Рішення № 136825372, 25.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/23753/25

Провадження № 2-о/643/109/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Задорожної А.М.,

за участю секретаря судового засідання Тугайбей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Харченко Костянтина Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Харченко К.С., звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити факт, що вона та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 2004 року по 26.03.2025.

В обґрунтування заяви вказано, що у липні 2004 року вона познайомилася із ОСОБА_5 . З вересня 2004 року вони почали разом жити та з цього моменту у них фактично виникли права та обов`язки подружжя. Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, спільно вирішували питання, пов`язані з побутом, брали участь в утриманні житла та займалися його благоустроєм, купували разом продукти харчування, побутову хімію для дому, кохали, піклувалися та дбали один про одного, проводили спільно відпочинок, відвідували рідних та друзів, підтримували постійний зв`язок. Від початку їх стосунків ОСОБА_5 переїхав жити до ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . При цьому, останній не змінював адресу місця своєї реєстрації на адресу вказаної квартири, проте, в усіх офіційних та неофіційних документах зазначав як місце свого проживання саме адресу за місцем реєстрації ОСОБА_1 . Зазначена адреса вказана ним і у декларації про вибір лікаря та у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_2 . ОСОБА_5 регулярно здійснював оплату комунальних послуг за адресою фактичного мешкання разом з цивільною дружиною, а саме: АДРЕСА_2 та періодично переказував кошти заявниці, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень. 11.07.2023 заявниця та ОСОБА_5 за спільні кошти придбали автомобіль Renault Megane та оформили його на чоловіка, адже у нього було водійське посвідчення та він керував цим автомобілем. Проте, шлюбні відносини вони так і не зареєстрували та починаючи з вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу до 28.03.2025. 28.03.2025 заявниця отримала Сповіщення №606/119-38/14-2025 від 28.03.2025 з Батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській обл., в якому зазначено, що ОСОБА_5 , 26.03.2025 , близько 16-00 у ході проведення бойових дій, під час виконання заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України, в районі населеного пункту м. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області по теперішній час не повернувся з поля бою. За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2025 було внесено запис за №12025052150000317. У зв`язку з відсутністю офіційного визнання шлюбних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_5 (реєстрації шлюбу) заявниця обмежена у праві подавати запити та здійснювати відповідні заходи з пошуку свого чоловіка, який станом на сьогоднішній день є, фактично, зниклим без вісти, у зв`язку з чим, і звернулася до суду із вказаною заявою.

Заявниця та її представник адвокат Харченко К.С. у судове засідання не зявилися, до його початку від останнього до суду надійшла заява, у якій він просив проводити розгляд справи без участі заявниці та її представника. На задоволенні заяви наполягали.

30.01.2026 від представника заінтересованої особи Міністерство внутрішніх справ України Лисенко В.О. через систему «Електронний суд» надійшли пояснення у справі, у яких остання просила з урахуванням обставин у справі, ухвалити рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

27.02.2026 від заінтересованої особи ОСОБА_3 до суду надійшла заява, у якій останній вказав, що проти задоволення заяви ОСОБА_1 , а саме встановлення факту спільного проживання з його сином ОСОБА_5 , не заперечує. Розгляд справи просив проводити без його участі.

25.05.2026 від заінтересованої особи ОСОБА_2 до початку судового засідання надійшла заява, у якій остання зазначила, що все своє життя вона проживає разом з мамою - ОСОБА_1 та батьком - ОСОБА_5 . Від її народження батько постійно займався її вихованням та утриманням їх сім`ї, а мама забезпечувала сімейний побут. Батьки придбавали нерухомість, меблі, побутову техніку, автомобілі та вони усі разом подорожували, відпочивали та проводили дозвілля. Для неї було велике здивування, що батьки не реєстрували шлюб та проживали у так би мовити цивільному шлюбі. Однак, їх стосунки не були формальними та вони носили реальний характер. Це була повноцінна сім`я з розподілом прав та обов`язків, в якій панувала злагода, взаємодопомога та взаємоповага. Проте сталося так, що її батько, ОСОБА_5 , зник безвісти під час виконання бойового завдання та мама здійснює активні дії з метою встановлення місця його знаходження але, у зв`язку з відсутністю у неї офіційного статусу дружини, постійно з`являються якісь перепони у реалізації її намірів знайти батька. Не заперечувала проти задоволення заяви матері ОСОБА_1 та встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Просила суд розглянути справу без її участі.

