Рішення № 136831696, 22.04.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4165/25

Провадження № 2/309/1577/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, посилаючись на те, що:

-15.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 342014-КС-003 про надання кредиту;

-кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом, шляхом введення одноразового ідентифікатора G-4230, направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , вказаного позичальником в заявці;

-на підставі платіжного документа відповідачу 15.08.2021 перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 в сумі 8000грн.00коп.;

-за умовами кредитного договору: проценти за користування кредитом: в день 1,0839892%. Строк дії договору - до 30.01.2022;

-відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, а лише частково сплатив заборгованість в розмірі 8321грн.11коп., у зв`язку із чим його розмір заборгованості станом на 30.10.2025 становить 14253грн.66коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6911грн.50коп.; суми прострочених платежів по процентах - 7 342грн.16коп.;

-звернувся до суду з позовом та просить: стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 342014-КС-003 про надання кредиту від 15.08.2021 року, що становить 14253грн.66коп. та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6911грн.50коп.; суми прострочених платежів по процентах - 7342грн.16коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422грн.40коп.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» в судове засідання не з`явився, у поданій позовній заяві /а.с.1-19/ просив розглянути справу в відсутність представника позивача, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином /а.с.142/, відзиву на позовну заяву не надав. Заяви про розгляд справи в його відсутність від відповідача до суду не надходило.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 24.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» /місце реєстрації: 010010, м.Київ. вулиця Грушевського, будинок №1Д; ЄДРПОУ: 14360570/ наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме:

- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу, або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт виписки банківської карта № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_3 /;

- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 15.08.2021 (дата видачі кредиту) по 3.01.2022 (дата закінчення терміну кредитування)/а.с.126-127/.

Інші процесуальні дії /забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження по справі тощо/ у справі не проводилися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити в відсутність представника позивача та відповідача, без фіксування судового процесу.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.08.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 342014-КС-003 про надання кредиту, згідно з яким ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало відповідачу кредит в сумі 8000грн.00коп., зі сплатою процентів за користування кредитом: в день 1,0839892%, строк дії договору - до 30.01.2022 /а.с.48-50/.

Договір між сторонами укладено у вигляді електронного договору, який був підписаний з використанням електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором G-4230, що також підтверджується візуальною формою послідовності дії клієнта /а.с.57-58/.

Кредитні кошти надано відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування (утримання) у розмірі 8000грн.00коп. на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією №433919721 від 15.08.2021 /а.с.60/, листом-відповіддю АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260326/85260-БТ від 04.04.2026 разом з додатком - випискою за договором № б/н за період 15.08.2021 - 03.01.2022 /а.с. 136-140/.

Згідно з даними розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не здійснював належним чином сплати заборгованості за договором, а лише частково сплатив заборгованість в розмірі 8321грн.11коп. /а.с.20-43/.

По відношенню до вищевказаних фактичних обставин справи суд наводить наступні норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України: предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закон; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»: пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Згідно зі ст.526 ЦК України: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Положеннями частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності з ст.610-612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент звернення позивача до суду, зобов`язання за кредитним договором відповідачем не виконані.

Заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.10.2025 складає 14253грн.66коп., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 6911грн.50коп.; сума прострочених платежів по процентах - 7 342грн.16коп. /а.с.20-43/ та підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.76-81 ЦПК України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422грн.40коп. /а.с.123/, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 247 ч.2, 258-259,263-265, 268, 273, 280-284, 287-289, 354-355 ЦПК України, ст.509, 526, 610-612, 626 , 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» /місце знаходження: 01133, м.Київ, вулиця Лесі Українки, №26, офіс №411; ЄДРПОУ: 41084239/ до ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 / про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №342014-КС-003 про надання кредиту від 15.08.2021 в розмірі 14253грн.66коп., яка складається з:

-суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6911грн.50коп.;

-суми прострочених платежів по процентах - 7342грн.16коп.;

-суми заборгованості по штрафам - 0грн.00коп.;

-суми прострочених платежів за комісією -0грн.00коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в розмірі 2422грн.40коп..

Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О.В.