Рішення № 136831657, 25.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4168/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Орябко Михайло Васильович, до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Перша ужгородська державна нотаріальна контора про скасування заборони, накладеної на житловий будинок,

встановив:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Орябко М. В., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Перша ужгородська державна нотаріальна контора про скасування заборони, накладеної на житловий будинок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.11.2025 позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1-2598, посвідченого державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О. І., набув у власність 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Після реєстрації права власності на нерухоме майно позивачу стало відомо, що на належний йому (1/2 частка) вищезгаданий будинок накладено арешт Першою ужгородською державною нотаріальною конторою на підставі заяви, б/н, від 27.05.1993 Ужгородського відділу ощадбанка, за реєстром, об`єкт обтяження не визначене майно, будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле м. Ужгород, 44. Реєстраційний номер обтяження 4528156, тип обтяження: заборона (архівний запис), № реєстра 17024-208, архівний номер:666375LVOV31.

Повідомляє, що з метою отримання детальної інформації щодо заборони (реєстраційний номер обтяження 4528156) представником позивача 22.01.2026 було подано адвокатський запит за вих. №22/01/2026 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Та станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідь на означений адвокатський запит не була надана.

Позивач наводить, що до моменту прийняття спадщини, йому взагалі не було відомо про наявність заборони на належну позивачу 1/2 частки в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який він успадкував на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

На думку позивача, у зв`язку з тим, що арешт на належний йому будинок (1/2 частка) був накладений на підставі відомостей від 27.05.1993, слід дійти висновку, що на даний час існує безпідставність накладення арешту на належне позивачу майно, тим паче на підставі заяви, а не рішення суду.

На підставі викладеного просить:

- витребувати у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відомості (інформацію) щодо заборони (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 4528156, згідно якого реєстратором Першої ужгородської державної нотаріальної контори на підставі повідомлення Б/н, 27.05.1993 Ужгородського відділу ощадбанку накладено обтяження на будинок АДРЕСА_1 ;

- скасувати заборону (архівний запис) накладену на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за №4528156 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача стверджує, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») є неналежним відповідачем у даній справі. Зазначає, що АТ «Ощадбанк» не є органом та/або особою уповноваженню на вчинення реєстраційних дій зі зняття обтяження (заборони) з нерухомого майна, що свідчить про помилковість та необґрунтованість визначення його відповідачем у даній справі. Тобто, АТ «Ощадбанк» не міг позбавити, обмежити та/або порушити права позивача, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням своїм майном, шляхом не зняття заборони з нерухомого майна.

На думку відповідача, необґрунтованим є ототожнення АТ «Ощадбанк» та Ужгородського відділу Ощадбанку з огляду на повідомлення б/н від 27.05.1993, на підставі якого зареєстроване обтяження на нерухоме майно, без посилання при цьому на норми законодавства та/або не обґрунтовуючи такого роду припущення відповідними доказами (документами).

Відповідач покликається на відсутність в матеріалах справи зазначеного як підстава обтяження повідомлення Ужгородського відділу Ощадбанку б/н від 27.05.1993, з огляду на що неможливо дослідити його зміст та встановити, чи дійсно мали місце договірні відносини між АТ «Ощадбанк», позивачем та ОСОБА_1 щодо надання їм позики та/або укладання договору застави (іпотеки) нерухомого майна, тощо.

Враховуючи, що саме Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою була зареєстрована заборона щодо нерухомого майна, внаслідок чого позивач обмежений у можливостях щодо 1/2 частки його майна, відповідач вважає, що належним відповідачем в даній справі є саме Перша Ужгородська державна нотаріальна контора як реєстратор цього обтяження.

Відповідач звертає увагу, що до справи не залучено інших співвласників будинку, чиї права та інтереси можуть бути порушеними під час розгляду даної справи. Оскільки, з матеріалів позову вбачається, що позивач є не єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а є лише власником 1/2 його частки.

Відповідач, покликаючись на правові позиції наведені у постанові від 01.10.2025 у справі №521/3319/20 Верховного Суду, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18, постанові від 05.05.2020 у справі №554/8004/16 Великої Палати Верховного Суду, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17, Постанову Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення в цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 та Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» наголошує, що АТ «Ощадбанк» не може бути належним відповідачем в даній справі. Належним відповідачем є Державний реєстратор Фомич О.В., який зареєстрував заборону на нерухоме майно.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву спростовував доводи стосовно неналежності відповідача.

Позивач наводить, що саме на підставі заяви б/н від 27.05.1993 Ужгородського відділу Ощадбанку накладена заборона відчуження, оскільки могло бути укладено договір надання позики та/або укладання договору застави (іпотеки) нерухомого майна, тощо.

Позивач вказує, що ініціатором порушених прав виступав саме Ужгородський відділ Ощадбанку, який і звернувся до Першої ужгородська державна нотаріальної контори з метою захисту своїх прав, а останні виступають лише реєстратором, виконавцем захисту прав та реєстратором в реєстрах на відчуження майна.

Позивач звертає увагу, що наведені у відзиві представником відповідача норми законодавства та правові позиції Верховного Суду, підтверджують те, що саме АТ «Ощадбанк» є належним відповідачем у даній справі.

Стосовно тверджень представника відповідача про те, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини в межах даної справи, вказує, що оскільки після смерті діда позивача, останній прийняв спадщину на 1/2 частину будинку та набув всіх прав на майно спадкодавця, про що зазначено в позовній заяві та підтверджено долученими до позовної заяви доказами. Таким чином, до позивача після прийняття спадщини після смерті діда перейшли всі права та зобов`язання, які останньому належали на момент смерті.

Позивач спростовує посилання представника відповідача на те, що відповідачем у справі має бути Перша ужгородська державна нотаріальна контора, оскільки остання є лише виконавцем та реєстратором дій щодо заборони.

Стосовно залучення до участі у якості учасника судового процесу співвласника житлового будинку, позивач вказує, що позовні вимоги стосуються виключно зняття заборони на майно, а тому не впливають на законні права та інтереси третіх осіб, а саме іншого спадкоємця ОСОБА_2 . Таким чином, кожен із власників майна може звернутись до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідач у запереченнях відхиляє пояснення представника позивача про те, що саме заява б/н від 27.05.1993 Ужгородського відділу Ощадбанку перешкоджає позивачу користуватися та розпоряджатися житловим будинком та порушує його права та інтереси як власника майна. Стверджує, що до матеріалів позову не долучені та в матеріалах справи відсутнє зазначене як підстава обтяження повідомлення Ужгородського відділу Ощадбанку б/н від 27.05.1993. Таким чином, відсутність в матеріалах справи повідомлення (заяви) Ужгородського відділу Ощадбанку б/н від 27.05.1993, на підставі якого третьою особою зареєстроване обтяження на нерухоме майно ОСОБА_1 , унеможливлює вставити обставину, що саме таке повідомлення банку перешкоджає позивачу користуватися та розпоряджатися житловим будинком та порушує його права та інтереси як власника майна.

Звертає увагу, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини в межах даної справи, жодних заборон на майно позивача ОСОБА_1 в інтересах банку не накладались, між сторонами відсутня будь-яка матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Позивач не являється суб`єктом правовідношення, з приводу якого виник спір. Навпаки, одним із суб`єктів правовідношення, з приводу якого виник спір є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 .

Відповідач стверджує, що належним відповідачем в даній справі є Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, яка зареєстрував заборону на нерухоме майно.

Також вказує, що Ужгородське відділення Ощадбанку, на підставі повідомлення якого зареєстрована заборона щодо житлового будинку позивача, не являється відокремленим підрозділом та не входить до структури АТ «Ощадбанк», не має власного коду за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та власного унікального коду (коду підрозділу) в межах банку. Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, реєструючи заборону щодо майна позивача, належним чином не встановила, хто є ініціатором накладення заборони та не зазначила чи це юридична особа, чи її структурний підрозділ, який має бути зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або мати власний унікальний код підрозділу в межах установи, в інтересах якої накладено заборону на майно.

Ухвалою від 25.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі. Постановлено витребувати від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відомості (інформацію) щодо заборони (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 4528156, згідно якого реєстратором Першої ужгородської державної нотаріальної контори на підставі повідомлення Б/н, 27.05.1993 Ужгородського відділу ощадбанку накладено обтяження на будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 13.05.2026 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Згідно з поданим відзивом на позовну заяву, просить розглядати справу без участі його уповноваженого представника.

Третя особа Перша ужгородська державна нотаріальна контора участь уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила, хоч була належним чином повідомлена про час та місце його проведення через підсистему «Електронний суд».

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши учасників справи, судом встановлено таке.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 8173117, дата 29.08.2005, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності володів 1/2 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину НКВ 119414 від 22.11.2025, посвідченого державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О. І., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_1 , що складається з 1/2 частки житлового будинку, місцезнаходження якого АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державног реєстру речовиз прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта номер інформаційної довідки 441071257 від 27.08.2025 ОСОБА_1 на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1.

Отже, станом на день розгляду справи позивачу одноосібно належить будинок за адресою: АДРЕСА_1

Згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження: тип обтяження заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 4528156; зареєстровано: 21.02.2007 11:48:56 за № 4528156 реєстратором: Перша ужгородська державна нотаріальна контора, 88000, Закарпатська обл., Ужгородський р., м. Ужгород, вул. Собранецька, 47, (0312) 64-37-16; (0312) 64-38-72, (0312) 64-37-57, uzh1.dnk.zk@ifminjust.gov.ua; підстава обтяження: повідомлення, Б/н, 27.05.1993, Ужгородський відділ ощадбанка, за реєстром; об`єкт обтяження: невизначене майно, будинок, состав: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: Архівний номер: 666375LVOV31, архівна дата: 19.08.1998, дата виникнення: 27.05.1993, № реєстра: 17024-208, внутр. № 5901D03429EF5C317437, коментар: 55-16, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 441071257 від 27.08.2025.

