Ухвала суду № 136824320, 21.05.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/7728/25

провадження №: 1-кп/398/288/26

УХВАЛА

Іменем України

"21" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121060001525 від 10 вересня 2025 року стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, офіційно непрацюючого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має встановлену ІІІ групу інвалідності по зору, визнаний таким, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої особи ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025121060001525 від 10 вересня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2025 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово судом продовжувався, востаннє ухвалою суду від 24.03.2026 року.

Прокурором ОСОБА_4 до судового засідання подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке прокурор підтримав у судовому засіданні. Прокурор посилається на вагомість доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, характер кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому, на наявність ризику, передбаченого пунктами 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка можу бути до нього застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватись від суду, виїхати за межі м.Олександрія Кіровоградської області, що свідчить про неможливість застосування інших запобіжних заходів відмінних від тримання під вартою.

Обвинувачений у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заперечував. Зазначив, що він працює, має цивільну дружину, переховуватись від суду наміру немає. З обвинуваченням не згоден, заволодівати мобільним телефоном потерпілої він наміру не мав, жодного скрутного матеріального стану у нього не було і немає зараз.

Захисники обвинуваченого у судовому засіданні підтримали позицію свого підзахисного та зазначили, що обвинувачений категорично не погоджується з пред`явленим йому обвинувачення, вину не визнає, належними та допустимими доказами його вина не підтверджується. ОСОБА_3 з часу вчинення кримінального правопорушення і до часу його затримання працівниками поліції жодних спроб переховуватись від органів досудового розслідування не вчинив, хоча і мав для цього можливість, навпаки, весь цей час перебував за місцем свого проживання, що свідчить про відсутність у нього наміру переховуватись від суду. Мав намір повернути телефон потерпілої, про що свідчить вихідний дзвінок в телефоні потерпілої абоненту "Лєра племінниця". Обвинувачений має постійне місце проживання, цивільну дружину, яка працює, та матір, що свідчить про наявність у нього засобів для існування та міцні соціальні зв`язки. Вважають, що запобігти ризику, зазначеному у клопотанні прокурором, можливо шляхом обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, тому, ваховуючи викладене, просять застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Потерпіла та її представник у судовому засіданні підтримали клопотання прокурора.

Дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, вислухавши думку сторін обвинувачення та захисту, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Під час судового розгляду суд, за наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

11.09.2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.09.2025 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 24.03.2026 Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою визначено до 22.05.2026, до спливу якого судове провадження завершеним бути не може.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа.

Згідно зі ст. ст. 7,8,9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи.

Наявність обґрунтованого обвинувачення підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні. Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років (ч.4 ст.187 КК України). Обвинуваченому доведено до відома, що саме йому інкримінується, тому він обізнаний, як з кваліфікацією інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і із санкцією і видами покарань, що можуть бути застосовано до нього у випадку доведення вини, що в свою чергу може спонукати його переховуватись від суду. Також вказаний ризик додатково підвищується відсутністю у обвинуваченого власної родини, який не одружений, дітей немає, перебуває на обліку в КНП «Олександрійський наркологічний диспансер» з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності з 2015 року. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, зі слів, працює вахтовим методом на ТОВ «Яготинський м`ясокомбінат», що знаходиться поза межами Олександрійського району Кіровоградської області, при цьому, докази цього стороною захисту суду не надані. Вказане свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Вказаний ризик додатково підвищується дією на всій території України воєнного стану, а тому у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, в умовах діючого на теперішній час в Україні воєнного стану, стане неможливо здійснювати належний контроль правоохоронних органів за його поведінкою

Окрім того, хоча обвинувачений визнаний таким, що немає судимостей, в судовому засіданні було встановлено, що він має кримінальне минуле, був двічі притягнутий до кримінальної відповідальності, зокрема, за злочини проти власності та правил безпеки руху або експлуатації транспорту (ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України), та відбував покарання у місцях позбавлення волі, при цьому, знову обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, із погрозою застосування насильства, тому жоден з більш м`яких запобіжних заходів не в змозі запобігти встановленому ризику, з огляду на характеристику особи обвинуваченого.

При цьому, суд не бере до уваги аргументи захисників про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, стабільний матеріальний стан, оскільки вони нічим не підтверджені, стороною захисту відповідних доказів суду надано не було.

Отже, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, суд, не знаходить підстав для зміни або скасування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, а тому у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисників про зміну запобіжного заходу, слід відмовити.

Такі обставини, на переконання суду, у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку, що застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом, отже, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що згідно ст. 197 КПК України, дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, із погрозою застосування насильства, а тому згідно п.1 ч. 4 ст.183 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не визначає розмір застави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 184, 194, 331 КПК України, суд, ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ,задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 21.05.2026 року до 19.07.2026 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників - адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня його проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22.05.2026 року о 12:45 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1