Рішення № 136821710, 26.05.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/1084/25

Провадження № 2/533/93/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

09 грудня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 73158369 у розмірі 22575,00 гривень, що складається зі :

- заборгованості за основною сумою боргу - 7000,00 грн;

- заборгованість за відсотками - 525,00 грн

- заборгованості за пенею - 14000,00 грн.

- заборгованості за комісією за надання кредиту - 1050,00 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати, розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача та, у випадку неявки в судове засідання відповідачки, - ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 12 лютого 2026 року (а.с. 54-55).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачці (виписки за банківськими рахунками, меморіальні ордера, платіжні доручення, докази належності банківської картки тощо) за кредитним договором. Копії доказів заздалегідь направити відповідачці, а докази направлення - надати суду.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 19.02.2026 (а.с. 65-66) на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України витребувано від позивача у строк 10 днів з дня отримання ухвали докази на підтвердження позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачці (виписки за банківськими рахунками, меморіальні ордера, платіжні доручення, докази належності платіжного засобу (банківської картки) тощо) за кредитним договором № 73158369.

02.03.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (а.с. 72-74), у якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 09.01.2026 про здійснення платіжної операції (а.с.75) та детальний розрахунок заборгованості (а.с.76-79).

05 березня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшло заперечення на клопотання позивача (а.с. 86-92).

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01.04.2026, клопотання позивача про долучення доказів задоволено. Також на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію. У судовому засіданні оголошено перерву до 26.05.2026 (а.с. 101-103).

26.05.2026 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 110-111).

У судове засідання 26.05.2026 представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явився. У позовній заяві просив суд розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, місце та час судового засідання (а.с. 106). У судове засідання не з`явилася, у запереченні на клопотання позивача просила суд розгляд справи здійснювати без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-5)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 73158369, який підписано електронним підписом позичальниці.

За умовами кредитного договору первісний кредитор зобов`язаний був передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язаний був повернути кредит у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю (первісному кредитору) плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 73158369 у сумі 22575,00 грн, з яких:

- 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 525,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 14000,00 - сума заборгованості за пенею;

- 1050,00 грн - сума заборгованості за комісією за надання кредиту.

За ствердженням позивача, з моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю 131-2 Конституції України, статті 15, 16, 20, 205, 207, 512, 514, 516, 525-526, 530, 599, 610-612, 625-626, 628, 638-639, 1082 ЦК України, статті 19, 58, 60, 133, 175, 274 ЦПК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 (постанова від 23 вересня 2015 року), у справі № 732/670/19 (постанова від 09 вересня 2020 року), у справі № 404/502/18 (постанова від 23 березня 2020року), у справі № 127/33824/19 (постанова від 07 жовтня 2020 року).

Позиція відповідача (а.с. 86-92).

Відповідачка ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала.

Однак, у запереченнях на клопотання позивача відповідачка зазначала, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували ключові обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог. Зокрема, на думку відповідачки, позивач не надав первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт перерахування (видачі) кредитних коштів відповідачці, а подані «розрахунок заборгованості» та «інформаційна довідка» не дають можливості встановити реальне отримання коштів, не містять необхідних реквізитів і не є первинними документами.

Крім того, позивач не довів факту укладення кредитного договору в електронній формі, оскільки відсутні технічні докази акцепту та ідентифікації відповідачки (логи, IP-адреси, часові мітки, підтвердження SMS/BankID та інші дані, що встановлюють зв`язок між відповідачкою і відповідними діями). За таких умов обставини, викладені позивачем, є недоведеними.

Відповідачка уважала, що відсутність технічних доказів акцепту та доказів отримання нею коштів свідчить про недоведеність позивачем факту укладення кредитного договору та обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

На думку відповідачки, вимога про стягнення комісії за надання кредиту у сумі 1050,00 грн є неправомірною, оскільки встановлення окремої плати за дії, що становлять обов`язок кредитодавця за кредитним договором, суперечить законодавству про споживче кредитування та усталеній судовій практиці Верховного Суду; відповідні умови договору підлягають оцінці як нікчемні/недійсні в цій частині.

ОСОБА_1 стверджувала, що вимога про стягнення штрафу (неустойки) у сумі 15000,00 грн є такою, що суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та положенням Закону України «Про споживче кредитування», оскільки у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення, а нараховані з 24.02.2022 платежі такого характеру підлягають списанню кредитодавцем.

