Рішення № 136825351, 22.05.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2026 року Справа № 903/768/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради, селище Маневичі, Камінь-Каширського району, Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, м. Луцьк

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 182 261,08 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: Мірчук В. В. діє в порядку самопредставництва,

в с т а н о в и в:

29.07.2025 сформовано в системі Електронний суд, а 30.07.2025 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву б/н від 29.07.2025 Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради, в якій позивач просить:

- визнати недійсними додаткові угоди №1 від 20.01.2020, №2 від 20.02.2020, №3 від 01.04.2020, №4 від 03.08.2020, №5 від 15.09.2020, №6 від 22.10.2020, № 7 від 17.11.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на користь Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради кошти в сумі 182 261,08 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2025 було залишено без руху позовну заяву від 29.07.2025 Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради; встановлено Комунальному некомерційному підприємству Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали доказів доплати судового збору.

13.08.2025 через систему Електронний суд до Господарського суду Волинської області від Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.

Ухвалою суду від 18.08.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.09.2025; постановлено відповідачу до 12.09.2025 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу до 22.09.2025 подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

15.09.2025 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить :

1) відмовити у задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 182261,08 грн.;

2) у разі, якщо суд дійде висновку про неможливість збільшувати ціну товару більш, ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю - відмовити у визнанні недійсними додаткових угод №1,2,4,7 в частині збільшення ціни за електричну енергію більше, ніж на 10% від початкової ціни договору, а також позовні вимоги про стягнення з відповідача 36368,08 грн.;

19.09.2025 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. У клопотанні відповідач просив зупинити провадження у справі №903/768/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

22.09.2025 через систему Електронний суд від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), які за своїм змістом є відповіддю на відзив, у яких позивач просить:

- відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві;

- відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження;

- задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.09.2025 в судове засідання представник позивача не з`явився, ухвала суду від 18.08.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана до електронного кабінету позивача.

24.09.2025 в судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут від 19.09.2025 про зупинення провадження у справі №903/768/25 було задоволено; зупинено провадження у справі №903/768/25 за позовом Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради, селище Маневичі, Камінь-Каширського району, Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 182261,08 грн. до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

03.03.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. У клопотанні позивач посилається на те, що 21 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №920/19/24, якою касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, повний текст цієї постанови оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою суду від 06.03.2026 провадження у справі поновлено; підготовче засідання призначено на 18 березня 2026 року. Ухвалу суду надіслано сторонам до їх електронних кабінетів.

В судове засідання 18.03.2026 представник позивача не з`явився.

В судовому засіданні 18.03.2026 представник відповідача висловив думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від було закрити підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 22.04.2026.

У судовому засіданні з 22.04.2024 було оголошено перерву до 13.05.2024.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території Волинської області 13.05.2024 судове засідання, призначене на цю дату, не відбулось.

Ухвалою суду від 14.05.2026 сторін було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 22.05.2026.

Ухвалу суду від 14.05.2026 надіслано позивачу до його електронного кабінету.

Позивач повноважного представника у судове засідання 22.05.2026 не направив.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки позивач належним чином був повідомлений про судовий розгляд.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 по справі № 907/425/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У процесі розгляду справи встановлено, що 25.12.2019 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Рrоzоrrо» КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради оприлюднило оголошення UА-2019-11-25-03855-b про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії з терміном поставки товарів до 31.12.2020 та очікуваною вартістю закупівлі 1 827 540, 00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», з яким 27.12.2019 КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради уклало договір № 23-20/55 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір).

Згідно з пунктами 3.1., 5.3. договору постачальник зобов`язався поставити споживачу електричну енергію у строк з 01.01.2020 до 31.12.2020.

Загальна ціна (сума) договору становить 941 459, 00 грн, у т.ч. ПДВ 784 549,00 грн.

У додатку №1 до договору сторонами було узгоджено кількість товару - 5553800 кВт*год; ціну 1,6999982 грн/кВт*год. з ПДВ.

У процесі виконання договору впродовж 2020 року на підставі додаткових угод сторонами було збільшено вартість одного кВт електроенергії:

- 20.01.2021 на підставі додаткової угоди № 1 вартість одного кВт електричної енергії збільшилася до 1,74 грн або на 2,95 відсотка від суми (ціни) договору;

- 20.02.2020 на підставі додаткової угоди № 2 вартість одного кВт електричної енергії збільшилася до 1,90 грн або на 9,19 відсотка від суми (ціни) додаткової угоди від 20.01.2020 та на 12,42 відсотків відносно умов договору;

- 01.04.2020 на підставі додаткової угоди № 3 вартість одного кВт електричної енергії збільшилася до 2,04 грн або на 7,36 відсотка від суми (ціни) додаткової угоди від 20.02.2020 та на 20,71 відсотка відносно умов договору;

- 03.08.2020 на підставі додаткової угоди № 4 вартість одного кВт електричної енергії збільшилася на 2,14 грн або на 4,9 відсотка від суми (ціни) додаткової угоди від 01.04.2020 та на 26,62 відсотка відносно умов договору;

- 15.09.2020 на підставі додаткової угоди № 5 вартість одного кВт електричної енергії збільшилася на 2,27 грн або на 6,07 відсотка від суми (ціни) додаткової угоди від 03.08.2020 та на 34,31 відсотка відносно умов договору;

- 22.10.2020 на підставі додаткової угоди № 6 вартість одного кВт електричної енергії збільшилася на 2,47 грн або тобто на 8,81 відсотка від суми (ціни) додаткової угоди від 15.09.2020 та на 46,15 відсотка відносно умов договору;

- 17.11.2020 на підставі додаткової угоди № 7 вартість одного кВт електричної енергії збільшилася на 2,55 грн або тобто на 3,23 відсотка від суми (ціни) додаткової угоди від 22.10.2020 та на 50,88 відсотка відносно умов договору.

У позовній заяві позивач зазначає, що під час виконання договору від 27.12.2019 № 23-20/55 про постачання електричної енергії споживачу сторонами було збільшено розмір ціни на 50,88 відсотків від визначеної ціни за умовами договору за один кВт електричної енергії, що суперечить вимогам чинного законодавства та призвело до необґрунтованих витрат із місцевого бюджету Маневицької селищної ради. За результатами внутрішнього аудиту в КНП «Маневицька БЛ» Маневицької селищної ради щодо виконання умов договору № 23-20/55 від 27.12.2019 про постачання електричної енергії, укладеного із ТОВ «Волиньелектрозбут», було виявлено факти підвищення ціни у 2020 році. За результатами аналізу довідок ДП «Оператор ринку» встановлено, що упродовж 2020 року середньозважена ціна РДН не перевищувала договірну ціну, що свідчить про відсутність підстав для підвищення ціни електроенергії.

У справі заявлено вимоги визнати недійсними додаткові угоди №1 від 20.01.2020, №2 від 20.02.2020, №3 від 01.04.2020, №4 від 03.08.2020, №5 від 15.09.2020, №6 від 22.10.2020, № 7 від 17.11.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019 про постачання електричної енергії споживачу на підставі ст.203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" уклав з переможцем - відповідачем у справі договір №23-20/55 від 27.12.2019 про постачання електричної енергії споживачу, яким узгоджено всі істотні умови договору щодо предмета, ціни та строку виконання зобов`язань за договором.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", ч.1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст.652 ЦК України).

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови,що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала на те, що норми п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України "Про публічні закупівлі".

Інший підхід до розуміння положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.11.2025 у справі №920/19/24), з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, дійшла висновку, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Отже, норма ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % від ціни визначеної в договорі про закупівлю, та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Водночас ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Оспорювані додаткові угоди №2 від 20.02.2020, №3 від 01.04.2020, №4 від 03.08.2020, №5 ід 15.09.2020, №6 від 22.10.2020, № 7 від 17.11.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019 укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 50,88 % порівняно із ціною, узгодженою основним договором, що суперечить вимогам п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з цим, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21).

Тобто, сам по собі факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Звертаючись до покупця з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім цього, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 року у справі №916/747/24).

Крім цього, спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Однак, під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 року у справі № 926/3244/22).

Представник відповідача у процесі розгляду справи посилався на те, що відповідач, звертаючись до позивача з пропозиціями внести зміни до договору, подавав інформацію із сайту «Оператор ринку» та довідку торгово-промислової палати на підтвердження коливання ціни на ринку.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, відповідач не подав доказів на підтвердження доводів про те, що він звертаючись до позивача з пропозиціями внести зміни до договору, подавав інформацію із сайту «Оператор ринку» та довідку торгово-промислової палати на підтвердження коливання ціни на ринку.

Матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, відповідач у встановленому законом порядку не довів наявності підстав для внесення змін до договору №23-20/55 від 27.12.2019 та укладення додаткових угод №2 від 20.02.2020, №3 від 01.04.2020, №4 від 03.08.2020, №5 від 15.09.2020, №6 від 22.10.2020, № 7 від 17.11.2020, оскільки не підтвердив факту коливання цін на ринку.

Крім цього, відповідач, посилаючись на наявність коливання ціни, не обґрунтував, яким чином підвищення ціни на ринку, унеможливило виконання ним договору за ціною, наведеною у тендерній пропозиції, узгодженою у договорі, або яким чином свідчить про економічну невигідність виконання договору на погоджених умовах.

З огляду на викладене, додаткові угоди №2 від 20.02.2020, №3 від 01.04.2020, №4 від 03.08.2020, №5 від 15.09.2020, №6 від 22.10.2020, № 7 від 17.11.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та за відсутності підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни на електроенергію, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст.203, 215 ЦК України.

Вимога позивача визнати недійсною додаткову угоду №1 від 20.01.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019 не підлягає до задоволення.

