Рішення № 136820870, 22.04.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14239/25

2/296/546/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (далі ТОВ «Укр кредит фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 22 січня 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1501-4216 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За умовами укладеного договору ТОВ «Укр кредит фінанс» надало відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн, погодили строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижену процентну ставку 0,90% в день, стандартну процентну ставку 1,00% в день, комісію за видачу кредиту 20,00 % від суми кредиту.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 44308,58 грн; з яких 14107,99 грн заборгованість за кредитом; 21950,59 грн заборгованість за нарахованими процентами; 8250,00 грн заборгованість за річними процентами на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач подав до суду клопотання в якому просить справу розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечує (а.с.124).

Відповідач подав до суду відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову. У вказаному відзиві відповідач заперечує щодо укладення кредитного договору, строку кредитування та нарахованих відсотків (а.с.133-148).

Відповіді на відзив не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно доданої до позовної заяви електронного договору про відкриття кредитної лінії №1501-4216 від 22 січня 2025 року між сторонами виникли кредитні правовідносини на наступних умовах: сума кредиту 10000,00 грн, строк кредитування 300 днів, тобто до 17 листопада 2025 року, базовий період 14 днів, погодили стандартну процентну ставку 1,0 % за кожен день користування кредитом.

Зі сторони позичальника договір підписано шляхом проставлення одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) А2536.

За змістом договору про відкриття кредитної лінії невід`ємними його частинами є: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, які також підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису.

За матеріалами позовної заяви 28 лютого 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1501-4216, за умовами якої ОСОБА_1 отримав додаткові кошти у кредит у розмірі 5000,00 грн, продовжили строк кредитування на 37 днів, з урахуванням цього строк кредитування за договором становить 337 днів. Відповідач підписав додаткову угоду електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) А4059.

Також 19 квітня 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1501-4216, за умовами якої ОСОБА_1 отримав додаткові кошти у кредит у розмірі 1700,00 грн, продовжили строк кредитування на 50 днів, з урахуванням цього строк кредитування за договором становить 386 днів. Відповідач підписав додаткову угоду електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) А8322.

Позивач стверджує, що на виконання умов вищевказаного договору та додаткових угод до цього договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн, 5000,00 грн та 1700,00 грн, а всього разом 16700,00 грн, шляхом перерахунку на його банківський рахунок за допомогою системи LiqPay та EasyPay.

В підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 16700,00 грн позивачем надано довідку про перерахування сум кредиту та інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім».

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за договором станом на 21 жовтня 2025 року становить 44308,58 грн, в тому числі: основний борг 14107,99 грн, залишок відсотків 21950,59 грн, залишок відсотків за статтею 625 Цивільного кодексу України - 8250,00 грн.

Також згідно вказаного розрахунку відповідачем було сплачено на користь позивача 18209,49грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про відкриття кредитної лінії між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , де зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами вказаного вище договору №1501-4216 від 22 січня 2025 року, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем долучена до матеріалів справи копія квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 22.01.2025р. про виплату через систему платежів LigPay, зокрема: ID операції - 2586594509, сума - 10000 грн; призначення платежу "видача кредитних коштів за договором 1501-4216"; платник Укр Кредит Фінанс; отримувач: VISA; номер платіжного інструменту:414962*12 (а.с.73).

Також позивачем додано листа ТОВ Фінансова компанія "Контрактовий дім" від 30.10.2025, відповідно до якого останній повідомляє про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів EasyPay на підставі договору №02/06/2020 від 01.16.2020, зокрема: ID платежу - 1566114717, дата 28.02.2025, сума - 5000 грн, номер договору - 1501-4216, номер картки НОМЕР_1 ; ID платежу - 1593078682, дата 19.04.2025, сума - 1700 грн, номер договору - 1501-4216, номер картки НОМЕР_1 ;(а.с. 51-56).

На підтвердження таких платежів позвачем видано також власну довідку (а.с. 97).

Однак, вказані вище листи та довідка не є первинним бухгалтерськими документами та допустимими доказами отримання позичальником кредитних коштів за умовами кредитного договору, не доводить факту перерахування коштів на рахунок, відкритий у банківській установі на ім`я ОСОБА_1 , враховуючи також, що останній не визнає факту укладання договору та отримання коштів. У вказаних листах вказано, зокрема, про транзакції на картку, номер якої зазначено лише частково - № НОМЕР_1 .

Розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, також не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже сам по собі не є належними доказом наявності заборгованості. Розрахунок складений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит та наявності заборгованості перед позивачем. За вказаних обставин суд не бере до уваги доводи позивача про часткову сплату боргу, при цьому така обставина також не визнається відповідачем (а.с. 58-66).

Позивачем також не надано до позовної заяви доказів існування будь-яких правовідносин ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо переказу коштів на картковий рахунок.

Копія довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту також не є первинним бухгалтерським документом на підтвердження видачі коштів позичальнику (а.с. 57).

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що банківська картка № НОМЕР_1 відкрита на ім`я відповідача, а також зарахування на користь останнього грошових коштів у сумі 16700 грн. на його банківську картку/рахунок.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність видачі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідачу кредитних коштів за умовами договору №1501-4216 від 22 січня 2025 року, у зв`язку з чим, недоведеність наявності заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за таким договором.

Крім того, заявлення до стягнення з відповідача заборгованості за річними процентами на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 8250,00 суд вважає безпідставним виходить з наступного.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

Згідно пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевказані положення закону, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за річними процентами на підставі статті 625 Цивільного кодексу України штрафів задоволенню не підлягає .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 81, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 04.05.2026