Рішення № 136822972, 26.05.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/13666/25

2/212/4399/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу, у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Осіпової К.Д., за участі представника відповідача адвоката Ніколенка М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

У листопаді 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Процент») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 30.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №16053, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн, шляхом перерахування на її платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 365 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим має заборгованість: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 21900,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 30.07.2024 року по 30.07.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом (547,50 % річних) та Графіку платежів, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також відшкодувати понесені судові витрати.

17 лютого 2026 року у справі ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог.

За результатом розгляду заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17 лютого 2026 року, на підставі ухвали суду від 03 квітня 2026 року вказане заочне рішення суду від 17 лютого 2026 року скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

20.04.2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач заперечує проти стягнення суми заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 21900,00 грн. частково. Свою позицію обґрунтовує тим, що розмір заборгованості за нарахованими процентами суперечить принципам розумності, справедливості та пропорційності, у зв?язку з чим просить зменшити розмір процентів за вказаним договором з 21 900,00 грн. до 4 000,00 грн. Також вказує, що у зв`язку з введенням на території Україні воєнного стану, що є форс-мажорними обставинами, відповідач була звільнена з роботи, в результаті чого була позбавлена можливості сплачувати заборгованість. Також, на підставі ст. 270 ЦПК України просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., так як позивачем не було належним чином доведено не співмірності витрат на професійну правову допомогу.

27.04.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив наступне. Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомилася перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Щодо нарахування відсотків за користування кредитом зазначив, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Нарахування відсотків за користування кредитом відбувалось чітко в межах встановлених договором розміру відсотків. В порушення умов Кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала. Крім того, повідомив, що зміни до кредитного договору не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), а тому відсутні правові підстави для перерахунку денної процентної ставки. Щодо правомірності стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з відповідача повідомив що до позовної заяви долучено всі докази, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу і є співмірними із складністю справи, а також часом та обсягом, які витрачені на надання послуг та виконання робіт адвокатом. У зв`язку з чим просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі, а розгляд справи просив проводити за відсутності представника ТОВ «ФК «Процент».

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву у якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Ніколенко М.Є. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Крім того просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу у разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог. Також, просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, подані заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.07.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16053, у відповідності до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 365 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування (547,50 % річних).

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб після укладення кредитного договору, що належить позичальникові. Продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 договору не передбачено. Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в додатку № 1 до цього договору.

Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку № 1. Даний договір укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.uа відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в особистому кабінеті в ІТС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму кредиту. Цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфікованої електронної печатки з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІТС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Даний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором: 517258. (а.с. 16-22)

Відповідачем також був підписаний електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, що надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит. (а.с. 23-25)

Перерахування коштів за договором 16053 від 30.07.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 на умовах фінансового кредиту у сумі 4000,00 грн підтверджується копіє квитанції №42234-80475-21833. (а.с. 26)

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент» передбачені всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом. (а.с. 33-41)

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 18.12.2025 року, на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 06-01-2026 року: фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . Номери телефонів які знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_4 . По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 4000,00 грн від 30-07-2024 року. Додатково на підтвердження вказаного надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 30-07-2024 - 04-08-2024 роки, з якої вбачається, що 30.07.2024 року на рахунок відповідача ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у сумі 4000,00 грн.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу вимог ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідачем на даний час зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконуються.

Так, згідно з Детальним розрахунком заборгованості за Кредитним договором №16053 від 30.07.2024 року наявна заборгованість у загальному розмірі 25900,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 21900,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 27-32), яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, отже задовольнити позовні вимоги у зв`язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо позиції відповідача про застосування принципу співмірності відсотків до суми тіла кредиту, суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Так, відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання кредиту, також зазначений договір не визнано судом недійсним. Оскільки ОСОБА_1 порушила умови договору та не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно тверджень відповідача про не співрозмірність суми нарахованих процентів за користування кредитом до суми (тіла) кредиту, вказівка про те що розмір процентів є несправедливим суд виходить з такого.

Так, позивачем порушено питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, до складу якої входить заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов?язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов?язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за яким відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Процентна ставка прямо передбачена умовами кредитного договору, які відповідач добровільно підписала, що свідчить про те, що вона визнавала умови договору такими, як прийнятні.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення розміру процентів.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору №03/06/2024 від 03.06.2024 року укладений між ТОВ «ФК «Процент» в особі директора Чужової Т.Є. та Фізичною особою-підприємцем Руденко К.В.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію довіреності складеної ТОВ «ФК «Процент» на ім`я адвоката Руденка К.В.; копію акту приймання передачі наданих послуг з надання правничої допомоги №73 від 30.09.2025, згідно з яким загальна вартість наданих юридичних послуг склала 10 000,00 грн; витяг з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг № 73 від 30.09.2025 року, згідно з яким розмір наданої правничої допомоги становить 10000,00 грн та включає в себе складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника 9000,00 грн.; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику 1000,00 грн; копію платіжної інструкції №3403 від 30.09.2025 року на суму 10 000,00 грн, як оплата за надання юридичних послуг по Договору №03/06/2024 від 03.06.2024 року.

Так, враховуючи ціну позову, складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на професійну (правничу) допомогу в розмірі 5000,00 грн., що на думку суду, буде відповідати принципу розумності та співмірності до заявлених позовних вимог.

Крім того, представник відповідача просив стягнути з позивача витрати понесені відповідачем на отримання правничої допомоги.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, право на відшкодування судових витрат включно з правничою допомогою має виключно та сторона, на користь якої ухвалено рішення. Оскільки позов задоволено повністю, законні підстави для стягнення витрат на користь відповідача відсутні.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 626, 628, 639, 652, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 4, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором № 16053 від 30.07.2024 року у загальному розмірі 25 900,00 грн (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок), з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 21 900,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. (п?ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження юридичної особи: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 26 травня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис