Рішення № 136819558, 26.05.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/996/25

Провадження № 2/743/54/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір № 3872192 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11 100 гривень шляхом перерахування на банківську картку.

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 76-МЛ, укладеного 29.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 48 107,4 гривень: тіло кредиту - 11 100 гривень, прострочені проценти - 36 230,4 гривень, комісія - 777 гривень, а також судовий збір у розмірі 2 422,4 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

30.07.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана на розгляд судді Кравчук М.В.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження

У зв`язку із відрахуванням судді Кравчук М.В. зі штату суду з підстав закінчення відрядження з 03.12.2025, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматичну систему документообігу суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи

№ 743/996/25 між суддями, в результаті якого справа була розподілена судді

Макаревичу Я.М.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 12.01.2026 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Проведення підготовчого засідання призначено на 04.02.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.02.2026 витребувано від публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (адреса головної установи: вулиця Ковпака, будинок 29, місто Київ 03150; адреса для листування: вулиця Жилянська, будинок 75, місто Київ 01032) інформацію щодо перерахування 09.06.2021 первинним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , коштів в розмірі 11 100 гривень згідно платіжного доручення

№ 48352753. У справі оголошено перерву до 18.03.2026.

27.02.2026 від АТ АБ «Укргазбанк» надійшла інформація, що була витребувана судом.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.05.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09.06.2021 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 3872192 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з підписанням позичальником одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору сума кредиту становить 11 100 гривень (пункт 1.2). Кредит надано строком на 30 днів з 09.06.2021 (пункт 1.3). Термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів - 09.07.2021 (пункт 1.4). Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.7).

Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,88 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом і становлять 2 930,4 гривень. Згідно з пунктом 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 договору.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору нарахування процентів здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій). Згідно з пунктом 4.2 договору в разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець має право (не зобов`язаний) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору, у якості процентів за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України; цим пунктом договору сторони визначили, що така умова встановлює інший розмір процентів у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

Згідно з пунктом 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 777 гривень і нараховується одноразово за ставкою 7 відсотків від суми кредиту.

Кредитні кошти в розмірі 11 100 гривень перераховано позичальнику на банківську картку, що підтверджується платіжним дорученням № 48352753 від 09.06.2021 та відомістю про щоденні нарахування і погашення за кредитним договором.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування і погашення та випискою з особового рахунка за кредитним договором проценти за період з 10.06.2021 по 09.07.2021 (у межах строку кредитування) нараховувалися за ставкою 0,88 відсотка на день у розмірі 97,68 гривень за день, а починаючи з 10.07.2021 (після спливу строку кредитування) - за стандартною (базовою) ставкою 5 відсотків на день у розмірі 555 гривень за день.

Доказів виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять.

29.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 76-МЛ.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги

№ 76-МЛ від 29.09.2021 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 3872192 складає 48 107,4 гривень, а саме: 11 100 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 36 230,4 гривень - заборгованість по відсотках, 777 гривень - заборгованість по комісії.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3872192 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 48 107,4 гривень, а саме: 11 100 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 36 230,4 гривень - заборгованість по відсотках, 777 гривень - заборгованість по комісії.

Станом на дату подання позову (23.06.2025) заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена і становить 48 107,4 гривень.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві стверджував, що кредитний договір не є укладеним, оскільки ані індивідуальна частина договору, ані графік платежів, ані анкета-заява на кредит не містять електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором, а отже позивач не довів факту прийняття (акцепту) позичальником пропозиції про укладення договору.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого.

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію акцепт кредитного договору № 3872192 підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z74085, відправленим 09.06.2021 о 10:46 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , зазначений у договорі як номер позичальника. Хронологія дій щодо оформлення заявки в анкеті-заяві на кредит підтверджує послідовне проходження позичальником етапів подання та підписання заявки. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор Z74085 було використано іншою особою. Та обставина, що паперова роздруківка договору не містить графічного відображення електронного підпису, не спростовує факту підписання договору одноразовим ідентифікатором, оскільки електронний підпис одноразовим ідентифікатором за своєю природою є алфавітно-цифровою послідовністю, а не графічним зображенням (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 3872192 перейшло від ТОВ «Мілоан» до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 76-МЛ. Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 48 107,4 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало 11 100 гривень на банківську картку позичальника, що підтверджується платіжним дорученням

