічних справах, в яких судами було відмовлено у відкритті провадження, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 2 квітня 2025 року у справі №201/9106/24 та у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №650/3978/25.

В судовому засіданні 26 травня 2026 року судом було поставлено на обговорення питання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з неможливістю розгляду вимог такої в порядку окремого провадження.

Представник заінтересованої особи Гонсьор Д.В., яка діє на підставі довіреності №4-209-56335 від 14 жовтня 2024 року, в судовому засіданні 26 травня 2026 року підтримала надані письмові пояснення, щодо залишення заяви без розгляду не заперечила.

Заявник та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 26 травня 2026 року не з`явились, клопотання про відкладення розгляду заяви чи будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи до суду не подали, відтак суд вважає за можливе вирішити питання про залишення заяви без розгляду за відсутності учасників справи, що не з`явились в судове засідання.

Заслухавши думку представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Так з матеріалів заяви вбачається, що предметом заяви ОСОБА_1 є встановлення факту того, що належна йому на праві власності згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом квартира, зареєстрована Дружківським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис у реєстрову книгу. При цьому в поданій заяві заявник вказує, що відомості про право власності заявника на зазначену квартиру до Державного реєстру речових прав внесені не були, у зв`язку з чим він заявник звернувся до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з неотриманням відповіді на запит державного реєстратора. Стверджує, що неотримання такої відповіді на запит державного реєстратора до Дружківського бюро технічної інвентаризації було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними зі збройною агресією Російської Федерації проти України. Відтак вважає, що реєстрація речового права заявника на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливлена об`єктивною неможливістю державного реєстратора отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права на квартиру заявника до 1 січня 2013 року, тобто підтвердити факт здійснення державної реєстрації вказаних прав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.

Так у даній справи заявник просить встановити факт реєстрації належної йому на праві власності квартири Дружківським бюро технічної інвентаризації, стверджуючи, що позбавлений можливості зареєструвати право власності на належну йому квартиру у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав у зв`язку з тим, що Дружківська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області з 24 лютого 2022 року перебуває в зоні активних бойових дій, у зв`язку з чим бюро технічної інвентаризації м. Дружківки не має можливості функціонувати та надавати відповіді на запити. Метою заявлення вимог ОСОБА_1 є підтвердження інформації про зареєстроване речове право на нерухоме майно для здійснення державним реєстратором реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав. Тобто заявник фактично просить підтвердити його право власності на майно, набуте раніше на законних підставах.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України випливає, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що, за змістом статті 392 ЦК України, судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (див. постанови від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 та від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19).

Результат аналізу наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка є власником/володільцем рухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме: звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постанові від 2 квітня 2025 року у справі №201/9106/24 (провадження № 61-14272св24) та у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №650/3978/25 (провадження № 61-11200св25).

Частиною 9 ст. 10 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Так нормами ЦПК України не передбачено алгоритму дій суду у випадку, якщо справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, разом з тим частиною 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відтак, оскільки факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, та заінтересована особа в встановленні такого заперечує, суд вважає, що виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, у зв`язку з чим заяву слід залишити без розгляду та роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 223, 260, 261, 294, 353-355 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26526811.

Суддя: Стрепко Н.Л.