Рішення № 136821319, 23.01.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 368/600/25

2/368/153/26

Рішення

Іменем України

"23" січня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.

За участі:

Представник відповідача - Говоровський С.В.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС», - про стягнення збитків та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів, суд, -

В С Т А Н О В И В :

29.04.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС», - про стягнення збитків та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів, (а.с., 1 - 8), в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» (29011, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 12/2, ідентифікаційний код 42759248) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 42 670 (сорок дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 50 коп. збитків, завданих порушенням прав споживачів, а також понесені позивачем судові витрати у справі.

Свої позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:

- 09.04.2025 року ОСОБА_1 , яка на даний час проживає у м. Кіль, Федеративна Республіка Німеччина, маючи на меті здійснити поїздку до України для вирішення особистих питань, придбала через мобільний додаток квиток на автобус маршрут 4506 Оснабрюк - Харків, відправленням із м. Гамбург 14.09.2025 року о 02:50 год. до м. Києва. Номер квитка 7568164 , вартість - 5290 грн., замовлення № 1654117416, перевізник - KLR Bus (копія квитка і друкування оформленого замовлення додаються).

Оскільки при замовленні квитка позивачці була надана інформація про необхідність прибуття до місця відправлення не пізніше, ніж за 30 хвилин до часу відправлення, ОСОБА_1 виїхала з м. Кіль до м. Гамбург потягом 13.04.2025 року о 23:05 год. і об 00:30 год 14.04.2025 року прибула на залізничний вокзал міста Гамбурга.

Далі ОСОБА_1 о 01:34 год. автобусом дісталась до автовокзалу, де повинна була здійснити посадку на автобус до України, за адресою м. Гамбург, ZOB, Adenauerallee, 78, та чекала там на посадку на рейс № 4506.

Протягом наступної години автобус вказаного маршруту на автовокзал так і не прибув і о 02:47 год., тобто за декілька хвилин до того, як автобус повинен був вже відправитись, ОСОБА_1 почала хвилюватися з приводу відсутності свого автобуса та почала вживати заходи до з`ясування ситуації та отримання інформації від перевізника, так як жодної інформації про затримку автобуса чи скасування рейсу від перевізника не надходило. Так, ОСОБА_1 зайшла до мобільного додатку, через який вона придбавала квиток, та написала перевізникові питання з приводу відсутності автобуса. Через деякий час вона отримала відповіді у месенджерах Вайбер» та «Телеграм» про те, що автобус запізнюється та прибуде через 1 год. 40 хв.

Так і не дочекавшись вказаного автобуса, близько 5 години ранку позивачка знову написала повідомлення перевізникові у месенджері «Вайбер» про те, що автобуса все ще немає і чи прибуде він взагалі. Відповідь від перевізника надійшла через годину, однак не містила будь- якої інформації щодо заданих питань (копії скріншотів додаються).

Так, близько 05:30 год. ОСОБА_1 зателефонував представник перевізника та запитав, чи вона вже в автобусі і повідомив, що їй повинні були надіслати повідомлення про те, що необхідно здійснити посадку на автобус перевізника Flixbus.

Втім, такого повідомлення ОСОБА_1 не отримувала і не могла знати про зміну перевізника і свої подальші дії. Посилання перевізника на ті обставини, що ОСОБА_1 нібито була надана відповідна інформація, зокрема, шляхом повідомлення у месенджері «Вайбер» не є підтвердженням виконання перевізником свого обов`язку щодо повідомлення про зміну умов договору, оскільки відсутні належні докази, які це підтверджують.

ОСОБА_1 не заперечує, що нею дійсно були отримані у месенджері «Вайбер» н:відомлення та виклик із незнайомих телефонних номерів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно (скріншот додається).

Втім, побоюючись стати жертвою поширених шахрайських схем у соціальних мережах та месенджерах, ОСОБА_1 отримане із невідомого номера повідомлення не відкривала і на виклик не відповідала.

Звертає увагу, що обидва вказані номери телефонів, з яких надійшли повідомлення та дзвінок, - не були ідентифіковані як такі, що належать перевізнику, зокрема, ці телефонні номери не були вказані у придбаному квитку як засоби зв`язку із перевізником.

Зазначене підтверджує неможливість ОСОБА_1 бути обізнаною із тим, що інформація про зміну умов перевезення була надіслана їй перевізником належним чином.

Так і не отримавши послугу з перевезення пасажира у відповідача, ОСОБА_1 здійснила поїздку з іншим перевізником, розрахунок з яким був проведений на місці готівковими коштами.

Нормативне обгрунтування права позивача на стягнення збитків, завданих порушенням прав споживачів:

- Основним нормативним актом, яким врегульовано порядок перевезення пасажирів, є Цивільний кодекс України (ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- дравовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих деревезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та дравилами, що видаються відповідно до них.

За приписами ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона і перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка або електронного квитка та багажної квитанції, вимоги до яких нетановлюються відповідно до законодавства.

Частиною першою ст. 911 ЦК України визначено, що пасажир має право:

1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею кремого місця;

3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених "паспортними кодексами (статутами);

5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби;

6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або спізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або від інших обставин, що не залежали від перевізника (ч. 1 ст. 922 ЦК України).

Крім того, на веб-сайті та у додатку перевізника, через який ОСОБА_1 придбала квиток, наявний публічний договір про надання послуг перевезення пасажирів і багажу на рейси компанії KLR Bus.

Згідно із п. 5.3 вказаного Договору за наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) місце посадки може бути змінене Перевізником в односторонньому порядку, про що Перевізник, попередньо повідомляє Пасажира до відправлення автобуса. Пасажир вважається таким, що погодився на запропоновані Перевізником умови без зауважень та будь-яких претензій до Перевізника, якщо Пасажир продовжує рух на запропонованих Перевізником умовах. В подальшому претензії Пасажира з будь-яких питань щодо цього не розглядаються та не підлягають задоволенню.

Пунктами 5.14, 5.15 та 5.18 вказаного договору врегульовано, що якщо Пасажир не встигає до гарантованої пересадки, чи не був доставлений в місце призначення, що передбачені квитками Перевізника, Перевізник може забезпечувати пасажира альтернативним маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки в кінцевий пункт призначення. У випадку відмови Пасажира скористатися альтернативним маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки, Пасажиру повертається вартість невикористаної частини поїздки, виходячи із вартості проїзду 1км.

Пасажир вважається таким, що погодився скористатися альтернативним автобусом та/або альтернативним варіантом доставки Перевізника без зауважень та будь-яких претензій до Перевізника, якщо він продовжує рух альтернативними маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки в пункт призначення, що запропоновані Перевізником. За таких обставин в подальшому претензії Пасажира з будь-яких питань щодо цього не розглядаються та не підлягають задоволенню Перевізником.

Якщо має місце затримка відправлення рейсу з будь-яких причин з пункту відправлення або прибуття в пункт призначення, що зазначені у Квитку (паперовому квитку), Пасажир може скористатися поїздкою зі зміненим розкладом руху та/або маршрутом або ініціювати повернення невикористаної частини поїздки, виходячи із вартості проїзду 1км. У випадку, якщо Пасажир скористався поїздкою зі зміненим розкладом руху та/або маршрутом, подальші претензії Перевізником не розглядаються.

Виходячи із аналізу наведених вище норм чинного законодавства та умов договору перевезення, можна дійти висновку про те, що перевізник, ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС», порушив свої зобов`язання за договором перевезення пасажирів, завчасно не повідомивши ОСОБА_1 про зміну місця посадки та забезпечення альтернативним маршрутом, а також своєчасно не забезпечив пасажира можливістю скористатися поїздкою зі зміненим розкладом руху та/або маршрутом.

Згідно з п.22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач, - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 вказаної статті).

Оскільки ОСОБА_1 придбала послугу з перевезення пасажира для особистих потреб, вона є споживачем у розумінні вказаного Закону.

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (п. 2, 5 ч. 1 ст. - Закону України «Про захист прав споживачів»).

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Також, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування з збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця (ч. 2 ст. 10 Закону).

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. (ч. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача (ч.12 ст. 10 Закону).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 1, 2 ст. 22 Закону).

Обгрунтований розрахунок суми, що стягується (ціни позову):

Завдані збитки.

Збитки, завдані позивачу неналежним виконанням умов договору, становлять вартість полаченої, але не наданої послуги, тобто вартість проїзного документу на автобус.

Зазначена сума складає 5 290 грн. і підтверджується копією придбаного проїзного документа.

Пеня згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

ОСОБА_1 змогла виїхати з іншим перевізником лише о 18:00 год. 14.04.2025 року, тобто фактично прострочення надання послуг становило 15 годин. Пеня за прострочення надання послуг становить:

- 5290 грн. х 3% х 15 год. = 2 380,50 грн.

Моральна шкода.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях (потерпіла має слабке здоров`я та змушена була нервувати, змінювати свої плани та порушувати нормальний спосіб життя, зазнавати додаткових витрат). Завдану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 35 000 грн.

Ціна позову.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Таким чином, загальна сума стягнення (ціна позову) складає:

5290 грн. + 2 380,50 грн. + 35 000 грн. = 42 670,50 грн.

6. Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Отже, позивачка в силу вказаних вимог Закону звільнена від сплати судового збору.

Витрати, пов`язані з розглядом справи.

За правилами ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем з адвокатом укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, згідно умов якого клієнту надається правова допомога, в тому числі шляхом представництва інтересів у цивільних справах. Розмір і порядок оплати гонорару визначається додатками до договору.

Додатковою угодою до договору визначений розмір гонорару за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції у розмірі 13 000 грн. Відповідна додаткова угода та докази сплати вказаних коштів будуть надані до суду разом із остаточним розрахунком судових витрат. Таким чином, на даний час орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 13 000 (тринадцять тисяч) грн.

Таким чином, судові витрати позивача у справі є витратами, пов`язаними з розглядом справи, і орієнтовно становлять 13000 (тринадцять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Підсудність справи, інші формальності.

Позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювались.

На виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач зазначає про наявність оригіналів усіх письмових доказів, доданих до цієї позовної заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Оскільки місце проживання позивачки (споживача) зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до юрисдикції -Кагарлицького районного суду Київської області. Таким чином, цей позов подається Кагарлицького районного суду Київської області.

Керуючись ст.ст. 906, 908, 910, 911, 922 ЦК України, ст. 4, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 5, 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, - позивачка просила суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

29.04.2025 року автоматизованою системою документообігу Кагарлицького районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/600/25, провадження № 2/368/622/25, (а.с., 52).

23.05.2025 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 16 год. 00 хв. 01.07.2025 року, (а.с., 53 - 54).

11.06.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла заява позивачки ОСОБА_1 , (а.с., 57), - наступного змісту:

«09» квітня 2025 р вона - ОСОБА_1 уклав з відповідачем юридичною особою ТОВ «Люкс-Рейзен Біс» (придбала онлайн квиток по маршруту Гамбург, Німеччина - Київ, Україна).

Перевізник не виконав свої зобов`язання та завдав їй як матеріальної так і моральної шкоди.

Докладніше про суть справи викладено у позовній заяві до Кагарлицького районного суду від 24.04.2025 р., що була відправлена поштою до суду.

Відкрита справа № 368/600/25.

02.06.2025 р. на адресу її прописки надійшов лист із суду про ухвалення розгляду справи в порядку загального позовного провадження і повістки до суду про розгяд справи на 01.07.2025 р.

Але вона не має можливості особисто бути присутньою на судовому засіданні у справі № 368/600/25 за її позовом до ТОВ «Люкс-Рейзен Біс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з перебуванням за межами України (в Німеччині).

Тому надсилає заяву про часткове добровільне виконання зобов`язання відповідачем та розгляд справи без її участі і пояснення щодо завдання їй моральної шкоди та додатки до цих документів.

На підставі викладеного, - просить суд:

1. Розглядати справу без моєї участі.

2. Ухвалити рішення на підставі поданих нею матеріалів.

3. Витрати у зв`язку із сплатою судового збору покласти на відповідача, якщо такі є.

10.06.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове пояснення позивачки ОСОБА_1 щодо завданої їй моральної шкоди, (а.с., 58), - наступного змісту:

- Вона, - ОСОБА_1 , у межах поданої нею позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - подає додаткове обґрунтування обсягу завданої їй моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача - ТОВ «Люкс-Рейзен Біс».

У зв`язку з невиконанням перевізником свах зобов`язань щодо забезпечення належного перевезення, вона була змушена:

1. Очікувати транспорт понад 15 годин на автовокзалі за кордоном у стані повної невизначеності та в небезпечному оточенні вночі (попрошайки, бездомні і т.п.);

2. Перебувати у стресовому стані через відсутність зв`язку з перевізником та інформації про подальші дії;

3. Самостійно шукати альтернативний транспорт, що вимагало термінових дій у незнайомому середовищі, психологічної напруги, незапланованих фінансових витрат, під тиском часу та в умовах фізичного й емоційного виснаження;

4. Нести додаткові витрати, перебуваючи в умовах вимушеної невизначеності та без базових умов безпеки.

Ці обставини призвели до:

1. Значного емоційного навантаження, відчуття безпорадності та приниження;

2. Тривожного стану, фізичного виснаження, порушення сну;

3. Психологічного дискомфорту, який зберігався протягом тривалого часу після ситуацї;

4. Порушення її планів та втрату часу на інші, не заплановані, справи (не одноразове відвідування юриста, щоденне листування з перевізником та пошуку шляхів вирішення даного інциденту) під час перебування в Україні.

Також зазначає, що вона неодноразово писала, телефонувала перевізнику, для вирішення цього інциденту, але з нею так і ніхто не зв`язався і не спробував вирішити це питання мирним шляхом, а тільки присилали відписки з утвердженням того, що вони свої зобов`язання виконали у повному обсязі.

В зв`язку з цим, вона вимушена була звернутися за юридичною допомогою, і це потягло за собою ще додаткові не заплановані витрати.

Також зазначає, що подібний інцидент стався з нею вперше, і його наслідки викликали серйозну недовіру до пасажирських перевізників у майбутньому.

У зв`язку з вищевикладеним, вона вважає, що запитана нею сума моральної шкоди у межах позову є розумною, справедливою та співмірною із зазнаними стражданнями, та просить суд врахувати ці обставини при розгляді справи та винесенні рішення.

11.06.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява позивачки ОСОБА_1 про часткове добровільне виконання зобов`язання відповідачем та розгляд справи без її участі, (а.с., 61), - наступного змісту:

- Вона, - ОСОБА_1 , у зв`язку з перебуванням за межами Украни (в Німеччині), не має можливості особисто бути присутньою на судовому засіданні у справі № 368/600/25 за її позовом до ТОВ «Люкс- Рейзен Біс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У зв`язку з цим просить суд:

1. Розглядати справу без її участі;

2. Ухвалити рішення на підставі поданих нею матеріалів.

Крім того, повідомляє, що 04.06.2025 року на її банківський рахунок було зараховано кошти в сумі 5200 (п`ять тисяч двісті) грн. від відповідача, що, ймовірно, є компенсацією вартості квитка, який не був використаний через неналежне виконання зобов`язань з боку перевізника.

20.06.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов письмовий відзив відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС», (а.с., 67 - 69), - наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області, судді Закаблук О.В., знаходиться справа № 368/600/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ЛЮКС-РЕИЗЕН БІС» про стягнення збитків та моральної шкоди.

Відповідно до Ухвали про відкриття провадження у справі від 23 травня 2025 року відповідачу визначено п`ятнадцяти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу ними отримано 02.06.2025 року через поштовий сервіс «Укрпошта», що підтверджується трек номером 0610256354236.

Ознайомившись із змістом позовної заяви, користуючись правами, наданими статтями 12, 43, 49, 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України, Товариство обмеженою відповідальністю «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» не визнає позовні вимоги з огляду на наступне.

- ТОВ «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС» відповідно до ліцензії № 452 від 12.11.2019 року та дозволів на міжнародні регулярні перевезення пасажирів, виданих Міністерствод інфраструктури України надає послуги з міжнародних перевезень пасажирів та багажу.

В своїй господарській діяльності ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» на підставі укладених договорів отримує послуги з продажу квитків на свої маршрути від різних контрагентів. Зокрема це є автостанції, сайти з продажу квитків, агенти. Одним з таких агентів якій здійснює продаж квитків на рейсові автобуси ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» є система продажу квитків ТОВ «КЛР ЮА» на підставі агентського договору № 41 від 02 грудня 201( року (копія договору додається).

Саме в мобільному додатку, власником якого являється ТОВ «КЛР ЮА» https://klr.com.ua/, 09.04.2025 року ОСОБА_1 придбала квиток за № 7568164 по маршруту Гамбург-Київ, що повинен був відправитись 14.04.2025 року о 02:50.

У зв`язку із технічними несправностями транспортного засобу, що мав здійснювати перевезення по маршруту Гамбург-Київ, ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» було прийняте рішення про скасування рейсу, а пасажирам, що придбали квитки надати можливісті скористатися альтернативними маршрутами. З міста Гамбург найбільш прийнятним для ОСОБА_1 був автобус компанії Flixbus, який мав довезти ОСОБА_1 до м. Берлін і далі вона б мала продовжити рух з компанією KLR Bus до м. Київ.

13.04.2025 року працівниками контакт центру ТОВ «КЛР ЮА» було повідомлене ОСОБА_1 про заміну автобуса шляхом надсилання відповідних повідомлень в месенджер Вайбер, а також надіслано електронний квиток на альтернативний маршрут (копія додається).

Крім того було здійснено декілька дзвінків на месенджер Вайбер, на які ОСОБА_1 не відповідала. ( копії скірншотів додаються).

Відповідно до п. 146 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 року «Автомобільний перевізник має право скасовувати рейси транспортних засобів у разі виникнення обставин, які він не міг передбачити і виникненню яких не міг запобігти, з поверненням пасажирам (або замовнику послуг) коштів, сплачених ними за перевезення».

Разом з тим у відповідності до п. 5.14, 5.15 та 5.18 публічного договору про надання послуг перевезення пасажирів і багажу на рейси KLR Bus якщо пасажир не встигає до гарантованої пересадки, чи не був доставлений в місце призначення, що передбачені квитками Перевізника, перевізник може забезпечувати пасажира альтернативним маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки в кінцевий пункт призначення. У випадку відмови Пасажира скористатися альтернативним маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки, пасажиру повертається невикористана частина поїздки.

Повідомляє, що відповідно до платіжної інструкції № 7174 від 04.06.2025 року ОСОБА_1 було повернуто кошти в сумі 5 290 ( п`ять тисяч двісті дев`яносто) гривен:, (копія платіжної інструкції додається).

Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 35 000 грн.:

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

В ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також. ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановленою частиною другою цієї статті.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі N 487/6970/20 вказано, що:

- «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі N 372/2085/16-ц зазначено, що:

"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювана шкоди".

Враховуючи те, що ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» повідомило ОСОБА_1 про неможливість виконання рейсу, вжило всіх заходів для інформування її щодо зміни транспортного засобу та надало квиток для альтернативного автобусного маршруту, в діях ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» відсутня протиправна поведінка, а отже вважає, що підстав для виплати моральної шкоди ОСОБА_1 немає.

Щодо витрат на правничу допомогу.

- Відповідач повністю заперечує щодо стягнення з ТОВ «ЛІОКС-РЕЙЗЕН БІС» на користь позивача будь-яких витрат на правничу допомогу за їх необгрунтованістю та безпідставністю, виходячи із наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідач вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також він має бути доведеним належними, допустимими та достатніми доказами по судовій справі.

Вирішуючи це питання, прошу суд врахувати наступне:

- предмет спору у цій справі відноситься до справ незначної складності (малозначна справа - п.1 ч.б ст. 19 ЦПК);

- сама справа не потребує вивчення великого обсягу даних;

- обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи;

- обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання вимог п.8. ч. 3 ст.. 178 ЦПК України повідомляє, що ТОВ «ЛІОКС- РЕЙЗЕН БІС» не було понесено і не планується понесення судових витрат у зв`язку з розглядом справи.

Таким чином, на підставі зазначеного та керуючись ст. 43, ст. 137, ст. 178 ЦПК України, - відповідач просив суд:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІОКС-РЕЙЗЕН БІС» по справі № 368/600/25 про відшкодування моральної шкоди та про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

01.07.2025 року справа була знята з розгляду в зв`язку з розглядом суддею справи № 368/680/25 - про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КупАП, та призначено справу до слухання на 15 год. 00 хв. 07.10.2025 року, (а.с., 89).

В підготовче судове засідання, яке відбулося 07.10.2025 року, - позивачка ОСОБА_1 , - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява позивачки ОСОБА_1 , в якій вона просила суд слухати справу без її участі, при цьому позов - підтрмує в повному обсязі та просить його задовольнити.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 07.10.2025 року, - представник позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС - РЕЦЙЗЕН БІС», - Говоровський С.В., - вважав за можливе провести підготовче судове засідання без участі позивачки ОСОБА_1 , та призначити справу до судового розгляду по суті поданої позовної заяви.

Представник позивача категорично заперечував проти задоволення позову.

Інших заяв та клопотань, - представник відповідача, - в підготовчому судовому засіданні, - не подавав.

07.10.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі позивачки ОСОБА_1 ), по результатах якого, - на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 год. 00 хв. 29.10.2025 року, (а.с., 104 - 106).

29.10.2025 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 14.01.2026 року - в зв`язку з першою неявкою сторін по справі, (а.с., 107).

В судове засідання, яке відбулося 14.01.2026 року, - позивачка ОСОБА_1 , - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява позивачки ОСОБА_1 , в якій вона просила суд слухати справу без її участі, при цьому позов - підтрмує в повному обсязі та просить його задовольнити.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.01.2026 року, - представник позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС - РЕЦЙЗЕН БІС», - Говоровський С.В., - вважав за можливе провести судове засідання без участі позивачки ОСОБА_1 .

Представник позивача категорично заперечував проти задоволення позову, та, відповідно, - просив відмовити в його задоволенні.

Свою правову позицію щодо необхідності відмови в задоволенні позову представник відповідача обгрунтовував обставинами справи та нормами права, які викладені в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву, та які судом в повному обсязі наведено вище по тексту в мотивувальній частині даного судового рішення.

Суд, розглянувши позовну заяву, вислухавши представника відповідача, який заперечував проти задоволення клопотання в повному обсязі, дослідивши матеріали цивільного провадження, - приходить до висновку щодо часткового задоволення обзову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність:

Перш за все - суд зазначає, що відповідачем у даному цивільному провадженні є юридична особа.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Проте, - предметом розгляду в даному цивільному провадженні є захист прав споживача, а тому, - суд вважає за необхідне застосувати в рамках даного цивільного провадження підсудність за зареєстрованим місцем проживання споживача, тобто, - застосувати положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України (альтернативна підсудність).

Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як вбачається з матеріалів цивільного провадження, - позивач по справі, - ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), - зареєстрована в установленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується тієї обставини, що м. Кагарлик Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - м. Кагарлик, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як м. Кагарлик Київської області, - до адміністративно - територіальної реформи, - було територіальним центром Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи:

- місце реєстрації та місце проживання позивачки;

- предмет спору (захист прав споживачів;

- та враховуючи положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України, -

- дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, - так як дана позовна заява подана за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи - позивача, отже, - в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - підсудність за вибором позивача.

Сторони по справі:

- позивачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка місто Кагарлик Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_5 , виданий 29.12.1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), (а.с., 36 - 49).

Відповідачем по даній справі є юридична особа, - Товариство з обмеженою відповідальності «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС», (юридична адреса: 29011, Україна, м. Хмельницький, вул. Вінницьке шоссе, 12/2, Код ЄДРПОУ: 42759248), (а.с., 70 - 71).

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:

- ТОВ «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС» відповідно до ліцензії № 452 від 12.11.2019 року, та дозволів на міжнародні регулярні перевезення пасажирів, виданих Міністерствод інфраструктури України, - надає послуги з міжнародних перевезень пасажирів та багажу.

В своїй господарській діяльності позивач, - ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» на підставі укладених договорів, - отримує послуги з продажу квитків на свої маршрути від різних контрагентів.

Зокрема, - це є:

- автостанції;

- сайти з продажу квитків;

- агенти.

Одним з таких агентів, який здійснює продаж квитків на рейсові автобуси ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС», - є система продажу квитків ТОВ «КЛР ЮА», - на підставі агентського договору № 41 від 02 грудня 2019 року (копія договору - а.с., 73 - 76).

В мобільному додатку, власником якого являється ТОВ «КЛР ЮА» https://klr.com.ua/, - 09.04.2025 року, - позивачка ОСОБА_1 придбала квиток за № 7568164 по маршруту Гамбург-Київ, що повинен був відправитись 14.04.2025 року о 02:50.

У зв`язку із технічними несправностями транспортного засобу, що мав здійснювати перевезення по маршруту Гамбург-Київ, - відповідачем, - ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС» було прийняте рішення про скасування рейсу, а пасажирам, що придбали квитки надати можливісті скористатися альтернативними маршрутами.

Суд зазначає, що належних тиа допустимих доказів, які б підтверджували технічні несправності транспортного засобу (автобусу), - відповідачем до матеріалів справи, - не надано.

Суд критично відноситься до твердження позивача, яке полягає в наступному:

- з міста Гамбург найбільш прийнятним для позивачки ОСОБА_1 був автобус компанії Flixbus, який мав довезти позивачку ОСОБА_1 до м. Берлін і далі вона б мала продовжити рух з компанією KLR Bus до м. Київ.

13.04.2025 року працівниками контакт центру ТОВ «КЛР ЮА» було повідомлене ОСОБА_1 про заміну автобуса шляхом надсилання відповідних повідомлень в месенджер Вайбер, а також надіслано електронний квиток на альтернативний маршрут (копія міститься в матеріалах справи).

Суд критично відноситься до належного факту повідомлення факту повідомлення позивчки про відмсіну рейсу, адже, - таке повідомлення було надіслано не самим позивачем, а третьою особою, - контрагентом.

Крім того було здійснено декілька дзвінків на месенджер Вайбер, на які ОСОБА_1 не відповідала. ( копії скірншотів додаються).

Суд критично відноситься до телефонних дзвінків, які були здійснені не операторами відповідача.

Дійсно, згідно п. 146 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 року, - автомобільний перевізник має право скасовувати рейси транспортних засобів у разі виникнення обставин, які він не міг передбачити і виникненню яких не міг запобігти, з поверненням пасажирам (або замовнику послуг) коштів, сплачених ними за перевезення.

У відповідності до п. 5.14, 5.15 та 5.18 публічного договору про надання послуг перевезення пасажирів і багажу на рейси KLR Bus, - якщо пасажир не встигає до гарантованої пересадки, чи не був доставлений в місце призначення, що передбачені квитками Перевізника, перевізник може забезпечувати пасажира альтернативним маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки в кінцевий пункт призначення. У випадку відмови Пасажира скористатися альтернативним маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки, пасажиру повертається невикористана частина поїздки.

