Ухвала суду № 136820872, 04.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1104/25

2-п/296/8/26

УХВАЛА

Іменем України

04 травня 2026 рокум. Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 06.11.2025 року у цивільній справі №296/1104/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дубок С.М., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою, у якій просить визнати поважною причину пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/1104/25 від 06.11.2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та поновити його; скасувати заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/1104/25 від 06.11.2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення зазначив, що відповідач не знала про розгляд справи №296/1104/25, оскільки не проживає за адресою АДРЕСА_1 . Вона не отримувала повістки про розгляд справи, копію ухвали та копію позову з додатками. З початку 2025 року відповідач фактично мешкає не за зареєстрованою адресою, а у Глибочицькій громаді за адресою АДРЕСА_2 . Про наявність рішення дізналася випадково під час перевірки інформації про себе через сервіс Opendatabot, після чого звернулася за правничою допомогою.

Також вказав, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, а також доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 04.03.2026 прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення.

02.03.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Ейс" Полякова О.В. до суду надійшла заява в якій просить заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення, а заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06.11.2025 у справі № 296/1104/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін. В заяві зазначає, що за клопотанням позивача судом було витребувано в банка-емітента документи, які є первинними доказами та фіксують фактичне здійснення фінансової операції. Дані первинні документи беззаперечно підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення у нього зобов`язань за кредитним договором, встановлюючи правову підставу для виконання відповідачем умов договору та обов`язків, передбачених відповідним правочином. Також вказав, що відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 9011,12 грн., а відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 27 354,03 грн. Наголосив, що перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачується в даному договорі. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, то позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином (а.с. 229-240 том 1).

Адвокат Дубок С.М. подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі відповідача та її представника, заяву про перегляд заочного рішення підтримує та просить задовольнити (а.с.4-5 том 2).

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частини 3, 4 ст. 284 ЦПК України передбачають, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Щодо поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд зазначає, що такий строк відповідачкою не пропущений, оскільки лише 08.02.2026 року вона ознайомилася з повним текстом рішення суду, а 27.02.2026 звернулася до суду із заявою про його перегляд.

Судом встановлено, що заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06.11.2025 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Ейс" заборгованість за договором кредитної лінії №00-11002524 від 19.01.2024 у розмірі 25894,03 грн, яка складається з 7300,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 18594,03 грн заборгованість за відсотками; стягнуто з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Ейс" судовий збір у розмірі 2293,10 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Ейс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що:

- відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки,

- а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто заочне рішення підлягає скасуванню за обов`язкової наявності двох умов разом, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 не отримувала поштової кореспонденції, направленої судом під час розгляду справи, остання поверталася до суду неврученою адресату з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, відповідача було повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, судом відзначається, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі № 12307/16 «В`ячеслав Корчагін проти росії», вказано, що попри те, що особа не отримала судову повістку, її право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, порушено не було.

Разом з тим, посилання на докази, якими обґрунтована заява про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Посилання представника відповідача, якими обґрунтована заява про перегляд заочного рішення, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та повністю спростовані запереченнями представника позивача на заяву про перегляд заочного рішення. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано обставини, якими обґрунтована позовна заява.

Так, представником відповідача заперечується факт перерахування відповідачу кредитних коштів та, на його думку, докази, що підтверджують даний факт в матеріалах справи відсутні.

Факт перерахування відповідачці грошових коштів на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , підтверджується листом ТОВ "Платежі Онлайн" за №204/09 від 09.09.2024 року, за яким, на банківську картку відповідачки 19.01.2024 року о 21:50:42 були перераховані грошові кошти у розмірі 7300,00 грн.

Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 7300,00 грн підтверджується листом АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» від 01.05.2025 року, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 19.01.2024 року були зараховані грошові кошти у розмірі 7300,00 грн. Даний факт постає із виписки по рахунку відповідачки.

Доказів зворотного матеріали справи не містять та такі не були надані відповідачкою.

Таким чином, вищезазначені докази в їх сукупності свідчать про те, що відповідачка 19.01.2024 року отримала зазначені кредитні кошти за Договором №00-11002524 від 19.01.2024 року у розмірі 7300,00 грн, тобто, кредитодавець ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» належним чином виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Також в матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу укладеного між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, акт-прийому-передачі боржників до цього договору, реєстр боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу; копія договору факторингу, укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, акт-прийому-передачі боржників до цього договору, реєстр боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу.

Відповідно до умов договорів факторингу №22-01/2024 від 22 січня 2024 року та №16082024- МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, моментом відступлення права вимоги визначено день, коли сторони підписали акт прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору згідно з додатком №3. З цього моменту фактор набуває статусу кредитора стосовно боржників по відношенню до відповідних заборгованостей і отримує права вимоги за цими зобов`язаннями.

Отже, відповідно до умов договору факторингу право вимоги переходить до фактора саме з моменту підписання акту прийому-передачі, а не з моменту здійснення оплати за договором факторингу. Дані обставини, вказують про правомірність переходу права вимоги.

Щодо витрат на професійну правову допомогу суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів: договору про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024, додаткової угоди №5 до договору, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акту прийому-передачі наданих послуг, підтверджено факт понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу.

Так, відповідно до п.п. 3.4, 3.6. Договору про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024 після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг; сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь Клієнта сплачується на користь Адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок Клієнта.

Разом з тим, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» в розмірі 3000,00 грн, що є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідністю критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Згідно ч 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Проаналізувавши доводи заяви про перегляд заочного рішення, судом встановлено, що доказів, які мають істотне значення для правильності вирішення спору, - не надано, як і не надано будь-яких інших доказів, що мали б істотне значення для правильності вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, правових підстав для скасування заочного рішення у даній справі від 06.11.2025 немає.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 126, 127, 284-288 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 06.11.2025 року у цивільній справі №296/1104/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Одночасно суд роз`яснює, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення даної ухвали.

У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись від дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту ухвали: 19.05.2026