Ухвала суду № 136828925, 21.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9691/26

Провадження № 1-кс/344/3931/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , яке погоджено із прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного 23.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024090000000035, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликалася на те, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції України у Івано-Франківській області, за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному 23.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024090000000035, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на посаді майстра по видобутку нафти і газу «Спільного українсько-азейбаржанського підприємства «УКР-АЗ-ОЙЛ», код ЄДРПОУ: 33164089, юридична адреса: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, смт. Богородчани, вул. Шевченка, буд.7, корп. 8, оф. 5 (далі ТОВ «СУАП «УКР-АЗ-ОЙЛ»), який призначений наказом директора №2/7-2016 від 12.07.2016. Основним видом діяльності Товариства є видобування природного газу.

На посаду директора ТОВ «СУАП «УКР-АЗ-ОЙЛ» прийнято ОСОБА_7 наказом №1 від 22.09.2004 з 23.12.2004.

На посаду операторів по видобутку газу відповідно до наказів № 3/7-2016 від 13.07.2016 прийнято ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Свою господарську діяльність по видобуванню природного газу ТОВ «СУАП «УКР-АЗ-ОЙЛ» здійснює на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 27.12.2013 № 4480, наданого Державною службою геології та надр України з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки південної частини Великомостівського родовища природного газу та нафти, що на території Шептицького району Львівської області.

05 грудня 2019 року між ТОВ «СУАП «УКР-АЗ-ОЙЛ», в особі директора ОСОБА_7 та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», (далі ТОВ «Оператор ГТС України»), в особі генерального директора ОСОБА_10 укладено договір транспортування природного газу згідно якого ТОВ «Оператор ГТС України» надає ТОВ «СУАП «УКР-АЗ-ОЙЛ» послуги по транспортуванню, обліку та зберіганню природного газу.

Облік добутого природного газу ТОВ «СУАП «УКР-АЗ-ОЙЛ» здійснюється через промислову площадку на якій установлено вузол обліку газу (далі ВОГ), який пломбується та контролюється ТОВ «Оператор ГТС України». ВОГ складається з двох вимірювальних ліній з вхідними та вихідними кранами, обчислювача «Флоутек ТМ ВР-2» (лічильник газу), вимірювальної лінії №1, датчика перепаду Rosemount 3051 CD2, датчика тиску Rosemount 3051 ТА, температури ПТ-П-О з термоперетворювачем опору ТСП-002, вимірювальної лінії № 2, датчика перепаду Rosemount 3051 CD2, датчика тиску Rosemount 3051 ТА, температури ПТ-П-О з термоперетворювачем опору ТСП-002.

Відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення кримінальних правопорушень.

У кінці 2021 року - початку 2022 року в ОСОБА_7 виник корисливий умисел на незаконне збагачення шляхом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану шахрайським способом, а саме на незаконне заволодіння природним газом, що перебуває у володінні ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» шляхом обману.

Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_7 організував вчинення кримінального правопорушення залучивши до його вчинення, як виконавців інших співучасників працівників ТОВ «СУАП «УКР-АЗ-ОЙЛ» ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та об`єднав їх.

Діючи як організатор ОСОБА_7 спрямовував та скоординував зусилля виконавців ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману фальсифікуючи об`єми добутого природного газу без фізичного надходження до ТОВ «Оператор ГТС України»

У свою чергу ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи на промисловій площадці як працівники ТОВ «СУАП «УКР-АЗ-ОЙЛ» безпосередньо вчиняли кримінальне правопорушення діючи відповідно до відведеної їм ролі організатором ОСОБА_7 , а саме в період часу з січня 2022 року по 23.10.2025 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману в умовах воєнного стану, втрутилися в роботу приладів ВОГ, а саме крана лінії №2, який переводили в закрите положення шляхом повороту штока за допомогою спеціально пристосованого ключа, в результаті чого обчислювач «Флоутек ТМ ВР-2» здійснив нарахування поставленого природного газу до ТОВ «Оператор ГТС України» без його фізичного надходження в об`ємі 8 097 456,92 м3 .

Слідчим у клопотанні вказано, що в результаті шахрайських дій ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заволоділи майном ТОВ «Оператор ГТС України», а саме природнім газом в об`ємі 8 097 456,92 м3 вартістю 203 448 605,12 гривень, що є особливо великим розміром.

19 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України та затримано в згідно (п. 6 (абз.10) ч. 1 ст. 615 КПК України).

Органом досудового розслідування зазначено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення УСБУ в Івано-Франківській області, протоколами НСРД, рапортами співробітників УСБУ в Івано-Франківській області, протоколами обшуків, протоколами оглядів речей та документів, висновками та довідками спеціалістів у кримінальному провадженні, судовою економічною експертизою, показами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Як вказано у клопотанні, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Стороною обвинувачення в клопотанні зазначено, що в ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме:

- п. 1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку із чим ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування.

- п. 3. Незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

Враховуючи той факт, однією із підстав притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності будуть покази свідків, підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, відповідно є підстави вважати, що він може здійснювати тиск та вплив на останніх.

Крім цього, ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками, підозрюваними та іншими учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється.

Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінального провадження свідків.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

- п. 4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Оскільки ОСОБА_4 може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.