Заявлені позивачем вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а їх складові (зокрема комісія та штраф) є неправомірними, що виключає підстави для задоволення позову.

При нормативному обґрунтуванні своє позиції відповідачка посилалась статті 526, 527, 530, 1046, 1054 та на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статті 12, 13, 76-79, 81, 83, 84, 126, 222 Цивільного процесуального кодексу України, статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 12, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтю 12 та пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо норм на період дії воєнного часу», та правові висновки Верховного Суду у справі № 363/3231/18 (постанова від 04 вересня 2024 року), № 638/6852/18 (постанова від 10 квітня 2024 року), № 990/270/23 (постанова від 01 лютого 2024 року), № 219/1704/17 (постанова від 13 травня 2020 року), № 161/16891/15-ц (постанова від 30 січня 2018 року), № 278/2177/15-ц (постанова від 17 грудня 2021 року), № 761/4569/15-ц (постанова від 16 червня 2020 року), № 754/146888/19 (постанова від 12 січня 2022 року), № 287/363/16 (постанова від 21 липня 2021 року), № 524/5152/15 (постанова від 09 грудня 2019 року), № 640/14229/15 (постанова від 12 квітня 2021 року), № 671/1535/15 (постанова від 21 квітня 2021 року), № 209/789/15 (постанова від 15 грудня 2021 року), № 751/401/15 (постанова від21 липня 2021 року), № 758/5318/23 (постанова від 06 травня 2025 року), у справі №464/2647/22 (постанова від 06 травня 2025 року).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

11 лютого 2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (за договором - кредитодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - позичальник) було укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73158369 (далі - кредитний договір або договір кредиту), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 5.5, 5.6, р. 12 кредитного договору (а.с. 6-12).

У розділі 1 кредитного договору містяться терміни та визначення, які використовуються у договорі, а саме:

- Верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність (п. 1.2 кредитного договору).

- Заборгованість - сума грошових коштів, що складається зі суми отриманого позичальником кредиту, процентів за користування ним, комісії за надання кредиту, пені/штрафів/підвищених процентів за понадстрокове користування кредитом (у разі їх нарахування) (п. 1.5 кредитного договору).

- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді унікальної алфавітно-цифрової послідовності, що додаються позичальником до інших електронних даних, та надсилаються позичальником кредитодавцю для ідентифікації підписувача цих даних. Одноразовий ідентифікатор доступний тільки позичальнику та за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (п. 1.9 кредитного договору).

- Комісія за надання кредиту - грошові кошти, які згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання та користування кредитом в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом (п. 1.12 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі кредит) на погоджений умовами договору строк (надалі - строк кредиту) шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 2.1.1 кредитного договору).

Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов договору - надання коштів у кредит (п. 2.1.2 кредитного договору).

У п. 2.2 кредитного договору зазначені параметри та умови кредиту, а саме: сума кредиту 7000,00 грн (п. 2.2.1); строк кредитування/строк договору 30 днів (п. 2.2.2); процентна ставка/день 0,250 % (фіксована) (п. 2.2.3); комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 150,00 грн) (п. 2.2.4). Дата надання кредиту - 11.02.2025; дата повернення кредиту (останній день) - 12.03.2025; денна процентна ставка/день - 0,750 %; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною)/день - 4,00 %; пеня %/день - 4,00 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1186,17 %; орієнтовна загальна вартість кредиту у грн - 8575,00 грн.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором (п. 2.5 кредитного договору).

Для отримання кредиту позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на сайті (п. 3.1 кредитного договору).

Договір укладається сторонами дистанційно в електронній формі з використанням ІКС, в результаті чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки (п. 5.5. кредитного договору).

Згідно з п. 5.6 кредитного договору договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи зі строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

У відповідності до п. 6.2 кредитного договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п. 2.2 договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений пп. 2.2.4 п. 2.2 договору. Розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та укладення договору. Послуга для позичальника полягає в аналізі заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.

Відповідно до п. 9.2.6 кредитного договору кредитодавець має право відступити право вимоги за договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості, у разі невиконання позичальником зобов`язань за договором.

Сторони несуть відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства України (п. 10.1 кредитного договору).

У п. 10.5.2 кредитного договору у разі порушення строків повернення кредиту позичальник, якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору за користування кредитом (його частиною) понад встановлений договором строк, у випадку невиконання позичальником умов договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2 договору з першого дня кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Договір укладено із використанням мобільного застосунку MyCredit - кредит онлайн на карту (п. 11.3 кредитного договору).

У р. 12 кредитного договору зазначені такі відомості щодо позичальника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , відомості про паспортні дані; адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_1 ; телефон: НОМЕР_2 ; email: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 23113.

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73158369, передбачено та зазначено такі умови: дата платежу, сума платежу за розрахунковий період (гривня), в тому числі погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом та комісія за обслуговування кредиту (а.с. 13).

У паспорті споживчого кредиту до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)» зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 11.02.2025, інформація зберігає чинність та є актуальною до 12.03.2025 (а.с. 14-15).

Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» до ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 75) відповідно договору про переказ коштів було здійснено платіжну операцію: 11.02.2025; сума 7000,00 грн; отримувач ОСОБА_2 ; номер карти НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на яку 11.02.2025 було зараховано кошти в сумі 7000,00 грн (а.с. 110).

Також, у довідці АТ КБ «Приватбанк» зазначено, що фінансовим номером телефону ОСОБА_1 є НОМЕР_2 .

З виписки за договором, наданої АТ КБ «Приватбанк», вбачається, що на картку № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зараховано кошти у сумі 7000,00 грн (а.с.111).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 16-18, 76-80), виконаним первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», сума заборгованості відповідачки за період з 11.02.2025 по 26.06.2025 (останній день нарахування 01.05.2025) становила 22575,00 гривень, у тому числі: заборгованість по основному боргу - 7000,00 гривень; заборгованість за процентами - 525,00 грн, заборгованість за пенею - 14000,00 та заборгованість за комісією - 1050,00 грн.

Заборгованість за процентами нарахована за період - 30 днів, з розрахунку 0,25 % у день користування кредитом (17,50 грн). Також у розрахунку заборгованості відображено, що первісним кредитором нараховано пеню за період з 13.03.2025 по 01.05.2025 з розрахунку 4,00 % у день (280,00 грн).

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (за договором - клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (за договором - фактор) укладено договір факторингу № 27/03/25 (а.с. 32-36) та низку додаткових угод до нього, у тому числі додаткову угоду № 5 (а.с. 37).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі відповідного реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників - підтверджує факту переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

У день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно з реєстром боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному вигляді (додаток № 3).

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 26 червня 2025 року за договором факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) прийняло реєстр боржників № 8 від 26.06.2025 кількістю 6865 шт., після чого з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників, і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 38).

З копії платіжної інструкції від 30.06.2025 №723 вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти у розмірі 4904914,51 грн як плату за відступлення права вимоги згідно з додатковою угодою № 5 від 27.05.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 (а.с. 40).

Відповідно до реєстру боржників № 8 від 26.06.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 73158369 у загальній сумі 22575,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 7000,00 грн; заборгованість за процентами - 525,00 грн, заборгованість за пенею - 14000,00 грн та заборгованість за комісією за надання кредиту - 1050,00 грн (а.с. 39).

Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.»

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;

За ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Пунктом 8 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2025 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 73158369 про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту), відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачці у користування грошові кошти (кредит) у сумі 7000,00 грн зі строком користування кредитними коштами - 30 днів.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачкою на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт отримання кредиту фактично не заперечувався відповідачкою. Основні аргументи відповідачки будувалися на тому, що позивач не надав належних доказів укладення договору та перерахування коштів на її рахунок.

Однак, суд уважає, що підписання договору відповідачкою підтверджується змістом кредитного договору, додатків до договору, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки, що співпадають зі зазначеними відповідачкою у запереченнях на клопотання позивача; телефон (ідентичний з номером телефону, зазначеним відповідачкою у запереченнях та який є фінансовим номером відповідачки за повідомленням банку); номер банківської картки (маска картки) (що за повідомленням банку належить відповідачці); адресу місця проживання, що співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідачки (а.с. 53).

Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачка суду не надала, про таке не повідомляла та не стверджувала, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надала.

Також суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі кредиту у сумі 7000,00 грн та зарахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на поточний банківський рахунок відповідачки.

Так, з кредитного договору вбачається, що кредитні кошти мали б надаватися кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної кратки № 4149609018631285, реквізити якої надані позичальницею первісному кредитодавцю з метою отримання кредиту.

На цю ж саму платіжну карту, яка за повідомленням банківської установи належить ОСОБА_1 , у день укладення кредитного договору - 11.02.2025 було зараховано 7000,00 грн.

