Рішення № 136822733, 26.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1336/26

Провадження № 2/175/429/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" травня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням-,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . В позові посилається на те, що він є зареєстрованим мешканцем квартири. Квартира перебуває у комунальній власності та надана для проживання його родині на підставі договору найму житлового приміщення від 22 жовтня 1982 року укладеного між ЖЕК № 9 м. Краматорська та його дідом - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виступав квартиронаймачем. Вказаний договір укладено на підставі ордера № 1315, який на теперішній час відсутній, що зумовлено тривалим строком користування житлом. У договорі найму зазначено адресу будинку з номером АДРЕСА_2 , що відповідає чинній адресі реєстрації та фактичного проживання мешканців квартири. Його дід, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим у довідці про зареєстрованих осіб він відсутній. Вказує, що відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є його дядьком, зареєстрований у зазначеній квартирі, однак фактично не проживає за вказаною адресою з квітня 2022 року, тобто понад три роки станом на день подання позову, у зв?язку з чим він звертається до суду.

В судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі.

Відповідач в судове засідання не з?явився, про день, час і місце слухання справи повідомлявся належним чином (поштовим повідомленням), причини неявки суду не повідомив, заяв не подав.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, про день, час і місце слухання справи повідомлявся належним чином (поштовим повідомленям), надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без їх участі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 , перебуває у комунальній власності та надана для проживання на підставі договору найму житлового приміщення від 22 жовтня 1982 року укладеного між ЖЕК № 9 м. Краматорська та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виступав квартиронаймачем.

Згідно довідки про зареєстрованих осіб, виданої Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру відділу обліку проживання фізичних осіб територіальної громади Краматорської міської ради від 19.12.2025 року №43275 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані громадяни:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Позивачем надано письмові пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в яких зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично не проживає квартирі АДРЕСА_1 , з квітня 2022 року, також надано копії квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім?ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Тому право члена сім?ї власника квартири користування цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це житло. Оскільки житлові права членів сім?ї власника житла є похідними від прав власника цієї квартири, то припинення права власності особи на квартиру припиняє право членів сім?ї на користування цією квартирою. Таким чином, лише члени сім?ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом у відповідності до вимог закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим власником.

За ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту з вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Конституцією України та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316.317.319.321 ЦК України).

Положення п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна та установлених статтею 50 ЖК України вимог, що ставляться до жилих приміщень, а також наявності чи відсутності іншого житла.

Також необхідно дослідити питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування будинком.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку. У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказано, що у справах про визнання наймача або членів його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Виходячи з зазначених правових норм, підставами для визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою є обов`язкова сукупність двох обставин:

- відсутність особи за місцем реєстрації понад встановлені строки;

- неповажність причини такої відсутності особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зокрема, без допиту в якості свідків в судовому засіданні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 їх покази, зазначені в поясненнях про не проживання особи за місцем реєстрації з квітня 2022 року, суд не може сприймати, як покази свідків, а оцінює як письмовий доказ.

Суд вважає, що позивачем не було надано достатніх належних та допустимих доказів для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним нерухомим майном, зокрема, не було заявлено клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які надавали письмові пояснення чи інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позвоних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості скористатись своїм правом передбаченим ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» для зняття осіб із зареєстрованого місця проживання.

Керуючись ст.ст. 81, 259, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 317,319.321.391.405 ЦК України, ст.ст. 41,129 Конституції України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова