Рішення № 136831692, 26.05.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 753/25446/25

Провадження № 2/309/818/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі по тексту ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до Дарницького районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.08.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №5472716-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Позивачем 18.08.2023 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір, 18.08.2023 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_2 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5628, на її номер мобільного телефону, котрий нею було введено. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 10 000 грн., які відповідач зобов`язався повернути. Процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання виконав та перерахував позичальнику грошові кошти в сумі 10 000 на банківську картку. У подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими продовжували термін дії договору. До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, а лише частково сплачувала борг. Внаслідок чого станом на 09.10.2025 у відповідача виникла заборгованість в сумі 44 515,09 грн., яка складається з 8531,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35 132,10 грн. заборгованість за відсотками; 851,36 грн. прострочені платежі за комісією.

Посилаючись на викладене просить суд стягнути відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 44 515,09 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва дану справу передано на розгляд за підсудністю до Хустського районного суду Закарпатської області.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 вказує, що договір вона укладала. Однак розмір вимог є явно завищеним, відсотки є неспівмірними, а умови договору несправедливими згідно ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Також заперечує щодо стягнення з неї судових витрат. У відзиві просить: застосувати положення ст.. 233 ЦК України щодо кабальних угод; зменшити суму боргу, відповідно до принципів справедливості, добросовісності та розумності; у разі задоволення позову надати розстрочку виконання рішення згідно ст.. 435 ЦК України, посилаючись на скрутний матеріальний стан.

Представником позивача подано додаткові пояснення (відповідь на відзив) у яких позов просить задовольнити повністю. Вказує, що скрутний матеріальний стан позивача не є підставою для відмови у задоволенні позову. Вказує, що відповідач добровільно уклала даний кредитний договір у і ньому чітко визначена відсоткова ставка 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. У подальшому неодноразово укладалися додаткові угоди, якими також було підтверджено таку відсоткову ставку. Позивача не нараховував жодних штрафних санкцій чи відсотків за ст.. 625 ЦК України. Також правомірно нараховано комісія за видачу кредиту, що прямо передбачено п.4 ч.1 ст.1 та ч. ст.. 8 ЗУ «про споживче кредитування».

У запереченні позивач посилається на непропорційність відсотків та зловживання правом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася через систему «Електронний суд».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вбачається, що 18.08.2023 ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором UA-3611 паспорт споживчого кредиту у ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.22, 23).

18.08.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №5472716-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.24-28).

Так, позивачем 18.08.2023 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір, 18.08.2023 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору (а.с.29-38).

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5628, на її номер мобільного телефону, котрий нею було введено (а.с.69).

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 10 000 грн., які відповідач зобов`язався повернути у строк до 02.02.2024. Процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 1500 грн.

27.10.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою підтвердили розмірі поточного боргу, установили до 22.12.2023 року пільгову відсоткову ставку 0,8646631 % за день, а після указаної дати 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. Термін дії договору визначили до 10.05.2024 (а.с.39, 40).

30.12.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою підтвердили розмірі поточного боргу, установили до 24.02.2024 року пільгову відсоткову ставку 0,8646631 % за день, а після указаної дати 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. Термін дії договору визначили до 24.08.2024 (а.с.45, 46).

25.02.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою підтвердили розмірі поточного боргу установили до 21.04.2024 року пільгову відсоткову ставку 0,8646631 % за день, а після указаної дати 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. Термін дії договору визначили до 01.12.2024 (а.с.51, 52).

05.05.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору, якою підтвердили розмірі поточного боргу установили до 30.06.2024 року пільгову відсоткову ставку 0,8646631 % за день, а після указаної дати 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. Термін дії договору визначили до 20.04.2025 (а.с.57, 58).

13.07.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору, якою підтвердили розмірі поточного боргу установили до 07.09.2024 року пільгову відсоткову ставку 0,8646631 % за день, а після указаної дати 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом. Термін дії договору визначили до 23.08.2025 (а.с.63, 64).