Такі докази видачі первісним кредитором та отримання кредиту саме відповідачкою є належними та достатніми для висновку, що саме відповідачка отримала кредит. Будь-яких пояснень чи доказів щодо іншого походження грошових коштів у сумі 7000,00 грн, що надійшли у день укладення кредитного договору на її рахунок, відповідачка суду не надала.

Доказів повернення відповідачкою у повному обсязі коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.

Отже суд погоджується з аргументами позивача, викладеними ним у позовній заяві, та вважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору з додержанням письмової форми, визначеної законом, з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», такий договір підписаний відповідачкою шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 цього закону та умовами договору. Відповідачка отримала за кредитним договором грошові кошти у сумі 7000,00 грн шляхом зарахування таких коштів на її поточний банківський рахунок за реквізитами емітованої на її ім`я платіжної банківської картки, що була зазначена нею у реквізитах кредитного договору.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за кредитним договором суд також уважає доведеним сукупністю досліджених судом доказів, які є належними, достовірними та достатніми.

Щодо нарахування комісії за видачу кредиту суд зазначає таке.

Закон України «Про споживче кредитування» (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, п. 8 ч. 3 ст. 9) у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору та станом на дату розгляду справи судом, дозволяє встановлювати у договорах за споживчими кредитами комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Такі комісії включаються до загальних витрат за споживчим кредитом нарівні зі процентами за користування кредитом.

Інформація про комісію була надана відповідачці первісним кредитором у порядку, визначеному п. 8 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (а.с. 13).

Умови про комісію за надання кредиту, викладені у кредитному договорі, прозоро, неприховано та зрозуміло.

Постанова Верховного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, на яку посилалася відповідачка, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у наведеній справі Верховний Суд зробив висновок щодо застосування абзацу другого частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору - 27 травня 2008 року), відповідно до якого споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Тоді, як у даній справі кредитний договір укладено було у 2025 році і правовідносини за таким договором урегульовано положеннями Закону України «Про споживче кредитування». У кредитному договорі чітко було зазначено, шо розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої заявки та укладення договору. Послуга для позичальника полягає в аналізі заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.

Посилання відповідачки на ч. 6 ст. 12 Закону України «Про банки і банківську діяльність» також є безпідставним, оскільки така норма виключена у 2011 році.

Оскільки комісія у сумі 1050,00 грн є одноразовим платежем за видачу (ініціювання) кредиту (грошові кошти, які згідно з умовами договору позичальник (відповідачка) зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання та користування кредитом у якості однієї зі складових загальних витрат за споживачем кредитом); розмір комісії чітко узгоджено між сторонами при підписанні договору, то вимога про її стягнення є законною та підлягає задоволенню.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн 00 коп. та заборгованість за процентами - 575,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив. Заборгованість за процентами нарахована правильно, виходячи з процентної ставки, що була узгоджена сторонами у п. 2.3 (0,250 % = 17,50 грн у день) договору. Такі проценти нараховані у межах строку кредитування (30 днів), встановленого договором (п. 2.2), тобто за правомірне користування кредитом.

Щодо нарахування пені суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Суд погоджується з аргументами відповідачки щодо неправомірного нарахування пені й уважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону. Суд уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування первісним кредитодавцем пені за несвоєчасне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором введено військовий стан на території України.

Відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нарахована у межах спірного кредитного договору пеня у сумі 14000,00 грн підлягає списанню позивачем.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 11.02.2025 № 73158369 у сумі 8575,00 грн, у тому числі: сума заборгованості за основною сумою боргу - 7000,00 грн; заборгованість за процентами 525,00 грн; заборгованість за комісією 1050,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за пенею у сумі 14000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 3028 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (37,98 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1150,03 грн (3028,00 х 37,98 % = 1150,03).

Керуючись статтями 12, 15, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 11.02.2025 № 73158369 у загальній сумі 8575 гривень 00 копійок, у тому числі: заборгованість за основною сумою боргу - 7000 гривень 00 копійок; заборгованість за процентами - 525 гривень 00 копійок; заборгованість за комісією - 1050 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 14000 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1150 гривень 03 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, місто Київ, 01032; адреса для листування: вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400; ідентифікаційний код юридичної особи: 35625014; адреса електронної пошти: info@eadr.com.ua; 35625014eapab@mail.gov.ua; тел.: 0672167215).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 26.05.2026.

Суддя В.П. Козир