Рішення № 136825345, 20.05.2026, Господарський суд Волинської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2026 року Справа № 903/1215/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ківерцівського національного природного парку Цуманська пуща, м. Ківерці

до відповідача-1: Луцької районної державної адміністрації Волинської області, м. Луцьк

відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

відповідача-3: Олицької міської ради, м. Олика, Луцького району, Волинської області

відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю Поля Волині, м. Луцьк

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: н/з,

від відповідача-1: Шолкова О. В. діє в порядку самопредставництва,

від відповідача-2: Гаврилюк М.О. діє в порядку самопредставництва

від відповідача-3: н/з,

від відповідача-4: н/з,

в судовому засіданні взяла участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури Лебедюк-Гудкова Т. В.,

в с т а н о в и в:

30.12.2025 сформовано в системі Електронний суд, а 31.12.2025 зареєстровано в господарському суді Волинської області позовну заяву № 53/1-925 вих.25 від 30.12.2025 заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, в якій заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району Волинської області з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га;

- визнати незаконним та скасувати п. 12 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 11-ОТГ від 03.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність щодо передачі з державної власності у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га;

- визнати незаконним та скасувати п. 12 додатку до рішення Олицької селищної ради №2/8 від 24.12.2020 Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради щодо прийняття із земель державної власності у комунальну власність та реєстрації комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Олицької селищної (на даний час - міської) ради (код ЄДРПОУ 04333879) на земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсними договір оренди земельної ділянки площею 7,1905 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619, укладений 10.08.2021 між Олицькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04333879) та Товариством з обмеженою відповідальністю Поля Волині (код ЄДРПОУ 44298850);

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Поля Волині (код ЄДРПОУ 44298850) на земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва категорія земель - землі сільськогосподарського призначення шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання Олицької міської ради (код ЄДРПОУ 04333879) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку площею 7,1905 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Поля Волині (код ЄДРПОУ 44298850) повернути з незаконного користування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку площею 7,1905 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619;

- судові витрати в сумі 21801,6 грн. стягнути з відповідачів на користь Волинської обласної прокуратури.

Також у позовній заяві заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області просить залучити Ківерцівський національний природний парк Цуманська пуща до участі у справі як третю особу на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 справу № 903/1215/25 розподілено судді Якушевій І. О.

Ухвалою суду від 12.01.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04 лютого 2026 року; встановлено відповідачам до 02.02.2026 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; постановлено клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглянути у судовому засіданні 04.02.2026.

Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено Луцькій окружній прокуратурі Волинської області, Волинській обласній державній адміністрації, Луцькій районній державній адміністрації Волинської області, Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, Олицькій міській раді до їх електронних кабінетів.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка направлена на адресу відповідача-4 ТзОВ Поля Волині, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: м. Луцьк, вул. Шопена, 15/5, повернулась на адресу суду, причина повернення: Адресат відсутній.

28.01.2026 від відповідача-1 Луцької районної державної адміністрації Волинської області надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 просить у задоволенні позову відмовити повністю.

29.01.2026 від відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що вимоги про визнання незаконним і скасування наказу та пункту до наказу Головного управління є неефективним способом захисту порушеного права і у задоволенні позову слід відмовити.

29.01.2026 від відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на адресу суду надійшло клопотання про застосування строків позовної давності та клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із відсутністю законних підстав для представництва прокурором інтересів держави.

30.01.2026 заступником керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області зареєстровано в системі Електронний суд, а 02.02.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області відповідь на відзив відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якій заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області зазначає, що доводи відповідача-2, викладені у відзиві, необґрунтовані, просить позов задовольнити повністю.

Також 30.01.2026 заступником керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області зареєстровано в системі Електронний суд, а 02.02.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області відповідь на відзив відповідача-1 Луцької районної державної адміністрації Волинської області, в якій прокурор просить доводи відповідача-1 відхилити і позов задовольнити повністю.

02.02.2026 заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області подав заперечення на клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, в яких просить у задоволенні клопотання відповідача-2 відмовити.

02.02.2026 заступником керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області подано заперечення на клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності.

В судове засідання 04.02.2026 представники відповідача-3 Олицької міської ради, відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю Поля Волині не з`явились.

В судовому засіданні 04.02.2026 прокурор підтримала клопотання про залучення Ківерцівського національного природного парку Цуманська пуща третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 щодо задоволення клопотання про залучення Ківерцівського національного природного парку Цуманська пуща третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не заперечували.

В судовому засіданні 04.02.2026 представник відповідача-2 заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготовки заперечень на відповідь на відзив прокурора.

Ухвалою суду від 04.02.2026 клопотання заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ківерцівського національного природного парку Цуманська пуща задоволено; залучено третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ківерцівський національний природного парк Цуманська пуща; відкладено підготовче засідання і розгляд клопотання відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.01.2026 про залишення позову без розгляду на 04 березня 2026 року; постановлено третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ківерцівському національному природному парку Цуманська пуща у строк до 02.03.2026 подати письмові пояснення на позов; позивачу - Волинській обласній державній адміністрації у строк до 02.03.2026 у письмовій формі висловити правову позицію щодо поданого заступником керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області позову; відповідачу-2: Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області в строк до 02.03.2026 подати заперечення на відповідь на відзив прокурора.

Ухвалу суду від 04.02.2026 направлено Луцькій окружній прокуратурі Волинської області, Волинській обласній державній адміністрації, Луцькій районній державній адміністрації Волинської області, Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, Олицькій міській раді до їх електронних кабінетів.

Ухвала від 04.02.2026, яка направлена на адресу відповідача-4 ТзОВ Поля Волині, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: м. Луцьк, вул. Шопена, 15/5, повернулась на адресу суду, причина повернення: Адресат відсутній.

05.02.2026 через систему Електронний суд від позивача - Волинської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення, в яких позивач посилається на те, що позов підтримує та просить його задовольнити.

23.02.2026 від позивача - Волинської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника.

24.02.2026 від відповідача-2 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідача 2 посилається на те, що у задоволенні позову слід відмовити.

В судове засідання 04.03.2026 представники позивача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідача-3 та відповідача-4 не з`явились.

В судовому засіданні було 04.03.2026 розглянуто клопотання відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.01.2026 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 04.03.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.01.2026 про залишення позову без розгляду; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 13.04.2026 включно; відкладено підготовче засідання на 25.03.2026; постановлено третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ківерцівському національному природному парку Цуманська пуща у строк до 23.03.2026 подати письмові пояснення на позов.

25.03.2026 в судове засідання представники позивача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідача-3 та відповідача-4 не з`явились.

Ухвала суду від 04.03.2026 була надіслана та доставлена до електронних кабінетів позивача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідача-3 та відповідача-4.

25.03.2026 в судовому засіданні прокурор та представники відповідача-1 та відповідача-2 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25.03.2026 закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 29 квітня 2026 року.

У судовому засіданні 29.04.2026 було оголошено перерву до 20.05.2026.

В судове засідання 20.05.2026 представники позивача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідача-3, відповідача-4 не з`явилися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 по справі № 907/425/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників справи у судове засідання 20.05.2026 не визнавалась обов`язковою, про судовий розгляд всі учасники справи були повідомлені належним чином, справу розглянуто за відсутності представників позивача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідача-3, відповідача-4.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача-1, відповідача-2, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

У процесі розгляду справи встановлено, що рішенням Волинської обласної ради № 13/6 від 18.08.2000 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду області» було створено загальнозоологічний заказник місцевого значення «Зубр» (надалі - заказник «Зубр», заказник) площею 2 732 га.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Заказник «Зубр» створено з метою охорони Волинської популяції зубра, занесеного до Червоної книги України, Червоної книги МСОП та Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, кормової та захисної бази для зубра, а також видів рослин (плаун річний, лілія лісова, підсніжник білосніжний) і тварин (махаон, стрічкарка тополева, лелека чорний, підорлик малий, журавель сірий, пугач, сорокопуд сірий, горностай, борсук), занесених до Червоної книги України, іншої цінної мисливської фауни, та збереження ділянок цінних високобонітетних дубових, дубово-соснових і соснових насаджень.

Рішенням Волинської обласної ради № 24/14 від 28.11.2008 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду» у зв`язку з приєднанням до територій суміжних цінних ділянок лісових насаджень та рослинних угрупувань до території заказника включено лісогосподарські землі та окремо землі запасу Дернівської сільської ради (урочище «Вілька» та урочище «Балярка») площею 173 га.

На підставі протесту прокурора Волинської області № 07/4-90 від 23.12.2008 Волинською обласною радою 30.01.2009 було прийнято рішення № 26/20, яким скасовано рішення Волинської обласної ради № 24/14 від 28.11.2008 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду» в частині зміни меж заказника, які не погоджені з первинним користувачем - ДП «Цуманське лісове господарство».

Таким чином, рішенням Волинської обласної ради № 26/20 від 30.01.2009 скасовано розширення меж заказника за рахунок саме лісових земель, що перебували у користуванні ДП «Цуманське лісове господарство». Водночас межі заказника збільшились за рахунок земель запасу Дернівської сільської ради (урочище «Вілька» та урочище «Балярка») на 173 га.

На відміну від лісових земель розширенню території заказника за рахунок земель сільськогосподарського призначення сільської ради передувало відповідне погодження органу місцевого самоврядування. Рішенням Дернівської сільської ради №21/7 від 27.10.2008 «Про погодження розширення території загальнозоологічного заказника «Зубр» сільська рада погодила розширення території заказника на землях сільської ради, у тому числі землях запасу, в урочищі «Вілька» на площі 173 га.

Загалом від моменту створення площа заказника змінювалась декілька разів. Востаннє - 24 березня 2017 року рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 803/312/17 за позовом Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» визнано незаконним та скасовано рішення Волинської обласної ради № 24/67 від 31.07.2014 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду» в частині зміни меж заказника з 5530,0 га до 10043,6 га.

У позовній заяві прокурор зазначає, що станом на час підготовки позовної заяви залишається чинним рішення Волинської обласної ради № 12/35 від 21.06.2012, яким до території заказника «Зубр» віднесено 5 530 га земель.

Заказник знаходиться в межах земель Олицької селищної (колишньої Дернівської сільської) ради, площею 173 га, та лісового фонду, наданих у користування лісогосподарським підприємствам площею 5 357 га.

Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА 17.02.2009 на підставі ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та рішень Волинської обласної ради № 13/6 від 18.08.2000, № 9/12 від 16.12.2003, № 24/14 від 28.11.2008 видано охоронне зобов`язання № 232 на земельну ділянку в межах землеволодіння Дернівської сільської ради, урочище «Вілька» та «Балярка» загальною площею 173 га, яке підписане Дернівським сільським головою Палійчук О.С.

В подальшому такі охоронні зобов`язання Дернівській сільській раді видавались неодноразово, а саме: 23.04.2012 за № 215/23 та 05.04.2019 за № 232.

Включення до території заказника «Зубр» земель Дернівської сільської ради загальною площею 173 га також підтверджено рішенням Волинської обласної ради № 12/35 від 21.06.2012.

Окрім цього, Указом Президента України № 203/2010 від 22.02.2010 на території Ківерцівського району, Волинської області створено Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» (надалі - парк, Ківерцівський НПП, НПП).

Відповідно до згаданого Указу парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Згідно з додатку 1 до вищевказаного Указу до території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» погоджено включити землі Ківерцівської районної державної адміністрації (землі запасу та землі загального користування) площею 1 832,43 га.

У вказану площу, серед інших земель, увійшла й територія заказника «Зубр» (розділ 2 «Існуючі природно-заповідні території» проекту створення національного природного парку «Ківерцівський»).

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно- заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону (у редакції станом на 22.02.2010, тобто на дату створення парку) проекти створення територій та об`єктів ПЗФ передавались центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів ПЗФ.

Невід`ємною складовою проектів створення об`єктів ПЗФ є клопотання, що містить обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту ПЗФ певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

За клопотанням завідувача міжвідомчої комплексної лабораторії НАН України та Мінприроди України Андрієнко-Малюк Т.Л., старшого наукового співробітника міжвідомчої комплексної лабораторії Прядко О.І., директора Наукового центру заповідної справи Клестова М.Л., головного інженера Наукового центру заповідної справи Кот А.С. та старшого наукового співробітника Інституту зоології НАН України Береет З.Л., внесеного 08.05.2005 до Міністерства екології та природних ресурсів України за № 847, розпочато роботу погодження меж майбутнього НПП.

В матеріалах погодження майбутнього національного природного парку міститься інформація органів влади та місцевого самоврядування щодо відведення земель запасу Дернівської сільської ради площею 173 га із вилученням у землекористувача.

Управління Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області листом № 01-4/2790 від 17.12.2009, розглянувши матеріали щодо створення Ківерцівського НПП, враховуючи згоду землекористувачів та органів місцевого самоврядування, погодило створення вказаного НПП за рахунок земель Дернівської сільської ради, у тому числі запасу, площею 173 га, додатком є експлікація земель проектуємого Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» в розрізі земельних угідь з вилученням із користування.

Вилучення 173 га земель запасу Дернівської сільської ради під час створення НПП також підтверджується інформацією про земельні ділянки, які передбачено залучити до складу парку в розрізі місцевих рад та користувачів заступника начальника управління Держкомзему у Ківерцівському районі, Волинської області (п. 12 вказаної інформації).

Окрім цього, передача 173 га земель запасу Дернівської сільської ради із вилученням підтверджується листами Волинської обласної державної адміністрації № 409/28/2-10 від 28.01.2010 та Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області № 136/01-08-07 від 22.01.2010, адресованими Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.

Вказаними листами органи влади повідомили міністерство про те, що враховуючи згоду землекористувачів та органів місцевого самоврядування, листів-погоджень від управління Держкомзему у Ківерцівському районі, Волинської області, листом № 01- 4/2790 від 12.12.2009 вони погоджують створення парку.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Дернівській сільській раді видано охоронне зобов`язання від 23.04.2012 № 215/23, згідно з яким Дернівська сільська рада надала зобов`язання в тому, що утворений відповідно до Указу Президента України № 203/2010 від 22.02.2010 Ківерцівський НПП «Цуманська пуща» в межах Дернівської сільської ради загальною площею 173,0 га (територія надана в постійне користування парку) буде охоронятись і утримуватись в належному стані з додержанням вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

З охоронним зобов`язанням ознайомлений голова Дернівської сільської ради Лисюк.

Крім цього, рішенням Дернівської сільської ради від 28.02.2019 №19/13 «Про погодження дозволу на розробку проекту землеустрою Ківерцівському НПП «Цуманська пуща» Ківерцівському НПП «Цуманська пуща» погоджено дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 173 га у постійне користування із зміною цільового призначення в землі природно - заповідного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Дернівської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області.

За клопотанням Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» від 24.04.2019 наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 17.05.2019 №3- 473/15-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою із зміною цільового призначення земельних ділянок» парку надано дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для збереження та використання національних природних парків із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення в землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, розташованих на території Ківерцівського району, Волинської області, загальною площею 912,33 га.

29.12.2025 Управлінням екології і природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації Ківерцівському НПП «Цуманська пуща» видано охоронне зобов`язання №215, яким передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію парку загальною площею 173 га в межах Олицької міської ради (включена до території НПП з вилученням).

Наведені обставини свідчать про те, що до території заказника «Зубр», а в подальшому до Ківерцівського НПП «Цуманська пуща», увійшли землі запасу за межами населених пунктів Дернівської сільської ради площею 173 га, які одночасно із створенням (розширенням меж) вказаних об`єктів природно - заповідного фонду віднесено до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а на Дернівську сільську раду покладено обов`язок охорони та збереження вказаних земель.

На підставі рішення Олицької селищної ради № 1/23 від 09.12.2020 «Про початок реорганізації Дернівської сільської ради шляхом приєднання до Олицької селищної ради» розпочато процедуру реорганізації. Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що Олицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав і обов`язків Дернівської сільської ради.

08.02.2023 головою та членами комісії з реорганізації Дернівської сільської ради затверджено передавальний акт.

Таким чином, до Олицької селищної ради перейшли усі права та обов`язки Дернівської сільської ради, у тому числі й щодо охорони природно-заповідного фонду, розташованого на території колишньої Дернівської сільської ради.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Як передбачено Положенням про Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», затвердженим наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 110 від 31.08.2020, парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (п.1.1.). Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково- дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п.1.2.). Загальна площа парку становить 33 475,34 га земель, у тому числі 3 471,54 га земель, що надаються у постійне користування парку, та 30 003,80 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п. 1.6.). Парк створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання особливо цінних природних комплексів та об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення (п.2.1.).

Передбачені розділом 4 вказаного Положення вимоги щодо структури та режиму територій парку, в тому числі заборонених видів діяльності на його території, є тотожними до визначених у ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд», відповідно до якої на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.

Таким чином, Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» створений та функціонує з 2010 року, є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, включає 33 475,34 га земель, у тому числі 3 471,54 га земель, що надаються у постійне користування парку (із вилученням у землевласників), зокрема 173 га земель за межами населених пунктів Дернівської сільської (нині - Олицької міської) ради.

Незважаючи на це, розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації № 224 від 22.08.2013 та наказом Головного управління Держземагентства у Волинській області № 58 від 19.11.2013 надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району, Волинської області.

На виконання вказаного розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації державним підприємством «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було виготовлено технічну документацію, яку затверджено розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013.

Вказаною технічною документацією, серед іншого, передбачено створення (формування) 28 окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення не наданих у користування державної форми власності за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населених пунктів Дернівської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області загальною площею 500,7268 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №11-ОТГ від 03.12.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 16.11.2020 прийнято рішення про передачу Олицькій територіальній громаді, Ківерцівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 1502,0359 га.

Згідно з актом приймання-передачі із державної в комунальну власність 03.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області передало, а Олицька селищна рада прийняла, серед інших, й земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га (п.12 додатку до наказу і акту).

Олицька селищна рада прийняла рішення №2/8 від 24.12.2020 про прийняття вказаних земель та зареєструвала за собою право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку (номер відомостей про речове право 40592470).

В подальшому Олицькою селищною радою на земельних торгах продано право оренди вищевказаної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Поля Волині».

На підставі договору оренди від 10.08.2021 земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га передано в оренду ТОВ «Поля Волині» строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про інше речове право: 43562999).

Однак, вищевказана земельна ділянка повністю розташована в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП «Цуманська пуща».

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 на території вищевказаного об`єкту ПЗФ підтверджується інформацією та картографічними матеріалами Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України (НЦУВКЗ) від 29.11.2024 №4286-5-04.03-2024, картою земельних ділянок, що надаються парку у постійне користування і ввійшли до його складу без вилучення у землекористувачів з Проекту організації території Ківерцівського НПП «Цуманська пуща», викопіюванням з чергового кадастрового плану Дернівської сільської ради щодо земельної ділянки з кадастровим номером, яка знаходиться в урочищах «Вілька» та «Балярка» за межами населених пунктів (лист Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» від 04.12.2025 №01-15/424), інформацією Ківерцівського НПП Цуманська пуща» від 22.10.2025 №01-15/371, наданою на запит Луцької окружної прокуратури від 15.10.2025 №53/1-662 вих-25, щодо знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 в урочищах «Вілька» і «Балярка», за межами населених пунктів Дернівської сільської ради, в межах території парку, а також картами-схемами з Публічної кадастрової карти із наочним зображенням розташування спірної земельної ділянки в межах НПП «Цуманська пуща», отриманими з Національного геопорталу «Національна інфраструктура геопросторових даних» загальнодоступного картографічного ресурсу https://kadastr.live, скріншоти якого додано до позовної заяви.

Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття, зображено накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га та меж території НПП «Цуманська пуща», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка, передана у комунальну власність Олицької селищної ради та надана нею в оренду ТОВ «Поля Волині», входить у межі цього об`єкту і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Факт порушення вимог природоохоронного законодавства зафіксовано також Державною екологічною інспекцією у Волинській області під час проведення перевірки в Ківерцівському національному природному парку «Цуманська пуща» в січні 2022 року.

Як зазначено в акті перевірки №12/01.22 від 18.01.2022 в порушення вимог ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд» Олицькою селищною радою під виглядом земель сільськогосподарського призначення в оренду суб`єктам господарювання передано самозалісені землі (у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619), які відповідно до Указу Президента України повинні входити до складу території Парку з вилученням у землекористувачів.

Також факт незаконного формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в одному масиві земель зі спірною земельною ділянкою (а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1614, 0721882000:06:000:1615, 0721882000:06:000:1616, 0721882000:06:000:1617, 0721882000:06:000:1612, а також 0721882000:06:000:1656, 0721882000:06:000:1657 в межах урочища «Вілька» і «Балярка» Дернівської сільської ради загальною площею 173 га, які включені до території НПП «Цуманська пуща» із вилученням у землекористувача, встановлений та підтверджений у процесі розгляду Господарським судом Волинської області справ № 903/41/24 (рішення суду від 05.06.2024, яке набрало законної сили 19.08.2024), №903/585/24 (рішення суду від 14.08.2024, яке набрало законної сили 14.10.2024) за позовами Луцької окружної прокуратури до ГУ Держгеокадастру у Волинській області, Луцької районної державної адміністрації, Олицької селищної ради, ТОВ «Майдан «Мисливський» (справа № 903/41/24), ПП «Техноклас плюс» (справа №903/585/24), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ківерцівський НПП «Цуманська пуща» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками природно- заповідного фонду.

Обґрунтування статусу земель природно-заповідного фонду як обмежено оборотоздатних об`єктів цивільних прав, які перебувають під особливою охороною держави.

Статтею 178 ЦК України, яка регулює питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.

Відповідно до ч. 2 цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної власності у комунальній чи приватній власності. У свою чергу, неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції статті станом на 22.02.2010) до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об`єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно- заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічна норма щодо земель комунальної власності міститься також у ст. 83 Земельного кодексу України.

Поряд з цим, землі під об`єктами природно-заповідного фонду окремих категорій не можуть передаватися не лише до приватної, а й до комунальної власності, тобто можуть перебувати виключно у державній власності.

Згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності поряд із іншими перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності, відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону та з інших підстав, передбачених законом.

Згідно із п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Отже, як під час створення Ківерцівського НПП, так і під час передачі Олицькій селищній раді вказані земельні ділянки не могли увійти до комунальної власності Олицької селищної ради.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Згідно зі ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що заказники та національні природні парки належать до природно- заповідного фонду України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно- освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Таким чином, враховуючи приписи Земельного кодексу України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заповідники та національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення

Частиною 3 ст. 7 згаданого Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно- заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51 - 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

Як визначено ст. 3 указаного Закону екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону зазначено, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто на підставі ст. 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП «Цуманська пуща» свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює передачу цієї ділянки у комунальну власність та подальшу передачу в оренду з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 09.12.2020 у справі № 676/190/18, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19), відповідно до яких земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Наведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане з позбавленням права володіння.

Верховним Судом застосовано зазначений підхід в основному при визначенні режиму земель водного фонду. Водночас, оскільки землі природно-заповідного й водного фондів мають аналогічні обмеження щодо оборотоздатності, вказана юридична конструкція підлягає застосуванню для кваліфікації спірних правовідносин і у цій справі.

Про правильність такої позиції свідчать постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 та від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при її формуванні у 2013 році шляхом проведення інвентаризації земель.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, яка міститься у реєстраційній справі вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 утворилась в результаті проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на підставі розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 224 від 22.08.2013.

Розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 було затверджено технічну документацію із землеустрою з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району, Волинської області.

Висновком начальника відділу Держземагентства у Ківерцівському районі, Волинської області № 63-4/303 від 04.12.2013 погоджено вищевказану технічну документацію із землеустрою та фактично формування оспорюваних земельних ділянок в якості пасовищ (ділянки зазначені у висновку під номерами 1-11).

Віднесення вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення також підтверджується довідкою від 20.11.2013 №297/04-3/2-13 про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем на території Дернівської сільської ради, яка міститься в матеріалах технічної документації, викопіюванням з чергового кадастрового плану земель Дернівської сільської ради, Ківерцівського району.

Віднесення Ківерцівською РДА та ГУ Держгеокадастру у Волинській області спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення не позбавляє цієї земельної ділянки статусу земель природно-заповідного фонду, оскільки статус ділянок першочергово визначається тим, що вони розташовані в межах об`єктів природно-заповідного фонду, із спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Враховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Олицькою селищною радою, з огляду на імперативні вказівки закону належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єктів природно-заповідного фонду - заказника «Зубр» та НПП «Цуманська Пуща», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Крім цього, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд зазначив, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Згідно із законодавством природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково- обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Статтею 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.

Проектом організації території НПП «Цуманська пуща», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 300 від 15.08.2022, визначено функціональне зонування території парку. Згідно з картографічними матеріалами, які є додатком до цього проекту (карти «Функціонального зонування території» та «Земельних ділянок, що надаються парку у постійне користування»), спірна земельна ділянка накладається на господарську зону парку із вилученням у землекористувачів.

Враховуючи те, що територія площею 173 га, на якій розташована спірна земельна ділянка, передана парку із вилученням у землекористувачів у 2010 році, користування нею має здійснюватися адміністрацією НПП.

Цільове призначення земельної ділянки слід розуміти як визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, передбаченого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які встановлюються для збереження та охорони цих земель.

За таких обставин встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу включення в межі заказника «Зубр» у 2008 році та створення НПП «Цуманська пуща» ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначається фактом розташування на ній вказаних об`єктів.

Щодо підстав для повернення земельної ділянки.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Способи захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти як закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлено законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного передання цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їхній правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь- які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Таким чином, власник і законний володілець земельних ділянок, які входять у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Волинської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на ці ділянки, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути ці ділянки з одночасним скасуванням реєстраційних дій, вчинених щодо них.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 на час розгляду справи зареєстрована на праві комунальної власності за Олицькою селищною радою, проте з огляду на наведені вище норми законодавство вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо вказаної земельної ділянки, а саме: користування і розпорядження нею, підлягає захисту шляхом зобов`язання Олицької міської ради повернути ці землі у державну власність.

Такий висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Постановою Верховної ради України від 17.04.2025 (набрала чинності 23.04.2025) «Про віднесення селища Олика Луцького району Волинської області до категорії міст» селище Олика віднесено до категорії міст.

Рішенням Олицької селищної ради від 30.04.2025 №45/3 «Про зміну назви апарату Олицької селищної ради, її виконавчих органів, комунальних закладів, установ, підприємств Олицької селищної ради та зміну назв посад» серед іншого, на підставі вищевказаної постанови Верховної Ради України змінено назву апарату Олицької селищної ради на апарат Олицької міської ради та вирішено забезпечити внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з витягу з ЄДРПОУ нині назву Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) змінено на Олицьку міську раду (код ЄДРПОУ 04333879), а тому відповідачем у справі є Олицька міська рада.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Передана у комунальну власність Олицької селищної ради земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, а тому її правовий режим регулюється, крім земельного, також природоохоронним законодавством.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно- заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно- заповідний фонд України» та іншими актами законодавства України.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п.п. в п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, входить в межі об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення - НПП «Цуманська пуща», а отже, належить до земель, які згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України, п.п. «в» п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України не можуть бути надані у комунальну власність для ведення товарного сільськогосподарського призначення.

Як визначено ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, зокрема, у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20 та від 22.11.2022 у справі № 911/2609/21.

Подібний висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.

Як передбачено ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У відповідності до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у державній власності, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Пунктом «г» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель, зокрема, належать землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у п.п. «в» і «г» ч. 1 цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Отже, вилучення земель природно- заповідного фонду на час виникнення спірних правовідносин належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

У спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку зі складу природно-заповідного фонду не вилучалася, що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № 18472/02-23 від 19.07.2023.

Ківерцівська районна державна адміністрація та ГУ Держгеокадастру у Волинській області вилучили поза волею належного розпорядника - держави в особі Кабінету Міністрів України (на час виникнення спірних правовідносин) спірну земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та передали її у комунальну власність Олицької селищної ради, яка розпорядилась нею на власний розсуд.

Крім цього, відведення за рахунок земель природно-заповідного фонду земельної ділянки у комунальну власність Олицької селищної ради супроводжувалось незаконною зміною цільового призначення ділянки всупереч вимог ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України без необхідних погоджень органів контролю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II «Землі України» Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Також у постанові від 03.09.2020 № 911/3306/17 Верховний Суд зазначив, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто, вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їхньому цільовому призначенню, а також установленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Частиною 1 ст. 20 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що передання у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їхнього цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно- заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За інформацією Волинської обласної державної адміністрації від 22.10.2025 №7701/27/2-25 земельні ділянки, які розташовані в межах території колишньої Дернівської сільської ради (173 га), та які увійшли до території Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» та загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр», обласною державною (військовою) адміністрацією у порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України «Про природно-заповідний фонд країни», зі вказаних територій та об`єктів природно-заповідного фонду не вилучалися.

Також обласна державна (військова) адміністрація не погоджувала землевпорядну документацію, на підставі якої встановлено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із вказаних вище норм законодавства, щодо земель природо- заповідного фонду закон встановлює пріоритет державної власності на об`єкти ПЗФ загальнодержавного значення над комунальною.

Право державної власності на спірну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу виконавчої влади, який відповідно до своєї компетенції не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади про надання (передання) земельних ділянок громадянам, угод щодо земельних ділянок та для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів державної влади.

Як визначено ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 1, ч.1 ст.22, ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Оскільки розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою» стосується земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, розпоряджатися якими районна державна адміністрація поза волею розпорядника - Кабінету Міністрів України (на час виникнення спірних правовідносин) не була уповноважена, то на підставі ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України є підстави для визнання його недійсним в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району Волинської області з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га з одночасним скасуванням державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Доводи відповідача-1, відповідача-2 не спростовують наведених висновків.

На запит окружної прокуратури Луцька районна державна адміністрація повідомила, що відповідно до абзацу 3 пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» від 16.12.2020 передбачено здійснення реорганізації районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою.

З метою здійснення заходів щодо реорганізації районних державних адміністрацій Волинської області головою обласної державної адміністрації 15.01.2021 видано розпорядження № 5 «Про утворення комісії з реорганізації Горохівської, Ківерцівської та Рожищенської районних державних адміністрацій».

Відповідно до пункту 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1321 від 16.12.2020 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються» перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 161 від 02.04.2021 «Про затвердження передавальних актів» такий акт затверджено.

Отже, датою виникнення правонаступництва Луцької районної державної адміністрації майна, майнових прав та обов`язків реорганізованої Ківерцівської районної державної адміністрації є 02.04.2021, а тому відповідачем у справі правильно визначено Луцьку РДА.

Щодо вимоги про визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 11-ОТГ від 03.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Олицької селищної ради №2/8 від 24.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради» в частині, що стосується спірної земельної ділянки.

Наведені вище обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок території заказника «Зубр» та Ківерцівського НПП «Цуманська пуща». Отже, вказана земельна ділянка не вибула з володіння держави, її власник змінився лише формально. Проте, факт реєстрації права комунальної власності є юридичною перешкодою для реалізації державою правомочностей щодо користування та розпорядження землею.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно- заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Перехідними положеннями Земельного кодексу України визначено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 5 ст. 116, ст.141, ст.149, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у державній власності, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

До особливо цінних земель, зокрема, відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення ( п. «г» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України).

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Отже, вилучення земель природно-заповідного фонду належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Спірні земельні ділянки Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку з державної власності не вилучалися.

Крім цього, фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Також у постанові від 03.09.2020 № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто, вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Стаття 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Частиною 1 ст. 20 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно- заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з інформацією Волинської обласної державної адміністрації, облдержадміністрацією не погоджувалася відповідна землевпорядна документація, на підставі якої було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 та встановлено її цільове призначення.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Як визначено ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 11-ОТГ від 03.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Олицької селищної ради № 2/8 від 24.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради» стосується земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, які не могли бути передані у комунальну чи приватну власність поза волею розпорядника - Кабінету Міністрів України (Волинської обласної державної адміністрації), то такі рішення суперечать вимогам ст. ст. 116, 122, 123, 141, 149 Земельного кодексу України, а відтак підлягає до задоволення вимога прокурора про визнання їх недійсними в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 (пункт 12 додатку до наказу, п.12 додатку до рішення).

Незважаючи на відсутність розробленого та затвердженого проекту встановлення меж територій парку, належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, включених в межі парку з вилученням у землекористувача, підтверджується проектом його створення.

Сумніви відповідача-2 щодо того, що Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, до якого увійшла спірна земельна ділянка, спростовуються встановленими у справі обставинами.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Обставини, встановлені судом під час розгляду справи, свідчать про те, що Олицька селищна рада на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області, який не відповідає вимогам законодавства, набула права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

10.08.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 на підставі договору оренди передана Олицькою селищною радою у користування строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Поля Волині».

Однак, згідно з п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України взагалі не могла бути предметом такого правочину між органом місцевого самоврядування та суб`єктом господарювання.

Укладений договір оренди є юридичною перешкодою у реалізації державою правомочностей користування та розпорядження землею, оскільки орендар ТОВ «Поля Волині» може заявляти вимогу про продовження правовідносин оренди з дійсним власником земельної ділянки навіть після повернення її у державну власність.

Як передбачено ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.

У ст. 203 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладання) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

У відповідності до ст.ст. 3, 4, 13 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Договір оренди є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладання за змістом ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України наділений лише законний власник майна, тобто, особа, що має всі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).

Крім цього, з урахуванням приписів ст. 178 Цивільного кодексу України щодо неможливості вільного відчуження обмежених в цивільному обороті об`єктів, право власності на майно набувається та право користування переходить від однієї приватної особи до іншої лише у тому разі, якщо майно не має передбачених законодавством обмежень в оборотоздатності.

Зі змісту оспорюваного договору оренди, укладеного між Олицькою селищною радою та ТОВ «Поля Волині», вбачається належність земельної ділянки на праві комунальної власності орендодавцю.

Проте, право власності на спірну земельну ділянку належить державі та з огляду на приписи законодавства орган місцевого самоврядування не може набувати право комунальної власності на неї, що свідчить про невідповідність вимогам законодавства подальшої передачі цієї земельної ділянки у користування ТОВ «Поля Волині», оскільки укладати договір оренди землі може лише законний власник майна.

Також в оспорюваному договорі оренди зазначено, що орендодавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом договору, належить до земель , що можуть бути приватизовані згідно із законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, що не відповідає приписам ст. 178 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 44, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 3, 7, 9, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно з якими землі природно-заповідного фонду є обмежено оборотоздатними і не можуть бути предметом договору оренди, тим більше, приватизовані.

Положеннями про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Зубр» заборонено передачу у господарське використання, оренду територій заказника.

Таким чином, оскільки при укладанні договору оренди від 10.08.2021 наведених вище вимог Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України» не було дотримано, є визначені ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України правові підстави для визнання цього правочину недійсним.

Наявність укладеного договору оренди зумовлює стан юридичної невизначеності, оскільки відповідачі посилаються на нього як на підставу про правомірність набуття земельних ділянок.

Належність вимог про визнання правочинів недійсними до негаторних вбачається також зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, згідно з якими власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи договори або інші правочини.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності та права оренди спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику - державі (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з цим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. Такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду, яка є об`єктом з обмеженою оборотоздатністю, за органом місцевого самоврядування, є перешкодою у реалізації державою речових прав на цей об`єкт.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абз.2 ч. 3 ст. 26 Закону).

Вказані положення узгоджуються з приписами п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, якщо для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно зі ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

На підставі ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, з метою усунення перешкод державі у користуванні земельною ділянкою, для забезпечення Волинській обласній державній (військовій) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки слід задовольнити позов прокурора в частині скасування державної реєстрації права комунальної власності Олицької селищної (міської) ради на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Поля Волині» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтування дотримання строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель природно- заповідного фонду, тому не може належати до комунальної чи приватної власності.

Вибуття такої земельної ділянки з державної власності у зв`язку із реєстрацією права власності на неї за Олицькою селищною радою й укладення договору оренди з ТОВ «Поля Волині» свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено, що оскарження незаконного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

З урахуванням наведеного, оскарження будь- яких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, на підставі яких відбулось передання у приватну чи у комунальну власність обмежених в обороті об`єктів, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.

Розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013, наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області № № 11-ОТГ від 03.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення Олицької селищної ради № 2/8 від 24.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради» та договір оренди від 10.08.2021 фактично є інструментами, за допомогою яких відповідачі формально законним способом створюють перешкоди державі у реалізації прав власника земельної ділянки.

Вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, а договору оренди - недійсним та зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод у належному користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка природно-заповідного фонду з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 продовжує перебувати у комунальній власності Олицької міської ради та в оренді ТОВ «Поля Волині», порушення прав її законного володільця - Волинської обласної державної (військової) адміністрації на реалізацію усіх правомочностей власника продовжує тривати, відтак позов заявлено прокурором у межах строку позовної давності. А тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звернення з позовною заявою прокурор обгрунтовує тим, що існує потреба у забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, зокрема, спірної земельної ділянки природно- заповідного фонду, порушення ґрунтового покриву (розорювання, дискування) яких заборонено законом.

Позов прокурора про повернення державі спірної земельної ділянки природно- заповідного фонду (особливо цінні землі) спрямований на збереження екосистеми України, захист довкілля і реалізацію екологічних прав громадян, а також контроль за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, ст. ст. 10,11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону земель природно-заповідного фонду, у тому числі спірної земельної ділянки, яка входить у межі НПП «Цуманська пуща». Виконання таких зобов`язань відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, але й надасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 наголосив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Згідно зі ст. ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Принципами земельного законодавства є: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; пріоритет вимог екологічної безпеки.

Таким чином, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

З урахуванням наведеного, звернення прокурора з позовом про повернення земельної ділянки становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме: у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення у державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Менчинська проти Російської Федерації», «Бацаніна проти Росії» зазначено, що у випадках, коли правопорушення стосується інтересів великої кількості громадян або потрібно захистити інтереси держави, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, є виправданою

Також і Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України, п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

За таких обставин наявні підстави для захисту порушених інтересів держави та суспільства прокурором.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

До 27.05.2021, тобто до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ повноваження на розпорядження землями природно-заповідного фонду належали Кабінету Міністрів України.

Згідно з положеннями ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

На час звернення прокурора з позовом до суду відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» - Волинська обласна військова адміністрація мала право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державної форми власності за межами населених пунктів для всіх потреб, а тому вона є належним позивачем у спірних правовідносинах, однак заходів для усунення порушень законодавства не вжила.

Луцька окружна прокуратура з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах листом від 15.10.2025 № 53/1-663 вих-25 поінформувала Волинську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності вибуття земель природно-заповідного фонду.

Листом від 22.10.2025 №7701/27/2-25 Волинська обласна державна (військова) адміністрація не заперечила наявності порушень земельного та природоохоронного законодавства при розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 та повідомила окружну прокуратуру про вжиті заходи до усунення порушень, які, фактично, зводилися до листування управління екології та природних ресурсів облдержадмінстрації з Олицькою селищною радою та Ківерцівським НПП «Цуманська пуща». Проте, заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки у державну власність у судовому порядку, не вжито.

У листі від 22.10.2025 №7701/27/2-25 Волинська обласна державна (військова) адміністрація не заперечувала проти звернення Луцької окружної прокуратури до суду, повідомивши про обмеженість у коштах на сплату судового збору.

Враховуючи те, що спірна ділянка належать до земель державного природно- заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Волинською обласною державною адміністрацією (Волинською обласною військовою адміністрацією) впродовж розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави заходів щодо їх поновлення є підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцька окружна прокуратура повідомила Волинську обласну державну (військову) адміністрацію про звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з інформацією з офіційного електронного порталу Державного земельного кадастру вартість спірної земельної ділянки становить 137150,86 грн, що підтверджуються витягом №НВ-9990265752025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 від 18.12.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закон України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

На підставі викладеного Волинська обласна прокуратура, звертаючись з позовом до суду сплатила 21801,60 грн, виходячи з розрахунку: за 2 майнових вимоги сплачено судовий збір у розмірі 3028 х 2 х 0,8 = 4844,80 грн; за 7 немайнових вимог сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн х 7 = 21 196 грн х 0,8 = 16 956, 80 грн.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідачів порівну на підставі ст.129 ГПК України слід покласти витрати, пов`язані з оплатою судового збору, виходячи з розрахунку: 21801,60 / 3 = 7267,20 грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району, Волинської області з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га.

3. Визнати незаконним та скасувати п. 12 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 11-ОТГ від 03.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» щодо передачі з державної власності у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га.

4. Визнати незаконним та скасувати п. 12 додатку до рішення Олицької селищної ради №2/8 від 24.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради» щодо прийняття із земель державної власності у комунальну власність та реєстрації комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га.

5. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Олицької селищної (нині - міської) ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,1905 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619, укладений 10.08.2021 між Олицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поля Волині».

7. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Поля Волині» на земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

8. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619 площею 7,1905 га з цільовим призначенням « 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», категорія земель - «Землі сільськогосподарського призначення» шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

9. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання Олицької міської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 7,1905 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619.

10. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Поля Волині» повернути з незаконного користування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 7,1905 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1619.

11. Стягнути з Луцької районної державної адміністрації (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 53, код ЄДРПОУ 04051425) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 7267 грн. 20 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

12. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 7267 грн. 20 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

13. Стягнути з Олицької міської ради (45263, Волинська область, Луцький район, місто Олика, вулиця Замкова, будинок 17, код ЄДРПОУ 04333879) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 7267 грн. 20 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 25.05.2026

Суддя І. О. Якушева