Рішення № 136819501, 25.05.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5799/25

Провадження № 2/740/252/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- представник позивача адвокат Луєнко Ю. В.,

- представник відповідача адвокат Ткаченко Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії «Магнат» про внесення змін до договору оренди землі,

установив:

У жовтні 2025 року позивач подав до суду позовну заяву, в якій просив внести зміни до п. 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди землі № б/н від 11.11.2014, укладеного з ТОВ АК «Магнат» та зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно з індексним номером 14019398 від 31.03.2016, та викласти їх у такій редакції: «4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок за один повний рік користування земельною ділянкою, з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих), згідно з вимогами чинного податкового законодавства. Обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексів інфляції. 4.2 Орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується Орендарем на користь Орендодавця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця. 4.3 Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на користь Орендодавця щорічно в строк до 30 вересня поточного року користування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті баби ОСОБА_2 позивач успадкував земельну ділянку, яка перебуває в оренді у відповідача. У зв`язку зі зростанням споживчих цін і тарифів, підвищенням рівня інфляції та збільшенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендодавець звернувся до орендаря з пропозицією внести зміни до договору оренди земельної ділянки в частині перегляду та збільшення розміру орендної плати, обґрунтовуючи це необхідністю приведення її до реального економічного стану та ринкових умов, а також своїми правомірними очікуваннями на отримання справедливої винагороди від орендаря за користування земельною ділянкою. При цьому відповіді позивач не отримав, у зв`язку з чим, посилаючись на ст. 652 ЦК України, звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28 листопада 2025 року 08-30 год.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Ткаченко Д. А. просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що між попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_2 та відповідачем існували довготривалі ділові відносини, між ними у 2017 та 2019 роках було укладено додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423381200:04:001:0578. ОСОБА_2 жодного разу не заперечувала проти умов договору, отримувала від відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою та нецільову благодійну допомогу для покращення матеріального становища через воєнні дії. Позивач як спадкоємець ОСОБА_2 сторони договору оренди земельної ділянки, набув право власності на передану в оренду відповідачу земельну ділянку, набув права та обов`язки попереднього власника. ОСОБА_1 наполягав на зміні умов договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо розміру орендної плати, не тому, що відповідач істотно порушив умови цього договору, а тому, що, на його думку, настали визначені в договорі сторонами обставини, а саме змінилися ціни та товари. Однак усупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що підписуючи договір оренди земельної ділянки, орендодавець, спадкоємцем якого він є, не міг усвідомлювати можливість коливання цін та тарифів в Україні до рівня, який існував на момент звернення до суду з указаним позовом, тим паче з урахуванням неодноразового продовження строку договору оренди. З огляду на вказане зміна умов договору за рішенням суду відповідно до ст. 652 ЦК України неможлива та не підлягає задоволенню.

21.11.2025 до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову, в якій позивач просив змінити предмет позову, а саме: внести зміни до п. 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди землі № б/н від 12.06.2012, укладеного з ТОВ АК «Магнат» та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.10.2014, номер запису про інше речове право 7313283, та викласти їх в наступній редакції: «4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок за один повний рік користування земельною ділянкою, з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих), згідно з вимогами чинного податкового законодавства. Обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексів інфляції. 4.2 Орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується Орендарем на користь Орендодавця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця. 4.3 Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на користь Орендодавця щорічно в строк до 30 вересня поточного року користування».

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 листопада 2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову у вказаній цивільній справі, відкладено підготовче засідання на 12 січня 2026 року 11-00 год.

У подальшому підготовче засідання відкладено на 13 лютого 2026 року 12-00 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2026 року, зокрема, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 31 березня 2026 року 14:00 год.

31 березня 2026 року судове засідання у справі відкладено на 11 травня 2026 року 14:00 год за клопотанням представника відповідача Ткаченка Д. А.

