Ухвала суду № 136820850, 26.05.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1089/20

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Буткевича М.І., за участю секретаря судового засідання Беляєвої А.М., стягувача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , прокурора Толкачової Г.В., представників Житомирського управління Державної казначейської служби України Житомирської області, розглянувши заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2020 про стягнення з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області заборгованості у розмірі 16 395 485 грн,

в с т а н о в и в:

Представник стягувача звернувся до суду із заявою, в якій просить змінити порядок виконання зазначеного судового рішення в частині стягнення із боржника Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишку заборгованості у розмірі 16 125 552,45 грн, зазначивши, що стягнення здійснюється за рахунок коштів бюджету Оліївської сільської територіальної громади шляхом безспірного їх списання з рахунків розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів бюджету Оліївської сільської територіальної громади.

Необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення обґрунтована тим, що боржник Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області ухиляється від виконання судового рішення шляхом розподілу доходів та інших надходжень місцевого бюджету Оліївської сільської територіальної громади іншим підконтрольним розпорядникам та одержувачам (юридичним особам), залишаючи у бюджеті власне сільради лише кошти на захищених статтях, що унеможливлює виконання судового рішення. Вважає, що оскільки нерухоме майно у стягувача у комунальну власність придбане саме територіальною громадою, від імені якої діяла сільрада, стягнення заборгованості по оплаті вартості цього майна має бути здійснене саме з бюджету територіальної громади. На підтвердження свої позиції навів практику Верховного Суду.

Від Житомирської окружної прокуратури надійшли письмові заперечення на заяву, доводи яких зводяться до того, що стягувачем у цій справі подавались заяви аналогічного змісту, за наслідками розгляду яких у їх задоволенні було відмовлено, при цьому суд виходив із неможливості такої зміни судом способу виконання рішення суду, що призведе до зміни останнього по суті, а також нецільового використання коштів місцевого бюджету.

В судовому засіданні стягувач, його представник, а також прокурор підтримали свої вищенаведені позиції.

Представник Житомирського управління Державної казначейської служби України Житомирської області також заперечив проти задоволення заяви, зазначивши, що навіть у випадку зміни способу виконання судового рішення так як того просить стягувач списання коштів з рахунків юридичних осіб, які отримують кошти місцевого бюджету Оліївської сільської територіальної громади, можливе лише за наявності в них коштів в межах бюджетних асигнувань, затверджених у їхніх кошторисах за відповідними програмами.

Розглянувши заяву, суд виходить із наступного.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року в даній справі стягнуто з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 16 395 485 грн заборгованості за договорами купівлі-продажу. Це рішення набрало законної сили та знаходиться на виконанні Житомирського управління Державної казначейської служби України Житомирської області, залишок непогашеної заборгованості станом на 01.01.2026 року становить 16 125 552,45 грн. Управлінням боржнику неодноразово направлялись листи про встановлення асигнувань на виконання рішення суду, проте ці листи фактично були проігноровані, видатки у боржника за відповідною програмою на виконання судових рішень відсутні (а.с. 6-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача встановити чи змінити спосіб виконання судового рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК) способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 904/1478/15).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання таких рішень визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Пунктом 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно із п. 26 Порядку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку.

Пунктом 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Отже, оскільки законодавством України чітко визначено порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, які мають виконуватися шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника, якою наразі і керуються органи Казначейства при примусовому виконанні даного рішення, суд не уповноважений змінювати визначений цим законодавством порядок виконання таких рішень.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2020 визначено боржника Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області, отже, відповідно до вказаного Порядку виконання цього судового рішення можливе лише шляхом безспірного списання коштів саме з рахунків боржника, і законодавство України не передбачає субсидіарної відповідальності територіальної громади за зобов`язаннями органу місцевого самоврядування. Наведена представником стягувача практика Верховного Суду (постанова від 22.01.2019 у справі № 904/5492/15) є нерелевантною, оскільки у цій справі розглядалось питання повернення коштів з Державного бюджету України, що надійшли до цього ж бюджету внаслідок приватизації державного майна. Встановлена ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» субсидіарна відповідальність держави за зобов`язаннями державних органів не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки це суперечитиме положенням Бюджетного кодексу України та вищевказаному Порядку щодо цільового використання коштів місцевих бюджетів.

Враховуючи викладене, підстав для зміни способу чи порядку виконання рішення суду не вбачається.

Слід додатково зазначити, що стягувач через своїх представників двічі звертався до суду із заявами фактично аналогічного змісту, проте ухвалами Житомирського районного суду Житомирської області від 10.10.2023 та від 2.04.2024, залишеними в силі Житомирським апеляційним судом, в задоволенні заяв було відмовлено з аналогічних підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-260, 435 ЦПК, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Евіна А.К. про зміну способу та порядку виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.12.2020 про стягнення з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області заборгованості у розмірі 16 395 485 грн відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин.

Повний текст ухвали складено та підписано двадцять шостого травня 2026 року.

Суддя М.І. Буткевич