Рішення № 136821129, 22.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2813/26

Провадження № 2/357/3881/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О.І.,

за участі секретаря Кича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи тим, що між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00600.003964681, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Графіком погашення кредиту.16.12.2025 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з AT "Ідея Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Аксіліум-Фінанс" на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора у зобов`язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні.Відповідач кредитні кошти не повернула у повному обсязі та не виконала інші грошові зобов`язання, тому в неї наявна заборгованість за кредитним договором № Z62.00600.003964681 у розмірі 41 000,75 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 12 816,30 грн, заборгованість за відсотками 6 323,64 грн, заборгованість за комісіями 21 860,81 гривень. Вказані дії відповідача свідчать про відмову від добровільного повернення боргу, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом. Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № Z62.00600.003964681 у розмірі 41 000,75 грн, сума сплаченого судового збору та 6000 грн витрат на правову допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Згідно отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 2381148 від 25.02.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.06.1997 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді від 26 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 02 квітня 2026 року.

Відповідно до вказаної ухвали, вирішено розгляд ( формування та зберігання ) судової справи в змішаній ( паперовій та електронній ) формі.

26.03.2026 судом отримано відзив, поданий до суду представником відповідача Дейнека С.Л., зареєстрований за вх. № 19334.

Відзив обґрунтований тим, що 18.04.2023 відповідач здійснив оплату в банку в сумі 31 000 грн та погасив кредитну заборгованість за договором. Відповідно до додаткової угоди № Z62.00600.003964681/1 від 18.04.2023 відповідачем була погашена кредитна заборгованість та достроково припинення Кредитного договору. Подальші нарахування та розрахунок заборгованості відповідачем не підписувались та про їх зміст відповідача не повідомлялось. З позивачем відповідач будь-яких договорів не підписував та коштів не отримував. Позивач не надав на підтвердження позову копію витягу з Реєстру боржників до договору факторингу, відповідно до якого відповідач має загальну суму заборгованості. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в Білоцерківському районі Київської області справа була знята зі складу та відкладена на 22.05.2026.

В судове засідання 22.05.2026 учасники справи не з`явились.

Позивач ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» свого представника в судове засідання не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявна Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 02.04.2026, яка доставлена до електронного кабінету 04.04.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Водночас, в матеріалах справи міститься заява, яка отримана судом 25.03.2026, зареєстрована за вх. № 19101, отримана від представника позивача, в якій представник позивача не заперечує проти проведення судового засідання за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 22.05.2026 не з`явився, 22.05.2026 судом отримано від представника відповідача Дейнека С.П. заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутність представника відповідача. Позовні вимоги не визнають, доводи викладені у відзиві на позовну заяву підтримують в повному обсязі. Витрати на правову допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В свою чергу, учасники справи скористувались вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Такої позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інших заяв та клопотань з боку учасників справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що 24.05.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № Z62.00600.003964681.

За умовами вказаного кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 70 495,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), за користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану проценту ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5%, станом на день укладення Договору змінна частина ставки визначена за рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%, строком кредиту на 60 місяців ( п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. п. 1 Договору ).

Згідно п.п. 2.1. п. 2 цього Договору, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 24 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.

В п.п. 6.1. п. 6 вказаного Договору визначено Графік щомісячних платежів за кредитним договором, щомісячні внески наведені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та сплачуються на транзитний рахунок № 29092000525367.

Вказаний договір підписаний з боку відповідача власноручним підписом останнього.

Також долучено Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписаний з боку відповідача власноручним підписом останнього.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, що підтверджується доданою Випискою по рахунку з 24.05.2018 по 16.12.2026, з якої вбачається видача кредиту згідно кредитного договору № Z62.00600.003964681 від 24.05.2018 в сумі 70 496 гривень.

Крім того, в зазначені Виписці по рахунку міститься та відображена інформація по сплаті з боку відповідача, як погашення кредиту, сплата кредиту так і сплата процентів та за обслуговування кредиту.

Тобто, відповідач здійснював часткову сплату сум на погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 675-VIII, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа №372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Отже, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо видачі кредиту та заборгованості за кредитом.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19 ), у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15ц), у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі N 554/4300/16-ц, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі N 204/2972/20, у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі N 209/3046/20, у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі N 175/35/16-ц.

Отже, первісним кредитором АТ «Ідея Банк» підтверджено укладення вищевказаного договору та виконання його умов по видачі відповідних сум кредиту.

Суд звертає увагу, що сплачуючи частково кредит, відповідач вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц в якій суд зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України та передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, підписання № Z62.00600.003964681 від 24.05.2019 свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови даного договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами, в тому числі відповідачем.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладені договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

16.12.2025 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з AT "Ідея Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Аксіліум-Фінанс" на підставі договору факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 16.12.2025 до ТОВ "Фінансова компанія "Аксіліум-Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00600.003964618 від 24.05.2018у загальному розмірі 41 000,75 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 12 816,30 грн, заборгованість за відсотками 6 323,64 грн, заборгованість за комісіями 21 860,81 гривень.

На підтвердження проведення сплати за договором договору факторингу №1 від 16.12.2025 позивач надав платіжну інструкцію.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

26.01.2026 позивач ТОВ "Фінансова компанія "Аксіліум-Фінанс" надіслав відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, відповідно до якої заборгованість за кредитним договором № Z62.00600.003964681 від 24.05.2018становить у розмірі 41 000,75 грн, яку просили протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги погасити, яка залишилася без виконання з боку відповідача на що вказував позивач.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначав, що всупереч умов договору, відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредитному договору у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання та станом на 16.12.2025 має заборгованістьу розмірі 41 000,75 грн,з яких: 12 816,30 грн - заборгованість за основним боргом, 6 323,64 грн - заборгованість за відсотками, 21 860,81 грн - заборгованість за комісіями, що підтверджується доданою Довідкою-розрахунком.

Вказана сума заявлена позивачем до стягнення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №752/17604/15-ц (провадження №61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено вище та встановлено судом, позивачем доведено надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором № Z62.00600.003964681 від 24.05.2018.

Отже, як встановлено та не спростовано з боку відповідача, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання.

Як зазначено вище, на підтвердження наявності заборгованості, позивач надав виписку по рахунку відповідача по справі, а також довідку-розрахунок.

Водночас, суд не може погодитися з доводами позивача щодо наявної заборгованості з боку відповідача за вищевказаними договором.

Так, з наявної в матеріалах справи додаткової угоди № Z62.00600.003964681/1 до Кредитного договору № Z62.00600.003964681 від 24.05.2018, який був укладений між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 18.04.2023.

Відповідно п.п. 1.1. п. 1 додаткової угоди Сторони підписанням цієї Додаткової угоди визнають та підтверджують: наявність боргу позичальника за кредитним договором, станом на дату укладання цієї додаткової угоди, в сумі 73 364,98 грн, який складається: заборгованість за основною сумою боргу, що становить 36 690,90 грн; заборгованість за процентами, що становить 8 251,86 грн; заборгованість за платою ( комісією ) за обслуговування кредитної заборгованості ( кредиту ), що становить 28 422,22 гривень.

Відповідно до п.п. 2.1, п. 2 цієї Додаткової угоди Сторони домовились про дострокове припинення дії Кредитного договору після повернення Позичальником частини боргу за Кредитним договором при виконанні наступних умов. Позичальник зобов`язується повернути Банку в строк не пізніше 5 банківських днів від дати укладання цієї Додаткової угоди частину боргу за кредитним договором в сумі 31 000 грн, а також компенсувати Банку невідшкодовані витрати, зазначені в п. 1 даної Додаткової угоди в сумі 0,00 грн, а всього разом сплатити 31 000 гривень.

Згідно з п.п. 2.5 п. 2 цієї Додатковї угоди, за умови своєчасного та у повному обсязі виконання Позичальником пунктів 2.1, 2.2., 2.3., 2.4 Додаткової угоди, Банк здійснить прощення залишку боргу та закриття Кредитного договору.

Згідно до наявної квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 5922621 від 18.04.2023, ОСОБА_1 сплатив 31 000 гривень.

Отже, відповідач на виконання додаткової угоди № Z62.00600.003964681/1 до Кредитного договору № Z62.00600.003964681 від 24.05.2018, який був укладений між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 18.04.2023, сплатив обумовлену частину боргу за кредитним договором в сумі 31 000 гривень.

Оскільки відповідач виконав домовленість з Банком ( АТ «Ідея Банк» ), яка зазначена у додатковій угоді № Z62.00600.003964681/1 до Кредитного договору № Z62.00600.003964681 від 24.05.2018, то подальші нарахування є безпідставними, а сама наявність заборгованості в сумі 12 816,30 грн - заборгованість за основним боргом, 6 323,64 грн - заборгованість за відсотками, 21 860,81 грн - заборгованість за комісіями, що підтверджується доданою Довідкою-розрахунком є такою, що суперечить узгодженим сторонами умовам додаткової угоди № Z62.00600.003964681/1 до Кредитного договору № Z62.00600.003964681 від 24.05.2018, який був укладений 18.04.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № Z62.00600.003964681 у розмірі 41 000,75 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 12 816,30 грн, заборгованість за відсотками 6 323,64 грн, заборгованість за комісіями 21 860,81 грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки не підлягають задоволенню вимоги позивача по суті позовних вимог, не підлягають відшкодуванню на користь позивача і витрати понесені на правову допомогу в розмірі 6 000 грн, яку просив позивач стягнути з відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ТОВ «ФК «Профіт Капітал» були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 гривень, які документально підтверджені, про що свідчить Платіжна інструкція від 18.02.2026.

Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловлену Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022р. у справі № 560/8629/21.

Оскільки вимоги позивача не підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, не підлягають і стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати позивачем при зверненні до суду у вищевказаному розмірі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 638, 1048, 1049, 1054, 1077 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 27, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про споживче кредитування», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» (юридична адреса: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є, буд. 4, кабінет 4, ЄДРПОУ: 43231894 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено 22 травня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов