Рішення № 136820927, 26.05.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 760/32121/25

Провадження № 2/282/358/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Любар, у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20185,00 гривень, а також стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8382841, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 360 днів ( з 12.06.2025 по 06.06.2026) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 %, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8382841 від 12.06.2025 року передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок останнього № № НОМЕР_1 .

Враховуючи викладені вище умови договору кредиту №8382841 від 12.06.2025 р. та додаткової угоди, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 0 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 20 185,00 грн., зокрема: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 322,50 грн. сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. сума заборгованості за комісією; 10 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до Договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 20185,00 грн.

Покликаючись на умови кредитного договору та норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи, лист з копією ухвали про відкриття провадження у справі, надсилався відповідачці на адресу її реєстрації, однак повернувся на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відтак, з урахуванням правового висновку висловленого у постанові КЦС ВС від 01.12.2023 року у справі №591/4832/22 суд вважає, що відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Таким чином, у визначений судом строк відповідачка відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надала, також не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку, в судове засідання не з`явилася, а тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 12.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №8382841, шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 570312.

Згідно умов договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 360 днів (з 12.06.2025 по 06.06.2026 р.) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 %, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Відповідно до п.2.3 вказаного Довору, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194,73%. Згідно з п. 2.3.1 вказаного Договору денна процентна ставка/день 0,998%.

Як слідує із п.2.8 Договору, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування Кредитом до дати повернення, на залишок Кредиту, виходячи із строку фактичного користування Кредитом та до повного погашення заборгованості за Договором.

Згідно з п.6.2 Договору, за надання кредиту позичальник спалачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п.2.2.8. п.2.2. Договору.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт видачі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» позичальнику грошових коштів в сумі 5000 грн на картковий рахунок підтверджується копією платіжної інструкції від 12.06.2025 року, листом ТОВ ««ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА».

Крім того, згідно з інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . Відповідно до виписки по даному рахунку про рух коштів 12.06.2025 зараховано суму 5000,00 грн.

ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" виконало свої зобов`язання за Договором Кредитної лінії №8382841 від 12.06.2025 року.

З розрахунків заборгованості слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредиту №8382841 від 12.06.2025 року станом на 16.10.2025 складає 20185,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 4322,50 грн - заборгованість за процентами, 862,50 грн - заборгованість за комісією, 10000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Наявність та обґрунтованість заборгованості відповідачкою не спростовано, відзив не подано. Отже, відповідачка свого зобов`язання за Договором кредиту не виконала.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

16 жовтня 2025 року між ТОВ "1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" укладений Договір факторингу № 16/10/25 відповідно до якого ТОВ "1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передало (відступило) ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" за плату права вимоги, а ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" прийняло належні ТОВ "1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Наведене стверджується також Реєстром прав вимог до Договору факторингу № 16/10/25-02 від 16.10.2025 року, з якого вбачається, що ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" набуло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом договору кредитної лінії №8382841 від 12.06.2025 кредит надано відповідачу саме на споживчі потреби, а тому на спірні правовідносини поширюються норми Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Крім того, порядок дострокового повернення кредиту визначено і самим кредитним договором, зокрема у п. 6.13 Договору, де зазначено, що у разі прострочення Позичальником сплати Першого обов`язкового платежу/Мінімального обов`язкового платежу (що включають в себе нараховану Комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або сплати суми Кредиту) на шістдесят другий календарний день, Кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому разі Позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості.

Згідно з п.6.13.1. Договору, вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу Позичальника, зазначену в Договорі та/ або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет Позичальника. Повідомлення вважається отриманим Позичальником з моменту отримання Кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги Позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення Заборгованості за Договором протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від Кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом тридцяти календарних днів Позичальник усуне порушення умов Договору та здійснить погашення простроченої Заборгованості, вимога Кредитодавця втрачає чинність. У разі невиконання умов, зазначених у вимозі або не здійснення погашення простроченої Заборгованості вимога залишається чинною, а Позичальник зобов`язаний повернути Заборгованість в повному обсязі. В такому разі після спливу строку вимоги, Кредитодавець має право відступити право вимоги за Договором новому кредитору.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором».

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилався на те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань, строк виконання яких настав.

Як слідує з умов Договору, сторонами погоджено кінцевий строк повернення кредиту - до 06.06.2026, який станом на дату звернення до суду ще не сплинув.

Позивачем не надано доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання останнім вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої товариство мало намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за договором надання грошових коштів у позику, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та така була отримана відповідачем.

Однак, враховуючи те, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення простроченої заборгованості, строк погашення яких настав.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачка доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості за кредитним договором перед позивачем, зокрема простроченої заборгованості, не надала.

За розрахунком позивача, сума заборгованості ОСОБА_1 , заявлена до стягнення, за кредитним договором станом на 16.10.2025 становить 20185,00 грн, яка складається з: тіла кредиту - 5000 грн, нарахованих процентів 4322,50 грн, пенею за надання кредиту - 10000,00 грн, заборгованість за несплаченою комісією 862,50 грн.

Щодо заборгованості по тілу кредиту, то суд звертає увагу, що на момент звернення до суду ця сума не є простроченою, а позивач не набув права на дострокове стягнення заборгованості, оскільки відсутні докази фактичного направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому ця сума не підлягає стягненню.

Простроченою заборгованістю відповідача за період з 12.06.2025 до 16.10.2025 є заборгованість за процентами, що складає 4322,50 грн. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, суд погоджується із заявленими до стягнення процентами за користування кредитом, нарахованими за період з дати надання кредиту до 16.10.2025 (дати, по яку просить позивач стягнути нараховані відсотки за користування кредитом).

Крім того, простроченою є також заборгованість зі сплати одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 862,50 гривень, яка передбачена умовами Договору.

Отже, позовні вимоги про стягнення процентів та комісії в сумі 5185,00 грн слід задоволити.

Щодо стягнення з відповідача пені/неустойки в сумі 10000,00 грн, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки Договір Кредитної лінії був укладений в період дії воєнного стану в Україні, зобов`язальні відносини між сторонами виникли в період дії воєнного стану, борг відповідача нарахований виключно в період дії воєнного стану, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача пені, яка підлягає списанню кредитодавцем.

На підставі дослідженого, суд дійшов висновку, що в решті вимог - про стягнення тіла кредиту та стягнення пені слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" понесло судові витрати, що складаються з 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 622,32 гривень (2422,40 х 25,69% = 622,32).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, витяг з акта №7ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, де у переліку боржників зазначена ОСОБА_1 , за надані послуги клієнт сплачує адвокату 4500,00 грн., акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025.

З врахуванням часткового задоволення позову, з відповідача слід стягнути 1156,05 грн за правову допомогу (4500,00 х 25,69% = 1156,05).

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33) заборгованість за кредитним договором №8382841 від 12.06.2025 року в розмірі 5185 (п`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, витрати зі сплати судового збору у розмірі 622 (шістсот двадцять дві) гривень 32 копійок та на правничу допомогу 1156 (одна тисяча сто п`ятдесять шість) гривень 05 копійок .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. В. Вальчук