Рішення № 136821486, 25.05.2026, Тетіївський районний суд Київської області

25.05.2026 Провадження по справі № 2/940/525/26

Справа № 940/639/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Зіп`юк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позов в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із: земельної ділянки площею 3.2475 га., кадастровий номер ділянки: 3224688200:05:019:0003, для ведення товарного сільськгосподарського виробництва, що розташована в Черепинській сільській раді, Тетіївського р-ну, Київської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер прадідусь позивачки ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, на спадкове майо, яке складається із: земельної ділянки площею 3.2475 га., кадастровий номер ділянки:3224688200:05:019:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Черепинської сільської ради, Тетіївського р-ну, Київської обл., яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 331279, виданого управлінням земельних ресурсів у Тетіївському районі Київської області.

Позивачка претендує на вказане спадкове майно, як спадкоємець по закону, оскільки є правнукою померлого. Вона спадщину прийняла, за її заявою заведена спадкова справа № 200/2025 в Тетіївській державній нотаріальній конторі.

19.02.2026 року позивачка звернулася до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку. Оглянувши подані документи нотаріус повідомила, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно позивачем не поданий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на вищевказану земельну ділянку, відсутня інформація про зареєстроване право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5. В зв`язку з чим, нотаріус винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.02.2026, № 83/02-14.

Дійсно, після сметрі ОСОБА_2 оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку не зберігся, але належність земельної ділянки підтверджується копією Державного акта на право власності серія ЯЖ №331279.

За вказаних обставин, позивачка ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадщину.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 16.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

01.05.2026 до суду від представника відповідача Тетіївської міської ради Балагури Б.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що міська рада не вбачає підстав для визнання позову, оскільки позивачкою не надано до суду допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.05.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. не прибули, представник позивачки надала до суду клопотання, в якому просить підготовче засідання проводити за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Тетіївської міської ради у судове засідання не прибув, надав до суду відзив, в якому просить провести розгляд справи без участі представника Тетіївської міської ради з урахуванням позиції викладеної у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи подані сторонами заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі доказив їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.10.2025 (а. с. 34).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 3.2475 га., кадастровий номер ділянки: 3224688200:05:019:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Черепинської сільської ради, Тетіївського р-ну, Київської обл., яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 331279 та копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ( а. с. 18-19, 103-105).

Позивачка претендує на зазначену спадщину як спадкоємець за законом, оскільки є правнукою померлого. Факт родинних відносин позивачки та ОСОБА_2 підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження відповідно до статтей 126,133,135 Сімейного кодексу України № 00053715005 від 19.09.2025, копією свідоцтва про народження матері позивачки серії НОМЕР_2 від 15.07.1978, копією свідоцтва про шлюб батьків позивачки серії НОМЕР_3 від 15.09.2017, копією свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_4 від 15.09.2017, та копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00054748366 від 13.11.2025( а. с. 9-13, 45-46).

Позивачка спадщину прийняла, за її заявою заведена спадкова справа № 200/2025 в Тетіївській державній нотаріальній конторі ( а. с. 32-95).

19.02.2026 на звернення представника позивачка до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку, нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 83/02-14, та повідомила, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно позивачем не поданий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на вищевказану земельну ділянку, відсутня інформація про зареєстроване право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 ( а. с. 15-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №7від 30травня 2008року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки позивачка позбавлена можливості здійснити своє право на спадкування за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, таке право підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Твердження сторони відповідача Тетіївської міськї ради викладені у відзиві щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, спростовуються матеріалами справи.

Отже, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що померлому ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 3.2475 га., кадастровий номер ділянки: 3224688200:05:019:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Черепинської сільської ради, Тетіївського р-ну, Київської обл., його спадкоємцем за законом є позивачка, яка спадщину прийняла, втім в позасудовому порядку позбавлений можливості оформити право власності на вищезазначену земельну ділянку у зв`язку з відмовою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому це право позивачки підлягає захисту судом шляхом його визнання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 16, 328, 1216, 1218, 1223, 1296 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 247, 264-268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається із: земельної ділянки площею 3.2475 га., кадастровий номер ділянки: 3224688200:05:019:0003, для ведення товарного сільськгосподарського виробництва, що розташована в Черепинській сільській раді, Тетіївського району, Київської області.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко