Рішення № 136816937, 26.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3430/26 2/335/2368/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено про те, що 19.06.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №Z06.21778.005387734 у відповідності до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 30 000,00 грн під 21,99 % річних, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у встановлені договором строки, сплатити проценти за користування ним.

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами.

Відповідач усупереч умовам кредитного договору та взятим на себе зобов`язанням кредитні кошти у передбачений договором строк не повернув, не сплатив передбачені умовами договору проценти.

Так, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №Z06.21778.005387734 від 19.06.2021 станом на 11.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 42 916,05 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 15 437,06 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам у розмірі 6 200,36 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 21 278,63 грн.

11.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №11-12/25 відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №Z06.21778.005387734 від 19.06.2021.

Згідно договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №Z06.21778.005387734 від 19.06.2021 року у розмірі 42 916,05 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 15 437,06 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам у розмірі 6 200,36 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 21 278,63 грн.

З урахуванням того, що відповідачем не виконано зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів ні первісному кредитору ні новому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану суму заборгованості за Кредитним договором № Z06.21778.005387734 від 19.06.2021, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом в поряду ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України оскільки адреса зареєстрованого місця проживання відповідач знаходиться на тимчасово окупованій території. Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, відповідач до суду повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов до суду не подав, із заявами про розгляд справи без його участі до суду не звертався.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 19.06.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z06.21778.005387734.

Підписання вищевказаного Договору сторони погодили, що Банк надає позичальнику кредит у сумі 30 000,00 грн. зі сплатою 21,99% річних, строком на 18 місяців. (п.1.1 розділу 1 Договору).

Відповідно до п.1.5 Договору сторони погодили, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та ДКБОФО, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 Додатку №1 як «Інші послуги банку».

Згідно із п.1.6 Договору дата повернення кредиту 19.12.2020 року, повернення кредиту здійснюється через відкритий рахунок відповідно до Графіку, викладеного в Додатку №1 до цього Договору.

Сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, який є Додатком №1 до Договору до Договору кредиту та страхування № Z06.21778.005387734 від 19.06.2021.

Таким чином, зі змісту Договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, договір власноруч підписано відповідачем, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.6, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Правилами абз.2 ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1,2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу кредит у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №4432141 від 19.06.2019 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав у зв`язку із чим згідно довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.21778.005387734 від 19.06.2021 станом на 11.12.2025 становить 42 916,05 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом у розмірі 15 437,06 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 6 200,36 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 21 278,63 грн.

Судом встановлено, що 11.12.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФАКТОРИНГУ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №11-12/25 відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступає за плату ТОВ «ФАКТОРИНГУ ПАРТНЕРС» права вимоги до боржників, визначених в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 11.12.2025 року до ТОВ «ФАКТОРИНГУ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до Відповідача за договором кредиту № Z06.21778.005387734 від 19.06.2019 на загальну суму 42 916,05 грн.

В силу вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077, ч.1 ст.1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, комісії суду не надав.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання правової допомоги № 1480 від 02.02.2026, витяг з Акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 відповідно до яких сторони погодили надання наступних правових послуг загальною вартістю 16 000,00 грн., з них: надання усної консультації з вивченням документів вартістю 4 000,00 грн., складання позовної заяви вартістю 12 000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалось.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Таким чином суд вважає, що позивачем доведено, що ним понесені витрати на правову допомогу, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу, у сумі 16 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № Z06.21778.005387734 від 19.06.2019 року в розмірі 42 916 (сорок дві тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 05 копійок, яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 15 437 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять сім) гривень 06 копійок, заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам у розмірі 6 200 (шість тисяч двісті) гривень 00 копiйок; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 21 278 (двадцять одна тисяча двісті сімдесят вісім) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок та витрати на оплату судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 26 травня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Код ЄДРПОУ 42640371, адреса: м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко