Постанова № 136820187, 19.05.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1024/26

Провадження № 3/577/348/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2026 р. м. Конотоп

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Логін Є.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника, адвоката Шевченка Д.С., розглянувши в режимі відео конференції матеріали, які надійшли від Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 ЕПР1 № 591650, 15.02.2026 о 00.43 год. в м. Конотоп по вл. Братів Лузанів, 26, ОСОБА_1 керував автомобілем марки Рено, д.н. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні. Зазначив, що дійсно, 15.02.2026 о 00.43 год. в м. Конотоп по вул. Братів Лузанів, 26, керував згаданим транспортним засобом, де був зупинений працівниками поліції. Зазначив, що йому не було відомо причину зупинки. Дійсно, при спілкуванні працівники поліції йому запропонували пройти огляд, проте він не зрозумів який саме огляд, чи то особистий, чи то транспортного засобу, про ознаки алкогольного сп`яніння йому не повідомляли. Також зазначив, що він дійсно напередодні вживав шампанське у невеликій кількості, проте на момент керування автомобілем уже був повністю тверезий.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Шевченко Д.С. в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні, викладеним у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Зокрема пояснив, що інспектором поліції грубо порушено ст. 266 КУпАП та «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. З відеозапису вбачається, що поліцейський не назвав жодної ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі після його відмови пройти такий на місці зупинки. Зазначив, що при спілкуванні з поліцейським, поведінка водія є адекватною та відповідає обстановці і не викликає підозри. Також, поліцейським не задокументовано факт порушення правил ПДР, які б дали право працівникам поліції здійснити зупинку транспортного засобу, відтак усі подальші дії вважає незаконними. Просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні був допитаний інспектор поліції ОСОБА_2 , який складав протокол про адміністративне правопорушення та який показав, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений у зв`язку із рухом у комендантську годину. При спілкуванні у водія виявлено запах алкоголю з порожнини рота, тому йому неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі, на що він категорично відмовився. Відтак, було складено протокол. Після оформлення матеріалів, водій запевнив, що залишиться спати в автомобілі, тому не вчинялись дії щодо його відсторонення від керування. Також зазначив, що відеозапис з місця події відтворюється не з самого початку спілкування з водієм, а дещо пізніше, з технічних причин , оскільки на реєстраторі сіла батарея.

Заслухавши ОСОБА_1 , його представника, працівника поліції, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена. Його дії вірно кваліфіковані за вказаною статтею, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єктивна сторона цього правопорушення полягає, зокрема у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду особи на визначення стану сп`яніння регулюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція № 1452/735).

Згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами п.п. 6, 7 Розділу 1 Інструкції 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

-лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Із аналізу наведених вимог законодавчих актів слід зробити висновок, що огляд на визначення перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння має бути проведеним поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, що має бути зафіксовано за допомогою технічних засобів відеозапису, і у разі відмови особи від проходження такого огляду або незгоди із результатами такого огляду, лікарем закладу охорони здоров`я.

Так, із відеозапису нагрудного реєстратора поліцейського вбачається, що водій ОСОБА_1 сам визнав, що вживав алкоголь, а саме напередодні випив шампанського. Також на відео чітко спостерігається як поліцейський повідомив про запах алкоголю автомобіля, де знаходився ОСОБА_1 , а сам водій ствердив, що окрім нього в авто нікого не було. Поліцейський безліч разів пропонував ОСОБА_1 пройти огляд саме на стан сп`яніння, як на місці зупинки а також в медичному закладі, Конотопській центральній лікарні, на що водій категорично не погоджувався та був згідний на складання протоколу.

Відтак, суд не бере до уваги заперечення ОСОБА_1 та його представника в цій частині.

Що стосується твердження представника про відсутність безперервності відеозапису, суд зазначає, що наданий відеозапис суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. № 1026., оскільки хоча на ньому відсутні перші хвилини спілкування з водієм, проте в подальшомиу є послідовним та відображає події, які відбувались у протоколі.

Відсутність посилання у протоколі на номер технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеозйомка, не спростовує обставин об`єктивно зафіксованих на наявному в матеріалах відеозаписі та не виключає належність та допустимість даного доказу.

Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

З досліджених під час розгляду відеозаписів вбачається, що фрагментація вказаних відеозаписів пов`язана лише з тим, що обставини правопорушення були зафіксовані на окремі технічні засоби, а саме відеореєстратор з автомобіля працівників поліції та їх персональні відеореєстратори.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що законної причини для зупинки транспортного засобу у працівників поліції не було, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

За приписами п. 5 ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.

Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573,на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Підпункт 4 пункту 16 вказаного Порядку визначає, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби.

У Сумській області комендантська година починалась о 23 год. 00 хв., а закінчувалась о 05 год. 00 хв., а тому, зупинка поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_3 15.02.2026р. о 00:43 год. в м. Конотопі, Сумської області була правомірною і останній, відповідно до вимог Правил дорожнього руху України, був зобов`язаний виконувати законні вимоги поліцейського, що спростовує доводи представника в цій частині.

Окрім того, рротокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254/256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до нього.

Твердження, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом не є підставою, що звільняє його від відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, оскільки невжиття поліцейськими такого заходу, у відповідності до положень ст. 266 КУпАП, є свідченням лише про невжиття обов`язкового превентивного заходу, однак жодним чином не підставою для визнання його невинуватості.

Всі інші доводи ОСОБА_1 та його представника мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності обсяг доказів, долучених до матеріалів справи, в їх сукупності повинен бути необхідним та достатнім для беззаперечного висновку про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод`зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд також враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та його вина повністю доведена, що підтверджуються низкою належних та допустимих доказів, які не були спростовані. Адже, поведінка та дії водія ОСОБА_1 на місці події свідчать про спрямованість його умислу на категоричну відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння в будь-яких визначених формах, а відтак і про його фактичне ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим суд вважає дані дії є тотожними відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Будь-яких обґрунтованих доводів, належних та допустимих доказів чи переконань, що спростовують вищенаведене, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Отже, зважаючи на викладене, хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 591650 направленням на медичний огляд на стан сп`яніння, актом огляду, відеозаписом події, іншими матеріалами.

Рішенням ЄСПЛ від 29.06.2007 р. у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) наголошено, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов`язки, установлені ПДР України, які мають дотримуватися при експлуатації автомобіля за будь-яких обставин.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставин що пом`якшують та обтяжують відповідальність не вбачаю та вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з правопорушника судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст.283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст. 130 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік з накладанням штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. (UA628999980313090149000018001,Отримувач коштів ГУК у Сумській обл/Сумська обл./21081300,Код отримувача (ЄДРПОУ) 37970404, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП),Код банку (МФО) -899998,Призначення платежу 21081300,Код класифікації доходів бюджету адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на рахунок держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі не сплати штрафу у встановлений строк, стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Є. В. Логін