Рішення № 136829030, 26.05.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 589/1340/26

Провадження № 2/346/2227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі : судді Васильковського В.В.,

за участю секретаря Максим`юк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спо живчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

19.03.2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що позивач та ОСОБА_1 11.09.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 11.09.2025- 100000239. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.09.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов кредитного договору № 11.09.2025-100000239 від 11.09.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 11/09/2025; Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.; Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту - 28.01.2026; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі «Комісія», економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми Кредиту та дорівнює 1600 грн. 00 коп. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором). Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75XX-XXXX-1519. Відповідно до Договору від 11.09.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 8000 грн., ОСОБА_1 11.09.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 8000 грн. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 25353.53 грн., що складається з: Тіла кредиту - 6914.80 грн.; Процентів - 8838.73 грн.; Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 1600 грн.; Відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 8000 грн.

22.05.2026 року від представника відповідача, надійшов відзив на позовну заяву, у якому посилається на те, що вважають заявлені позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими в частині визначення розміру заборгованості, що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 . 11.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 11.09.2025-100000239. Відповідно до умов даного Договору Позичальнику надається Кредит в сумі 8000 гривень на строк 140 днів, із фіксованою незмінною процентною ставкою - 1 % за 1 (один) день користування кредитом. Крім того, умовами Договору передбачено комісію, пов`язану із наданням кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту, яка дорівнює 1600 грн. Відповідачка дійсно отримала кредит в сумі 8000 гривень із строком погашення до 28 січня 2026 року на визначених Договором умовах. Проте, погашення заборгованості ОСОБА_1 через скрутне матеріальне становище здійснила лише частково в сумі 2600 гривень. Отже, на даний час заборгованість за Кредитним договором відповідачки перед позивачем становить: за тілом кредиту - 6914,80 грн.; за процентами за користування кредитними коштами - 8838,73 грн.; за комісією, пов`язаною із видачею кредиту - 1600 грн. Загальний розмір заборгованості становить: 17 353 гривні 53 копійки. Відповідачка ОСОБА_1 визнає позовні вимоги в даній частині, а саме щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6914,80 грн., процентами за користування кредитом в розмірі 8838,73 грн. та комісією, пов`язаною із видачею кредиту в сумі 1600 грн. Одночасно, відповідачка заперечує щодо стягнення з неї відсотків (штрафної санкції на підставі ст. 625 ЦК України) в розмірі 8000 грн. Крім цього, вказує на що, на даний час на утриманні відповідачки перебуває малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка разом із сином тимчасово проживають в м. Коломия та мають статус внутрішньо переміщених осіб. Шлюб ОСОБА_1 із батьком дитини, ОСОБА_3 , розірвано. З листопада 2025 року відповідачка працює радіотелефоністкою у військовій частині НОМЕР_1 . Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить біля 25 000 грн. Дані кошти є єдиним джерелом доходу для неї та її сина, з яких відповідачка оплачує оренду квартири, продукти харчування, сплачує комунальні послуги, тощо. Враховуючи матеріальний стан відповідачки та перебування у неї на утриманні малолітнього сина, можливим для неї буде сплата боргу на умовах розстрочення рівними платежами протягом 4 місяців. Тому, просить прийняти визнання ОСОБА_1 позову в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11.09.2025-100000239 від 11.09.2025 року в сумі 17 353 гривні 53 копійки, яка складається з: тіла кредиту у сумі 6914,80 грн., процентів за користування кредитними коштами в сумі 8838,73 грн., комісії, пов`язаної із видачею кредиту, в сумі 1600 грн., та у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 8000 гривень відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України (неустойка) відмовити, та розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Коломийського міськрайонного суду у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором терміном на 4 (чотири) місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 23.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без виклику сторін.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 11.09.2025 року між Товариством з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 11.09.2025- 100000239, відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.09.2025, на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до Листа №1-1203 від 12.03.2026 року, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року. Відповідно до зазначеного договору, 11.09.2025 року було успішно перераховано кошти, у сумі 8000 грн., на платіжну картку клієнта: № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 859613710.