Позивач свої зобов`язання виконав та перерахував 18.08.2023 позичальнику грошові кошти в сумі 10 000 на банківську картку відповідача, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» (а.с.77), і вказані обставини ніким не оспорюються.

Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку заборгованості, станом на 08.10.2025 у відповідача виникла заборгованість в сумі 44 515,09 грн., яка складається з 8531,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35 132,10 грн. заборгованість за відсотками; 851,36 грн. прострочені платежі за комісією (а.с.15-20).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що у даному випадку договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 10 000 грн. на рахунок боржника, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок підтверджує належним чином наявність у відповідача заборгованості в сумі 44 515,09 грн., яка складається з 8531,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35 132,10 грн. заборгованість за відсотками; 851,36 грн. прострочені платежі за комісією. Відповідачем у відзиві на позов та запереченні не вказується, про неправильність таких розрахунків чи їх невідповідність умовам кредитного договору, а тому судом вони беруться до уваги.

Щодо доводів відповідача про несправедливі умови договору, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (на яку посилається відповідач) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Суд звертає увагу, що підписуючи договір ОСОБА_1 погодилася на саме такий розмір відсотків, який чітко викладений в умовах договору та паспорті споживчого кредиту. Доказів та обґрунтування того, що позивач скориставшись необізнаністю відповідача, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав його у такий спосіб на укладення договору на вкрай невигідних для нього умовах - немає. Сам договір чи його умови не оспорювався в судовому порядку та не визнавався недійсним, у тому числі й з підстав, передбачених ст.. 233 ЦК України. А тому виходячи з презумпції правомірності правочину, визначеної ст.. 204 ЦК України, такий договір є чинним, у тому числі й щодо умови про розмір відсотків, та обов`язковим до виконання його сторонами. Посилання відповідача на ст.. 233 ЦК України, оскільки на підставі даної норми договір може бути визнаний судом недійсним, однак відповідного позову ніхто не пред`являв.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , після укладення кредитного договору, не була позбавлена можливості, скориставшись п.4.1.2 договору протягом 14 днів після підписання договору відмовитися від нього виконавши відповідні дії, чого нею зроблено не було. Натомість, ОСОБА_1 уклала кредитний договір, отримала кредитні коштів, користувалася ними протягом тривалого часу, тобто погодилася на такі умови, і лише після пред`явлення до нього позову, почав указувати на несправедливі умови такого договору. Більше того, після укладення договору між сторонами укладалося аж 5 додаткових угод до нього у кожній з яких визнавалася поточна заборгованість та підтверджувався розмір відсоткової ставки.

З урахуванням всього наведеного, суд відхиляє усі доводи відзиву та заперечення стосовно несправедливості розміру відсотків та наявності підстав для їх зменшення.

Тобто пред`явлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 2422,40 грн., сплачений останнім при пред`явленні позову. Підстави для зменшення такої суми, як того просить відповідач, - відсутні.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, то з цього приводу слід зазначити.

Відповідно до ч.7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Частиною 1 ст. 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Так, відповідач стверджує, що можливості сплатити одним платежем всю суму заборгованості на даний час у нього немає, просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище, оскільки ніде не працює, наразі воєнний стан.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що є підстави для розстрочення рішення суду, оскільки відповідач не працевлаштована.

Таким чином враховуючи, те що ОСОБА_1 не має постійного достатнього доходу для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, зважаючи на введений на території України правовий режим воєнного стану, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, встановивши порядок шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 3709,59 гривень. При цьому сума судового збору розстроченню сплати не підлягає, відповідач має сплатити вказану суму в загальному порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження 01133, м.Київ, бул. Л.Українки, буд 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 515 (сорок чотири тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 09 коп, яка складається з 8531,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35 132,10 грн. заборгованість за відсотками; 851,36 грн. прострочені платежі за комісією.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання даного рішення, терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 3709 (три тисячі сімсот дев`ять) гривень 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження 01133, м.Київ, бул. Л.Українки, буд 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.