Згідно з п.1 додаткової угоди №1 від 20.01.2020 зміни до договору в частині ціни електроенергії за 1 кВт*год сторонами внесено у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) відповідно до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668.

Як пояснював у судовому засіданні представник відповідача, 01.01.2020 відбулася зміна регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на підставі постанови НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2020 рік та встановленні його на рівні 155,40 грн/Мвт*год без ПДВ/ 0,43025 грн/кВт год без ПДВ. Зміна регульованих цін (тарифів), які застосовуються у договорі, є підставою для внесення змін до договору щодо ціни за електричну енергію, адже тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений регулятором на розрахунковий період, є обов`язковою складовою ціни за 1 кВт*год електричної енергії, оскільки ціна товару включає вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, який необхідний для виконання договору.

Відповідно до п.7 ч.4 ст.36 Закону (в редакції, що діяла на момент укладення договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

З огляду накладене, зміна тарифу на послуги з електричної енергії складової ціни на електричну енергію, є підставою для збільшення ціни за одиницю товару, тобто є підставою для внесення змін до договору.

Враховуючи приписи п. 7 ч.4 ст.36 Закону, сторони договору правомірно внесли зміни до договору на підставі додаткової угоди №1 від 20.01.2020, що було обумовлено зміною регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі електричної енергії з 01.01.2020, а тому правові підстави для визнання недійсною додаткової угоди №1 від 20.01.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019 відсутні.

Позовна заява містить також вимогу стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на користь Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради кошти в сумі 182 261,08 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи ціну на електроенергію, узгоджену сторонами у договорі №23-20/55 від 27.12.2019, позивач повинен був сплатити відповідачу 759 126,68 грн (розрахунок - а.с.52).

Враховуючи вартість електроенергії, яка була узгоджена додатковими угодами №1 від 20.01.2020, №2 від 20.02.2020, №3 від 01.04.2020, №4 від 03.08.2020, №5 від 15.09.2020, №6 від 22.10.2020, № 7 від 17.11.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019, відповідач за період січень 2020 року - грудень 2020 року передав позивачу електроенергії на загальну суму 941 387,76 грн. (розрахунок -а.с.52), яку позивач оплатив.

Різниця між сумою коштів, які фактично сплачені позивачем за електроенергію, переданою за ціною, узгодженою оспорюваними додатковими угодами, та сумою коштів за товар за цінами, визначеними договором, становить 182261,08 грн, виходячи з розрахунку: 941387,76 759126,68, які позивач й просить стягнути з відповідача як кошти, що безпідставно збережені відповідачем.

Проте, оскільки у задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 20.01.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019, яка застосовується до правовідносин між сторонами з 01.01.2020 (п.7), відмовлено, то з відповідача підлягає до стягнення сума коштів у розмірі 177 648,34 грн., виходячи з розрахунку: 182 261,08 2566,12 2046,62.

Розрахунок позивача, який взято за основу судом, міститься в матеріалах справи - а.с.52.

Таким чином, грошові кошти у сумі 177648,34 грн є такими, що безпідставно збережені ТОВ "Волиньелектрозбут", підстави їх збереження у зв`язку із задоволенням позову в частині визнання недійсними додаткових угод №2 від 20.02.2020, №3 від 01.04.2020, №4 від 03.08.2020, №5 від 15.09.2020, №6 від 22.10.2020, № 7 від 17.11.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019 відпали, а тому підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 177648,34 грн.

У задоволенні позову про стягнення 4612,74 грн. (2566,12 + 2046,62) слід відмовити, оскільки відмовлено у задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 20.01.2020 до договору №23-20/55 від 27.12.2019.

Звертаючись з позовною заявою до суду, яка містить і вимоги майнового, і вимоги немайнового характеру, позивач всього сплатив 19379,20 грн. судового збору

У зв`язку із частковим задоволенням позову в частині майнових вимог на 97,47% та враховуючи відмову у задоволенні позову в частині однієї немайнової вимоги на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними додаткові угоди, укладені до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-20/55 від 27.19.2019, а саме:

- додаткову угоду №2 від 20.02.2020;

- додаткову угоду №3 від 01.04.2020;

- додаткову угоду №4 від 03.08.2020;

- додаткову угоду №5 від 15.09.2020;

- додаткову угоду №6 від 22.10.2020;

- додаткову угоду № 7 від 17.11.2020.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вул. Яремчука Назарія,11А, м.Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради, (вул. Незалежності, 1, с-ще Маневичі Камінь-Каширський район, Волинська область, 44601, код ЄДРПОУ 01983186)

- 177648 грн. 34 коп. безпідставно збережених коштів;

- 16895 грн 49 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. У задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 20.01.2020 до договору № 23-20/55 від 27.19.2019 відмовити.

5. У задоволенні позову про стягнення з відповідача 4612 грн. 74 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 25.05.2026

Суддя І. О. Якушева