Дійсно, - відповідно до платіжної інструкції № 7174 від 04.06.2025 року, (а.с., 80), - позивачці ОСОБА_1 було повернуто кошти в сумі 5290 ( п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн.

Проте, - суд наголошує на тій обстиавині, що:

- вартість квитка на рейс, який мав відбутися 14.04.2025 року, але, - не відбувся, - відповідачем було повернуто позивачці ОСОБА_1 , - лише 04.06.2025 року, - тобто, - по сплину майже двохї місяців після невідбутого рейсу.

Суд глибоко з огляду на положення розумності та логічності, - переконаний, що такому поверненню, зокрема, - також сприяла та обставина, що позивачка ОСОБА_1 , - звернулася до суду з захистом порушеного права.

Така позиція суду також обумовлена тим, що ухвалу про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 02.06.2026 року, а вже 04.06.2026 року, - було позивачем було повернуто кошти в розмірі вартості квитка на автобус.

Отже, - суд зазначає наступне:

- суд вважає, що належного повідомлення про зміну умов договору перевезення, - позивачка ОСОБА_1 , - не отримувала, а тому - не могла знати про зміну перевізника.

Посилання перевізника на ті обставини, що ОСОБА_1 нібито була надана відповідна інформація, зокрема, - шляхом повідомлення у месенджері «Вайбер», - не є належним підтвердженням виконання саме перевізником свого обов`язку щодо повідомлення про зміну умов договору, оскільки, - в матеріалах провадження, - відсутні належні докази, які це підтверджують.

Так, дійсно, - позивачкою ОСОБА_1 були отримані у месенджері «Вайбер» повідомлення та виклик із незнайомих телефонних номерів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно (скріншот додається), але, - номера телефонів, - не належать до операторів відповідача.

Тому, - відповідачка ОСОБА_1 , - отримане із невідомого номера повідомлення, - не відкривала і на виклик не відповідала, - адже це її право.

Відповідно, - обидва вказані номери телефонів, з яких надійшли повідомлення та дзвінок, - не були ідентифіковані як такі, що належать перевізнику, зокрема, ці телефонні номери не були вказані у придбаному квитку як засоби зв`язку із перевізником.

Зазначене вище, - на думку суду, - підтверджує неможливість позивачки ОСОБА_1 бути обізнаною із тим, що інформація про зміну умов перевезення була надіслана їй перевізником належним чином.

Так і не отримавши послугу з перевезення пасажира у відповідача, ОСОБА_1 здійснила поїздку з іншим перевізником, розрахунок з яким був проведений на місці готівковими коштами.

До даної ситуації слід застосувати наступні норми права:

Згідно ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- дравовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих деревезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та дравилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона і перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка або електронного квитка та багажної квитанції, вимоги до яких нетановлюються відповідно до законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 911 ЦК України пасажир має право:

1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею кремого місця;

3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених "паспортними кодексами (статутами);

5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби;

6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

В даному випадку суд вважає, що відповідачем порушено ч.ч. 1, 7 ст. 91 ЦК України, а саме:

1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

Згідно ч. 1 ст. 922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або спізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або від інших обставин, що не залежали від перевізника.

Згідно із п. 5.3 вказаного Договору за наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) місце посадки може бути змінене Перевізником в односторонньому порядку, про що Перевізник, попередньо повідомляє Пасажира до відправлення автобуса. Пасажир вважається таким, що погодився на запропоновані Перевізником умови без зауважень та будь-яких претензій до Перевізника, якщо Пасажир продовжує рух на запропонованих Перевізником умовах. В подальшому претензії Пасажира з будь-яких питань щодо цього не розглядаються та не підлягають задоволенню.

Пунктами 5.14, 5.15 та 5.18 вказаного договору врегульовано, що якщо Пасажир не встигає до гарантованої пересадки, чи не був доставлений в місце призначення, що передбачені квитками Перевізника, Перевізник може забезпечувати пасажира альтернативним маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки в кінцевий пункт призначення. У випадку відмови Пасажира скористатися альтернативним маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки, Пасажиру повертається вартість невикористаної частини поїздки, виходячи із вартості проїзду 1км.

Пасажир вважається таким, що погодився скористатися альтернативним автобусом та/або альтернативним варіантом доставки Перевізника без зауважень та будь-яких претензій до Перевізника, якщо він продовжує рух альтернативними маршрутом, автобусом та/або альтернативним варіантом доставки в пункт призначення, що запропоновані Перевізником. За таких обставин в подальшому претензії Пасажира з будь-яких питань щодо цього не розглядаються та не підлягають задоволенню Перевізником.

Якщо має місце затримка відправлення рейсу з будь-яких причин з пункту відправлення або прибуття в пункт призначення, що зазначені у Квитку (паперовому квитку), Пасажир може скористатися поїздкою зі зміненим розкладом руху та/або маршрутом або ініціювати повернення невикористаної частини поїздки, виходячи із вартості проїзду 1км. У випадку, якщо Пасажир скористався поїздкою зі зміненим розкладом руху та/або маршрутом, подальші претензії Перевізником не розглядаються.

Виходячи із аналізу наведених вище норм чинного законодавства та умов договору перевезення, можна дійти висновку про те, що:

- перевізник, ТОВ «ЛЮКС-РЕЙЗЕН БІС», порушив свої зобов`язання за договором перевезення пасажирів, а саме, - завчасно не повідомивши позивачку ОСОБА_1 про зміну місця посадки та забезпечення альтернативним маршрутом, а також своєчасно не забезпечив пасажира можливістю скористатися поїздкою зі зміненим розкладом руху та/або маршрутом.

Згідно з п.22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач, - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Оскільки позивач ОСОБА_1 придбала послугу з перевезення пасажира для особистих потреб, - вона є споживачем у розумінні вказаного Закону.

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (п. 2, 5 ч. 1 ст. - Закону України «Про захист прав споживачів»).

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування з збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Згідно ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Отже, що стосується вартості завданих позивачці ОСОБА_1 збитків в зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, то суд зазначає наступне:

Отже, на думку суду, - збитки, завдані позивачу неналежним виконанням умов договору, становлять:

1) Вартість полаченої, але не наданої послуги, тобто вартість проїзного документу на автобус;

2) Пеня за невиконання відповідачем договоріних зобов`язань (розраховується на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Що стосується вартості проплаченої, але не наданої послуги, то суд зазначає наступне:

- вартість квитка, яка складає 5290 грн. 00 коп., - повернута відповідачем позивачці ОСОБА_1 , - 04.06.2026 року, (а.с. 80).

Проте, - суд зазначає, що кошти позивачем були повернуті позивачці вже в той час, коли справа перебувала в провадженні суду.

Що стосується пені, то суд зазначає наступне:

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Як встановлено в судовому засіданні з належних та допустимих доказів, - позивачка ОСОБА_1 змогла виїхати з іншим перевізником лише о 18:00 год. 14.04.2025 року, тобто фактично прострочення надання послуг становило 15 годин, а тому, - пеня за прострочення надання послуг становить:

- 5290 грн. х 3% х 15 год. = 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн. 50 коп., яка і має бути стягнена з відповідача на користь позивачки.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне:

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, позивачка в обгрунтовує заподіяння їй моральної шкоди та обгрунтовує розмір такої шкоди наступними обставинами:

- У зв`язку з невиконанням перевізником свах зобов`язань щодо забезпечення належного перевезення, вона була змушена:

1. Очікувати транспорт понад 15 годин на автовокзалі за кордоном у стані повної невизначеності та в небезпечному оточенні вночі (попрошайки, бездомні і т.п.);

2. Перебувати у стресовому стані через відсутність зв`язку з перевізником та інформації про подальші дії;

3. Самостійно шукати альтернативний транспорт, що вимагало термінових дій у незнайомому середовищі, психологічної напруги, незапланованих фінансових витрат, під тиском часу та в умовах фізичного й емоційного виснаження;

4. Нести додаткові витрати, перебуваючи в умовах вимушеної невизначеності та без базових умов безпеки.

Ці обставини призвели до:

1. Значного емоційного навантаження, відчуття безпорадності та приниження;

2. Тривожного стану, фізичного виснаження, порушення сну;

3. Психологічного дискомфорту, який зберігався протягом тривалого часу після ситуацї;

4. Порушення її планів та втрату часу на інші, не заплановані, справи (не одноразове відвідування юриста, щоденне листування з перевізником та пошуку шляхів вирішення даного інциденту) під час перебування в Україні.

Також зазначає, що вона неодноразово писала, телефонувала перевізнику, для вирішення цього інциденту, але з нею так і ніхто не зв`язався і не спробував вирішити це питання мирним шляхом, а тільки присилали відписки з утвердженням того, що вони свої зобов`язання виконали у повному обсязі.

В зв`язку з цим, вона вимушена була звернутися за юридичною допомогою, і це потягло за собою ще додаткові не заплановані витрати.

Також зазначає, що подібний інцидент стався з нею вперше, і його наслідки викликали серйозну недовіру до пасажирських перевізників у майбутньому.

У зв`язку з вищевикладеним, вона вважає, що запитана нею сума моральної шкоди у межах позову є розумною, справедливою та співмірною із зазнаними стражданнями, та просить суд врахувати ці обставини при розгляді справи та винесенні рішення.

Суд, не заперечуючи того факту, що невиконання відповідачем його договірних зобов`язань - заподіяв позивачці моральної шкоди, проте, - критично відноситься до того, що розмір заподіяної моральної кшкоди в даному випадку становить 35000 (тридяцть п`ять тисяч) грн., адже, - вважає, що такий розмір заподіяної моральної шкоди, - належним чином не обгрунтований, та задоволення такого розміру моральної шкоди буде суперечити наступним нормам права:

- Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

- Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Суд з огляду на вищевказану норму матеріального права зазначає наступне:

- ушкодження здоров`я позивачка не зазнала;

- позивачка належним чином не обгрунтувала, в чому полягали душевні страждання, а, лише на думку суду, - обмежилася описом незручностей, які вимникли в зв`язку з невиконанням відповідачем його договірних зобов`язань;

- майно позивачки не постраждало;

- позивачка не зазнала з боку відповідача приниження честі та гідності, ділової репутації.

З огляду на обставини справи, встановлені в судовому засіданні, - суд констатує наступне (в частині часткового задоволення позову в розмірі відшкодування моральної шкоди):

- як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з аудіо - запису розмови позивачки з представником відповідача, - представник відповідача (оператор ОСОБА_3) під час розмови з позивачкою - приносила вибачення у позивачки за незручності, пропонувала квиток на інший рейс цієї компанії, та пропонувала додатковий квиток.

Загалом, на думку суду, - представник відповідача - оператор ОСОБА_3 - веле себе помірковано, толерантно, терпляче, як належить оператору.

Що ж до поведінки позивачки, - вона обмежувалася лише емоційною промовою про невиконання відповідачем своїх зобов`язань, не погоджувалася на умови, які були запропоновані представником відповідача.

Отже, суд вважає, що, дійсно, - невиконанням договірних зобов`язань, - відповідач завдав моральної шкоди позивачці, проте, - далеко не в тому розмірі, на якому наполягає позивачка.

Суд вважає, що на обгрунтування такого значного розміру моральної шкоди - позивачка лише обмежилася описом незручностей, які вона отримала внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань, але аж ніяк не обгрунтувала належним чином, в чому конкретно полягали її душевні переживання.

З огляду на обставини справи, - суд вважає, що, враховуючи принципи розумності, достатност та справедливості, - розмір моральної шкоди слід визначити, - саме орієнтовно у вартості квитка, що становить суму 6000 (шість тисяч) грн., в решті ж задоволення вимог щодо моральної шкоди - слід вімовити, як в необгрунтованому розмірі.

Рішення суду щодо відшкодування моральної шкоди грунтується на наступних нормах права:

- Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановленою частиною другою цієї статті.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі N 487/6970/20 вказано, що:

- зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі N 372/2085/16-ц зазначено, що:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювана шкоди".

З огляду на вищевказане, суд приймає рішення про стягнення з відповідача коштів в розмірі 8380 (вісім тисяч триста вісімдесят) грн. 50 коп., - в якості компенсації шкоди, завданої порушенням прав споживачів, яка складається з наступного:

- 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн. 50 коп., - пеня за прострочення надання послуг;

- 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп, - відшкодування моральної шкоди.

Щодо часткового задоволення судових витрат, суд зазначає наступне:

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, позивачка вважає обгрунтований розмір понесених нею судових витрат у видлі витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп., обгрунтовуючи свою позицією наступним:

Позивачем з адвокатом укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, згідно умов якого клієнту надається правова допомога, в тому числі шляхом представництва інтересів у цивільних справах. Розмір і порядок оплати гонорару визначається додатками до договору.

Додатковою угодою до договору визначений розмір гонорару за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції у розмірі 13 000 грн. Відповідна додаткова угода та докази сплати вказаних коштів будуть надані до суду разом із остаточним розрахунком судових витрат. Таким чином, на даний час орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 13 000 (тринадцять тисяч) грн.

Таким чином, судові витрати позивача у справі є витратами, пов`язаними з розглядом справи, і орієнтовно становлять 13000 (тринадцять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Проте, - суд не погоджується з таким розміром судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, обгрунтовуючи свою позицією наступним:

- так, позивачкою до матеріалів справи на підствердження понесених нею витрат на правову допомогу додано наступні докази:

- акт № 23042506 приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 23042506 від 23.04.2025 року, (а.с., 59, 86, 101, 114).

Згідно вищевказаного документу - позивачем було сплачено «ЦЕНТРУ ПРАВОВОІ ДОПОМОГИ» (ТОВ «ПРАВОВА ДОПОМОГА 24/7», - кошти в сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп., саме за - проєкт претензії, проєкт заяви до суду.

Проте, - позивачкою ОСОБА_1 не надано до матеріалів цивільного провадження будь - яких інших доказів на підтвердження понесених нею судових витрат, як - то:

- сам договір про надання правової допомоги;

- розрахунок витрат на правову допомогу, тощо.

Враховуючи вищевикладене, - суд приймає рішення (керуючись вимогами розумності, достатності), - щодо стягнення з відповідача на користь позивачки коштів в сумі 7000 (сім тисяч) грн.

Суд вважає вищевказану суму достатньою, - достатньою для складання позовної заяви в регіоні м. Київ, - з огляду на зміст позовної заяви, її форму та документів, які додані до первинної позовної заяви.

Так, суд вважає, що позивачкою ніяких інших судових витрат, окрім оплати позовної заяви - не понесено.

При прийнятті рішення в даному цивільному провадженні в частині судових витрат, - суд керувався наступним.

Так, пи вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховував:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідач вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- має бути доведеним належними, допустимими та достатніми доказами по судовій справі.

Вирішуючи це питання, прошу суд врахувати наступне:

- предмет спору у цій справі відноситься до справ незначної складності (малозначна справа - п.1 ч.б ст. 19 ЦПК);

- сама справа не потребує вивчення великого обсягу даних;

- обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи;

- обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними;

- єдині судові витрати в даному цивільному провадженні, - оплата вартості виготовлення позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі N 372/2085/16-ц, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі N 487/6970/20, ч.ч. 1, 2 ст. 23, ч.ч. 1, 7 ст. 91, ч. 1 ст. 906, ст. 908, ст. 910, ч. 1 ст. 911, ч. 1 ст. 922, ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст. 259, ст.ст. 263 - 265, ст. 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС», - про стягнення збитків та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів, - задовольнити частково.

Стягнути з юридичної особи, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС», (29011, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Вінницьке шоссе, 12/2, Код: 42759248), -

- на користь фізичної особи, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки місто Кагарлик Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_5 , виданий 29.12.1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), -

- кошти в сумі 8380 (вісім тисяч триста вісімдесят) грн. 50 коп., - в якості компенсації шкоди, завданої порушенням прав споживачів.

Стягнути з юридичної особи, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС - РЕЙЗЕН БІС», (29011, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Вінницьке шоссе, 12/2, Код: 42759248), -

- на користь фізичної особи, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки місто Кагарлик Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_5 , виданий 29.12.1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), -

- кошти в сумі 7000 (сім тисяч) грн., - судових витрат, - витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.05.2026 року.

Суддя: Закаблук О.В.