Окрім цього, останній може використати свої зв`язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, виготовити чи видати завідомо неправдиві документи, знищити чи спотворити відомості, що досліджуються в ході досудового розслідування.

- п. 5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

ОСОБА_4 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також вчиняти дії щодо розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

На думку сторони обвинувачення, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам, крім того сторона обвинувачення вважає, що з огляду на вищевикладене, ОСОБА_4 доцільно визначити розмір застави в межах 61147 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання сторони обвинувачення, у разі визначення судом даного розміру застави, останній буде співрозмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.

У даному кримінальному провадженні наявність виключності випадку обумовлена тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, вчинених умисно та з корисливих мотивів. Також варто врахувати розмір завданих збитків діями ОСОБА_4 , що є особливо великим розміром.

За таких обставин, на думку органу досудового розслідування розмір застави ОСОБА_4 необхідно встановити у розмірі не менше 61147 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку із вищенаведеним, слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із даним клопотанням.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просили застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку до задоволення клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 190 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 19 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України та затримано в згідно (п. 6 (абз.10) ч. 1 ст. 615 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме: повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення УСБУ в Івано-Франківській області, протоколами НСРД, рапортами співробітників УСБУ в Івано-Франківській області, протоколами обшуків, протоколами оглядів речей та документів, висновками та довідками спеціалістів у кримінальному провадженні, судовою економічною експертизою, показами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до злочину передбаченого ч.5 ст.190 КК України.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна., у зв`язку із чим, підозрюваний ОСОБА_4 , розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження матиме можливість вступати у поза процесуальні відносини із свідками, підозрюваними та іншими учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється, та на невстановлених і недопитаних про обставини кримінального провадження свідків.

Також, оцінюючи можливість впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних,слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілих, свідків та інших підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Даний ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 може приховувати докази, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Даний ризик, передбачений у пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як і його реальність, прокурором не доведено, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що в минулому ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі, за корисливі злочини.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором частково доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі висловлені в судовому засіданні доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_4 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, його характер, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Крім того, ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, підставою для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, тобто виходу за межі максимального розміру застави для тяжких чи особливо тяжких злочинів, є наявність обставин, які свідчать, що застава у зазначених у ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Доводити наявність таких обставин повинен орган обвинувачення, який клопоче перед слідчим суддею про вихід за максимальні межі застави у кожній конкретній ситуації.

В рамках розгляду даної справи орган досудового розслідування у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку пропонує визначити в розмірі 203 497 216,00 грн. (тобто 61 147 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що майже у 204 рази перевищує максимальний розмір застави для особливо тяжкого злочину.

В обгрунтування виключності випадку посилається на та те, що кримінальне правопорушення відноситься до особливо тяжких злочинів, вчинених умисно та з корисливих мотивів. Крім того посилається на особливо великий розмір збитків.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя, звертаючи увагу на те, що відповідно до вимог процесуального закону таке повноваження щодо визначення конкретного розміру застави є виключною дискрецією сааме слідчого судді, враховує практику Європейського суду з прав людини щодо визначення слідчими суддями національних судів розміру застави.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» (Заява № 23312/15) Суд зазначив:

25. «Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 154-157, від 04 липня 2019 року), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява № 12050/04, пункти 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).

26. Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року)».

У пунктах 31-32 даного рішення ЄСПЛ дійшов наступного висновку:

«Суд зауважує, що розмір застави, встановлений районним судом, у 125 разів перевищував максимальний розмір, який міг бути визначений для виду злочину, в якому обвинувачувалася заявниця (див. пункт 6). У зв`язку з цим Суд зазначає, що, хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

32. За цих обставин, посилаючись на наведені принципи практики (див. пункти 25 і 26), Суд вважає, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення».

В судовому засідання підозрюваний пояснив, що розмір його щомісячної заробітної плати становить в середньому 25 000 30 000,00 грн. На його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей та дружина.

Прокурором вищевказаних обставин не спростовано.

Таким чином, слідчий суддя зауважує, що будь-яких підтверджених обгрунтувань щодо виключності конкретних обставин даного кримінального провадження, які б свідчили про наявність підстав для виходу слідчим суддею за законодавчо встановлену межу розміру застави для особливо тяжкого злочину, органом досудового розслідування не наведено. Тяжкість злочину і розмір збитків не є самостійними та безумовними підставами для виходу за такі межі.

Конкретних критеріїв, за допомогою яких сформовано суму застави, яку просить прокурор, та як вона співвідноситься з реальними активами підозрюваного не наведено.

Основним критерієм визначення розміру застави є принцип помірності, тобто можливість конкретного розміру застави гарантувати дотримання конкретним підозрюваним його процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та не перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження. Розмір застави не може бути прихованим триманням особи під вартою.

ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об`єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.

Наявності обставин, які свідчать, що застава у зазначених у ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 , як особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, слідчим суддею не встановлено, а органом досудового розслідування таких обставин не доведено.

Відтак, вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та те, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави оцінюється слідчим суддею залежно від особи підозрюваного, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 , вважаю за необхідне визначити заставу в максимальній межі розміру застави для особливо тяжкого злочину тобто в межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 998 400 гривень 00 коп., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 16 липня 2026 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Розмір застави визначити в межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 998 400 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з усіма свідками, підозрюваними та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.05.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_11