Ухвала суду № 136820823, 20.05.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/522/26

Провадження по справі 2-о/276/33/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

за участю: представника заявника адвоката Янчука М.О.

представників заінтересованих осіб: Єгорова Ю.Ю., Єгорової М.М. адвокатів: Кутлиєва Б.Н. та Кінзерської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Хорошівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький),

в с т а н о в и в:

26.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, в якій просила: встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним/біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису № 31 від 28.04.2025 року (орган реєстрації: Виконавчий комітет Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області), про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: вказати нові відомості про батька дитини, зазначивши батьком: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: смт Володарськ-Волинський, Житомирської області, змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », по-батькові дитини залишити - « ОСОБА_7 ».

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 30.03.2026 відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

14.04.2026 від ОСОБА_3 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зокрема зазначено, що обставини які наведені в заяві про встановлення факту бітьківства, а саме, що «встановлення факту батьківства необхідне для отримання соціальних виплат та оформлення спадкових прав», в даному випадку свідчасть про наявність спору про право в цій справі. Так, встановлення юридичного факту, про який просить заявниця, породжуватиме певний правовий наслідок й впливатиме на права членів сім`ї загиблого, а саме на батька загиблого ОСОБА_2 , та матір загиблого ОСОБА_3 . Заяву про встановлення факту батьківства, яка подана ОСОБА_1 , просила залишити без розгляду. Окрім цього, заінтересована особа заперечила щодо задоволення заяви ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представники заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокати: Кутлиєв Б.Н. та Кінзерська Н.В. просили залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, з підстав, наведених у додаткових поясненнях. Також зазначили, що встановлення вказаного юридичного факту вплине на майнові права заінтересованих осіб (в частині спадкування частки майна, що залишилась після смерті ОСОБА_2 ), а також особисті немайнові права, оскільки вони набудуть відповідного статусу діда та баби.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Янчук М.О. заперечив щодо задоволення клопотання про залишення без розгляду заяви про встановлення факту батьківства, оскільки спору наразі немає, клопотання грунтується на припущеннях, а представниками заінтересованих осіб не наведено в чому саме полягає спір про право. Водночас, зазначив, що встановлення факту батьківства має на меті набуття для дитини соціальних пільг.

Розглянувши клопотання, заслухавши аргументи учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 13 зазначеного Кодексу також визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

За частиною 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб, у випадку чого між цими особами виникає спір про право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23 (провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що: «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. […]

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 686/11198/22 (провадження № 61-11564св23) зазначено, що: «до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі № 638/4/19 від 07 квітня 2020 року, провадження № 61-18132св19).

У даній справі ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, а саме, що ОСОБА_2 є рідним/біологічним батьком ОСОБА_4 . Метою встановлення даного факту ОСОБА_1 визначила: отримання соціальних виплат та оформлення спадкових прав, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Заінтересованими особами у заяві визначено біологічних батьків ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

14.04.2026 від ОСОБА_3 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких остання просила відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту батьківства та залишити без розгляду вказану заяву, зазначивши про наявність спору про право в частині подальшої реалізації спадкових прав та отримання соціальних виплат.

На підтвердження того, що заінтересовані особи: ОСОБА_8 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , 2004 р.н., надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Окрім того, представники заінтересованих осіб в судовому засіданні просили залишити без розгляду заяву про встановлення юридичного факту, оскільки встановлення вказаного юридичного факту вплине на майнові права заінтересованих осіб (в частині спадкування частки майна, що залишилась після смерті ОСОБА_2 ), а також особисті немайнові права, оскільки вони набудуть відповідного статусу діда та баби.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із положеннями статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що встановлення факту батьківства у даній справі вплине на майнові права заінтересованих осіб, а саме щодо обсягу спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_2 (розміру їх часток).

Окрім цього, у разі задоволення даної заяви, заінтересовані особи набудуть статусу діда та баби, а тому в них, з огляду на положення ст. 257, 258, 265 Сімейного кодексу України, виникнуть відповідні права та обов`язки відносно дитини ОСОБА_4 .

З огляду на те, що заінтересовані особи заперечують щодо задоволення заяви про встановлення факту батьківства, посилаючись на наявність спірних правовідносин, а тому вирішення питання про встановлення факту батьківства не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження.

Відтак, відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, роз`яснивши право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст. 19, 259, 260, 261, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що вона має право подати до суду позов на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 25.05.2026.

Головуючий суддя А.М. Збаражський