Рішення № 136829208, 13.05.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

13.05.2026

ЄУН 390/2039/25

Провадження №2/389/1202/25

Рішення

іменем України

(заочне)

13 травня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Діджи Фінанс» 11.08.2025звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.05.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір про надання споживчого кредиту №596718, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в сумі 8 500 грн, яка перерахована на її картковий рахунок, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути отримані кошти у визначений строк та сплатити проценти за користування кредитом. У свою чергу, всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. Надалі, між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» 28.08.2023укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Згідно з договором факторингу новий кредитор (ТОВ «Діджи Фінанс») набув право грошової вимоги в сумі 7 669 грн 11 коп, з яких: 4 223 грн 36 коп заборгованість за тілом кредиту, 3 445 грн 75 коп заборгованість за відсотками. Про відступлення позивачу права грошової вимоги на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення, однак остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Оскільки відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №596718 від 05.05.2021 в сумі 7 669 грн 11 коп, а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.

Згідно з ухвалою суду від 13.05.2026 розгляд справи проводиться заочно, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 05.05.2021 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №596718, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора A278.

Відповідно до умов договору ТОВ «Слон Кредит» надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. (п.1.2)

Згідно з п. 1.3 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10 625 грн. Пунктом 1.4 встановлено строк кредиту - 365 днів з кінцевим терміном повернення 05.05.2022 (включно).

Відповідно до п.1.5 договору процентна ставка за користування коштами кредиту є фіксованою та залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.

Згідно з п.1.8 договору орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 16 167 грн 59 коп.

Як зазначено в п.2.1 договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): - в розмірі 8 500 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству у будь-який спосіб; - в розмірі 2 125 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до п.3.5 договору.

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту в порядку, передбаченому п.2.1 договору (п.2.4 договору).

Згідно з п.4.1 договору ТОВ «Слон Кредит» має право, зокрема, укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Відповідно до п.5.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів.

Підписуючи цей договір, споживач стверджує, що, зокрема, перед укладанням цього договору йому була у чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті (п.8.8 договору).

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 8 500 грн підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування 05.05.2021 ОСОБА_1 вказаної суми за допомогою системи iPay на платіжну карту № НОМЕР_2 , номети якої вказаний позичальницею в кредитному договорі.

Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 договорі чітко визначені умови кредитування, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Надалі, між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» 28.08.2023 укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора, витягу з Реєстру прав вимоги до вказаного договору факторингу від 28.08.2023 та акту приймання-передачі цього Реєстру від 28.08.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №596718 від 05.05.2021 в сумі 7 669 грн 11 коп.

З вказаного розрахунку заборгованості також слідує, що ОСОБА_1 здійснювалося погашення кредиту 04.07.20211, 08.08.2021, 31.01.2022 та 07.02.2022 на загальну суму 8 188 грн.

Про відступлення права грошової вимоги та необхідність виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 направлена вимога ТОВ «Діджи Фінанс», однак відповідачка не виконала свої зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитним договором.

Отже, матеріалами справи встановлено, що укладений кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, який власноручно введений нею для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що вона ознайомилася та погодилася з усіма умовами договору, тобто сторони погодили усі істотні умови та уклали договір в належній формі.

На умовах, визначених у вказаному договорі, ОСОБА_1 надавалися кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування ними та іншими складовими, а також зі встановленим строком їх повернення. Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося в межах строку кредитування та відповідно до його умов, підстав для нарахування іншого розміру відсотків судом не встановлено.

Таким чином, оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість належними доказами у справі підтверджується факт передання прав дійсної вимоги за спірним кредитним договором, суд вважає встановленими обставини щодо наявності у позивача права вимоги до відповідачки.

Оскільки в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн. Відповідачкою клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалося.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені належні докази.

Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати ціну позову, складність справи та складність наданих послуг.

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг

Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи; справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи і, зокрема, ціни позову, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 3 000 грн, яка і підлягає стягненню з відповідачки.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений позивачем при поданні цього позову.

На підставі ст.3, 6, 205, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.133, 137, 141, 223, 263-265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №596718 від 05.05.2021 в сумі 7 669 (сім тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 11 коп, з яких:4 223 грн 36 коп заборгованість за тілом кредиту, 3 445 грн 75 коп заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, м.Київ, 04112, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 42649746.

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 18.05.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва