Рішення № 136828712, 26.05.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/439/26

Провадження 2/193/414/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 травня 2025 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащука Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Губи О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

25.03.2026 до Софіївського районного суду надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , за яким остання просить ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 05.07.2008 між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом №27.

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказує, що одруження з відповідачем виявилось невдалим, за час спільного проживання між ними не були створені нормальні сімейні стосунки, вони мають різні характери та погляди на життя. Фактично шлюбні відносини між ними припинились з січня 2026 року. Усі обов`язки щодо утримання та виховання дітей позивач несе самостійно. Крім ОСОБА_7 та Ксенії інших дітей у ОСОБА_4 не має. Стягнення по виконавчим документам не проводяться. Відповідач офіційно не працює, але має інші доходи та в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого зазначив, що його матеріальний стан є складним, отримує непостійний та мінливий дохід від виконання посильних робіт по найму, але коштів від такої роботи вистачає лише на найнеобхідніше та продукти харчування. Не відмовляється від утримання дітей, однак не погоджується із способом стягнення аліментів в розмірі 1/3 всіх видів доходів. Просив стягувати з нього аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1800,00 грн. на дитину. Надав довідку №202604090072626 від 09.04.2026 про те, що він не перебуває на обліку як такий, що шукає роботу та не зареєстрований як безробітний у Державній службі зайнятості (а.с.25,31).

09.04.2026 від позивачки надійшла відповідь на відзив згідно якої позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі. Також зазначила, що відповідач не навів обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог, також посилалась на ч.3 ст.181 СК України згідно якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Під час судового розгляду позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача просив позовні вимоги задовольнити частково з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї письмові документи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 05.07.2008 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом №27, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 05.07.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.12.2009, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 5 на звороті), та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 24.10.2018, виданого Софіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 8).

Діти проживають разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру Софіївської селищної територіальної громади від 06.05.2026 за №2026/007288387, від 06.05.2026 за №2026/007288764 (а.с.47,49)

Згідно відповіді № 2700622 від 06 травня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_4 за період з 1 кварталу 2025 року по 04 квартал 2025 року отримав наступний дохід: січень-лютий 2025 року від СФГ «Славія» по 1600,00 грн за місяць, у грудні 2025 року 300 000,00 грн від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях за продаж рухомого майна (а.с.43).

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Крім того, слід зазначити, що у частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

З огляду на зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20)).

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідача стосовно стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд, урахувавши розмір доходу відповідача, стан його здоров`я та матеріальне становище, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі з огляду на відсутність у відповідача офіційного працевлаштування по 3 500 гривень щомісяця на кожну дитину і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Датою подачі позову є 25.03.2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на утримання дітей на підставі норм статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 180-183, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 278-279, 280-284, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень на кожну дитину, щомісяця, починаючи стягнення з 25.03.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дані відповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 26.05.2026.

Суддя Д.А.Кащук