Згідно Розрахунку заборгованості за Кредитним договором 11.09.2025-100000239 від 11.09.2025 року, внаслідок невиконання відповідачем обов`язків, передбачених вказаним Договором, станом на 10.03.2026 року, виникла заборгованість в сумі - 25353 грн. 53 коп., яка складається з: 6914 грн. 80 коп. заборгованість за тілом кредиту; 8838 грн. 73 коп. заборгованість за відсотками; 8000 грн. - заборгованість за відсотками за ст. 625 ЦК України; 1600 грн. - комісія.

ІV. Норми права, якими регулюються правовідносини сторін.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною першою статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

V. Оцінка суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, доходить висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Умовами Кредитного договору № 11.09.2025-100000239 від 11.09.2025 року, передбачені наступні істотні умови кредитування:

Сума кредиту 8000 грн.

Процентна ставка 1 % за кожний день користування Кредитом.

З умовами угоди відповідач ознайомлена, про що свідчить її електронно-цифровий підпис.

Через невиконання відповідачем умов договору, виникла заборгованість, яка складається з: 6914 грн. 80 коп. заборгованість за тілом кредиту; 8838 грн. 73 коп. заборгованість за відсотками;

Вказана заборгованість підтверджується розрахунком.

Що стосується заборгованості за комісією 1600 грн., яка вказана у розрахунку, то суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 1,2,3,4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.

Сторона позивача не вказує, які саме послуги за вказану комісію надаються (будуть надаватися) відповідачу. Умови кредитного договору не містять жодних даних про такі послуги за комісією.

Пунктом 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Враховуючи викладене вище та те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі задоволенню не підлягають, оскільки така вимога не має належного обґрунтування.

За вказаних обставин, суд вважає, що у задоволенні вимог про стягнення комісії слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦКУ, у розмірі - 8000 грн., суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі№910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23(провадження № 61-8279св23), дія п.18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками, відповідно до ст. 625 ЦКУ, у розмірі - 8000 грн. слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 2а-25767/10/0570 дотримана позиція суду касаційної інстанції про те, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19).

Згідно з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Представник відповідача просила розстрочити Демиденко О.І., виконання рішення Коломийського міськрайонного суду у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором терміном на 4 (чотири) місяці з дня набрання законної сили рішенням суду, зазначивши, що виконати дане рішення суду ОСОБА_1 , не має змоги у зв`язку з скрутним матеріальним станом, отримує дохід у розмірі приблизно 25 000 грн., щомісяця, має на утриманні малолітню дитину, та разом із сином мають статус внутрішньо переміщених осіб.

На підтвердження підстав для відстрочення виконання рішення суду відповідача надала: довідку про доходи від 13.05.2026 року за період з листопад 2025 року по квітень 2026 року, копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Серія НОМЕР_3 від 01.09.2020 року), та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2616-5003641727 від 26.03.2025 року, та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2616-5003641726 від 26.03.2026 року.

Перевіривши надані відповідачем докази, суд вважає, що ОСОБА_1 , надала достатні докази на підтвердження його скрутного майнового стану, на підставі яких суд може розстрочити виконання рішення строком на 4 місяці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заяву представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду, слід задовольнити.

VI. Судові витрати.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, в сумі 2662 грн. 40 коп.

На підставі наведеного та ст. ст. 207, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 11.09.2025-100000239 від 11.09.2025 року, у розмірі 15753 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривень 53 (п`ятдесят три) копійки, та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Коломийського міськрайонного суду у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором терміном на 4 (чотири) місяці з дня набрання законної сили рішенням суду, у розмірі по 3939 (три тисячі дев`ятсот тридцять вісім) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського Апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код: ЄДРПОУ: 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Васильковський В. В.