Ухвала суду № 136828895, 21.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9619/26

Провадження № 1-кс/344/3896/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження №12025090000000630 від 07.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000630 від 07.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313, ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що у листопаді 2025 року, у ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропної речовини.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, але не пізніше 07.11.2025 (більш точний час та дату в ході досудового розслідування встановити не вдалось), придбав у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін та очікував на її отримання в поштоматі ТОВ «Нова Пошта» під вигаданими даними.

Так, 07.11.2025 ОСОБА_7 , діючи умисно, будучи об`єднаним з ОСОБА_8 єдиним злочинним умислом, направленим на збут психотропної речовини ОСОБА_4 , перебуваючи у гаражному приміщенні, яке знаходиться біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за географічними координатами 48.927325 24.734944, вхід в яке здійснюється із сторони вул. Селянська в м. Івано-Франківську, приховав три вакуумні пакети, в яких знаходилась психотропна речовина, обіг якої обмежено амфетамін, в попередньо підготовлений ОСОБА_8 магнітофон сірого кольору та помістив його до картонної коробки, яку в свою чергу помістив ще до однієї картонної коробки із надписом «ГАЛКА».

У подальшому, 07.11.2025, о 19:17 год, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , упакував посилку, помістивши туди магнітофон сірого кольору, із прихованими в ньому трьома вакуумними пакетами, в яких знаходилась психотропна речовина, обіг якої обмежено амфетамін. У перший зіп-пакет він помістив психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, в кількості 82,04 грам. У другий зіп-пакет ним поміщено психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, в кількості 1,7508 грам. У третій зіп-пакет він поклав психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, в кількості 2,2515 грам. Загальна кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено амфетаміну, склала 86,0423 грам, що відповідно до наказу МОЗ № 188 від 01.08.2000 відноситься до особливо великих розмірів (15,0 г та більше).

Після цього, ОСОБА_7 створив за допомогою мобільного телефону за номером НОМЕР_1 замовлення для відправки посилки через компанію ТОВ «Нова Пошта» № 20451289584349, зазначивши вигадані дані відправника ОСОБА_9 , тел. НОМЕР_1 , та вигадані дані отримувача ОСОБА_10 , тел. НОМЕР_2 та, перебуваючи в м. Івано-Франківську по вул. Молодіжна, 55, помістив вищевказану посилку, в якій містилася психотропна речовина, обіг якої обмежено амфетамін, до комірки поштомату ТОВ «Нова Пошта» № 26640 і переслав її для ОСОБА_4 до поштомату ТОВ «Нова Пошта» № 48375, який знаходиться за адресою: с. Черніїв, вул. Князя Святослава, 63.

09 листопада 2025 року о 12:45 год указана посилка переадресована на посилку № 59001496216547 із отриманням у поштоматі ТОВ «Нова Пошта» № 41260, що знаходиться за адресою: вул. Вовчинецька-Комунальна, б/н (біля магазину Ксенія).

10 листопада 2025 року о 15:15 год, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, прибув до поштомату ТОВ «Нова Пошта» № 41260, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька-Комунальна, б/н (біля магазину Ксенія), де отримав посилку № 20451289584349, після чого вийняв із неї три вакуумні пакети із вмістом в кожному зіп-пакетів, в яких знаходилась придбана ним психотропна речовина, обіг якої обмежено амфетамін, яку переніс до невстановленого досудовим розслідуванням місця, де незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

Слідчим у клопотанні вказано, що таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та умисел, направлений на незаконне зберігання з метою збуту психотропної речовини, незаконно придбав та зберігав психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, загальною масою 86,0423 грам, що відповідно до наказу МОЗ № 188 від 01.08.2000 відноситься до особливо великих розмірів, з метою її подальшого збуту.

Як зазначено в клопотанні, у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , українець, громадянин України, непрацюючий, неодружений, депутатом не являється, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , раніше не судимий.

29.03.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та цього ж дня затримано в порядку ст. 615 КПК України.

У подальшому, 30.03.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави строком до 27.05.2026 включно.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті дванадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у: протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.01.2026; візуального спостереження за річчю від 23.12.2025; огляд та виїмка кореспонденції від 10.11.2025, протоколі огляду від 15.11.2025, протоколах обшуків від 28.03.2026 та 29.03.2026, протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 20.04.2026, висновках експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та сукупністю інших матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до чотирьох місяців, а саме до 29 липня 2026 року, з метою отримання додаткових доказів; розсекречення матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій; зняття грифів таємності із клопотань, доручень, ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД; отримання висновків судових експертиз, які тривають; проведення фоноскопічних експертиз; завершення огляду речей та предметів вилучених під час проведення обшуків; здійснення тимчасових доступів до речей та документів та інформації, що містить охоронювану законом таємницю, про рух коштів підозрюваних; допиту усіх свідків вказаних кримінальних правопорушень; перевірки причетності підозрюваних до вчинення інших кримінальних правопорушень; вчинення процесуальні дії, пов`язаних із закінченням досудового розслідування; закінчити досудового розслідування шляхом звернення до суду з обвинувальним актом.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави який застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 спливає 27.05.2026, у зв`язку з чим, виникла необхідність у його продовженні.