У матеріалах справи міститься адвокатський запит вих. № 22/01/2026 від 22.01.2026 адвоката Орябко М. В. в інтересах позивача до АТ «Державний ощадний банк України» стосовно надання відомостей (інформації) щодо заборони (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 4528156, згідно якого реєстратором Першої ужгородської державної нотаріальної контори на підставі повідомлення Б/н, 27.05.1993 Ужгородського відділу ощадбанку накладено обтяження на будинок АДРЕСА_1 .

На виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.03.2026 АТ «Ощадбанк» надано лист вих. № 46/12-06/49712/2026 від 08.04.2026, згідно з яким відповідач повідомляє, що стосовно надання відомостей щодо заборони (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 4528156, згідно з яким реєстратором Першої ужгородської державної нотаріальної контори на підставі повідомлення Б/н, 27.05.1993 Ужгородського відділу ощадбанку про накладання обтяження на будинок АДРЕСА_1 , в АТ «Ощадбанк» інформації не виявлено.

АТ «Ощадбанк» листом № 46/12-06/58252/2026 від 24.04.2026 на виконання ухвали суду повідомив про відсутність запитуваної інформації.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності законодавство надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст, 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь,яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.1 При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав, (правова позиція Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-709нс16).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав, здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяженням є заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із, зокрема, повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту) чи рішенням суду.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

На вказане майно накладено обтяження, яке зареєстровано Першою ужгородською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 4528156, на підставі повідомлення Б/н 27.05.1993 Ужгородського відділу ощадбанка та відображено у записі з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З відповіді АТ «Ощадбанк» вбачається відсутність запитуваної інформації стосовно надання відомостей щодо означеного обтяження.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність рішення суду, постанови державного виконавця, договору застави, іпотеки, кредитного договору чи іншого правочину, що передував накладенню арешту або слугував правовою підставою для його застосування.

На час вирішення спору судом не отримано відомостей про існування будь-яких вимог, заснованих на зобов`язанні, забезпеченим забороною відчуження майна до ОСОБА_1 , як боржника перед АТ «Ощадбанк», отже, на думку суду, продовження забезпечувальної дії обтяження майна за вищевикладених умов та фактичної відсутності спірних правовідносин безпідставно порушує право на вільне володіння та розпорядження майном, обмежуючи право власності позивача.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження доцільності й необхідності продовження дії обтяження зазначеного вище нерухомого майна, що як наслідок впливає на можливість позивача повноцінно реалізувати свої права як власника майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушених прав позивача не можливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження нерухомого майна, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позиції представника відповідача про те, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 Постанови Верховної Ради України від 20.03.1991 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за № 2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за № 4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) - постанова Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року у справі № 2/112. Крім того, пряма вказівка на безпосереднє правонаступництво банківських установ міститься в постановах Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року № 1 «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР», від 23.04.2012 року № 346 «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» (пункти 1).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 року за № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року № 106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку.

02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З наведеного вбачається, що з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником відповідного банку України, в інтересах якого накладено спірну заборону на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року в справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19), від 10 березня 2021 року у справі № 127/2209/18 (провадження № 61-17711св20, ЄДРСРУ № 95574628), від 17 березня 2021 року у справі № 201/8844/18 (провадження № 61-13663св20, ЄДРСРУ № 95654049).

На підставі викладено, суд доходить висновку про необґрунтованість тверджень представника відповідача щодо того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у цій справі.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Орябко Михайло Васильович, до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Перша ужгородська державна нотаріальна контора про скасування заборони, накладеної на житловий будинок задоволити повністю.

Скасувати обтяження на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 4528156 власник ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис, підстава обтяження: повідомлення, Б/н, 27.05.1993, Ужгородський відділ ощадбанка, за реєстром, додаткові дані: Архівний номер: 666375LVOV31, архівна дата: 19.08.1998, дата виникнення: 27.05.1993, № реєстра: 17024-208, внутр. № 5901D03429EF5C317437, комментарий: 55-16, зареєстроване: 21.02.2007 11:48:56 за № 4528156 реєстратором: Перша ужгородська державна нотаріальна контора, 88000, Закарпатська обл., Ужгородський р., м. Ужгород, вул. Собранецька, 47, (0312) 64-37-16; (0312) 64-38-72, (0312) 64-37-57, uzh1.dnk.zk@ifminjust.gov.ua, та виключити відомості про вказаний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», адреса місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, код ЄДРПОУ: 00032129.

Третя особа: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 47, код ЄДРПОУ 02884026.

Повний текст рішення складено 25.05.2026.

Суддя В. В. Чепка