Рішення № 136831488, 25.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/9314/25

2/303/3597/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участю секретаря судового засідання Мошури Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Стеценко М.В. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у вигляді втрат від інфляційних процесів за час прострочення та три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 469 018,64 гривень та судового збору.

Позовні вимоги мотивує тим, що 04.09.2007 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1450.

За умовами Кредитного договору № 1450 від 04.09.2007 року Банк надає Позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 24 398 доларів США під 9,5% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 03 вересня 2014 року. Позичальник не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, через що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк» звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1450 від 04.09.2007 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2011 року у справі № 2-2299/11 задоволено позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 174150, 23 гривень.

Посилається, що 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення права вимоги.

Оскільки вказане рішення на даний час залишається не виконаним, то позивач просить у відповідності до ст.625 ЦК України зобов`язати відповідачів відшкодувати заборгованість у вигляді втрат від інфляційних процесів за час прострочення та три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 469 018,64 гривень та судового збору.

Ухвалою суду від 01.12.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзив на позов не подав.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 04.09.2007 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1450.

За умовами Кредитного договору № 1450 від 04.09.2007 року Банк надає Позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 24 398 доларів США під 9,5% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 03 вересня 2014 року. Позичальник не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, через що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк» звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1450 від 04.09.2007 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2011 року у справі № 2-2299/11 задоволено позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 174 150, 23 гривень.

Посилається, що 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення права вимоги.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правову позицію про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначає позивач, вищевказане рішення суду не виконано і заборгованість не погашено, у зв`язку з чим ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з даним позовом про стягнення нарахованої за період з 22.09.2012 року по 23.02.2022 на підставі ст. 625 ЦК України заборгованості в сумі 469 018,6 гривень, що складається з 49 235,24 гривень - сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість по тілу кредиту та 419 783,40 гривень інфляційні витрати.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/511/23 від 11.02.2026 року сформулювала важливий підхід до застосування статті 625 ЦК України у випадках, коли рішення суду про стягнення боргу залишається невиконаним, але кредитор втрачає право на його примусове виконання. Суд дійшов висновку, що після пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмови суду в його поновленні вимога кредитора фактично втрачає можливість примусового захисту, а тому до неї не можуть застосовуватися правила про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому Суд відступив від попереднього висновку Касаційного цивільного суду, який допускав нарахування таких сум навіть у разі пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Велика Палата звернула увагу, що інфляційні втрати та 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, є акцесорними вимогами, тобто додатковими до основного грошового зобов`язання та такими, що залежать від нього. Тому вони можуть стягуватися лише тоді, коли основне зобов`язання підлягає примусовому виконанню.

Якщо ж можливість примусового виконання основної вимоги втрачена, відсутні правові підстави і для стягнення похідних вимог за статтею 625 ЦК України.

Суд також зазначив, що інший підхід створив би ситуацію, коли кредитор, втративши право на примусове виконання рішення суду про стягнення боргу, зберігав би можливість необмежено пред`являти нові позови про стягнення 3 % річних або інфляційних втрат. Це призводило б до тривалої невизначеності для боржника та суперечило б принципу правової визначеності.

Отже, в зазначеній справі судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що на виконанні перебуває виконавче провадження або перебувало взагалі з виконання виконавчого листа N 2-2299/11, виданого Мукачівським міськрайонним судом від 22.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості в сумі 174 150,00 грн., а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача можливого похідного зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України, зокрема 3 % річних від простроченої суми за невиконання цього судового рішення за період з 22.09.2012 року пол. 23.02.2022 в розмірі 469018,64 грн.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно вимог ст.ст. 77 - 80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Також відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 509, 526, 611, 625 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ТОВ «Кредитні ініціативи», м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 21 , код ЄДРПОУ 35326253.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Рішення суду виготовлено 25.05.2026 року.

Головуюча О.В.Гутій