Ухвала суду № 136832303, 21.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3234/26

Провадження № 1-кп/461/470/26

УХВАЛА

21.05.2026 року, Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Авдіївка Донецької області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, -

за матеріалами кримінального провадження №12026141360000252 від 23.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб із можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Подане клопотання мотивує тим, шо Галицьким районним судом м. Львова розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026141360000252 від 23.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 307 КК України.

Прокурор зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а тому з урахуванням обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, вважає, що є достатні підстави стверджувати, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти вказаним ризикам. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього спливає 23.05.2026 року.

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому.

Захисник і обвинувачений відносно задоволення клопотання заперечували. Захисник зазначив, що наведені у ньому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, належним чином не доведені. У поданому клопотанні прокурором не враховано наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків. Останній проживає у місті Львів, не є особою без сталих соціальних зв`язків, навчався у коледжі, здобував освіту, є особою молодого віку та опинився у критичних життєвих обставинах. Сам по собі факт тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення не може бути єдиною та достатньою підставою для продовження тримання під вартою без належного обґрунтування конкретних ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом. З огляду на викладене, сторона захисту просить суд відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та розглянути можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту за місцем фактичного проживання обвинуваченого, або суттєво зменшити розмір застави.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

При цьому за змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і продовження такого, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що на розгляді в Галицькому районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026141360000252 від 23.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25.02.2026 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів. Строк дії ухвали становив шістдесят днів до 23.05.2026 включно.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання, а так само і продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (12) (п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду. Відтак, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що слідчим суддею під час обрання та продовження запобіжного заходу було вирішено питання обґрунтованості підозри.

Вирішуючи питання щодо можливості подовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведене існування ризиків, а саме:

-ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду. Даний ризик підтверджується тим, що усвідомлюючи можливу міру і строк покарання за скоєне та те, що за інкримінований йому тяжкий злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі у разі не продовження строку діючих обов?язків, підозрюваний ОСОБА_5 , який офіційно не працює, а отже не має постійного та стабільного доходу, тобто не має стійких соціальних зв?язків, задля уникнення від кримінальної відповідальності, матиме реальну можливість переховуватися від суду;

- ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. У відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03 березня 2022 року N? 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації суд також враховує при вирішенні даної справи.

При цьому, суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, суддею на даному етапі не встановлено.

При цьому, суд враховує суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявність ризиків, які не зменшились та існують на даний час. Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.

Щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

За таких обставин, враховуючи позицію прокурора, який просив визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , конкретні обставини справи, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

Однак, суд вважає, що заявлений в клопотанні альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є надмірним для ОСОБА_5 , оскільки судом береться до уваги його особиста ситуація (обставини), а саме те, що останній є людиною молодого віку (19 років), в період війни є внутрішньо переміщеною особою з окупованої території, проживає у Львові без піклування батьків та рідних, навчається в МВПУ АТБ з 2022 року за професією «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування 4 розряду. Газозварник 3 розряду» та позитивно характеризується, приймав участь у міжнародних заходах студентів, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно не працевлаштований, однак мав тимчасові підробітки, а тому з урахуванням конкретних матеріалів справи, приходить до висновку, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора, задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з його подальшим утриманням у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» на строк 60 днів, тобто до 20 липня 2026 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 гривень, та у разі внесення застави покласти на підозрюваного строком на 60 діб наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою, у тому числі шляхом повідомлення по телефону;

- не відлучатись за межі м. Львова;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 .

Повний текст ухвали проголошено 26 травня 2026 року о 16 год. 10 хв.

Ухвала щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1