Стороною обвинувачення в клопотанні зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик є реальним, оскільки, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, за які, у разі визнання його винуватим, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже, він усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Оскільки у кримінальному провадженні не встановлено всіх обставин, досудове розслідування на даний час триває, проводяться заходи з метою встановлення всіх осіб причетних до його вчинення, а тому підозрюваний, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчиняти такі дії;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_4 відомі повні анкетні дані свідків та інших підозрюваних, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, у кримінальному провадженні не встановлено всіх обставин, досудове розслідування на даний час триває, проводяться заходи з метою встановлення всіх осіб причетних до його вчинення, а тому підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків, джерело його існування не відоме, на даний час підозрюється у вчиненні корисливого злочину, а тому з метою отримання прибутку останній перебуваючи на волі може продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини.

На думку сторони обвинувачення, зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованих злочинів, дані про особу ОСОБА_4 , його соціальні зв`язки, дають підстави вважати про те, що вказані ризики на даний час не зменшились і продовжують існувати і застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та дієвості кримінального провадження, у зв`язку із чим вважають, що підстав для зміни запобіжного заходу немає.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, у випадку задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час згідно з ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

29.03.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та цього ж дня затримано в порядку ст. 615 КПК України.

30.03.2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави строком до 27.05.2026 року включно.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у: протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.01.2026; візуального спостереження за річчю від 23.12.2025; огляд та виїмка кореспонденції від 10.11.2025, протоколі огляду від 15.11.2025, протоколах обшуків від 28.03.2026 та 29.03.2026, протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 20.04.2026, висновках експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та сукупністю інших матеріалів кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 307 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно з нормами ст. ст. 219, 294 - 295 КПК України строк досудового розслідування кримінального провадження (кримінального правопорушення) обчислюється з дня повідомлення особі про підозру.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.05.2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000630 від 07.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313, ч. 1 ст. 263 КК України, до чотирьох місяців, а саме до 29 липня 2026 року.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави який застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 спливає 27.05.2026, однак як зазначено слідчим у клопотанні, завершити досудове розслідування у вказаний строк не представляється можливим, оскільки необхідно здійснити розсекречення матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій; здійснити зняття грифів таємності із клопотань, доручень, ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД; отримати висновки судових експертиз, які тривають; здійснити проведення фоноскопічних експертиз; здійснити завершення огляду речей та предметів вилучених під час проведення обшуків; здійснення тимчасових доступів до речей та документів та інформації, що містить охоронювану законом таємницю, про рух коштів підозрюваних; здійснити допит усіх свідків вказаних кримінальних правопорушень; здійснити перевірку причетності підозрюваних до вчинення інших кримінальних правопорушень; вчинити процесуальні дії, пов`язаних із закінченням досудового розслідування; закінчити досудового розслідування шляхом звернення до суду з обвинувальним актом, у зв`язку з чим, виникла необхідність у продовженні строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри продовжують мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування відповідною сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованому йому злочину.

В той же час 27.05.2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставин безпідставного тривалого розслідування, невиправдано тривалого тримання під вартою слідчим суддею не встановлено.

Підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочин у вчиненні якого він підозрюється у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

У зв`язку з цим у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання підозрюваного під вартою, з приводу чого і подано клопотання.

В той же час, як того вимагає ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, за які, у разі визнання його винуватим, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже, він усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі у разі доведення його вини вже самі по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Даний ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, у кримінальному провадженні не встановлено всіх обставин, досудове розслідування на даний час триває, проводяться заходи з метою встановлення всіх осіб причетних до його вчинення, а тому підозрюваний ОСОБА_4 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності матиме можливість вчиняти такі дії;Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки, ОСОБА_4 відомі повні анкетні дані свідків та інших підозрюваних, після чого він, шляхом вмовляння, погроз матиме можливість впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування;

Також, оцінюючи можливість впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та інших підозрюваних, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків та інших підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному іншим чином.

Даний ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі, матиме можливість приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків, джерело його існування не відоме, на даний час підозрюється у вчиненні корисливого злочину, а тому з метою отримання прибутку останній перебуваючи на волі матиме можливість продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі висловлені в судовому засіданні доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися, та які дають певні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 27.05.2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, у взаємозв`язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

В поданому клопотанні та в судовому засіданні органом досудового розслідування обґрунтовано неможливість застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування, враховуючи конкретні його обставини.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255 - 3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114 - 2, 258-258 - 6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 - 1 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо визначення чи не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує всі вище перелічені обставини, а також відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, наявність соціальних зв`язків.

Отже, зважаючи на викладене, враховуючи все вищезазначене в сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 відноситься до категорії особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування до 18 липня 2026 року включно.

керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18 липня 2026 року включно.

Тримання під вартою ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.05.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_12