Рішення № 136828211, 20.05.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/73/26

Провадження № 2/210/887/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 травня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Скотар Р.Є.,

за участі секретаря судового засідання Колос Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом адвоката Бордунової Ірини Олегівни, яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду 12 січня 2026 року з позовом до ОСОБА_3 , Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно Положення про департамент розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради (надалі ДРІМ), затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 27.06.2018 року № 2801, департамент має право виконувати функції балансоутримувача житлового та нежитлового фондів, об`єктів благоустрою, дорожньо-мостового господарства, соціально-культурного призначення, що належить до комунальної власності міста.

Водночас, відповідно до рішення Криворізької міської ради від 31 березня 2016 року №3 81 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», зі змінами, ДРІМ погоджує розподіл та надання житла, що належить до комунальної власності, розташованого на території відповідного району. З огляду на вказане, відповідачем 2 у справі за позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що належить до комунальної власності міста, є Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.

Зважаючи на повноваження виконкомів районних рад, передбачених рішенням Криворізької міської ради від 31 березня 2016 року №381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», зі змінами, відповідачем 3 у спорі повинен виступати виконавчий комітет Металургійної районної в місті ради.

ОСОБА_3 є донькою позивача 1 - ОСОБА_1 , та рідною сестрою відповідача 2 - ОСОБА_2 .

Відповідно до ордеру № 117, виданого виконавчим комітетом Дзержинської районної у місті ради 23.05.2012 року, квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_1 на склад родини з п`яти осіб.

Окрім ОСОБА_1 право на заселення у вищевказане житло отримали члени родини, а саме: ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онука), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (онук).

З часу заселення позивачі разом з неповнолітніми постійно були зареєстровані та мешкали у спірному житловому приміщенні.

Відповідачка на період навчання з 30.08.2013 по 22.08.2018 року мешкала та була зареєстрована у м. Севастополь.

З 22.08.2018 року ОСОБА_3 повернулася до м. Кривого Рогу, зареєструвалася разом з матір`ю та родиною старшої сестри за адресою: АДРЕСА_2 .

Наприкінці серпня 2018 року ОСОБА_3 з метою утворення сім`ї з громадянином Російської Федерації виїхала у напрямку Автономної Республіки Крим і до цього часу не поверталася. Про зміну громадянства та реєстрації місця проживання відповідачки в іншому місці позивачам не відомо. З того часу вона не приїздила до України.

Акт від 22.12.2025 року, складений сусідами позивачів, підписи яких підтверджено Головою ОСББ «Муравейник -3» підтверджує, що ОСОБА_3 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 більше 7 років - з серпня 2018 року по теперішній час.

ОСОБА_3 не бере участі у спільному побуті, залишила спірне житло добровільно, позивачі не чинили їй перешкод у проживанні. Разом з тим, ОСОБА_3 не приймає участі у виконанні поточного ремонту житла, забрала свої особисті речі, за період відсутності не сплачує комунальні та експлуатаційні витрати на утримання житла, при цьому не знімається з реєстрації місця проживання за власним бажанням. ОСОБА_3 залишив спірне житло добровільно. За наслідком дій відповідачки у позивачів виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються з урахуванням реєстрації в помешканні.

Наразі у вказаному житловому приміщені постійно проживають та зареєстровані наступні члени родини: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачі разом із зареєстрованими неповнолітніми мають намір набути у власність шляхом приватизації квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас, реєстрація місця проживання ОСОБА_3 у спірному житловому приміщенні унеможливлює реалізацію права позивачів на приватизацію спірного житла, яке останні використовують на правових підставах та мають передбачене законом право безоплатно набути його у власність, через те, що звернення до органу приватизації передбачає особисто підтверджене волевиявлення усіх повнолітніх зареєстрованих осіб, зокрема, прояв волі щодо згоди на приватизацію чи відмови від неї саме громадянкою України власне ОСОБА_3 .

Свідомі дії ОСОБА_3 , зокрема, залишенням житла добровільно, не ініціювання наміру в майбутньому проживати в ньому, відсутність за місцем реєстрації без поважних причин з серпня 2018 року, що в часовому вимірі складає понад 7 (сім) років, забирання особистих речей, неприймання участі у спільному побуті, витратах по утриманню квартири та сплаті експлуатаційних і комунальних послуг, відсутність домовленостей щодо порядку користування житлом між сторонами у справі є підтвердженням втрати інтересу ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, позивачі просили суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Судові витрати не відшкодовувати з відповідачів.

Рух по справі

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання у справі. Витребувана від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, Україна) інформацію про час, дату, підстави перетину державного кордону України, пункт пропуску, через який здійснювався перетин державного кордону, іноземну країну, в яку здійснювалось прямування в напрямку з України та зворотному напрямку, громадянкою України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 у період з 22.08.2018 року по теперішній час (а.с.36-37).

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.70).

Аргументи учасників справи

В судове засідання, призначене на 20 травня 2026 року сторони не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання від представника Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради Петренко Сергія суду надано заяву про розгляд справи без участі представника Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради.

Представник Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської радив судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання від представника Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Карого Івана суду надано заяву про розгляд справи без участі представника Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бордунова І.О. до початку судового засідання надала суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку ч.10 ст.187 ЦПК України, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за останнім відомим зареєстрованим місцем реєстрації, в тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку ч.10 ст.187 ЦПК України, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав, крім того, позивачі не заперечували проти заочного вирішення справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що згідно Відповіді за відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади від 29.01.2026 року, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 22.08.2018 року по теперішній час (а.с.35).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/018528400 від 11.12.2025, за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.24).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/019344921 від 28.12.2025, за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.25).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/019344940 від 28.12.2025, за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.26).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.20).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2024/014017272 від 20.11.2024, за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.21).

Згідно Ордеру на жиле приміщення №117 від 23 травня 2012 року, виданого ОСОБА_1 сім`я якого складається з п`яти осіб, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на право зайняття жилого приміщення за адресою АДРЕСА_2 (а.с.22).

З Акту від 22.12.2025 року, затвердженого Головою ОСББ «Муравейник-3» Ляшко Н.О., підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 будучи зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1 за вказаною адресою не проживає з серпня 2018 року по теперішній час (а.с. 23).

Відповідно до листа вих. №19.5.1/14638-26 від 26.02.2026 за підписом в.о. начальника Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Руслана Котляренко, на виконання ухвали Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 30.01.2026, вбачається, що громадянка ОСОБА_3 , 29.04.2021 року виїхала з країни через пункт пропуску КПВВ «Каланчак», після чого назад не поверталася (а.с. 45).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що суд може у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, в наслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд (постанова від 17 квітня 2019 року у справі № 135/165/17-ц) в оцінці обставин виходить з того, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Отже, сторона, яка посилається на певні обставини на обґрунтування своїх вимог, зобов`язана навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності таких обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин (постанова Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 520/14828/16-ц).

Відповідно до положень статей 13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень статей 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_3 , протягом пяти років не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтвержується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом від 22.12.2025 року про не проживання ОСОБА_3 за адресою та листом Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про виїзд за межі України громадянки України ОСОБА_3 .

Враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_3 станом на дату розгляду справи не проживає у житловому приміщенні по АДРЕСА_2 без поважних причин понад сім років, доказів протилежного суду не надала, суд вважає за можливе визнати її такою, що втратила право користування даним житловим приміщенням.

Щодо судового збору

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач в позові просив не стягувати судові витрати з відповідачів, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів судового збору сплаченого позивачем за подачу позову до суду.

Керуючись ст. ст. 9, 71, 72 ЖК Української РСР, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 228-229, 247, 263, 265, 280-283, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Бордунової Ірини Олегівни, яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 26 травня 2026 року

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_4 );

- позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 );

- представник позивачів: адвокат Бордунова Ірина Олегівна, РНОКПП НОМЕР_6 ( АДРЕСА_5 )

- відповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 );

- відповідач: Департамент розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ 03364234 (50101, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна 1);

- відповідач: Виконавчий комітет Металургійної районної в місті ради, код ЄДРПОУ 04052525 (50069, м. Кривий Ріг, просп. Миру 42).

Суддя: Р. Є. Скотар