№ 48352753 від 09.06.2021, відомістю про щоденні нарахування і погашення та випискою з особового рахунка за кредитним договором. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі

№ 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно, є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Заперечуючи проти позову у частині стягнення комісії, відповідач у відзиві стверджував, що комісія за надання кредиту в розмірі 777 гривень є нікчемною, оскільки надання кредиту є обов`язком кредитодавця за статтею 1054 ЦК України, а не окремою послугою, що замовляється позичальником і підлягає окремій оплаті.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 777 гривень за надання кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також констатувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Таким чином, дія з надання (видачі) кредитних коштів становить виконання основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окрему послугу, що надається позичальникові поза межами цього зобов`язання. Винагородою кредитодавця за цю дію є проценти за користування кредитом, передбачені кредитним договором.

Аналогічний підхід застосувала Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача додаткову плату за дії кредитодавця, що становлять виконання його основного зобов`язання за кредитним договором, є нікчемними. За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 777 гривень задоволенню не підлягає.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі

№ 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника.

Заперечуючи проти позову у частині нарахування процентів за користування кредитом, відповідач у відзиві стверджував, що проценти, нараховані за період після спливу строку кредитування (09.07.2021) за стандартною (базовою) ставкою 5 відсотків на день, за своєю правовою природою є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом, а тому їх нарахування за статтею 1048 ЦК України та стягнення у складі заборгованості за процентами є неправомірним.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору в разі прострочення позичальником зобов`язань кредитодавець має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом у якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України; цим пунктом сторони визначили, що така умова встановлює інший розмір процентів у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України. Системне тлумачення цього пункту дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів і за період після закінчення строку кредитування, тобто за неправомірну поведінку позичальника.

Водночас за період після спливу строку кредитування користування коштами позичальником є неправомірним - позичальник не має права правомірно не повертати кредит, він зобов`язаний його повернути. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання врегульовані спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих обставин нарахування позивачем процентів за період поза межами строку кредитування на підставі пункту 1.6 кредитного договору і статті 1048 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовий режим таких платежів визначається спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України.

Строк кредитування за договором закінчився 09.07.2021. Нарахування позивачем процентів за період з 10.07.2021 по 23.06.2025 на загальну суму 33 300 гривень здійснено з порушенням наведеного вище правового режиму.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також пункту 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) вказав, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім процентів за період після закінчення строку кредитування у розмірі 33 300 гривень, нарахування яких є неправомірним. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Мілоан» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.06.2021 № 3872192 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 14 030,4 гривень з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 34 077 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,4 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 48 107,4 гривень, з яких задоволено 14 030,4 гривень, що становить 29,16 % від заявлених вимог (14 030,4 / 48 107,4 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 706,37 гривень (2 422,4 ? 29,16 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень, на підтвердження чого надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025, ордер на надання правничої допомоги № 1370094 від 06.05.2025, акт наданих послуг № 1933 від 23.06.2025 та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній

розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, юридичні питання вирішуються на підставі усталеної практики Верховного Суду. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 29,16 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 166,4 гривень (4 000 ? 29,16 %).

Відповідач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень, на підтвердження чого надав договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 05.08.2025, укладений з Адвокатським бюро «Калінін і Партнери», та додаток № 1 до нього.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи наведену вище характеристику справи, суд доходить висновку, що заявлений відповідачем обсяг витрат на правничу допомогу також є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Згідно з пунктом 3 частини 2 та частиною 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено в розмірі 70,84 %, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 833,6 гривень (4 000 ? 70,84 %).

Згідно з частиною 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене, провівши взаємозалік судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у розмірі 960,83 гривень (2 833,6 гривень витрат відповідача на правничу допомогу ? 706,37 гривень судового збору ? 1 166,4 гривень витрат позивача на правничу допомогу = 960,83 гривень).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором від 09.06.2021 № 3872192 у розмірі 14 030 (чотирнадцять тисяч тридцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 83 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.05.2026.

Суддя Я. М. МАКАРЕВИЧ