Ухвала суду № 136828571, 21.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5316/26

№ 1-кп/183/1924/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026042350000184 від 08.02.2026 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільне, громадянина України, неодруженого, маючого неповну середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-24.03.2025 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки;

-16.04.2026 року Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік, на підставі ч. 3 ст. 78, ч.1 ст. 71 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Верхівцеве, громадянина України, неодруженого, учня 9-А класу КЗО «Верхньодніпровська спеціальна школа» Дніпровської обласної ради», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:

-28.01.2026 року Центральним районним судом м. Дніпро за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75,104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Вільне, громадянина України, учня 9 класу Вільненської гімназії Губиниської селищної ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4

законного представника неповнолітнього ОСОБА_10

в с т а н о в и в :

В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 187 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .

Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на більш м`який домашній арешт.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченій раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились передбачені п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, суспільною працею не займається, законних джерел доходу немає, у зв`язку з чим стійкі соціальні зв`язки у нього відсутні. ОСОБА_3 усвідомлює, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за який, передбачено у вигляді позбавлення волі до п`ятнадцяти років, та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме розгляду обвинувального акту.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину.

Суд погоджується з аргументами прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Тому, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 315, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 25 червня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1