Заінтересована особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявниця посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявниця ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією листа начальника відділу опрацювання документації №5 Управління з питань виплат ГУ ПФУ в Харківській області, копією декларації №0001-1КНР-НКА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнта ОСОБА_5 , копіями декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_5 за 2015, 2016, 2022, 2023, 2024 роки, у який місце проживання останнім вказано АДРЕСА_3 (а.с. 25, 28-49).

Заявниця та її представник вказують, що вона з чоловіком вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , дата реєстрації 11.07.2023 (а.с. 26).

Водночас ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_2 , батьками якої є - батько: ОСОБА_5 , мати ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 14.03.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с. 20), яка у своїй письмовій заяві зазначила, що все своє життя проживала разом із своїми батьками, які займалися її вихованням. Вони усі разом подорожували, відпочивали та проводили дозвілля. Для неї було новиною, що її батьки не перебувають у зареєстрованому шлюбі, оскільки відносини між ними не були формальними та носили реальний характер шлюбних стосунків.

З листа Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України від 05.05.2025 вбачається, що перевіркою по Державному реєстру актів цивільного стану встановлено, що актовий запис про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано 29.08.1995 за №686 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції і занесений до Державного реєстру актів цивільного стану громадян за №41872022.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 15.05.2002 Відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського районного управління юстиції Харківської області Україна, шлюб між громадянином ОСОБА_6 і громадянкою ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 15.05.2002 зроблено запис за №229. Свідоцтво видано ОСОБА_1 .

З листа Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України від 21.05.2025 вбачається, що перевіркою облікових даних архівного фонду Відділу, актовий запис про шлюб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено. Додатком до цього листа надано копію запису акта про одруження №686 від 29.08.1995 громадян ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції. Водночас міститься штамп «Шлюб припинено» 15.05.2002 запис за №229.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на час спільного проживання в зареєстрованих шлюбах не перебували.

З наданих заявницею фотознімків також вбачається спільне з ОСОБА_5 проведення дозвілля (а.с. 50-52).

Водночас, з наданого заявницею особистого листування між нею та ОСОБА_5 також вбачається факт їх спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки.

Відповідно до сповіщення сім`ї (близьких родичів) про обставини зникнення безвісти поліцейського №12 від 28.03.2025 за вих.№606/119-38/14-2025, адресованого ОСОБА_1 , її чоловік старший лейтенант поліції командир взводу №1 роти №2 ЮПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , 26.03.2025 близько 16.00 у ході проведення бойових дій, під час виконання заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії проти України, в районі населеного пункту м. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області по теперішній час не повернувся з поля бою. Відомості за даним фактом внесені Бахмутським районним відділом поліції ГУНП в Донецькій області до ЄРДР за №12025052150000317 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (а.с. 14).

З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025052150000317 від 27.03.2025 вбачається, що відомості внесено на підставі повідомлення, яке надійшло до ЧЧ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області 27.03.2025 о 16.28, про те, що 26.03.205 близько 16.00 при виконанні бойового завдання у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області зник безвісти командир взводу №1 роти №2 БПОП (С) ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціальний жетон 0081235 (а.с. 15).

Як вбачається із заяви, встановлення факту спільного проживання заявниці потрібно з метою здійснення в подальшому відповідних заходів з пошуку свого чоловіка, а також для отримання відомостей щодо долі фактично зниклого безвісти ОСОБА_5 , що підтверджується в тому числі, копією листа Секретаріату уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України №33070/30-2025 від 26.05.2025 (а.с. 16-17).

Правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

У статті 6 вищевказаного Закону зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст.74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц та в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 207/3371/17.

Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі № 369/16486/18.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством.

Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_5 у період з вересня 2004 року по 26.03.2025, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про встановлення факту того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали у період з 2004 року до 26 березня 2025 року однією сім`єю як чоловік та дружина, а тому заява підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 3, 21, 36, 74 СК України; ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 353 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Харченко Костянтина Сергійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2004 року по 26 березня 2025 року .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .

Заінтересована особа: ОСОБА_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 .

Заінтересована особа: Міністерство внутрішніх справ України, адреса: 00024 м. Київ, вул. Богомольця Академіка, буд.10, ЄДРПОУ 00032684.

Суддя: А.М. Задорожна