Ухвала суду № 136823671, 25.05.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2234/26

2/214/4226/26

У Х В А Л А

про задоволення заяви про самовідвід

25 травня 2026 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на суддю покладено обов`язок, з-поміж іншого, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Принцип об`єктивності судді визначено у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року №2006/23, за якими об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

З підстав, зазначених у ст. ст. 36, 37 ЦПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід (ч. 1 ст. 39 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст.40 ЦПК України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Отже, в ході вирішення питання про відкриття провадження у даній справі суддя Попов В.В. прийшов до висновку про необхідність заявити собі самовідвід у якості головуючого по розгляду цієї справи, оскільки обставини, які будуть зазначені нижче, свідчать про неможливість прийняття до свого провадження та розгляду справи в такому складі суду.

Так, в одній із своїх позовних вимог ОСОБА_1 просить суд встановити факт його проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з березня 2022 року по жовтень 2025 року, що тягне за собою іншу вимогу визнання спільною сумісною власністю набутого між ними в цей період майна та його поділ.

Між тим, заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2022 року, ухваленому під головуванням судді цього суду Попова В.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, розірвано між ними шлюб, укладений 25 лютого 2017 року і зареєстрований за №41 Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Надалі ОСОБА_3 звернувся до цього суду із заявою про перегляд указаного заочного рішення, в обґрунтування якої послався, зокрема, на те, що він та ОСОБА_2 , не зважаючи на розірваний між ними шлюб, фактично з початку 2022 року і до цього часу продовжували проживати разом, вести спільне господарство, спільний бюджет та між ними існували фактичні шлюбні відносини, що було підтверджено в судовому засіданні з боку ОСОБА_2 .

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01.05.2026 року, постановленою під головуванням судді цього суду Попова В.В., зазначену заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу було залишено без задоволення, зокрема, на тих підставах, що суд критично оцінив пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо того, що вони фактично з початку 2022 року і по цей час продовжували проживати разом та вести спільне господарство, позаяк з матеріалів вищезгаданої цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та поділ майна, однією із вимог якої є встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу саме у період з березня 2022 року по жовтень 2025 року, зокрема, із наявних у ній фотокарток зі спільним зображенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було можливо припустити існування між останніми певних особистих стосунків.

Більш того, суд також звернув увагу на те, що вищезазначена заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу надійшла до суду 30 березня 2026 року, тоді як ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та поділ майна ще 03 березня 2026 року, що, у свою чергу, додатково ставило під сумнів обставини, викладені у заяві ОСОБА_3 про перегляд вищевказаного заочного рішення, встановлення яких в подальшому так чи інакше мало б значення при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та поділ майна, а також викликало питання стосовно того, чи не зумовив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 звернення ОСОБА_3 до суду із вищезгаданою заявою про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу.

Таким чином, суддею Поповим В.В. у вищезазначеній ухвалі від 01.05.2026 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу було так чи інакше висловлено його позицію стосовно спільного сумісного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства, спільного бюджету та стосовно існування між ними фактичних шлюбних відносин з початку 2022 року і до цього часу.

А тому суддя Попов В.В. приходить до переконання, що такі обставини можуть викликати в учасників цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та поділ майна або у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом з тим, пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічний принцип відображено в ст. 15 Кодексу суддівської етики.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, зокрема, в рішенні «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10.03.2010 року, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

А тому суддя Попов В.В., керуючись ст. 39 ЦПК України, ст. 15 Кодексу суддівської етики, п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, з метою уникнення безпідставних звинувачень в його упередженості як головуючого у справі зі сторони учасників процесу, з метою недопущення в подальшому подання заяв про відвід судді і з метою недопущення наявності сумнівів у сторін з приводу об`єктивності рішення у справі та запобігання безпідставних скарг, заявляє самовідвід у даній цивільній справі.

Керуючись ст. 15 Кодексу суддівської етики, п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, ст. ст. 36, 37, 39, 40, ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попова В.В. про самовідвід задовольнити.

Передати цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та поділ майна до канцелярії Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу для подальшого розподілу у порядку встановленому ч. 3 ст. 14 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Попов.