11.05.2026 до суду надійшла заява про стягнення судових витрат від представника позивача Луєнка Ю. В., в якій він просив приєднати до матеріалів справи докази про понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у засвідчених електронних копіях, а саме: договір про надання правничої допомоги № 334 від 19.12.2025; додаткова угода № 1 від 19.12.2025 до договору про надання правничої допомоги № 334 від 19.12.2025; акт про надану правничу допомогу № 1 від 11.05.2026 та додаток № 1 до нього; квитанція до прибуткового касового ордера № 334/1 від 12.01.2026.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов (з урахуванням зміни предмета позову) з викладених у ньому обставин та просили задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позов, просив відмовити в задоволенні позову, а також у стягненні витрат на правничу допомогу, які недоведені. Зокрема, представник відповідача зауважив, що без продовження строку договору оренди землі, економічно необгрунтовано вносити зміни до договору в частині збільшення розміру орендної плати. Щодо строку виплати орендної плати, то таку відповідач має змогу сплачувати після збирання врожаю, що враховано при формулюванні відповідного пункту договору.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Суд установив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 липня 2025 року державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Репех С. О., позивач є власником земельної ділянки площею 1,9446 га, кадастровий номер 7423381200:04:001:0578, наданої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великодорізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним 12 червня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Аграрно промислова компанія «Магнат», орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та поліпшення стану і родючості грунтів, яка знаходиться на території Великодорізької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, площею 1,94 га, кадастровий номер 7423381200:04:001:0578.

У п. 2.3 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 46 954,18 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, цей договір укладено на 5 років, починаючи з дати його реєстрації.

Зокрема, згідно з п. 4.1 договору орендна плата виплачується орендарем в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, і на період укладання договору вона складає 1408,63 грн. Виплачується в натуральній формі 100 % за мінусом прибуткового податку в сумі 211,29 грн.

У п. 4.2 договору передбачено, що орендна плата за рік виплачується протягом виробничого періоду року, починаючи з 01 червня поточного року і не пізніше чотирьох місяців наступного року. Грошова частина плати виплачується, за вимогою орендодавця, через касу підприємства. Натуральна частина плати здійснюється сільськогосподарською продукцією, виробленою (переробленою) орендарем, або послугами за вибором та на замовлення орендодавця.

Відповідно до п. 4.3 договору видача готівки, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними документами.

Згідно з п. 4.4 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, вартості землі, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану об`єкта оренди не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

01.12.2017 між тими самими сторонами укладено додаткову угоду про заміну сторони в договорі оренди землі від 12.06.2012, а саме орендаря з ТОВ «Аграрно промислова компанія «Магнат» - на ТОВ Агропромислова компанія «Магнат».

01.12.2017 і 28.01.2019 між сторонами укладено додаткові угоди до договору оренди землі від 12.06.2012, якими продовжено термін дії договору оренди землі на 10 років, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, строк дії 28.01.2029.

12 серпня 2025 року позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення про зміну власника земельної ділянки площею 1,9446 га, кадастровий номер 7423381200:04:001:0578.

Крім цього, 12 серпня 2025 року позивач надіслав відповідачу письмову заяву з додатком проектом договору про внесення змін до договору оренди землі в двох примірниках, а саме внести зміни до п. 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди землі № б/н від 12.06.2012 та викласти їх у наступній редакції: «4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок за один повний рік користування земельною ділянкою, з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих), згідно з вимогами чинного податкового законодавства. Обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексів інфляції. 4.2 Орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується Орендарем на користь Орендодавця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця. 4.3 Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на користь Орендодавця щорічно в строк до 30 вересня поточного року користування».

Згідно з довідкою ТОВ Агропромислова компанія «Магнат» від 12 грудня 2025 року на виконання вимог договору оренди землі від 12.06.2012 була нарахована та виплачена ОСОБА_2 орендна плата: за 2018 рік 2111,25 грн, за 2019 рік 2194,57 грн, за 2020 рік 2194,57 грн, за 2021 рік 2194,57 грн, за 2022 рік 2194,57 грн, за 2023 рік 2194,57 грн (3470,00 грн нецільова матеріальна допомога), за 2024 рік 2306,49 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата справляється у грошовій формі. Для ділянок приватної власності орендна плата вказується у гривнях із зазначенням способу її внесення. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України та ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, у письмовій формі, шляхом укладення додаткової угоди, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки сторони вільні в праві додавати до договору умови, які, на їхню думку, є істотними, у договорі оренди землі може бути передбачений детальний порядок внесення змін (підстави/обставини внесення змін, форма та строк надсилання пропозиції тощо). Зміна умов договору має досягатися за взаємною згодою сторін, якщо інше не передбачено договором. У протилежному разі спір підлягає вирішенню в суді.

Згідно з Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», до якого було внесено зміни Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» встановлено запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Іншими словами, у випадку заниженої орендної плати (такої, яка не відповідає встановленій в указі), або якщо агрофірма, орендуючи земельний пай, отримує прибутки від її використання, то селянин - власник паю, вправі переглянути розмір орендної плати в бік її збільшення. Для цього йому слід подати письмову заяву-пропозицію (як додаткову угоду до договору оренди землі) про збільшення розміру орендної плати до керівництва агрофірми. Адже згідно зі ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, але у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Статтею 30 Закону України « Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що н алежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України встановлено, що с уд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Д остатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підтвердження своїх доводів щодо індексу інфляції позивач надав роздруківки із сайту «Мінфін», із зазначенням відомостей, зокрема, зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2000 по 2025 роки, індексу споживчих цін за всіма категоріями у 2025 році, середня заробітна плата, тарифи на електроенергію, тарифи на газ, згідно з якими вбачається динаміка збільшення споживчих цін, тарифів, інфляції.

Надані позивачем докази суд вважає належними і допустимими, а позовні вимоги обґрунтованими.

Позивач як новий власник земельної ділянки звернувся до суду з позовом, оскільки на цей час виникли об`єктивні обставини, які суттєво змінили купівельну спроможність грошових коштів, отриманих в якості орендної плати, яка за час дії договору оренди з 2012 року жодного разу не змінювалася. У той же час позивач має правомірні очікування, що внаслідок збільшення цін на усі товари, ріст інфляції, збільшення вартості тарифів він зможе отримати блага (грошові кошти) в якості орендної плати у розмірі, який відповідає дійсному стану ринку.

Так, метою укладання договору оренди для орендодавця є отримання власником земельної ділянки доходу у виді орендної плати. Тобто, укладаючи договір оренди на довготривалий строк, власник землі мав правомірні очікування, передбачені договором та законодавством, що внаслідок інфляції, росту споживчих цін, підвищення вартості енергоносіїв тощо, розмір орендної плати буде переглянутий один раз на рік, про що і зазначено в пункті 4.4 договору оренди землі.

Згідно із запропонованим позивачем проектом договору про внесення змін до договору оренди землі, позивач просить збільшити розмір орендної плати до 12 000,00 грн, що суд вважає відповідає діловій практиці, рівню орендної плати на цій місцевості в указаний період.

Незважаючи на приписи чинного законодавства України та умови договору, відповідач не виявив доброї волі для вирішення цього спору у позасудовому порядку та не підписав договору про внесення змін до договору оренди землі, надісланого йому позивачем.

Отже, за відсутності волевиявлення відповідача щодо внесення змін до договору оренди землі, зміни до договору оренди землі можуть бути внесені у такому разі лише в судовому порядку, і в такому випадку договір оренди землі вважається зміненим з дати набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідач не спростував доводів позивача і не надав жодних доказів, на підставі яких можна було б установити неможливість внесення змін до вказаних пунктів договору оренди землі, які передбачають розмір орендної плати і спосіб її сплати (п. 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.

У ч. 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 січня 2019 року в справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано документи, а саме: договір № 334 про надання правничої допомоги, укладений 19 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Луєнком Ю. В.; додаткову угоду № 1 про погодження розміру гонорару до договору про надання правничої допомоги № 334 від 19 грудня 2025 року; акт про надану правничу допомогу від 11 травня 2026 року № 1, згідно з яким загальна сума розміру гонорару за надану правову (правничу) допомогу адвоката та здійснених ним витрат становить 32 500,00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

З урахуванням вищевказаного, з огляду на категорію й обставини справи, її значення для сторін, тривалість розгляду справи в суді, кількість судових засідань, їх тривалість, заявлені сторонами клопотання, а також фінансовий стан сторін, де позивачем є фізична особа, а відповідачм юридична особа, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу із 32 500,00 грн до 10 000,00 грн, що відповідатиме критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірним зі складністю справи, а також обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, а всього 11 211,20 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263 265, 272 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії «Магнат» про внесення змін до договору оренди землі задовольнити в повному обсязі.

Внести зміни до п. 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди землі № б/н від 12.06.2012, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловою компанією «Магнат» (ЄДРПОУ 34490542), зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.10.2014, номер запису про інше речове право 7313283, та викласти їх у такій редакції:

- «4.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок за один повний рік користування земельною ділянкою, з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих), згідно з вимогами чинного податкового законодавства.

Обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексів інфляції;

- 4.2 Орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується Орендарем на користь Орендодавця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця;

- 4.3 Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується Орендарем на користь Орендодавця щорічно в строк до 30 вересня поточного року користування».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії «Магнат» (вул. Прилуцька, 125, с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область; ЄДРПОУ 34490542) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати в загальному розмірі 11 211 (одинадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І. М. Шевченко