Ухвала суду № 136821387, 25.05.2026, Макарівський районний суд Київської області

"25" травня 2026 р. Справа № 370/1542/26

Провадження № 2/370/847/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рік с-ще Макарів

Суддя Макарівського районного суду Київської області Бізяєва Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Невмержицька Ірина Миколаївна, про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Невмержицька І.М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ «Агро-Ленд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування ділянки з чужого володіння. Разом з позовом позивач подала заяву про забезпечення доказів, відповідно якої просила суд накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 3222788900:05:001:0009, загальною площею 11,1499 га.

Заява обґрунтована тим, що предметом поданого позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування ділянки з чужого володіння. Підстава заявлених позовних вимог грунтується на подвійному продажу земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 , спочатку у 2011 році позивачу ОСОБА_1 та повторно у 2023 році іншому покупцю. На підставі ст. 150 ЦПК України вважає за необхідним захистити свої права.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 22.05.2026 року, заяву про забезпечення позову розподілено в провадження судді Бізяєвої Н.О.

Відтак, на тепер існує реальна загроза відчуження або передачі у користування спірних земельних ділянок третім особам або їх поділ/об`єднання, яка може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а незабезпечення позовних вимог на даній стадії розгляду справи може ускладнити подальший розгляд справи по суті, та може позбавити позивача на ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Вирішуючи порушене заявником питання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи; про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу; ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (частини перша, сьома, одинадцята статті 153 ЦПК України).

Судом під час вивчення матеріалів заяви встановлено, що вона подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України; судовий збір сплачено у порядку і розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», що підтверджено відповідними доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (зокрема, постанова Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Розглядаючи заяву представника позивача ОСОБА_4 , суд виходить з того, що з доданих до неї матеріалів вбачається існування реального спору між сторонами щодо права власності спірною земельною ділянкою на підставі укладеного 03.02.2011 Договору купівлі-продажу, за вирішенням якого позивач звернувся до суду.

При цьому, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення лише можливого в майбутньому порушення, вимога щодо представлення доказів наявності обставин, яких ще не існує, та на уникнення яких і направлені заходи забезпечення позову, не може вважатися належною. Підставою ж для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об`єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є/будуть предметом розгляду суду. За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності є тими ризиками, що мають враховуватися судом при вирішення такого роду питань.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представником заявника було запропоновано забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, право користування яким є предметом розгляду в справі.

Окремо суд зазначає, що згідно сталої практики Верховного Суду, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є належним заходом забезпечення позову. Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 19.09.2022 у справі № 757/36870/20, від 23.12.2020 у справі № 756/2609/20, від 29.03.2021 у справі № 202/365/20, від 23.12.2020 року у справі №756/2609/20.

Враховуючи усе викладене вище, наведені у заяві про забезпечення позову обставини та обґрунтування, предмет позову, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позову, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у справі у спосіб, про який просить позивач, зважаючи на те, що застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника (позивача), відтак заяву про забезпечення позову слід задовольнити, оскільки зазначений захід до забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, не суперечить вище наведеним положенням процесуального закону, узгоджується з предметом спору та відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258-261, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Невмержицька Ірина Миколаївна, про забезпечення позову.

Вжити заходи забезпечення позову у справі № 370/1542/26 шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 11,1499 га, кадастровий номер 3222788900:05:001:0009.

Надіслати копії цієї ухвали суду учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (стаття 261 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Н.О. Бізяєва