Рішення № 136823717, 25.05.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/994/25

Провадження 2/193/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 травня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащука Д.А.,

за участі: секретаря судового засідання Губи О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

11.07.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 19 червня 2023 року, близько о 23 год. 00 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 помітив на території сусіднього домоволодіння, по вул. Центральна, 24, легковий автомобіль, марки «ЗАЗ» моделі 110308-44, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2009 року випуску, сірого кольору, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого Апостолівським МРЕВ ДАІ у Дніпропетровській області, та вирішив ним заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний намір, який виник раптово, ОСОБА_2 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та тим, що названий вище транспортний засіб не був зачинений, двигун був запущений і ключі знаходилися у замку запалення, сів за кермо цього автомобіля, привів його у рух та поїхав у сторону селища Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, де за перехрестям між селами Миколаївка, Олександро-Білівка та Володимирівка Криворізького району Дніпропетровської області, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, у результаті чого з`їхав у поле, де автомобіль кілька разів перекинувся та опинився на колесах на поверхні грунту. Після чого ОСОБА_2 покинув автомобіль, яким він незаконно заволодів, та пішов до себе додому.

Вироком Софіївського районного суду від 18.01.2024 у справі №193/2036/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки і 4 місяці. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Вирок набрав чинності 20.02.2024 і не оскаржувався.

Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_2 спричинив матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_1 розмір яких згідно наданого позивачем висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 101/25 від 28.06.2025 складає 77608,45 грн..

Окрім матеріальної шкоди, позивачу була завдана і моральна шкода, адже пошкодження автомобіля стало причиною його моральних страждань, він втратив душевний спокій, багато часу витрачав на оформлення відповідних документів, проведення експертиз, тощо. Після даної події у нього виникли психотравматичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій та переживань, привели до погіршення здоров`я та вплинули на ділові стосунки і реалізацію намірів через неможливість повноцінно експлуатувати автомобіль. Вказаним транспортним засобом він возив молоко на базар, це було його єдине джерело достатку, а відповідач своїми діями викрав, пошкодив, та ще й тривалий час відмовлявся відшкодувати завдану шкоду. Його переживання посилила відмова відповідача відремонтувати його транспортний засіб або виплатити відповідні кошти в добровільному порядку. Внаслідок переживань він став страждати на хронічну ішемічну хворобу серця, постійно відвідує лікаря та витрачає кошти на дорогі ліки.

Просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 77608,45 грн., моральну шкоду 150 000 грн, витрати на проведення транспортно товарознавчої експертизи в сумі 7000,00 грн. та витрати на правову допомогу 8000,00 грн..

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.08.2025 від представника відповідача, адвоката Мудраченка В.М., надійшов відзив на позовну заяву згідно якого позовні вимоги позивача не визнає у повному обсязі, просив залишити позовну заяву без розгляду.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник позов не визнали з підстав викладених у відзиві. За клопотанням представника відповідача витребувано з архіву суду матеріали судової справи №193/2036/23 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.289 КК України, для їх огляду в судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали справи, доходить до наступного висновку.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процессу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процессу їхні процесуальні права та обов`язки, неслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процессу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процессу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі докозам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальними засадами відповідальності при завданні шкоди є: факт завдання шкоди, неправомірність дій (бездіяльності) особи, причинний зв`язок між протиправністю дій (бездіяльності) та заподіяною шкодою.

Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 7 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Софіївського районного суду від 18.01.2024 у справі №193/2036/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки і 4 місяці. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Вирок набрав чинності 20.02.2024 і не оскаржувався.

Зі змісту вироку вбачається, що цивільний позов у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 не подавався.

Згідно вироку, 19 червня 2023 року, близько о 23 год. 00 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 помітив на території сусіднього домоволодіння, по вул. Центральна, 24, легковий автомобіль, марки «ЗАЗ» моделі 110308-44, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2009 року випуску, сірого кольору, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого Апостолівським МРЕВ ДАІ у Дніпропетровській області, та вирішив ним заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний намір, який виник раптово, ОСОБА_2 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та тим, що названий вище транспортний засіб не був зачинений, двигун був запущений і ключі знаходилися у замку запалення, сів за кермо цього автомобіля, привів його у рух та поїхав у сторону селища Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, де за перехрестям між селами Миколаївка, Олександро-Білівка та Володимирівка Криворізького району Дніпропетровської області, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, у результаті чого з`їхав у поле, де автомобіль кілька разів перекинувся та опинився на колесах на поверхні грунту. Після чого ОСОБА_2 покинув автомобіль, яким він незаконно заволодів, та пішов до себе додому. Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_2 спричинив матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_1 розмір яких, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6311/23 від 20.12.2023, складає 66 420 грн..

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що об`єктивно встановлено факт того, що протиправні дії відносно ОСОБА_1 були вчинені саме ОСОБА_2 , що підтверджується вироком Софіївського районного суду від 18.01.2024, який набрав законної сили.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач при визначенні суми завданої шкоди посилається на висновок експертного дослідження № 101/25 від 28.06.2025, виконаного судовим експертом Рейнюк Олександром Віталійовичем на замовлення позивача ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу ЗАЗ 110308-44, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті аварійного пошкодження при ДТП, яка сталася 19.06.2023, на момент проведення експертизи становить 77608,45 грн.(а.с.5-51).

Проте як убачається з матеріалів справи, під час ухвалення вищезазначеного вироку від 18.01.2024 судом було взято до уваги висновок експерта №6311/23 від 20.12.2023, експертиза по якому проведена в рамках кримінального провадження, в якому зазначено, що середня ринкова вартість автомобіля марки «ЗАЗ» моделі 110308-44 сірого кольору, 2009 року випуску, без урахування технічного стану, станом на 18.12.2023 становить 66 420 гривень, за умови, що станом на досліджувану дату об`єкт дослідження мав якісні технічні характеристики, тому суд прийшов до переконання, що при вирішенні даного цивільного позову потрібно брати до уваги даний експертний висновок, як належний та допустимий доказ.

Таким чином, в судовому засіданні вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області області від 18.01.2024 року доведено завдання матеріальної шкоди відповідачем позивачу в розмірі 66420 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Одним із способів такого захисту, відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові ВП ВС від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц зроблено висновок про те, як визначити розмір моральної шкоди: суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої сторони, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що позивач зазнав моральних страждань, які були спричинені протиправними діями відповідача.

Вищевказаний транспортний засіб, як було встановлено судом, був єдиним джерелом доходу позивача, так як використовувся для доставки на базар молока та його продажу, а відповідач своїми діями викрав, пошкодив транспортний засіб, тривалий час не відшкодував завдану шкоду, чим на думку суду завдав моральної шкоди позивачу, втрутившись в його звичний ритм життя, що також вплинуло і на стан його здоров`я.

Отже, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, суд вважає за доцільне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути її з позивача в розмірі 10 000 грн..

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин 4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що 06.01.2024 року між адвокатом Остапенко О.М. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничих послуг адвоката №25022501, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає зобов`язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги, оплата за надані послуги визначається та проводиться за згодою сторін, також надано акт про надання правничої допомоги до договору, згідно якого вартість наданих послуг складає 8000,00 грн.. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера серії 01 АУ №722646 Сидоруком П.Р. оплачено юридичні послуги адвоката у розмірі 8000,00 гривень. А отже відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, обгрунтовані, підтверджені поданими доказами, відповідають складності справи, виконаному адвокатом обсягу робіт та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 7000,00 грн. в якості відшкодування витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення розміру матеріального збитку, на замовлення позивача ОСОБА_1 судовим експертом Рейнюк Олександром Віталійовичем, який діє на підставі свідоцтва №543 від 29.11.2013 р. виданого на підставі рішення Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України було проведено транспортно товарознавче дослідження (висновок №101/25 від 28.06.2025 року), вартість якої 7000,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача.

Судом враховується, що рамках кримінального провадження по справі №193/2036/23 за обвинуваченням ОСОБА_2 по ч.1 ст. 289 КК України проведена судово-товарознавча експертиза № 6311/23 від 20.12.2023, згідно висновку якої вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля марки «ЗАЗ» моделі 110308-44, складає 66 420 грн.. Вказана експертиза проведена належним сертифікованим експертом, за часом експертиза відповідає періоду нанесення шкоди внаслідок вчиненого крмінального правопорушення, підстави для сумніву щодо її належності та достовірності у суда відсутні. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на проведення оплати за експертне дослідження, заявлене позивачем і таких доказів суду надано не було. Відтак у стягненні з відповідача 7000,00 гривень в якості відшкодування витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

У частинах першій, шостій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. 6 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно до ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Оскільки даний позов має майновий характер, то з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1036,59 грн..

Крім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача судові витрати понесені останнім на оплату судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, але пропорційно до розміру задоволених таких позовних вимог, тобто у розмірі 100,00 гривень.

Керуючись ст.1-13, 19, 76-81, 82, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, 66 420 (шістдесят шість тисяч чотириста двадцять) гривень 00 коп., на відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень, що у сумі становить 76 420 (сімдесят шість тисяч чотириста двадцять) гривень 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за вимогу майнового характеру, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1036,59 (одна тисяча тридцять шість гривень 59 копійок) грн., Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за сплату вимоги немайнового характеру, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 100 (сто) гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлений 25.05.2026.

Суддя Д.А.Кащук